Рішення

від 13.01.2025 по справі 640/24640/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 року № 640/24640/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області (далі також - Пірнівська сільрада, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати Генеральний план села Пірнове Вишгородського району Київської області, розроблений у 2014-2017 роках ТОВ «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну», а також рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 477-45-VI від 16 жовтня 2015 року та № 100-13-VII від 15 березня 2017 року в їх частині про затвердження цього генерального плану.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року закрито провадження у справі № 640/24640/20 в частині визнання протиправним та скасування Генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області, розробленого у 2014-2017 роках ТОВ «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну».

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 25 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Окрім того постановою від 31 серпня 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд скасував ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року про закриття провадження в справі в частині вимог про визнання протиправним та скасування Генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області, розробленого у 2014-2017 роках ТОВ «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну», - справу направив до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду в цій частині вимог.

Постановою Верховного Суду від 15 червня 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 25 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 31 серпня 2021 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

В подальшому, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2022 року зазначений адміністративний позов в частині вимоги про визнання протиправним та скасування Генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області, розроблений у 2014 році ТОВ «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну» та рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 477-45-VI від 16 жовтня 2015 року було залишено без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Між тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2022 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На виконання вимог Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дану справу передано до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 30 червня 2023 року вирішено прийняти до провадження адміністративну справу та здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що є мешканцем територіальної громади села Пірнове, тому оспорюваними рішеннями порушено його права, оскільки, оселяючись в цьому селі, він мав законне сподівання, що буде користуватись природними територіями в межах села.

При цьому, позивач вказує, що право на звернення до суду в контексті спірних правовідносин виникло в нього у зв`язку із недотриманням органом місцевого самоврядування правил та процедур розробки містобудівної документації, які спрямовані, зокрема на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Також позивач зазначив, що у період з 2015 по 2017 рік Пірнівською сільрадою було затверджено два Генеральних плани села Пірнове Вишгородського району Київської області з різними текстовими матеріалами. Позивач вказує, що під час розроблення оскаржуваних генеральних планів села Пірнове відбулась самочинна зміна меж об`єкта природно-заповідного фонду - Державного орнітологічного заказника місцевого значення «Пірнівський», підміна його фактичної території іншою ділянкою в оскаржуваних генеральних планах; протиправна зміна в оскаржуваних генеральних планах цільового призначення земель, з заборонених земельним та природоохоронним законодавством до приватизації та забудови на цільове призначення - землі під забудову.

На переконання позивача, новий генеральний план, затверджений рішеннями відповідача, розроблено не в інтересах громади та сталого розвитку села Пірнове, а в інтересах та з метою приховування незаконної забудови земель, щодо яких законодавством встановлено заборону приватизації та забудови.

Водночас просив суд звернути увагу на той факт, що з метою збереження унікального поселення чаплі, що гніздується на верхівцях сосен невеликої ділянки соснового лісу в межах населеного пункту села Пірново - 5,0 га соснового лісу, яка примикає до вулиці Партизанська, рішенням Київської обласної ради №5 від 12.01.1987 року було затверджено природно-заповідним фондом України та оголошено Державним орнітологічним заказником місцевого значення «Пірнівський».

Крім того, законом передбачається «здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання» (частини 3 преамбули та пункт 6 частини 1 статті 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву послався на те, що при розробленні та затвердженні генерального плану села було дотримано всі норми ДБН, землі є державною власністю, відповідач не має права розпоряджатись землями державної власності, у зв`язку з чим, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач надав суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що відповідачем порушено процедуру оприлюднення інформації щодо розроблення генерального плану села та його проекту, а також послався на аналогічні обставини тим, що викладені у позовній заяві.

У запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву відповідач наголосив, що генеральний план було розроблено у відповідності до вимог законодавства, а також послався на те, що позивач в селі не проживає, в будинку, що розташований на території село не зареєстрований, сам будинок недобудований та не введений в експлуатацію (лише стіни, вікон, дверей не має, а дах з`явився лише восени).

У підготовчому судовому засіданні 05.12.2024 позивач позовні вимоги підтримав повністю, просив суд задовольнити позовні вимоги. Наголошував на тому, що генеральні плани були розроблені та затверджені оскаржуваними рішеннями без дотримання встановленого законом порядку їх розроблення, обов`язкових процедур проведення громадських слухань та державної екологічної експертизи, що вимагалась на час їх затвердження.

В підготовче судове засідання представники відповідача та третьої особи не прибули, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином.

Протокольною ухвалою суду від 05.12.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 витребувано у Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області належним чином засвідчені докази повноважень Юлії Головач на виконання обов`язків голови Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області у період - 19 липня 2023 року. Зобов`язано Пірнівську сільську раду Вишгородського району Київської області надати витребувані судом додаткові докази безпосередньо до Київського окружного адміністративного суду.

Станом на 13.01.2025 витребуванні докази від Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області до суду не надходили, відтак розгляд справи здійснюється з урахуванням наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Рішенням Пірнівської сільради від 16 жовтня 2015 року № 477-45-VI затверджено містобудівну документацію «Генеральний план села Пірнове Вишгородського району Київської області», розроблений ТОВ «Центр архітектурного проектування та ландшафтного дизайну» з розрахунковим періодом до 2034 року, у тому числі перша черга: до 2021 року.

Крім того, рішенням Пірнівської сільради від 15 березня 2017 року № 100-13-VІI затверджено містобудівну документацію «Генеральний план села Пірнове Вишгородського району Київської області», розроблений ТОВ «Центр архітектурного проектування та ландшафтного дизайну» з розрахунковим періодом до 2034 року, у тому числі перша черга: до 2021 року.

Рішенням Пірнівської сільради від 20 жовтня 2020 року № 487 скасовано рішення цієї ж ради від 16 жовтня 2015 року № 477-45-VI «Про затвердження генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області» як нереалізоване.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача від 16 жовтня 2015 року № 477-45-VI та від 15 березня 2017 року № 100-13-VІI, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

У контексті питання порушення у межах спірних правовідносин прав та інтересів позивача, а отже і наявності у нього права на звернення до суду за їх захистом, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на судовий захист гарантоване статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

У розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно порушено право, свободу чи інтерес позивача, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов`язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд при перегляді даної справи у касаційному порядку.

З урахуванням приписів статей 2, 5, 9 КАС України слід дійти висновку, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому порушення вимог Закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено понятті «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 Цивільно-процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Як підтверджено наявними матеріалами справи, позивач є мешканцем села Пірнове, щодо якого оспорюваними рішеннями було затверджено містобудівну документацію, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Позивач стверджує про порушення його права на безпечне для його життя та здоров`я навколишнє природне середовище; участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об`єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань, визначених, зокрема положеннями Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також права на участь у розробці та реалізації заходів щодо охорони та ефективного використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, запобігання негативного впливу на них господарської діяльності, які надано йому положеннями Закону України «Про природно-заповідний фонд України», оскільки із затвердженням вказаних Генеральних планів відбулась самочинна зміна меж об`єкта природно-заповідного фонду - Державного орнітологічного заказника місцевого значення «Пірнівський», підміна його фактичної території іншою ділянкою в оскаржуваних генеральних планах; протиправна зміна в оскаржуваних генеральних планах цільового призначення земель, з заборонених земельним та природоохоронним законодавством до приватизації та забудови, на цільове призначення - землі під забудову.

На цій підставі суд доходить до висновку, що у цьому випадку має місце захист особою свого законного інтересу, а саме - права на безпечне навколишнє середовище та комфортні умови проживання, яке порушено внаслідок прийняття рішень суб`єктом владних повноважень, що у разі його реалізації призведе до недотримання суб`єктом містобудівної діяльності будівельних норм та стандартів, вимог містобудівної документації на місцевому рівні та створює перешкоду в реалізації конституційного права позивача на користування природними територіями села Пірнове, мешканцем якого є позивач.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 822/450/16, від 29 листопада 2019 року у справі № 335/2236/15-а (2-а/335/1/2016).

В контексті зазначеного, будь-які дії та рішення органу місцевого самоврядування щодо розроблення детального плану територій, стосовно яких не розроблений і не затверджений генеральний план, порушують встановлений законом порядок планування територій та фактично нівелюють право громадян України, приналежних до відповідної територіальної громади, на участь у місцевому самоврядуванні при вирішенні питань місцевого значення у сфері містобудівної діяльності шляхом громадського обговорення основного містобудівного документа, який визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту, а відтак можуть бути оскаржені в судовому порядку позивачем.

З огляду на викладене, доводи відповідача про те, що оскаржувані рішення не порушують прав позивача є безпідставними.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач оскаржуючи рішення № 477-45-VI від 16 жовтня 2015 року фактично оскаржує вже скасоване рішення, суд зазначає таке.

Дійсно, як вже зазначалось вище, рішенням Пірнівської сільради від 20 жовтня 2020 року № 487 скасовано рішення цієї ж ради від 16 жовтня 2015 року № 477-45-VI «Про затвердження генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області» як нереалізоване.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних друкованих виданнях.

Відповідно до пункту 4 рішення Пірнівської сільської ради № 477-45-УІ від 16 жовтня 2015 року про затвердження генерального плану с. Пірнове дане рішення набирає чинності з моменту його оприлюднення через районну щотижневу газету «Слово».

Відповідно, рішення відповідача № 487-40-УІІ від 22 жовтня 2020 року, яким скасовано його ж рішення № 477-45-УІ, також повинно бути оприлюднено в цій самій газеті.

Натомість, матеріали справи не містять доказів офіційного оприлюднення прийнятого відповідачем рішення № 487-40-УІІ від 22 жовтня 2020 року.

Отже, відповідачем на виконання вимог ч. 2 статті 77 КАС України не було доведено, що рішення 22 жовтня 2020 року № 487-40-УІІ набрало чинності.

В свою чергу, нечинне рішення не може створювати жодних правових наслідків, у зв`язку з чим суд критично оцінює вказані вище доводи відповідача.

Щодо питання заявлення позивачем вимоги про визнання протиправним та скасування Генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області, розроблений у 2014-2017 роках ТОВ «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну» в якості окремої позовної вимоги, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

В Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено:

- генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (пункт 2 частини 1 статті 1);

- містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій (пункт 7 частини 1 статті 1).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами протягом трьох місяців з дня їх подання.

Як вже зазначалось, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, в якому просить визнати протиправними та скасувати Генеральний план села Пірнове Вишгородського району Київської області, розроблений у 2014-2017 роках ТОВ «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну», а також рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області №477-45-VI від 16 жовтня 2015 року та №100-13-VII від 15 березня 2017 року в їх частині про затвердження цього Генерального плану.

Тобто, у даному випадку йдеться про порушення, на думку позивача, суб`єктом владних повноважень - Пірнівською сільською радою прав позивача внаслідок затвердження Генерального плану с. Пірнове Вишгородського району Київської області у 2015 та 2017 роках.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправним та скасування генерального плану зводиться до оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, яким такий генеральний план було затверджено.

Відтак, безпідставним є розмежування заявлених позовних вимог позивача як окремих, з огляду на їх характер та підстави звернення з ними до суду.

Зазначене було також встановлено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року при розгляді питання обґрунтованості ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року про закриття провадження в частині визнання протиправним та скасування Генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області, розробленого у 2014-2017 роках ТОВ «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну».

А тому, враховуючи наведене, а також те, що при перегляді даної справи у касаційному порядку Верховним Судом не було висловлено зауважень щодо змісту сформульованих позивачем вимог, суд доходить висновку про правильність такого формулювання позивачем заявлених ним позовних вимог.

Щодо питання правомірності оскаржуваних рішень, суд виходить з такого.

Згідно норм статті 17. закону України11 «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк, зокрема:

- повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами;

- забезпечують попередній розгляд матеріалів щодо розроблення генерального плану населеного пункту архітектурно-містобудівними радами відповідного рівня.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16 листопада 2011 року № 290 затверджено Порядок розроблення містобудівної документації (далі також - Порядок).

Згідно пункту 1.1 Порядку він визначає механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях.

Згідно п. 1.4 цього Порядку організації розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї здійснюється шляхом Забезпечення, у тому числі:

- оприлюднення рішення про розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї;

- надання розробнику вихідних даних, а також вимог щодо розміщення об`єктів державного й регіонального значення або доручення щодо їх збирання;

- надання розробнику оновленої картографічної основи, складеної відповідно до вимог законодавства;

- здійснення контролю за розробленням або внесенням змін до містобудівної документації.

За приписами частини 1 статті 5 закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені:

- розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил;

- раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок;

- охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів;

- урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій.

Згідно підпункту г) пункту 4.2 Державних будівельних норм ДБН Б. 1.1-15:2012 (Склад і зміст генерального плану населеного пункту, чинних на час вчинення дій) при розробленні генерального плану враховують чинну містобудівну документацію на місцевому рівні та проектну документацію.

Як вбачається з матеріалів справи та не було заперечено відповідачем, Проект формування меж Пірнівської сільської ради та села Пірново від 1993 року (Б-3-45-ВМ) в період з 2001 по 2016 роки був діючою проектною документацією на місцевому рівні.

Згідно Складу земель с. Пірново, позначеного на Плані формування меж від 1993 року, територія села Пірново складає 215,6 Га а в його межах обліковується 19,5 Га лісових площ (зелені зони в межах населеного пункту), віднесені до земель загального користування.

Орнітологічний заказника місцевого значення «Пірнівський» було створено рішенням Київської обласної ради та передано під охорону Пірнівській сільській раді площею 5.0 Га, в межах вулиць Партизанська - Леніна - Калініна - Радянська в межах с.Пірново, що підтверджується Охоронним зобов`язанням від 08 серпня 1995 року.

Вимогами статті 4 закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах» передбачалось, що органи місцевого самоврядування при прийнятті рішень про розроблення містобудівної документації та затвердженні передбачають збереження та розширення не менш як на п`ять відсотків площ земельних ділянок рекреаційного призначення.

Згідно статті 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки^ зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів,

На виконання доручень Київської обласної державної адміністрації про надання державних інтересів, Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації листом вих. № 06.2-08.2/6-10 від 11 серпня 2015 року повідомив Пірнівській сільській раді, що розробнику генерального плану необхідно:

- передбачити розробником максимально можливе збереження існуючих зелених насаджень а також створення додаткових зелених зон,

- врахувати межі орнітологічного заказника місцевого значення «Пірнівський» та його охоронну зону .

Разом з тим, всупереч вище вказаним нормам і вимогам та на відміну від Проекту формування території с. Пірново від 1993 року (Б-3-45-ВМ), в оскаржуваному позивачем генеральному плані:

- не тільки не збільшені і не збережені існуючі зелені зони, а навпаки, майже всі вони зникли. Позначені на Плані від 1993 року цифрою 13 та віднесені до земель загального користування ділянки соснового лісу в межах с. Пірново, в новому генплані показуються вже як землі під громадську забудову;

- межі заказника «Пірнівський» змінені, його фактичну територію зменшено з 5.0 Га до 3.42 Га, до складу його земель включено сторонню ділянку за межами с. Пірново, природоохоронний режим заказника не враховано, відсутня охоронна зона навколо нього;

- існуюча територія села замість 215,6 Га вказується як 251,6 Га, що підтверджується таблицею зведених показників, чим фактично змінено адміністративні межі с. Пірново.

Згідно частини 1 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

А в силу вимог частини 4 статті 83 Земельного кодексу України до земель які не підлягають приватизації відносяться: а) землі загального користування, в) землі під об`єктами природно-заповідного фонду.

Згідно із нормами статті 54 закону України «Про природно-заповідний фонд України» зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.

Отже, замовник та розробник генерального плану не мали повноважень на зміну меж та цільового призначення земель об`єкту природно-заповідного фонду, зміну цільового призначення земель загального користування та адміністративних меж населеного пункту.

Окремо суд звертає увагу на те, що статтею 21 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що затвердження генеральних планів населених пунктів на місцевому рівні без проведення громадських слухань забороняється.

Згідно вимог частини 3 статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи забезпечують:

- оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення проектів містобудівної документації з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками;

- оприлюднення розроблених проектів містобудівної документації і доступ громадськості до зазначеної інформації;

- реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації;

- узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками проектів містобудівної документації через погоджувальну комісію (у разі її утворення);

- оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Згідно з частиною 4 статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» оприлюднення проектів генеральних планів, здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх надходження до відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 5 статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування.

Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 555 від 25 травня 2011 року.

У відповідності до пункту 4 цього Порядку виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх подання розробником до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Між тим, матеріали справи не містять доказів оприлюднення проектів генерального плану, затвердженого оскаржуваними рішеннями, у вказаному вище порядку. Так само відповідачем за час розгляду справи не було спростовано доводів позивача про відсутність обставин такого оприлюднення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем у наданому відзиві підтверджено обставини того, що громадські слухання щодо врахування громадських інтересів під час розроблення оскаржуваного генерального плану с. Пірнове від 12 серпня 2014 року були проведені з порушеннями, час і місце їх проведення не відповідали оголошеним раніше.

Так, в місцевій газеті Вишгородського району «Слово» було розміщено повідомлення від 12 липня 2014 року, що громадські слухання щодо обговорення нового Генерального плану с. Пірново будуть проведені у приміщені Пірнівської сільської ради по вул. Радянська, 1 о 18:00 год. 12 серпня 2014 року. Інших повідомлень про проведення громадських слухань не було.

Натомість, ці слухання були проведені за іншою адресою (по АДРЕСА_1 і на 4 години раніше (о 14:00 замість 18:00). Зазначене підтверджується складеним Протоколом їх проведення, копія якого наявна у матеріалах справи.

Внаслідок таких дій відповідача, на громадських слуханнях були присутні лише 55 осіб разом із представниками розробника Генерального плану та Вишгородської районної державної адміністрації, що складає менше 10 % від зареєстрованих мешканців с. Пірнове.

Більше того, інші громадські слухання щодо розроблення генерального плану, у тому числі щодо генерального плану 2017 року, не призначались та не проводились, що відповідачем також заперечено не було.

Наведене прямо порушує вимоги статті 21 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що нівелювало право громадськості брати участь в обговоренні проектів містобудівної документації.

Сукупність наведених вище обставин у контексті відповідних їм правових положень свідчить про обґрунтованість позовних вимог через допущені відповідачем грубі порушення вимог законодавства при прийнятті оскаржуваних рішень.

Беручи до уваги зазначене, суд вважає, що відповідачем за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України, не було доведено правомірності прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень та дій на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 681, 60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області (07342, Київська область, Вишгородський район, село Пірнове, вулиця Спортивна, будинок 1; код ЄДРПОУ 04359643), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Київській області (03115, місто Київ, вулиця Серпова, будинок 3/14; код ЄДРПОУ 39817550), про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати Генеральний план села Пірнове Вишгородського району Київської області, розроблений у 2014-2017 роках ТОВ «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну», а також рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 477-45-VI від 16 жовтня 2015 року та № 100-13-VII від 15 березня 2017 року в їх частині про затвердження такого генерального плану.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати у розмірі 1 681, 60 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.