Постанова

від 10.02.2025 по справі 580/10754/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/10754/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ОРЛЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Ганечко О.М.,

Кобаля М.І.,

При секретарі: Долинської Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліквід Карго Термінал» на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліквід Карго Термінал» до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Азот», про скасування індивідуального акта та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліквід Карго Термінал» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Азот», в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яворського О.М. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 08.10.2024 за зведеним виконавчим провадженням НОМЕР_1;

- зняти арешт з земельних ділянок з кадастровим № 7110136400:05:009:0154 площею 0,4581 га і кадастровим №7110136400:05:009:0161 площею 1,6425 га, розташованих за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72.

Вказані позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивач немає статусу боржника у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_1, а порушення права позивача полягає накладеному державним виконавцем арешту на земельні ділянки під будівлями, де власниками є ТОВ «Ліквід Карго Термінал», що свідчить про порушення права на вільне володіння, користування розпорядження своїм майном - земельними ділянками і будівлями на них, як єдиним об`єктом.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки предметом позовних вимог є визнання протиправною та скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 08.10.2024 за зведеним виконавчим провадженням НОМЕР_1, суб`єкта владних повноважень, тому такий спір, з огляду на положення статті 19 КАС України, є публічно - правовим, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На думку скаржника, Господарським процесуальним кодексом України не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження.

Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліквід Карго Термінал» не є стороною зведеного виконавчого провадження НОМЕР_1 (не є ні стягувачем, ні боржником), не наділене правом оскарження дій та рішень державного виконавця у такому провадженні в порядку, передбаченому статтею 339 Господарського процесуального Кодексу України, шляхом звернення до господарського суду, вказане свідчить про те, що розгляд справи має здійснюватися виключно в порядку саме адміністративного судочинства.

У поясненнях на апеляційну скаргу третьою особою зазначено про те, що даний спір, з огляду на положення cтатті 19 КАС України, є публічно - правовим, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи, що Господарським процесуальним кодексом України не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, то відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про те, що оскільки основною вимогою позивача є саме зняття арешту з земельних ділянок з кадастровим №7110136400:05:009:0154 площею 0,4581 га і кадастровим №7110136400:05:009:0161 площею 1,6425 га, а вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права й виникають із цивільних правовідносин, тому відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, статті 20 Господарського процесуального кодексу України такі вимоги можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки основною вимогою позивача є саме зняття арешту з земельних ділянок, розташованих за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, а юрисдикція адміністративного суду не поширює повноважень щодо скасування арештів або заборон, тому позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

У свою чергу, згідно пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

У відповідності до частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Згідно із частинами першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

При цьому, оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС також передбачено і частиною ст. 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 1404-VIII).

За правилами частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 08.10.2024 за зведеним виконавчим провадженням НОМЕР_1 та як наслідок просить зняти арешт з земельних ділянок з кадастровим №7110136400:05:009:0154 площею 0,4581 га і кадастровим №7110136400:05:009:0161 площею 1,6425 га, розташованих за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72.

У той же час, позивач вказує на те, що будівлі на земельних ділянках і земельні ділянки, на які накладено арешт спірною постановою, належать йому на праві власності, а не боржнику ПраТ «Азот», відтак зазначене свідчить про порушення права на його вільне володіння, користування розпорядження своїм майном - земельними ділянками і будівлями на них, як єдиним об`єктом.

Тобто, предметом даного позову є оскарження позивачем до суду дій державного виконавця стосовно винесення постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 08.10.2024 та зняття арешту з такого майна, спрямоване на захист майнових прав ТОВ «Ліквід Карго Термінал», яка вважає себе його законним власником.

У той же час, ТОВ «Ліквід Карго Термінал» зазначає, що він не є стороною зведеного виконавчого провадження НОМЕР_1, тому не може звернутися до господарського суду зі скаргою, оскільки не наділене правом оскарження дій та рішень державного виконавця у такому провадженні в порядку, передбаченому статтею 339 Господарського процесуального Кодексу України, відповідно до якого сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Як наслідок, позивач вважає, що враховуючи предмет і підстави позову, даний спір у цій справі виник у сфері публічно-правових відносин, пов`язаний з оскарженням дій суб`єкта владних повноважень та відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону №1404-VIII та статті 287 КАС України підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, посилається на практику Великої Палати Верховного Суду, зокрема на постанову від 27.03.2019 у справі №823/359/18, де Суд дійшов до висновку, що позивач, який не є стороною виконавчого провадження, не наділений процесуальним правом щодо оскарження в порядку Господарського процесуального кодексу України (чи Цивільного процесуального кодексу України) рішень та дій приватного виконавця, які є предметом оскарження у цій справі. Водночас, характер установлених спірних правовідносин, суб`єктний склад, зміст і правова природа дій та рішень приватного виконавця у своїй сукупності дають підстави визнати, що спірні відносини виникли у сфері публічно-правових відносин, пов`язаних з оскарженням дій суб`єкта владних повноважень, а тому мають вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, що випливає із цільового і системного розуміння положень частин першої та другої статті 74 Закону №1404-VIII.

Як свідчать матеріали справи, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 30.10.2024 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами №7110136400:05:009:0154 та №7110136400:05:009:0161, які знаходяться за адресою: м. Черкаси, вулиця Першотравнева, 72 власником є юридична особа - Публічне акціонерне товариство «Азот».

Разом з тим, ТОВ «Ліквід Карго Термінал» у відповідності до витягів з Державного реєстру речових прав від 22.12.2023 є власником нежитлових будівель з реєстраційними номерами 905500771101 та 287507771101, що знаходяться за адресою: м. Черкаси, вулиця Героїв Холодного Яру (Першотравнева), 72, придбаних з прилюдних торгів (аукціонів), що підтверджується свідоцтвами про придбання майна з прилюдних торгів №1586 та №1587 від 22.12.2023.

Відповідно до договорів оренди №110/ЛКТ-23 та №1101/ЛКТ-23 від 22.12.2023, укладених між ТОВ «Ліквід Карго Термінал» (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством «Азот» (орендар) орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вулиця Героїв Холодного Яру (Першотравнева), 72.

08 жовтня 2024 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яворським О.М. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 08.10.2024 за зведеним виконавчим провадженням НОМЕР_1, відповідно до якої накладено арешт на майно, а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами №7110136400:05:009:0154 та №7110136400:05:009:0161, на яких розташове майно - об`єкти нерухомості з реєстраційними номерами 284710071101 та 283251671101, які знаходяться за адресою: м. Черкаси, вулиця Першотравнева, 72.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець повинен здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, повинен вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Такі приписи не обмежують його повноважень на здійснення виконавчих дій, але водночас зобов`язують використовувати свої правомочності таким чином, щоб не порушувати права чи законні інтереси, зокрема, юридичних осіб.

У силу вимог частини першої-другої статті 56 Закону №№ 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що виконавець має право для забезпечення реального виконання виконавчого документу застосувати арешт майна (коштів) боржника.

З огляду на вказане вбачається, що коли державний виконавець на стадії виконання судового рішення використав свої повноваження, як-то наклав арешт на майно боржника, оголосив обмеження на його відчуження і таким чином порушив право чи пріоритет на це майно третьої особи (особи, яка не була стороною чи учасником провадження у господарському суді і не є стягувачем чи боржником у виконавчому провадженні), то є підстави презюмувати, що в такому правовому відношенні державний виконавець діє як публічна посадова особа, здійснює насамперед публічно-владні, обов`язкові, нерідко забезпечувані примусом управлінські функції. У цьому разі державний виконавець набуває статусу посадової особи - суб`єкта владних повноважень.

Якщо суб`єкт владних повноважень порушує право чи законні інтереси, зокрема, юридичної особи, що спричиняє спір саме у сфері публічно-правових відносин, така юридична особа вправі звернутися до суду адміністративної юрисдикції й очікувати судового захисту від цього суду, позаяк саме цей суд є тим судом, юрисдикція якого поширюється на справи в публічно-правових спорах юридичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 826/14603/17 (провадження № 11-514апп19) та від 20 листопада 2019 року у справі № 805/4199/16-а (провадження № 11-850апп19).

До того ж, такий висновок про необхідність застосування до описаних спірних правовідносин правил адміністративного судочинства випливає із цільового і системного розуміння положень частин першої, другої статті 74 Закону № 1404-VIII.

Таким чином, беручи до уваги наведені правові норми у контексті вирішення питання юрисдикційної належності позову ТОВ «Ліквід Карго Термінал», яке не було стороною у виконавчому провадженні НОМЕР_1, щодо оскарження постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно, колегія суддів дійшла до висновку, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

За наведених обставин суд першої інстанції прийшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

У той же час, слід зауважити, що питання щодо з`ясування судом порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача діями чи бездіяльністю відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулась з позовом суб`єктивногго матеріального права або законного інтересу на захист якого поданий позов вирішується після відкриття провадження у справі.

У свою чергу, питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За правилами частини третьої ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

У той же час, норми статті 312 КАС України не передбачають передачу справи на повторний розгляд.

Згідно з ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження - скасувати та направити справу до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліквід Карго Термінал» - задовольнити.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року - скасувати, справу № 580/10754/24 направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.М. Ганечко

М.І. Кобаль