Постанова

від 15.01.2025 по справі 580/10754/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/10754/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ОРЛЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Грибан І.О., Кузьмишиної О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,

представника позивача - Краснікової Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ» на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ» до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Приватне акціонерне товариство "Азот" про скасування індивідуального акту та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

31 жовтня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ" (далі - позивач, заявник, апелянт) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить суд забезпечити адміністративний позов шляхом заборони Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України солідарно або окремо вчиняти дії з примусової реалізації арештованих земельних ділянок з кадастровим № 7110136400:05:009:0154 площею 0,4581 га і кадастровим №7110136400:05:009:0161 площею 1,6425 га, розташованих за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ" про забезпечення позову відмовлено.

Відмова суду мотивована тим, що до заяви про забезпечення позову представником заявника не додано жодних доказів, які б свідчили про те, що станом на день звернення до суду майно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ" за зведеним виконавчим провадженням №59959397 (боржник ПрАТ "АЗОТ") може бути реалізоване до завершення розгляду даної справи (земельних торгів); порушень прав заявника на володіння та розпорядження власним майном. Наведені позивачем доводи про протиправність рішення органу ДВС потребують з`ясування та перевірки їх доказами на стадії розгляду справи по суті та не можуть бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ" Красніковою Я.В. подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його повністю та ухвалити нове, яким заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що примусова реалізація земельних ділянок: кадастровий номер 7110136400:05:009:0154, площею 0,4581 га та кадастровий номер 110136400:05:009:0161, площею 1,6425 га , належних на підставі закону ТОВ «ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ», є наступним етапом після опису та арешту майна та може бути розпочата відповідачами у будь-який час, до закінчення розгляду справи, за позовом ТОВ «ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ».

Апелянт зазначає, що єдиною підставою для заборони вчиняти державному виконавцю дії, направлені на примусову реалізації земельних ділянок, що призведуть до порушення права скаржника, в період розгляду справи судом, є встановлення судом відповідної заборони шляхом задоволення заяви скаржника про вжиття заходу забезпечення позову. Якщо ж така заборона (забезпечення) не буде встановлена, то ТОВ «ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ» не зможе поновити своє порушене право. Тобто, навіть якщо суд визнає протиправною і скасує постанову про опис і арешт майна, відповідно до чого буде знято арешт з майна, але при цьому на момент задоволення позову арештоване майно вже буде реалізоване через земельні торги, порушене право ТОВ «ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ» неможливо буде відновити тим способом, який міститься у задоволеному судом позові.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та 16 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 15 січня 2025 року о 11:40 годині.

11 грудня 2024 року представником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подано відзив на апеляційну скаргу.

06 січня 2025 року представником позивача подано відповідь на відзив.

08 січня 2025 року представником позивача подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За наслідком перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

Колегія суддів враховує, що виходячи з аналізу норм процесуального права, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову; 2) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень; 4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, оспорюваним рішенням, дією або бездіяльністю.

Також колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, повинні забезпечувати співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових та інших наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу про забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову із предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

У постанові від 22 грудня 2022 року у справі №640/31815/21 Верховний Суд зазначив:

«Колегія суддів зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу».

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що зі змісту заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову вбачається, що заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України солідарно або окремо вчиняти дії з примусової реалізації арештованих земельних ділянок з кадастровим № 7110136400:05:009:0154 площею 0,4581 га і кадастровим №7110136400:05:009:0161 площею 1,6425 га, розташованих за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову обґрунтовано тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За матеріалами апеляційної скарги, заявник наполягає на тому, що примусова реалізація земельних ділянок: кадастровий номер 7110136400:05:009:0154, площею 0,4581 га та кадастровий номер 110136400:05:009:0161, площею 1,6425 га , належних на підставі закону ТОВ «ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ», є наступним етапом після опису та арешту майна та може бути розпочата відповідачами у будь-який час, до закінчення розгляду справи, за позовом ТОВ «ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ».

Однак, доказів на підтвердження наведеної інформації матеріали справи не містять.

В частині доводів апелянта щодо протиправності постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яворського О.М. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 08.10.2024 за зведеним виконавчим провадженням №59959397, колегія суддів зауважує, що правова оцінка законності даної постанови може надаватись лише судом першої інстанції під час розгляду справи по суті.

Поряд з цим, сама лише незгода позивача із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 400/722/19.

Колегія суддів також зауважує, що приписами частини 6 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Відповідно до частини 4 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», порядок реалізації майна визначається Міністерством юстиції України.

Як вказано у підпункті 83-30 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань виконує аналітичні, інформаційні, методичні, організаційні та інші види робіт, пов`язані із забезпеченням реалізації арештованого майна.

Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5 затверджено Порядок реалізації арештованого майна (надалі - Порядок).

Електронними торгами, за абзацом 12 пункту1 Розділу І Порядку, є продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Згідно з абзацом 18 та 19 пункту 1 Розділу І Порядку, організатор електронних торгів, торгів за фіксованою ціною (далі - Організатор) - суб`єкт господарювання, якого за результатами конкурсної процедури відбору організатора (далі - Конкурс), передбаченої цим Порядком, уповноважено на здійснення заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних системи електронних торгів, збереження та захисту даних, що містяться у ній, обслуговування цієї системи, забезпечення її постійної роботи та доступу користувачів до неї, публікації повідомлень про безоплатне передання нереалізованого конфіскованого майна, забезпечення збереження майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком; організація електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) - вчинення Організатором заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних системи електронних торгів, збереження та захисту даних, що містяться у ній, обслуговування цієї системи, забезпечення її постійної роботи та доступу користувачів до неї, публікації повідомлень про безоплатне передання нереалізованого конфіскованого майна, забезпечення збереження майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.

Отже, процедура електронних торгів відбувається від імені державного органу, продавцями, які мають право примусового продажу майна за результатами електронних торгів, є орган державної виконавчої служби та ДП «Сетам».

Така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 05 червня 2018 року у справі №910/856/17.

У межах спірних правовідносин, заявник просить суд встановити заборону Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України солідарно або окремо вчиняти дії з примусової реалізації арештованих земельних ділянок з кадастровим № 7110136400:05:009:0154 площею 0,4581 га і кадастровим №7110136400:05:009:0161 площею 1,6425 га, розташованих за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, тобто втрутитись у проведення ймовірних електронних торгів, що в свою чергу прямо заборонено приписами частини 6 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, дослідивши встановлені обставини, проаналізувавши вищенаведені правові норми та всі доводи апелянта, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову відповідно до положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ» про забезпечення позову.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 150-154, 242, 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКВІД КАРГО ТЕРМІНАЛ» - залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі №580/10754/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 15 січня 2025 року

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: І.О. Грибан

О.М. Кузьмишина