Постанова

від 15.01.2025 по справі 420/22335/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/22335/24

Перша інстанція: суддя Танцюра К.О.,

повний текст судового рішення

складено 11.09.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-38812-51У від 18 лютого 2021 року, сформованої Головним управлінням ДПС в Одеській області.

Відповідно до вимог п.п.3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ч.4 ст.161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивач, обґрунтовуючи підстави для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-38812-51У від 18 лютого 2021 року, сформованої Головним управлінням ДПС в Одеській області, зазначив, що з 2018 року по 2021 рік позивач не мав сплачувати ЄСВ, адже отримував заробітну плату.

Однак, до позовної заяви позивачем не надано до суду докази отримання ним заробітної плати за період нарахованого Головним управлінням ДПС в Одеській області спірного єдиного соціального внеску.

У зв`язку з цим, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 та надано 10-денний строк для усунення недоліків по справі.

На виконання ухвали суду від 22.07.2024 року до суду від представника позивача надійшли пояснення, згідно яких представник вказав, що позивач не зміг самостійно отримати відомості щодо оплати ЄСВ з його заробітної плати, що підтверджується відповідями на адвокатські запити від ГУ ДПС України в Одеській області та ГУ ПФУ України в Одеській області, тому одночасно з даними поясненнями представник надіслав клопотання про витребування доказів.

Так, згідно клопотання представника позивача про витребування доказів від 21.07.2024 року представник просить суд витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83 E-mail: upr@od.pfu.gov.ua) інформацію щодо того чи сплачувався єдиний соціальний внесок за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) як за найманого працівника у період з 01.01.2017 року по 19.01.2021 року та у якому розмірі та за який період (помісячно).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 року продовжено термін для усунення недоліків адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

09.08.2024 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, згідно яких представник вказав, що, оскільки ОСОБА_1 знаходиться за кордоном, то єдиний шлях отримання доказів це через подання адвокатського запиту, що було вичерпано представником.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги, - повернуто позивачеві. Роз`яснено позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року, позивач подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати вищезазначену ухвалу суду від 11 вересня 2024 року та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадждення у справі.Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені вимоги ст.160 КАС України, не застосовано практику Великої Палати Верховного Суду та постановленно незаконну ухвалу, яка перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування ухвали.

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи питання про повернення позовної заяви позивачеві, суд першої інстанції, розглянувши додаткові пояснення представника позивача (а.с. 25-27), виходив з того, що на запит представника позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надало відповідь від 12.06.2024 року, зі змісту якого вбачається, що представнику позивача запропоновано для отримання інформації у паперовій формі з реєстру застрахованих осіб, як представнику застрахованої особи, звернутись особисто до будь-якого відділу обслуговування громадян територіальних органів Пенсійного фонду.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що представником не надано докази того, що ним здійснено усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. При цьому, представником позивача не підтверджено документами по справі зміст позовних вимог.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що позивачем у встановлений судом строк, не було усунуто недоліки позовної заяви та клопотання про продовження строку для усунення недоліків не подавалось, суд першої інстанції вважає, що позовна заява підлягає поверненню позивачу на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

З огляду на зазначене , колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до вимог ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У пункті 8 частини першої статті 4 КАС України зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, форма та зміст якої визначаються статтею 160 КАС України.

Частиною першою статті 160 КАС визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно із частиною першою статті 169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною другою статті 169 КАС визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року позовну заяву було залишено без руху та встановлений строк для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду від 22 липня 2024 року про залишення позову ОСОБА_1 без руху позивачем були вчинені наступні дії.

Так, 31.07.2024 року через підсистему електронний суд подано додаткові докази: документи отримані від Інституту демократії та прав людини (65012, Одеська обл., місто Одеса, вул. Пушкінська, буд.68, код ЄДРПОУ 25830228), який був роботодавцем ОСОБА_1 а саме: виписку за рахунками Інституту демократії та прав людини на 61 арк. та відомості на виплату грошей на 18 арк.

Обидва вищевказані документи підтверджують факт отримання ОСОБА_1 заробітної плати за місцем роботи.

Також, представником позивача 31.07.2024 року через підсистему електронний суд було надано клопотання про витребування доказів, а саме відомостей щодо сплати ЄСВ у ГУ ПФУ в Одеській області, оскільки позивач не зміг самостійно отримати ці відомості, що підтверджується відповідями на адвокатські запити від ГУ ДПС України в Одеській області та ГУ ПФУ України в Одеській області.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року було продовжено строк на усунення недоліків позову ОСОБА_1 .

У відповідь на вищевказану ухвалу суду, представником позивача було повідомлено, що оскільки позивач ОСОБА_1 знаходиться за кордоном, то єдиний шлях отримання даних доказів це через подання адвокатського запиту його представником. Даний спосіб отримання доказів був вичерпаний представником позивача, що підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що суд не позбавлений можливості самостійно витребувати докази, які, на його думку, є важливими та необхідними для розгляду справи.

Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який має довести суду правомірність прийнятого ним рішення або акту. Представником позивача було зазначено суду першої інстанції, що ними було подані усі наявні та доступні докази і вчинено усі можливі дії для їх отримання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції фактично надав оцінку доказам, ще до відкриття провадження у справі щодо їх об`єму та допустимості, що є неприпустимим та обмеженням позивача у доступі до правосуддя, гарантованим Європейською конвенцією із прав людини та основоположних свобод. При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Зазначені питання мають вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу.

Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу, до аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від від 31 серпня 2023 року по справі №990/114/23.

Так, як вказала Велика Палата Верховного Суду, «КАС не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Отже, стаття 160 КАС не конкретизує вимоги щодо змісту позовної заяви, який викладається позивачем в довільній формі. Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті.

Однак суд першої інстанції вказані норми процесуального права не врахував. Фактично суд вдався до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів, що не віднесено до компетенції суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі…

…Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.

Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції в разі наявності підстав, визначених адміністративним процесуальним законодавством, може провести підготовче судове засіданні, у якому мають бути з`ясовані всі питання, визначені статтею 173 КАС, зокрема, щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів тощо.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження в справі на підставі наданих позивачем позовної заяви і доданих до неї доказів.

Питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються, відповідно до пункту 1 частин першої статті 244 КАС вирішується судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті справи, а оцінка наданих стороною позивача обґрунтувань та доказів на предмет їх достатності на стадії відкриття провадження у справі законом не передбачена.

Повертаючи заяву, суд фактично дав оцінку доказам наданим позивачем на обґрунтування позовних вимог, що є неприпустимим.

Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

ЄСПЛ вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (Shishkov v. Russia, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року)».

Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, гарантованого йому національним та європейським законодавством права на доступ до правосуддя.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, та передчасно повернув позивачу позовну заяву з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, і є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направленням справи до цього суду для продовження розгляду.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 312; 316; 320; 321; 322; 325; 328 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року - скасувати.

Направити справу №420/22335/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Відповідно до ст.ст.325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька