Постанова

від 15.01.2025 по справі 320/8621/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/8621/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Групп Плюс» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Групп Плюс» (далі - позивач) із позовом Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач, апелянт), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 210922 від 01 вересня 2020 року, винесену заступником начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Зелінським С.А. про стягнення з ТОВ «Транс Групп Плюс» штрафу у сумі 8500 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 210910 від 01 вересня 2020 року, винесену заступником начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Зелінським С.А. про стягнення з ТОВ «Транс Групп Плюс» штрафу у сумі 34 000 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 210911 від 01 вересня 2020 року, винесену заступником начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Зелінським С.А. про стягнення з ТОВ «Транс Групп Плюс» штрафу у сумі 34 000 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 210912 від 01 вересня 2020 року, винесену заступником начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Зелінським С.А. про стягнення з ТОВ «Транс Групп Плюс» штрафу у сумі 34 000 грн.

Позов мотивовано протиправністю оскаржуваних постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу, винесених на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем правил перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових норм без відповідного дозволу, без врахування особливостей вантажу, а саме перевезення сипучого вантажу, який є рухомим під час зміни напрямків руху чи швидкості автомобіля, а тому, його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що не дає можливості, за відсутності відповідної методики зважування, з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень на одну з осей. Крім того, зазначено про порушення порядку повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 210922 від 01 вересня 2020 року, винесену заступником начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Зелінським С.А. про стягнення з ТОВ «Транс Групп Плюс» штрафу у сумі 8500 грн.

Визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 210910 від 01 вересня 2020 року, винесену заступником начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Зелінським С.А. про стягнення з ТОВ «Транс Групп Плюс» штрафу у сумі 34 000 грн.

Визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 210911 від 01 вересня 2020 року, винесену заступником начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Зелінським С.А. про стягнення з ТОВ «Транс Групп Плюс» штрафу у сумі 34 000 грн.

Визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 210912 від 01 вересня 2020 року, винесену заступником начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Зелінським С.А. про стягнення з ТОВ «Транс Групп Плюс» штрафу у сумі 34 000 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Групп Плюс» судові витрати в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року та від 25 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Позивачем не подано відзив на апеляційну скаргу.

Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до фактичних обставин справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Групп Плюс», ідентифікаційний код 43034950, місцезнаходження: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, буд. 26, зареєстровано як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено 03.06.2019 запис №13391020000017808. Основний вид економічної діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

21.07.2020 та 02.08.2020 інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області, відповідно до направлення на перевірку № 010125 від 20.07.2020 та №010141 від 01.08.2020 на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення.

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 було встановлено, що навантаження на здвоєну вісь склало 19,3 т при нормативно допустимому - 18 т. Таким чином, відповідно до частини 4 пункту 4 Порядку №1007/1207 контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю №9038697 від 21.07.2020 р.

На підставі пункту 6 Порядку №0422, у зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області, було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 031697 від 21.07.2020.

02.08.2020 за результатами документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_2 було встановлено, що загальна маса становить 50,67 при нормативно допустимих - 40 т, що встановлено ТТН.

За результатами документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_3 було встановлено, що загальна маса становить 51,82 при нормативно допустимій - 40 т, що встановлено TTH №010801 ГА від 01.08.2020.

За результатами документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_4 було встановлено, що загальна маса становить 50,39 при нормативно допустимій - 40 т, що встановлено ТТН №010801ДР від 01.08.2020.

На підставі вищевказаних даних Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 210922 від 01.09.2020, № 210910 від 01.09.2020, № 210911 від 01.09.2020, № 210912 від 01.09.2020.

Вважаючи протиправними постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся з позовом до суду про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що транспортний засіб позивача перевозив сипучий вантаж, який є рухомим під час маршруту транспортного засобу, його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що створює перешкоди для точного визначення навантаження на осі транспортного засобу.

Суд також зазначив, що результати вимірювання, здійснені відповідачем, не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10 вересня 2014 року № 442 утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пп. 15, 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Таким чином, відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів не перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Таким чином, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Статтею 60 Закону № 2344-III визначено відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що перевозився сипучий вантаж, який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що не дає можливості встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.

Проте, колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно до пункту 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

З метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття законодавцем установлено заборону перевезення вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують установлені параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі).

У контексті пункту 22.5 ПДР перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Слід зазначити, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР (пункт 3 Правил № 30).

Крім того, згідно вимог чинного законодавства жодним національним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з ПДР (п. 2.3 а, 2.3 б; 12.1) при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.

Переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі, або фактичної маси транспортного засобу, відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.

При цьому, завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення такого завантаження, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з додержанням вимог чинного законодавства України.

Слід також зазначити, що приписи статті 48 Закону № 2344-III не містять ніяких застережень стосовно виду вантажу - подільного або неподільного, який перевозиться.

У відповідності до частини 4 статті 48 Закону № 2344-III у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Разом з цим, чинним законодавством України установлено, що перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР в межах 2% не потребує оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Вказані положення Закону є спеціальними для автомобільного перевізника та визначають обов`язок перевізника одержати відповідний дозвіл у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень.

У даному випадку, оскільки вагові параметри транспортного засобу позивача із урахуванням результатів їх зважування відповідачем перевищують нормативні більше, ніж на 2 % (що також не заперечується позивачем), то такий транспортний засіб вважається великоваговим та має здійснювати рух автомобільними дорогами на підставі дозволу.

Доказів наявності у позивача такого дозволу при перевезенні вантажу до суду надано не було.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 803/1540/16.

Щодо посилань позивача про відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі та вказане є підставою для виникнення об`єктивних сумнівів у достовірності результатів зважування, слід вказати на таке.

На момент виникнення спірних правовідносин, відсутня затверджена Мінекономрозвитком методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Водночас, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України № 3353-ХІІ, статті 33 Закону № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.

Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасування постановою КМУ від 30 серпня 2017 року № 671 пункту 19 Порядку № 879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 420/3371/21.

Таким чином, відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль належних позивачу транспортних засобів.

Щодо тверджень позивача про те, що після проведення перевірки будь-які заходи, щодо заборони подальшого руху транспортного засобу та зобов`язання розвантажити вантаж з боку контролюючих органів не здійснювались, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 22 Порядку № 897 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стаття 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює порядок та підстави тимчасового затримання транспортних засобів працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції.

З урахуванням зазначеного, апеляційний суд зауважує, що затримання транспортного засобу позивача не відноситься до компетенції Укртрансбезпеки, оскільки такими повноваженнями наділені виключно працівники Національної поліції.

В контексті доводів позивача щодо неналежного повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, колегія суддів зауважує, що такі спростовуються поштовим відправленням від 27.08.2020, яке 01.09.2020 було вручено позивачу (а.с.73).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що долучені відповідачем до матеріалів справи докази є належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, такими що підтверджують правомірність дій відповідача.

Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішення дійшов помилкового висновку про те, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, доказів, які б вказували на правомірність рішення про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу не надав.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Групп Плюс» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

Т.Р. Вівдиченко