Постанова

від 14.01.2025 по справі 320/10871/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/10871/22 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Пром Агро Рось» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В :

ПП «Пром Агро Рось» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Київська митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.02.2024 року між ПП «Пром Агро Рось» (Покупець) дар Sunlight Industry Co, Ltd (КНР) (Продавець) було укладено Контракт №08/02-2021.

Відповідно до пункту 1.1. Контракту Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується купити товари на умовах поставки FOB Ningbo у відповідності до Інкотермс 2010. Попередня кількість, асортимент, ціни кожної поставки вказуються в Proforma Invoice. Асортимент, кількість та ціна товару, який фактично поставляється, вказується в Comercial Invoice, який є невід`ємною частиною цього Контракту.

22.10.2021 року на виконання Контракту Продавцем виставлено рахунок-проформу Proforma Invoice NeSLPPA42, відповідно до якого попередня вартість партії товару становить 137 282,38 доларів США.

07.07.2022 року Продавцем виставлено Соmercial Invoice №CI-SLLPPA42 відповідно до якого фактична вартість партії товару, яка поставляється становить 132 054,28 доларів США.

У партію товару включено наступні товари:

1. Конвеєрна стрічка з вулканізованої гуми, армована тільки текстильним матеріалом, шириною менш як 800мм, та більш як 1200 мм: 100х3 БКНЛ-65-96м-96316,8 прокладочного матеріалу; 125х3 БКНЛ-65 96м-180кв. прокладочного матеріалу; 150х3 БКНЛ-65 96м-518,4 кв. прокладочного матеріалу: 200х3 БКНЛ-65 96м-230,4кв. прокладочного матеріалу: 300х3 БКНЛ-65 96м-259,2кв. прокладочного матеріалу; 600х3 БКНЛ-65 96м-518,4кв. прокладочного матеріалу: 100х4 БКНЛ-65 96м-729,6кв. прокладочного матеріалу; 125х43 БКНЛ-65 96м 1104кв. прокладочного матеріалу; 150х4 БКНЛ-65 96м-518,4 кв. прокладочного матеріалу; 175х4 БКНЛ-6596м-537,6 кв. прокладочного матеріалу; 200х4 БКНЛ-65 96м-230,4 кв. прокладочного матеріалу: -300x4 БКНЛ-65 96м-576 кв. прокладочного матеріалу; 500х4 БКНЛ-6596м-6144 кв. прокладочного матеріалу; 600x4 БКНЛ-65 96м-6220,8 кв. прокладочного матеріалу; 100х5 БКНЛ-65 96м- 144кв. прокладочного матеріалу: 125х5 БКНЛ-65 96м-720кв, прокладочного матеріалу: 150х5 БКНЛ-65 96м-648кв. прокладочного матеріалу, 175х5 БКНЛ-65 прокладочного матеріалу; 200х5 БКНЛ-65 96м-1536кв. прокладочного матеріалу; 300х5 БКНЛ-65 96м-5328кв. прокладочного матеріалу; 500х5 БКНЛ-65 96м-1920кв. прокладочного матеріалу; 125х6 БКНЛ-65 96м-144ка, прокладочного матеріалу; 150х6 БКНЛ-65 96м-518,4кв. прокладочного матеріалу; 175х6 БКНЛ-65 96м-2016кв. прокладочного матеріалу; 200х6 БКНЛ-65 96м-1497,6 кв. прокладочного матеріалу; 250х6 БКНЛ-65 96м-1008кв. прокладочного матеріалу: 300х6 БКНЛ-65 96м-2937,6кв. прокладочного матеріалу: 400х6 БКНЛ-65 96м- 1152кв. прокладочного матеріалу; 450х6 БКНЛ-65 96м-259,2кв. прокладочного матеріалу: 650х6 БКНЛ-65 96м-748,8кв. прокладочного матеріалу: 100х8 БКНЛ-65 96м-76,8 прокладочного матеріалу, 150х8 БКНЛ-65 96м-345,6кв. кв. прокладочного матеріалу; 175х8 БКНЛ-65 96м-1478,4кв. прокладочного матеріалу, 2. 200х8 БКНЛ-65 96м-1536кв. прокладочного матеріалу, 250х8 БКНЛ 6596м-1152 кв.м. прокладочного матеріалу: 300х8 БКНЛ-65 96м-4838.4 кв. м. прокладочного матеріалу; 400х8 ЮКНЛ-65 96м-1843,2 кв.м. прокладочного матеріалу; 450х8 БКНЛ-65 96м.-1382.4 кв. м. прокладочного матеріалу: 250х5- 11000-10шт; - 400х4-2560-200шт. 400х4-700-20шт.; 500х4-2560-100 шт. 400x4 -25060 -- 100шт. 400х4-2560» - 300 шт. Для використання в цивільному господарстві та промисловості. Торговельна марка: немає даних, Виробник: Yancheng Sunlight Industry Co, Ltd. Країна виробництва: CN

2. Конвеєрна стрічка з вулканізованої суми, армована тільки текстильним матеріалом, шириною не менш як 800мм,але не більш як 1200 мм: 1000х2 БКЛ-65 96м 768 кв.м. прокладочного матеріалу; 1000х3 БКЛ-65 96м -864 кв.м. прокладочного матеріалу; 1000х4 БКЛ-65 96м -384 кв.м. прокладочного матеріалу, 1000х2 БКЛ-65 96м 768 кв.м. прокладочного матеріалу: Використовується в цивільному господарстві та промисловості. Торговельна марка: немає даних, Виробник: Yancheng Sunlight Industry Co, Ltd. Країна виробництва: CN.

3. Інші вироби з чорних матеріалів, зажим для конвеєрної стрічки: Пластинчатий зажим FASTENER 1400- 100 комплектів; зажим для конвеєрної стрічки типу «Крокодил»; TIGER BELT FASTENER 200-125 комплектів; TIGER BELT FASTENER 25#-480 комплектів; TIGER BELT FASTENER 274-320 комплектів, TIGER BELT FASTENER 358-600 комплектів; TIGER BELT FASTENER 45- 240 комплектів; TIGER BELT FASTENER 55#-288 комплектів; Використовується в цивільному господарстві та промисловості. Торговельна марка: нема даних. Виробник: Yancheng Sunlight Industry Co. Ltd. Країна виробництва: СМ

З метою митного оформлення вказаної партії товару позивачем подано електронну митну декларацію від 21.09.2022 року №UA100250/2022/733820, у якій митна вартість товару визначена за основним методом на рівні 132 054,28 доларів США.

На підтвердження заявленої митної вартості вказаних товарів позивачем разом із митною декларацією від 21.09.2022 року №UA100250/2022/733512 подано наступні документи: пакувальний лист; проформа-інвойс №SLPPA42 від 22.10.2021 року; рахунок-фактура (інвойс) №CI-SLPPA42 від 07.07.2022 року; коносамент №GB7227573 від 14.07.2022 року; міжнародні товарно-транспортні накладні від 02.09.2022 року №8273, №8640 та дві без номеру; акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 10.09.2022 року; платіжні документи №00789020211102 від 02.11.2021 року та №00789020220714 від 14.07.2022 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №UA00067227 від 16.09.2022 року; довідка, що підтверджує вартість перевезення товару SNGB7227573 від 16.09.2022 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) №08/02-2021 від 08.02.2021 року; договір про надання послуг митного брокера №14-06/17 від 14.06.2017 року; договір транспортного експедирування №SC/AF-11490 від 30.05.2019 року; лист про відсутність товарної марки від 09.08.2022 року; лист про відсутність страхування №27 від 09.08.2022 року.

Розглянувши вказані документи, митний орган направив декларанту електронне повідомлення, за змістом якого під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

1. Положеннями контракту від 08.02.2021 року №08/02-2021, згідно якого здійснюється поставка товару між Продавцем (Yancheng Sunlight Industry Co, Ltd, KHР) та покупцем (ПП «Пром Агро Рось», Україна), далі Контракт. Визначено, що ціни на товар включають вартість експортного пакування та маркування. Відомості щодо включення до ціни товару інших витрат відсутні. Разом із тим, положеннями п. 1.1. Контракту передбачено постачання товару на умовах поставки FOB-Нінгбо. Відповідно до положень Інкотермс 2010, при умовах поставки FOB до обов`язків продавця належить здійснення експортного оформлення товару зі сплатою експортного мита та інших зборів, а також доставка в порт відвантаження і загрузка на борт. Таким чином є ймовірність не включення інших складових митної вартості.

2. Декларантом не надано інформацію щодо принципу визначення ціни товару, оскільки товар з різними геометричними розмірами (довжина, ширина) мають однакові ціни за квадратний метр прокладки.

3 . До митного оформлення надано довідку про транспортно-експедиційні витрати від 16.09.2022 року №UA00067227 від ТОВ «ДСВ Логістика». Згідно наданих товаротранспортних накладних CMR перевізником товару виступає ТОВ «Картон» та «ARS TRANS», а декларантом наданий договір на перевезення від 30.05.2019 року SC/AF-11490 з ПП «Пром Агро Рось» та ТОВ «ДСВ Логістика». Декларантом не надана митна декларація країни відправлення та коносаменти вказані в рахунку та довідці про транспортні витрати. Відповідно до відомостей транспортних (перевізних) документів фактичним перевізником (виконавцем умов договору) визначено ТОВ «Картон» та «ARSI TRANS».

Тому митним органом повідомлено декларанта про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів: 1) обґрунтовані висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 2) виписку з бухгалтерської документації: 3) заявка на транспортно-експедиційні послуги; рахунки, накладні тощо фактичних перевізників; 4) експортну декларацію країни відправлення; 5) калькуляцію виробника, прайс-листи виробника товару, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи).

21.09.2022 року декларантом надіслано митному органу пояснення з приводу запитуваних документів, та додатково було надіслано митному органу наступні документи: Висновок за результатами цінового моніторингу Ц-776 від 15.09.2022 року; Прайс-лист продавця від 01.10.2021 року; Експортна декларація країни відправлення з перекладом на українську мову від 10.07.2022 року №310420220549587044; Сертифікат від 21.07.2022 року №22320980/000329; Коносамент від 14.07.2022 року №NGB7227573 з перекладом на українську мову; Коносамент від 14.07.2012 року №MEDUID535586 з перекладом на українську мову; Платіжне доручення від 19.09.2022 року №1824.

Відповідач за результатом розгляду поданої митної декларації прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 21.09.2022 року №UA100250/2022/000015/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні впуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 100250/2022/000306 від 21.09.2022 року.

В обґрунтування рішення від 21.09.2022 року №UA100250/2022/000015/2 зазначено, що надані документи містять розбіжності та не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості. З метою усунення виявлених розбіжностей та підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано додаткові документи.

Декларант надав документи не у повному обсязі, а надані додаткові документи не усувають раніше встановлених розбіжностей.

З огляду на констатовану митним органом неможливість визначення митної вартості товару за основним та другорядними методами, митну вартість товару визначено за резервним методом. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митні декларації від 24.08.2022 року UA209140/2022/086478 та 19.09.2022 року №UA100250/2022/733486, вартість згідно джерела інформації 2,41 USD/кг.

Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються міжнародними договорами, Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною 7 статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною 2 статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.

Частинами 4 та 5 статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 статті 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За умовами частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини 5 статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Стаття 13 «Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи і торгівлю 1994 року» передбачає що, якщо в ході визначення митної вартості імпортних товарів виникає необхідність відкласти остаточне визначення такої митної вартості, імпортер товарів повинен бути в змозі вилучити їх з митниці, якщо, коли це вимагається, імпортер надасть достатню гарантію у формі застави, депозиту або якого-небудь іншого відповідного документа, що включає остаточний платіж мита, яке може бути нараховане для цих товарів. Законодавство кожного члена повинно передбачити положення для таких обставин.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України висновується, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Вказане відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства, митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частин 1 та 2 статті 54 Митного кодексу України.

Аналіз положень частини 3 статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, від 30.06.2015 року у справі №21-591а15 (814/283/14).

Митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Судом першої інстанції було встановлено, що в якості підстав для прийняття оскаржуваних рішень відповідач вказав наступне:

1) Положеннями контракту від 08.02.2021 року №08/02-2021, згідно якого здійснюється поставка товару між Продавцем (Yancheng Sunlight Industry Co, Ltd, KHР) та покупцем (ПП «Пром Агро Рось», Україна), далі Контракт, визначено, що ціни на товар включають вартість експортного пакування та маркування. Відомості щодо включення до ціни товару інших витрат відсутні. Разом із тим, положеннями п. 1.1. Контракту передбачено постачання товару на умовах поставки FOB-Нінгбо. Відповідно до положень Інкотермс 2010, при умовах поставки FOB до обов`язків продавця належить здійснення експортного оформлення товару зі сплатою експортного мита та інших зборів, а також доставка в порт відвантаження і загрузка на борт. Таким чином є ймовірність не включення інших складових митної вартості.

2) Декларантом не надано інформацію щодо принципу визначення ціни товару, оскільки товар з різними геометричними розмірами (довжина, ширина) мають однакові ціни за квадратний метр прокладки.

3) До митного оформлення надано довідку про транспортно-експедиційні витрати від 16.09.2022 року №UA00067227 від ТОВ «ДСВ Логістика». Згідно наданих товаротранспортних накладних CMR перевізником товару виступає ТОВ «Картон» та «ARS TRANS», а декларантом наданий договір на перевезення від 30.05.2019 року SC/AF-11490 з ПП «Пром Агро Рось» та ТОВ «ДСВ Логістика». Декларантом не надана митна декларація країни відправлення та коносаменти вказані в рахунку та довідці про транспортні витрати. Відповідно до відомостей транспортних (перевізних) документів фактичним перевізником (виконавцем умов договору) визначено ТОВ «Картон» та «ARSI TRANS».

Отже, як було вірно зауважено судом першої інстанції, відповідно до Контракту від 08.02.2021 року №08/02-2021 поставка товару здійснюється на умовах FOB-Нінбо відповідності до «Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» в редакції 2000 року Інкотермс 2000.

Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року)» (розподіл витрат між продавцем та покупцем на здійснення поставки товару на умовах РОВ Інкотермс 2010 відповідає розподілу зазначених витрат при аналогічних умовах поставки згідно з Інкотермс 2000) передбачено, що на умовах поставки FOB продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна и названому порту відвантаження. Тобто, покупець бере на себе всі ризики втрати або пошкодження товарів, як і інші витрати з моменту фактичного переходу через поручні судна в порту відвантаження. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов`язок нести усі витрати, зв`язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в призначеному порту відвантаження, і оплатити, якщо це буде потрібно, усі витрати, зв`язані з виконанням митних формальностей для експорту, як і інші мита, податки та інші збори, що підлягають оплаті при експорті товару.

Таким, чином витрати Продавця з експортного оформлення товару зі сплатою експортного мита та інших зборів, а також доставки в порт відвантаження і загрузки на борт, включені останнім в ціну Товару.

Ненадання позивачем інформації щодо принципу визначенні ціни товару не може слугувати підтвердженням заниження митної вартості, адже питання визначення ціни товару належить до компетенції продавця. Під час митного оформлення товару здійснюється перевірка заявленої митної вартості, а не формування ціни товару його продавцем.

Позивач вказав, що з метою комплексного обслуговування транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів між позивачем та ТОВ «ДСВ Логістика» (Експедитор) укладено договір №SC/AF-22490 від 30.05.2019 року на транспортно-експедиційне обслуговування.

Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору Експедитор за оплату та за рахунок Замовника падає Замовникові комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів Замовника і вантажів Замовника в 20-, 40- та понад 40-футових контейнерах стандартів ISO, в тому числі в збірних вантажів від місця, зазначеного Замовником, до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом, включаючи організацію та забезпечення, залежно від маршруту в тому числі.

За змістом норм Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор має право, зокрема, обирати або змінювати вид транспорту та маршрут перевезення, обирати або змінювати порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах клієнта, згідно з відповідним договором транспортного експедирування.

Таким чином, залучення експедитором ТОВ «ДСВ Логістика» перевізників ТОВ «Картон» та «ARSI TRANS» повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності та положенням Закону України «Про транспортно- експедиторську діяльність».

Оплата послуг з перевезення товару здійснювалося відповідно до виставлених ТОВ «ДСВ Логістика» рахунків, в яких відображена вартість транспортування товару та супутніх витрат до кордону України.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду, який висловлений у постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14, якщо закон не визначає доказ / докази, яким / -ми має бути підтверджений розмір витрат на перевезення, то такі витрати можна підтвердити будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид таких доказів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відтак, подану позивачем довідку, що підтверджує вартість перевезення товару SNGB7227573 від 16.09.2022 року, з урахуванням інших документів, суд першої інстанції обґрунтовано визнав належним підтвердженням вартості перевезення товару як складової заявленої митної вартості.

В постанові від 25.02.2020 року у справі №260/718/19 Верховний Суд зауважив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної варт товарів.

Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність визначення митної вартості декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку окремо.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлено, зокрема, в постанові від 31.03.2020 року у справі №826/12344/15.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену ним митну вартість товару, а доводи відповідача про недостатність наданих позивачем документів, наявність у таких документах недоліків та суперечностей не свідчать про заниження такої вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно із частиною 6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.3 ст.58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ст.60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Відповідно до положень статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).

З аналізу вищезазначених правових норм висновується, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17, від 05.02.2019 року у справі №816/1199/15-а, від 29.09.2020 року у справі №160/9473/19, від 25.05.2021 року у справі №520/10386/2020, від 13.01.2022 му справі №520/11061/2020.

Так, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 21.09.2022 року №UA100250/2022/000015/2 зазначено, що визначити митну вартість товару за другорядними методами виявилось неможливим у зв`язку з відсутністю у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Митну вартість визначено за резервним методом, взято за основу митну вартість товару, що зазначена у митних деклараціях від 24.08.2022 року UA209140/2022/086478 та 19.09.2022 року №UA100250/2022/733486. Вартість згідно джерела інформації 2,41 USD/кг.

Однак, за митною декларацією від 21.09.2022 року №UA100250/2022/733820 здійснювалась поставки різних товарів, кількість яких вимірювалась одиницями товару, а відповідачем враховано узагальнену вартість товару, виражену у його вазі.

До того ж, в оскаржуваному рішенні не міститься порівняння характеристик товарів, які ввозились за митною декларацією від 21.09.2022 року №UA100250/2022/733820 та митними деклараціями від 24.08.2022 року UA209140/2022/086478 та 19.09.2022 №UA100250/2022/733486.

Таким чином, на думку колегії суддів, відповідач не довів необхідності та обґрунтованості визначення ціни товару за резервним методом.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 21.09.2022 року №UA100250/2022/000015/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.09.2022 року №UA100250/2022/000306.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.