Постанова

від 15.01.2025 по справі 320/10636/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/10636/23 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 06 грудня 2022 року №UA100380/2022/000090/2.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Київської митниці залишено без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року залишено без змін.

15 березня 2024 року до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява від представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач сплатив адвокату, у зв`язку з розглядом справи.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» - адвоката Зудінова О.О. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в адміністративній справі №320/10636/23 задоволено.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» (код з ЄДРПОУ: 33540678) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код з ЄДРПОУ: 43997555).

Позиція суду мотивована тим, що позивачем належними доказами доведено, що ним понесені у цій справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. Суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн, тобто 1,5 % від ціни позову, є цілком співмірними з такою ціною, значенням справи для позивача та її складністю.

Суд врахував той факт, що категорія справ про коригування митної вартості містить усталену судову практику, проте, як свідчать матеріали справи, відповідач свою діяльність у відповідність з такою практикою не приводить. У зв`язку з цим, суд застосував правовий висновок Верховного Суду, викладений у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17, у відповідності з яким метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Також, суд врахував правовий висновок Верховного Суду, сформульований в пункті 36 постанови від 19 вересня 2019 року у справі № 810/2760/17, згідно з яким з огляду на положення частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України саме відповідач у випадку заперечення ним зазначеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами. Крім того, відповідачем не надано доказів, які б спростували відповідний розмір витрат позивача на правову допомогу.

За таких обставин, суд стягнув з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Не погоджуючись з таким додатковим рішенням суду першої інстанції, представник Київської митниці подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року та врахувати позицію митниці щодо зменшення розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу при ухваленні рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Київська митниця є бюджетною установою та має обмежене фінансове забезпечення та не має компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань, зазначені вище, необґрунтовано завищені витрати на правничу допомогу; результат вирішення справи № 320/10636/23 не впливає на репутацію позивача та не має публічного інтересу. З огляду на надані позивачем документи, змісту позовної заяви, обсяг наданих послуг адвокатом, Київська митниця вважає за доцільне зменшити заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач наголошує, що згідно ухвали Київського окружного адміністративного суду справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, отже відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, дана справа незначної складності і адвокат не представляв інтереси позивача безпосередньо в суді, тому заявлені витрати до відшкодування позивачем на оплату послуг адвоката, на думку митного органу, є не співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову. Таким чином, апелянт вважає, що суд дійшов до помилкових висновків та прийняв рішення, що не відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року та від 25 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

26 вересня 2024 року позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.

Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина сьома стаття 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами третьою, четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті134 Кодексу адміністративного судочинства України).

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частина перша стаття 1 Закону № 5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частина перша стаття 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц.

Вказане також узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах № 810/2816/18, № 810/3806/18), від 22 листопада 2019 року у справі № 810/1502/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

З системного аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правничої професійної (правової) допомоги від 17 липня 2022 року №07/22/33540678, укладений з адвокатським бюро «Олег Зудінов та партнери», рахунок від 10 лютого 2023 року №10-02 та платіжну інструкцію від 14 лютого 2023 року № 38 про сплату 15 000,00 грн.

За умовами зазначеного договору адвокатське бюро «Олег Зудінов та партнери» взяло на себе зобов`язання надавати позивачу професійну правничу (правову) допомогу, що полягає у складанні процесуальних документів та представництві з питань, що пов`язані з оскарженням в судовому порядку рішень митних органів про коригування митної вартості товарів У відповідності із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», сторони погодили, що за надання правової допомоги, клієнт сплачує бюро гонорар у фіксованих розмірах: в суді першої інстанції Клієнт сплачує Бюро гонорар у фіксованому розмірі, що дорівнює 15000,00 грн; в суді апеляційної інстанції Клієнт сплачує Бюро гонорар у фіксованому розмірі, що дорівнює 10000,00 грн; в суді касаційної інстанції Клієнт сплачує Бюро гонорар у фіксованому розмірі, що дорівнює 5000,00 грн. Розмір гонорару є незмінним. Також сторони домовились, що з урахуванням способу обчислення гонорару акти прийому-передачі правової допомоги (виконаних робіт) ними не складаються, а належним підтвердженням надання передбаченої цим договором допомоги є матеріали відповідної судової справи.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, є суттєво завищеним та не є співмірним з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

При цьому, колегією суддів враховано, що законодавство, яким регулюється спір у справі, документи та доводи, якими позивач обґрунтовував свою позицію, написання процесуальних документів не вимагали великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Верховний Суд у пунктах 48-49 додаткової постанови від 08 квітня 2021 року у справі № 922/2321/20 констатував, що зазначені окремо в акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги; правова позиція боржника викладена у відзивах на касаційні скарги вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Враховуючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, незначну складність справи, предмет спору, яким є одне рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 06 грудня 2022 року №UA100380/2022/000090/2, сталу позицію по такій категорії справ, незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування, відсутність необхідності вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що сума в розмірі 15 000,00 грн в якості судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою під час розгляду справи у суді першої інстанції, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, є співмірною із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Колегія суддів бере до уваги висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18, згідно яких, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Таким чином, беручи до уваги складність справи, ціну позову та підстави, з яких суд першої інстанції виходив при прийнятті рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для зменшення загальної суми заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 15 000,00 грн до 8 000 грн. У цій частині така сума відповідає встановленим процесуальним законом критеріям, є розумною/співмірною, а витрати реально понесеними.

Відтак, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, встановлені фактичні обставини, описані вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення та часткового задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги відповідача приймаються в якості належних, що є підставою для скасування оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення заяви про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці - задовольнити частково.

Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року - скасувати та прийняти нове рішення.

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» - адвоката Зудінова О.О. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в адміністративній справі №320/10636/23 - задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» (ЄДРПОУ: 33540678, місцезнаходження: 01024, місто Київ, вул. Чикаленка Євгена, будинок 23-А) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн (вісім тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці (ЄДРПОУ: 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, б-р Гавела Вацлава, 8-А).

У задоволенні іншої частини заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» - адвоката Зудінова О.О. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в адміністративній справі №320/10636/23 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

Т.Р. Вівдиченко