Постанова

від 15.01.2025 по справі 320/17164/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції Марич Є.В.

Суддя-доповідач Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року Справа № 320/17164/24

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі

за позовом Консорціуму "Південна енергетична компанія"

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. Консорціум "Південна енергетична компанія" (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач) в якому просило визнати протиправним та скасувати повідомлення №BOTB0101 від 02.01.2024 про нарахування податкового боргу (пені) з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у сумі 35064,14 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначив, що на підставі поданої уточнюючої декларації №9435249374 від 29.12.2023, контролюючими органами ДПС було зменшено податкове зобов`язання у сумі 355314 грн, нараховане самостійно платником податків в податковій декларації з податку на прибуток від 08.08.2022.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року адміністративний позов задоволено, а саме:

- визнано протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо нарахування Консорціуму "Південна енергетична компанія" податкового боргу (пені) за несвоєчасну сплату податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, згідно поданої 08.08.2022р. декларації №994340778947 за звітний податковий період 2021р. в сумі 35 064,14 грн, оформленого повідомленням Головного управління ДПС у м. Києві від 02.01.2024р. №ВОТВ0101;

- зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві списати податковий борг Консорціуму "Південна енергетична компанія" за несвоєчасну сплату податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, згідно поданої 08.08.2022р. декларації №994340778947 за звітний податковий період 2021р. в сумі 35 064,14 грн, з подальшим внесенням відомостей про відповідне списання до інтегрованої картки платника податків Консорціуму "Південна енергетична компанія".

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у разі виправлення помилок, що самостійно виявлені платником податку у рядках 29 - 41 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, платник податку має право виправити такі помилки відповідно до ст. 50 ПКУ.

При цьому, суд також відзначив, що у межах спірних правовідносин подача уточнюючого розрахунку є коригуванням показників сум податкових зобов`язань за 2021р. по податку на прибуток в сторону їх зменшення, і не є джерелом сплати податкового боргу, а отже й відсутній момент для оплати податкового боргу, початку та закінчення нарахування штрафних санкцій та пені.

Окрім того, суд першої інстанції зазначив про те, що під час дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, а в наступному воєнного стану штрафні санкції в частині податку на прибуток не застосовуються.

Водночас, задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов до висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та поновити права Позивача шляхом зобов`язання Відповідача списати неправомірну заборгованість Позивача з подальшим внесенням відомостей про відповідне списання до його інтегрованої картки платника податків, адже визнання протиправним та скасування спірного повідомлення не призведе до повноцінного захисту та поновлення порушених прав, позаяк носить суто інформаційний характер.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову - відмовити повністю, наполягаючи на відсутності правових підстав для виходу судом за межі позовних вимог.

Так, Апелянт стверджує, що суд першої інстанції ставиться упереджено щодо контролюючого органу, вважаючи, що той порушив права платника податків, тоді як нарахування пені не є порушенням прав Позивача.

Також контролюючий орган стверджує, що нарахування пені відбулося не умисним діями представника ГУ ДПС у м. Києві, а автоматично нарахувалося системою, яка створена та діє відповідно до приписів податкового законодавства. Фактично після проведення операції, що відображена в ІКП, відбулося автоматичне нарахування пені передбачене ст. 129 ПК України з урахуванням вимог Закону України щодо перiоду поширення коронавiрусної хвороби (COVID-19).

Разом з тим, Апелянт відзначив, що платником податків не здійснювались способи досудового врегулювання спору.

В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган посилається на правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 04.07.2024 у справі № 520/16250/23.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024 та від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

5. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, наполягаючи на законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції та безпідставності доводів Апелянта.

6. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

8. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 08.08.2022 до Приморської ДПІ ГУ ДПС у Одеській області Консорціумом «ПЕК» було подано податкову декларацію за №99434078947 з податку на прибуток підприємства за звітний (податковий) період 2021 р. з усіма додатками - формами фінансової звітності, де вказано фінансовий результат до оподаткування (прибуток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, рядком 02 якої зазначена самостійно розрахована сума 1 973 967,00 грн.

Відповідно поданої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за звітний (податковий) період 2021р. №99434078947 від 08.08.2022, рядком 06 якої визначено самостійно нарахований податок на прибуток у сумі 355 314,00 грн.

30.06.2023 Консорціум «ПЕК» подав уточнюючу податкову декларацію на прибуток підприємств №9435041443, в якій коригуються доходи і витрати, що були відображені в звітній Податковій декларації за 2021р. (№99434078947 від 08.08.2022) з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 ПК України, щодо виправлення помилок, самостійно виявлених платником податків, які призвели до заниження податкового зобов`язання у звітному (податковому) періоді та рядком 02, 04 якої задекларовано збиток в сумі (- 1 592 478,00) грн.

Разом з уточнюючою податковою декларацією з податку на прибуток підприємств 30.06.2023 через єдине вікно було подано виправлену фінансову звітність за 2021р. у складі:

- Ф.1 Баланс (реєстраційний №9005043695 від 30.06.2023);

- Ф.2 Звіт про фінансові результати (реєстраційний №9005043693);

- Ф.3 Звіт про рух грошових коштів (реєстраційний №9005043698);

- Ф.4 Звіт про власний капітал (реєстраційний №9005043697);

- Ф.5 Примітки до річної звітності (реєстраційний №9005043694). Інформація про адміністративні витрати в сумі 1 551 145,04 грн. (рядок 2130, рядок 2550 «Звіту про фінансові результати») підтверджується ОСВ за 2021р.:

- ОСВ рах. №811 «Виплати за окладами й тарифами»;

-ОСВ рах. №651 «За розрахунками із загальнообов`язкового державного соціального страхування»;

-ОСВ рах. № 821 «Відрахування на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»;

- ОСВ рах. №84 «Інші операційні витрати»;

- ОСВ рах. № 92 «Адміністративні витрати»;

Інформація про фінансові витрати в сумі 41 332,49 грн. (рядок 2250 «Звіту про фінансові результати») підтверджується ОСВ за 2021р.:

- ОСВ рах. №684 «Розрахунки за нарахованими відсотками»;

- ОСВ рах. №95 «Фінансові витрати».

Таким чином, виникли підстави для зниження податкового зобов`язання, а саме податку на прибуток підприємства, який був визначений самостійно Консорціумом «ПЕК» за результатами звітного (податкового) періоду 2021р., що складає 355 314,00 грн.

05.10.2023 на адресу Консорціуму «ПЕК» надійшло повідомлення №1320/4-1532, що згідно інформаційно-комунікаційної системи ДПС станом на 01.10.2023 за позивачем рахується податковий борг у сумі 355 314,00 грн. з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, який виник в результаті несплати податкового зобов`язання (термін виникнення 08.08.2022р.). За рішенням органів ДПС, на підставі абз. 2 п. 95.5 ст. 95 ПКУ, прийнято рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, які належать Консорціуму "ПЕК".

Для усунення недоліків в інформаційно-комунікаційній системі ДПС, 23.10.2023 через електронний кабінет платників податків позивачем було подано пояснення до уточнюючої податкової декларації на прибуток підприємств за 2021р. від 30.06.2023 з метою відображення правильних показників із заборгованістю по податку на прибуток за податковий період, який уточнюється (2021р.).

Вважаючи вищевказане рішення контролюючих органів протиправним позивач подав скаргу до Державної податкової служби України з проханням скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області за №1320/4-1532 від 05.10.2023 про стягнення коштів платника податку з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Рішенням ДПС України за №33789/6/9900-06-03-03-06 від 10.11.2023 вирішено продовжити розгляд скарги до 29.12.2023 включно.

Повістю підтримуючи свою позицію у заявленій скарзі до ДПС України та у відповідності до рішення про продовження строку розгляду скарги 22.11.2023, позивач надав додаткові пояснення, які можуть впливати на хід розгляду скарги.

28.12.2023 Консорціум «ПЕК» отримав рішення про результати розгляду скарги за №38371/6/99-00-06-03-03-06, яким рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1320/4-1532 від 05.10.2023 про стягнення коштів платника податку з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу - залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

29.12.2023 позивач подав наступну уточнюючу декларацію №9435249374, в рядку 29 якої зазначив суму зменшення податкового зобов`язання звітного періоду, що уточнюється (- 355 314,00 грн.), що призвело до не відображення суми податку на прибуток, яке підлягає зменшенню в інтегрованій картці платника у раніше поданій уточнюючій податковій декларації та що стало причиною для відмови органів ДПС скасувати Рішення №1320/4-1532 від 05.10.2023.

На підставі поданої уточнюючої декларації №9435249374 від 29.12.2023, контролюючими органами ДПС податкове зобов`язання у сумі 355 314,00 грн., нараховане самостійно платником податків в податковій декларації з податку на прибуток від 08.08.2022, було зменшено.

02.01.2024 Консорціумом «ПЕК» через Електронний кабінет платників податків було отримано Повідомлення №ВОТВО101 про нарахування податкового боргу (пені) за несвоєчасну сплату податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, згідно поданої 08.08.2022 декларації №99434078947 за звітний податковий період 2021р. у сумі 35 064,14 грн., в порядку ст. 129 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) №AUTOPEN17 у період з 07.11.2022 по 29.12.2023.

9. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України)

Відповідно до п. 49.1 та п. 49.2 ст. 49 ПК України - податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом

Платник податку зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПК України) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, ст. 50 ПК України), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 ст. 50 ПК України:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 відсотки від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до ст. 39 ПК України або при визначенні бази оподаткування відповідно до п. п. 141.9 прим. 1.3 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПК України, у разі здійснення контрольованих операцій, якщо їх умови не відповідають принципу «витягнутої руки», у строк не пізніше 01 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, в якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає звітну нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у п. 50.1 ст. 50 ПК України, не застосовуються.

З урахуванням змін до ПК України, внесених Законами України від 12.05.2022р. №2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (набрав чинності з 27.05.2022р.), від 13.12.2022р. №2836-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України» (набрав чинності з 03.01.2023р.) та від 09.08.2023р. №3303-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо розвитку виробництва виноробної продукції та спрощення господарської діяльності малих виробництв виноробної продукції» (набрав чинності з 03.09.2023р.), тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.

Згідно абз. 22 п. п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України у разі самостійного виправлення платником податків, з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження податкового зобов`язання у звітних (податкових) періодах, що припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 ПКУ, та пені.

Водночас, з урахуванням п.п. 69.38 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, тимчасово, на період з 01.08.2023р. до припинення або скасування воєнного стану на території України, у разі самостійного виправлення платником податків з дотриманням, порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 ПК України, помилок, що призвели до заниження податкового зобов`язання за будь-який звітний період, такий платник звільняється від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 ПК України, та пені.

У разі необхідності, відповідно до п. 46.4 ст. 46 ПК України, разом з Декларацією платник податків може подати доповнення до неї, яке складено за довільною формою, та буде використано контролюючим органом при аналізі показників такої Декларації. Про цей факт платник має зазначити у спеціально відведеному місці в Декларації.

Відповідно до п. 52.1 підрозд. ХХ ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01.03.2020р. по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій, зокрема, за порушення вимог законодавства, в частині нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Постановою КМУ від 27.06.2023р. №651 прийнято рішення про скасування карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 год. 00 хв. 30.06.2023р. на всій території України.

Висновки суду апеляційної інстанції.

10. Отже, з матеріалів справи вбачається та сторонами не оспорюється, що у зв`язку з поданням Позивачем 29.12.2023 уточнюючої декларації, розмір податкового зобов`язання з податку на прибуток, наявного у Консорціуму «Південна енергетична компанія» було зменшено на 355 314,00 грн, а податковий борг - відсутній.

11. Як правильно зазначив суд першої інстанції, подача Позивачем уточнюючого розрахунку є коригуванням показників сум податкових зобов`язань за 2021р. по податку на прибуток в сторону їх зменшення, а тому таке податкове зобов`язання не може бути джерелом нарахування пені та виникнення податкового боргу.

12. Доводи Апелянта про те, що нарахування пені відбулося не умисними діями представника ГУ ДПС у м. Києві, а автоматично нараховано системою, колегія суддів вважає необґрунтованим та до уваги не приймає як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції у цій справі.

13. Більш того, з урахуванням частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача. Втім, Апелянтом ані в суді першої, ані апеляційної інстанції не обґрунтовано правомірність нарахування Позивачу спірної пені та формування податкового боргу.

14. Окрім того, як вбачається зокрема з доводів апеляційної скарги, контролюючим органом не було застосовано положення абз. 22 п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України, згідно з яким, у разі самостійного виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що призвели до заниження податкового зобов`язання у звітних (податкових) періодах, які припадають на період дії воєнного стану, такі платники також звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, та пені.

15. Твердження податкового органу про те, що Консорціум "Південна енергетична компанія" не звертався в порядку адміністративного оскарження, колегія суддів також до уваги не приймає, оскільки, відповідно до п. 56.1 ст.56 ПК України , рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені як в адміністративному, так і в судовому порядку.

16. Отже, з огляду на викладене вище судова колегія вважає законними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про протиправність рішення контролюючого органу про нарахування штрафних санкцій (пені) за несвоєчасну сплату податку на прибуток підприємства.

17. Аналізуючи доводи сторін щодо відсутності у суду правових підстав для виходу за межі позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод задекларовано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

18. Тобто, за загальним правилом, суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.

19. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає недостатність обраного позивачем способу захисту його прав.

20. Такі положення процесуального закону були предметом обговорення у Верховному Суді України, який, у постанові Пленуму від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення», зазначав, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Також колегія суддів відзначає, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Зокрема, у пункті 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Більш того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини вказаного рішення).

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У юридичній науці способи захисту права визначені як передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності по захисту прав.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

21. Як правильно зазначено судом першої інстанції, предметом позову у справі є вимога Позивача про визнання протиправним та скасування повідомлення Відповідача за №ВОТВ0101 від 02.01.2024 про нарахування податкового боргу (пені) з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів.

22. Разом з тим, оскільки Апелянтом не спростовано висновків суду першої інстанції про протиправність виникнення податкового боргу (пені) - колегія суддів приходить до висновку про наявність у суду правових підстав для виходу за межі позовних вимог, оскільки визнання протиправним та скасування саме спірного повідомлення не призведе до повноцінного захисту та поновлення порушених прав Позивача.

23. Посилання контролюючого органу на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.07.2024 у справі № 520/16250/23, колегія суддів приймає до уваги, позаяк висновки суду першої інстанції не суперечать правовій позиції касаційного суду.

24. Надаючи оцінку доводам учасників справи, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

25. Отже, суд першої інстанції повно встановив обставини цієї справи та дійшов правильного висновку за наслідками розгляду заяви Позивача з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

26. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

27. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 15 січня 2025 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

М.І. Кобаль