Рішення

від 15.01.2025 по справі 380/14608/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2025 рокусправа № 380/14608/24 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «!ФЕСТ Кофі Мішн» до Львівської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «!ФЕСТ Кофі Мішн» (далі позивач, ТзОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900528/2 від 21.06.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002025.

Також просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23750,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Вказав, що надані документи за своїм змістом не суперечили один одному, в повному обсязі свідчили про вагу та ціну товару які не мали відмінностей, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом. Тому вважає оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів і картку відмови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 15.07.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 57517 від 29.07.2024) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що рішенням про коригування митної вартості № UA209000/2024/900528/2 від 21.06.2024 року винесено щодо митної декларації від 20.06.2024 № 24UA209170051025U6. Вказав, що під час розгляду документів виявлено таке. Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МКУ, передбачається, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом. Відповідно до параграфу ІІІ «Правил заповнення митної декларації» затверджених Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599, у графі 7 декларації митної вартості, скорочено наводиться обґрунтування причин, з яких не застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а у графі 8 зазначаються відомості про документи, що використовувалися для визначення митної вартості за методом або методами, зазначеними у графі 6 (крім документів, відомості про які зазначені у графі 4). Графа заповнюється у разі визначення митної вартості товарів другорядними методами. Повідомив, що з поданої до митного оформлення митної декларації слідує, що декларантом самостійно обрано другорядний метод визначення митної вартості (ґ (6) - резервний). При цьому, в поданій декларації митної вартості у графі 7 та 8 декларантом зазначено: «Метод 1 неприйнятний для застосування, оскільки у митного органу є довідкова інформація про ціни на товар; Метод 2 неприйнятний для застосування через відсутність у митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари; Метод 3 неприйнятний для застосування через відсутність про подібні товари; Метод 4 неприйнятний для застосування через відсутність основи для віднімання вартості; Метод 5 неприйнятний для застосування через відсутність основи для додавання вартості». А у графі 8: «консультація з ВКМВ». Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 57 МКУ кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МКУ. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МКУ. Однак, консультація з митним органом щодо визначення основи вартості товарів не проводилась чим порушено ст. 57 МКУ. Вказав, що контрактом № ETH-2024-02 від 07.02.2024 (далі - Контракт) визначено, що об`єктом купівлі-продажу є товар з наступним описом: найменування - Ethiopia Green Coffee Beans Washed, Лот - 08-24-25, crop 2023; сорт - UG. Однак, відповідно до поданого рахунку-фактури 0073/2023 імпортовано товар «SIZ Agro PLC Product of Ethiopia corp year 2023. Відповідно до вимог Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів " від 01.08.2006 № 57-V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 22 CMR зазначається підпис та штамп відправника. Однак, графи наданої CMR не містить жодних відміток відправника. Декларантом надано заявку № 010324/2 від 01.03.2024 на транспортно-експедиторські послуги. Така заявка складена відповідно до договору 00389/21 від 03.11.2021 та являється його додатком. При цьому згідно з п. 4.1. договору 00389/21, оплата за цим договором здійснюється клієнтом на умовах 100% передоплати. Іншого заявкою не передбачено. Однак, документів на виконання передоплати та здійснення 100% оплати за транспортування товару декларантом не надано. Також за фактом надання послуг експедитор надає клієнту двосторонній акт наданих послуг (п. 4.8 договору 00389/21). Таких актів наданих послуг, які б і підтверджували кінцеву ціну транспортування, до митного оформлення не надано. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; -транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом додатково надано: заявки, платіжне доручення, коносамент, показники біржі, комерційну пропозицію, довідку, копію експортної декларації. Інших документів на вимогу не надано. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за самостійно обраним декларантом методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Зазначив, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495 розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № 209230/2024/30230 від 04.04.2024, де рівень митної вартості становить 4,65 дол/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Просив у задоволенні позову відмовити.

Від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 58929 від 01.08.2024) у якій навів доводи аналогічні тим, які викладені в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «!ФЕСТ Кофі Мішн» (Покупець) та SIZ AGRO PLC (Продавець) укладено договір від 07 лютого 2024 року № ЕТН-2024-02 (далі - Контракт), згідно з умовами якого, Продавець зобов`язується передавати у власність Покупцеві каву, надалі Товар, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати цей Товар (п. 1 Договору).

Згідно з п. 2 Договору товаром є Ethiopia Green Arabica Coffee crop 2023 у кількості 320 мішків, загальною вагою 19200 кг, загальна вартість 68851,20 дол. США.

Умовами поставки є Free on Board (FOB) згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2020 року (п. 3 Договору).

Відповідно до пунктів 3.1-3.5 місце відвантаження: порт Джибуті, Ефіопія; порт відвантаження: порт Джибуті, Ефіопія; порт прибуття товару: Гданськ або Гдиня, Польща; кінцевий пункт прибуття товару: Львів, Україна; дата відвантаження: лютий 2024 року; поставка здійснюється протягом 30 днів з моменту здійснення покупцем оплати товару, але не пізніше, ніж 60 днів з дня здійснення оплати на рахунок продавця.

ТОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» 20 червня 2024 року шляхом електронного декларування подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209170051025U6 для митного оформлення товару «Кава несмажена з кофеїном, 100% арабіка, для промислового виробництва компонентів кавових напоїв і кави натуральної, смаженої в зернах, меленої, розчинної».

До пакету документів наданого Львівській митниці для митного оформлення товару позивач подав такі документи: митну декларацію № 24UA209170051025U6; договір № ЕТН-2024-02 від 07.02.2024; комерційний інвойс № 0073/2023 від 27.03.2024; пакувальний лист від 27.03.2024; договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 00389/21 від 03.11.2021; рахунок на оплату № 1860 від 14.06.2024; CMR № 200624/1 від 20.06.2024; договір транспортного експедирування № ТЕ12122022/1 від 12.12.2022; довідку про транспортні витрати № 1830624 від 18.06.2024; рахунок на оплату № 1830624 від 18.06.2024; сертифікат про походження № 1107 від 29.03.2024; фітосанітарний сертифікат № 097127 від 28.02.2024.

Після розгляду пакету документів, Львівська митниця направила ТОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» запит (повідомлення) від 20.06.2024, відповідно до якого зробила запит щодо надання додаткових документів для підтвердження вартості товару, у якому просила надати додаткові документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на запит, ТОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» надало Львівській митниці такі документи: - платіжну інструкцію № 80 від 14.02.2024; заявку на перевезення № LG2350ST від 14.06.2024; заявку № 010324/2 від 01.03.2024; коносамент № MEDUAA177784 від 02.04.2024; довідку № 1806/2 від 18.06.2024; висновок ДП «Держзовнішінформ» № 3-1/419 від 11.04.2024; лист пояснення ціни на каву № 01-04-24 від 01.04.2024; комерційну пропозицію (offer list) від 07.02.2024; показники кавової біржі від 07.02.2024; копію митної декларації країни відправлення № 1-000531 від 14.03.2024. Також, ТОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» зазначило, що інші додаткові документи відсутні, внаслідок чого потрібно визначити митну вартість на підставі поданих документів.

Львівською митницею 21 червня 2024 року винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900528/2 від 21.06.2024. У пункті 33 рішення вказано: «В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана у зв`язку з невірно обраним декларантом методом визначення митної вартості товару умовам, наведеним в главі 9 МКУ. Під час розгляду документів було виявлено наступне: відповідно до ч. 3 та 4 ст. 57 МКУ кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МКУ. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МКУ. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання таких документів встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 51 Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МКУ, передбачається, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом. Відповідно до параграфу ІІІ «Правил заповнення митної декларації» затверджених Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599, у графі 7 декларації митної вартості, скорочено наводиться обґрунтування причин, з яких не застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а у графі 8 зазначаються відомості про документи, що використовувалися для визначення митної вартості за методом або методами, зазначеними у графі 6 (крім документів, відомості про які зазначені у графі 4). Графа заповнюється у разі визначення митної вартості товарів другорядними методами. Повідомив, що з поданої до митного оформлення митної декларації слідує, що декларантом самостійно обрано другорядний метод визначення митної вартості (ґ (6) - резервний). При цьому, в поданій декларації митної вартості у графі 7 та 8 декларантом зазначено: «Метод 1 неприйнятний для застосування, оскільки у митного органу є довідкова інформація про ціни на товар; Метод 2 неприйнятний для застосування через відсутність у митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари; Метод 3 неприйнятний для застосування через відсутність про подібні товари; Метод 4 неприйнятний для застосування через відсутність основи для віднімання вартості; Метод 5 неприйнятний для застосування через відсутність основи для додавання вартості». А у графі 8: «консультація з ВКМВ». Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 57 МКУ кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МКУ. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МКУ. Однак, консультація з митним органом щодо визначення основи вартості товарів не проводилась чим порушено ст. 57 МКУ. Вказав, що контрактом № ETH-2024-02 від 07.02.2024 (далі - Контракт) визначено, що об`єктом купівлі-продажу є товар з наступним описом: найменування - Ethiopia Green Coffee Beans Washed, Лот - 08-24-25, crop 2023; сорт - UG. Однак, відповідно до поданого рахунку-фактури 0073/2023 імпортовано товар «SIZ Agro PLC Product of Ethiopia corp year 2023. Відповідно до вимог Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів " від 01.08.2006 №57-V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 22 CMR зазначається підпис та штамп відправника. Однак, графи наданої CMR не містить жодних відміток відправника. Декларантом надано заявку № 010324/2 від 01.03.2024 на транспортно-експедиторські послуги. Така заявка складена відповідно до договору 00389/21 від 03.11.2021 та являється його додатком. При цьому згідно з п. 4.1. договору 00389/21, оплата за цим договором здійснюється клієнтом на умовах 100% передоплати. Іншого заявкою не передбачено. Однак, документів на виконання передоплати та здійснення 100% оплати за транспортування товару декларантом не надано. Також за фактом надання послуг експедитор надає клієнту двосторонній акт наданих послуг (п. 4.8 договору 00389/21). Таких актів наданих послуг, які б і підтверджували кінцеву ціну транспортування, до митного оформлення не надано. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; -транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом додатково надано: заявки, платіжне доручення, коносамент, показники біржі, комерційну пропозицію, довідку, копію експортної декларації. Інших документів на вимогу не надано. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за самостійно обраним декларантом методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Зазначив, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495 розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № 209230/2024/30230 від 04.04.2024, де рівень митної вартості становить 4,65 дол/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Львівською митницею за результатами розгляду документів позивача прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2024/002025.

З метою випуску товару у вільний обіг позивачем здійснено митне оформлення товару за митною декларацією № 24UA209170051573U7 від 22.06.2024, ціна в якій визначена з урахуванням рішення про коригування митної вартості.

Позивач з вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечать поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, відтак звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012» № 2 від 13.03.2017.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у ч. 1 ст. 58 вказаного Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 вказаного Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.

Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2, 4 ст. 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.

Частиною 3 ст. 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У частинах 3-6 ст. 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст.59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 ч. 1 ст. 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

З аналізу рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/900528/2 від 21.06.2024 слідує, що підставою для його прийняття слугувало те, що контрактом № ETH-2024-02 від 07.02.2024 (далі - Контракт) визначено, що об`єктом купівлі-продажу є товар з наступним описом: найменування - Ethiopia Green Coffee Beans Washed, Лот - 08-24-25, crop 2023; сорт - UG. Однак, відповідно до поданого рахунку-фактури 0073/2023 імпортовано товар «SIZ Agro PLC Product of Ethiopia corp year 2023. Відповідно до вимог Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів " від 01.08.2006 № 57-V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 22 CMR зазначається підпис та штамп відправника. Однак, графи наданої CMR не містить жодних відміток відправника. Декларантом надано заявку № 010324/2 від 01.03.2024 на транспортно-експедиторські послуги. Така заявка складена відповідно до договору 00389/21 від 03.11.2021 та являється його додатком. При цьому згідно з п. 4.1. договору 00389/21, оплата за цим договором здійснюється клієнтом на умовах 100% передоплати. Іншого заявкою не передбачено. Однак, документів на виконання передоплати та здійснення 100% оплати за транспортування товару декларантом не надано. Також за фактом надання послуг експедитор надає клієнту двосторонній акт наданих послуг (п. 4.8 договору 00389/21). Таких актів наданих послуг, які б і підтверджували кінцеву ціну транспортування, до митного оформлення не надано.

Разом з тим, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази судом встановлено, що для здійснення митного оформлення товару позивачем подано до Львівської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію митну декларацію № 24UA209170051025U6.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант подав до Львівської митниці такі документи: митну декларацію № 24UA209170051025U6; договір № ЕТН-2024-02 від 07.02.2024; комерційний інвойс № 0073/2023 від 27.03.2024; пакувальний лист від 27.03.2024; договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 00389/21 від 03.11.2021; рахунок на оплату № 1860 від 14.06.2024; CMR № 200624/1 від 20.06.2024; договір транспортного експедирування № ТЕ12122022/1 від 12.12.2022; довідку про транспортні витрати № 1830624 від 18.06.2024; рахунок на оплату № 1830624 від 18.06.2024; сертифікат про походження № 1107 від 29.03.2024; фітосанітарний сертифікат № 097127 від 28.02.2024.

На вимогу митного органу, позивачем додатково надано платіжну інструкцію № 80 від 14.02.2024; заявку на перевезення № LG2350ST від 14.06.2024; заявку № 010324/2 від 01.03.2024; коносамент № MEDUAA177784 від 02.04.2024; довідку № 1806/2 від 18.06.2024; висновок ДП «Держзовнішінформ» № 3-1/419 від 11.04.2024; лист пояснення ціни на каву № 01-04-24 від 01.04.2024; комерційну пропозицію (offer list) від 07.02.2024; показники кавової біржі від 07.02.2024; копію митної декларації країни відправлення № 1-000531 від 14.03.2024. Також, ТОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» зазначило, що інші додаткові документи відсутні, внаслідок чого потрібно визначити митну вартість на підставі поданих документів.

Митну вартість товару згідно з поданою митною декларацією визначено за першим методом - за ціною договору.

Наданий до митного оформлення інвойс № 0073/2023 від 27.03.2024 у розумінні ст. 52 МК України містить відомості про вартість товарів.

Судом також встановлено, що на вимогу митного органу позивачем надано прайс-лист та комерційну пропозицію, про що зазначено у відзиві відповідача. При цьому, на думку відповідача, документ під назвою прайс-лист не є комерційною пропозицією необмеженому колу осіб, а листом на адресу покупця, який констатує факт відпускних цін продавця для суб`єкта.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з цим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд при розгляді цієї справи в силу приписів ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі № 815/6827/17.

Суд вважає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 810/5295/17.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Тому доводи відповідача в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів про відсутність у позивача документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу визначення митної вартості є безпідставними.

Крім того, суд звертає увагу на таке.

В рішенні про коригування митної вартості товарів Львівська митниця зазначила: «контрактом № ETH-2024-02 від 07.02.2024 визначено, що об`єктом купівлі-продажу є товар з наступним описом: найменування Ethiopia Green Coffee Beans Washed, Лот - 08-24-25, crop 2023; сорт - UG. Однак, відповідно до поданого рахунку-фактури 0073/2023 імпортовано товар «SIZ Agro PLC Product of Ethiopia corp year 2023». Суд критично оцінює висновки митного органу, оскільки відповідач зазначив іншу назву товару ніж той, що поставлявся позивачу.

Суд зазначає те, що жоден пункт договору № ЕТН-2024-02 від 07.02.2024 не передбачає умови відповідно до якої оплата здійснюється на підставі виставленого продавцем рахунку, навпаки, пункт 11 договору визначає, що оплата здійснюється «...згідно даного Договору».

В той же час, в платіжній інструкції № 80 від 14.02.2024 також зазначено посилання на укладений договір, що підтверджує здійснення оплати в рамках укладеного договору № ЕТН-2024-02 від 07.02.2024. Таким чином, твердження відповідача про неможливість ідентифікації оплати із задекларованою партією товару, є помилковими.

Відповідно до договору № ЕТН-2024-02 від 07.02.2024 передбачена поставка однієї партії товару, а не декількох, що виключає можливість плутанини за який саме товар здійснюється оплата. Внаслідок цього, оплата здійснена в рамках виконання договору (з посиланням в комерційному інвойсі та платіжних дорученнях безпосередньо на договір) не може призвести до будь-яких сумнівів, щодо ідентифікації оплати.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) містить перелік інформації, яка зазначається в CMR, зокрема, вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною. Отже, стаття 6 Конвенції не містить жодного згадування про те, що в CMR в обов`язковому порядку повинен міститися штамп та підпис відправника. В той же час, CMR № 11042024 від 11.04.2024, яка була надана митному органу під час митного оформлення товару, містила абсолютно усі дані, які надавали змогу підтвердити дані про: дату складання CMR; вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника, вагу і кількість товару, місце навантаження та місце розвантаження товару.

Суд також погоджується з доводами позивача про те, що питання дотримання вимог договорів, укладених між підприємствами, взагалі не віднесене до компетенції митних органів. Тим більше, митні органи не повинні перевіряти чи впливати на дотримання сторонами умов господарських договорів. Отже, нездійснення зі сторони ТОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» оплати за транспортування вантажу чи відсутність підписаних актів наданих послуг, не може бути законною підставою для виникнення будь-яких сумнівів щодо визначення митної вартості товарів.

Щодо обраного відповідачем резервного методу визначення митної вартості суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.

У ч. 3 ст. 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Зі змісту гр. 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості слідує, що митний орган не застосовує метод 2а, 2б з причин відсутності в органу доходів та зборів та декларанта інформації про ідентичні товари та подібні (аналогічні) товари; методи 2в та 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Окрім цього, зазначено, що джерелом для коригування митної вартості слугували інші митні декларації. Вказав також, що коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводились.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що покликання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки такі відомості мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що митний орган не надав доказів того, що документи подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Суд бере до уваги те, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 у справі № 160/1329/19.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення. Натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З урахуванням зазначеного суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням зазначеного суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 23750,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Кліменченком Сергієм Васильовичем на підставі договору про надання правової допомоги від 23.04.2024 № 23042024 (далі - договір) та ордеру серії ВС № 1648748 від 03.07.2024.

Відповідно до п. 4.1 договору розмір гонорару та додаткових витрат, які Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню за надану в межах цього Договору правничу допомогу, визначається сторонами шляхом підписання додаткових угод, які є невід`ємними частинами цього Договору. Такі додаткові угоди до Договору, набувають чинності з дня їх підписання уповноваженими представниками сторін.

Згідно з актом від 05.08.2024 прийому-передачі наданої правничої допомоги по договору про надання правничої допомоги № 23042024 від 23.04.2024 адвокатом надано послуги з підготовки листів, заяв, клопотань, заперечень, пояснень тощо до органів Державної митної служби України (адвокатський запит № 1-ЛМ від 25.06.2024), правовий аналіз документів, що стосується предмету та виду правничої допомоги, підготовки позовної заяви до суду І інстанції, підготовки інших процесуальних документів, пов`язаних із розглядом справи в суді І інстанції (відповідь на відзив), підготовки інших процесуальних документів, пов`язаних із розглядом справи в суді І інстанції (заява від 05.08.2024 про розподіл судових витрат).

Щодо наведених в акті виконаних робіт таких видів послуг як послуги з підготовки листів, заяв, клопотань, заперечень, пояснень тощо до органів Державної митної служби України (адвокатський запит № 1-ЛМ від 25.06.2024), правовий аналіз документів, що стосується предмету та виду правничої допомоги суд зазначає, що такі включаються до витрат, пов`язаних із підготовкою та складанням позовної заяви та охоплюються останніми.

Суд також враховує, що відповідь на відзив за своїм змістом фактично дублює доводи та міркування, які викладені в позовній заяві. Крім того, заява від 05.08.2024 про розподіл судових витрат є по суті заявленням вимоги про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, та не може вважатися самостійною правовою допомогою.

При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у справі № 826/8890/18.

Ураховуючи, що вказану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження, з огляду на наявність усталеної судової практики у цій категорії спорів, суд дійшов висновку зазначений гонорар не є співмірним з обсягом проведеної роботи і вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем при зверненні до суду із цим позовом судового збору в розмірі 4844,80 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900528/2 від 21.06.2024.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Держмитслужби № UA209170/2024/002025.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «!ФЕСТ Кофі Мішн» судовий збір у сумі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.

5. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «!ФЕСТ Кофі Мішн» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці 5000 (три тисячі) грн 00 коп понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ««!ФЕСТ Кофі Мішн» (вул. Старознесенська 24-26 м. Львів 79024; код ЄДРПОУ 39571104).

Відповідач: Львівська митниця (вул. Костюшка 1 м. Львів 79000; код ЄДРПОУ 43971343).

Суддя Р.П. Качур