Постанова

від 15.01.2025 по справі 240/34654/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/34654/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Ганна Валеріївна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

15 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Звягельської квартирно-експлуатаційної частини району на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Звягельської квартирно-експлуатаційної частини району, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Звягельської квартирно-експлуатаційної частини району (далі Звягельська КЕЧ), військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову зазначив, що проходить військову службу у Збройних Силах України та з 30.05.2008 перебував на квартирному обліку. При цьому позивач є учасником бойових дій і має календарну вислугу 20 років. 14.03.2014 Новоград-Волинським виконавчим комітетом Житомирської області йому надано ордер на службову квартиру житловою площею 18,2 кв. м, загальною площею 35,1 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира рахується за Звягельською КЕЧ. У цій квартирі позивач постійно проживав з 14.03.2014 по 26.10.2023 і вона є єдиним житлом позивача, тому він 03.10.2023 подав заяву до Звягельської КЕЧ з проханням звернутися до Звягельської міської ради про зняття з вказаної вище квартири статусу службового житла, виключення її із складу службових жилих приміщень та закріплення її за ним, ОСОБА_1 . Проте відповіді на своє звернення не отримав.

03.10.2023 року позивач подав заяву керівнику Звягельської квартирно-експлуатаційної частини району (а.с.20-21) про зняття з квартири житловою площею 18,2 кв. м, загальною площею 35,1 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 статусу службового житла, виключення її із складу службових житлових приміщень та закріплення її за ОСОБА_1 .

Позивач 03.10.2023 також подав до заяву до в/ч НОМЕР_1 (а.с.22-24), де він перебував на квартирному обліку, з проханням про надання житлового приміщення для постійного проживання, шляхом зняття з вказаної вище квартири статусу службового житла, виключення її із складу службових жилих приміщень.

Листом від 14.10.2023 в/ч НОМЕР_1 за №15095 (а.с.31) відмовила позивачу у задоволенні його вимог, а 26.10.2023 рішенням об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 №19 (а.с.33), затвердженої наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 5393 від 30.10.2023 (а.с.34), позивача виключено з квартирного обліку.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №19 від 26.10.2023 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2023 №5393 про виключення з квартирного обліку ОСОБА_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.02.2023 №43 про переведення до іншого місця служби.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 з 30.05.2008 та у першочерговій черзі з 24.11.2016.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не направлення до Звягельської КЕЧ району клопотання про виключення з числа службових квартири житловою площею 18,2 кв.м. загальною площею 35,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.10.2023 про направлення до Звягельської КЕЧ району клопотання про виключення з числа службових квартири житловою площею 18,2 кв.м. загальною площею 35,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, про яке повідомити позивача.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що права позивача порушені не були. Зазначає, що на лист позивача від 03.10.2023 було 30.10.2023 надано відповідь, в якій роз`яснено встановлений порядок виключення житлового приміщення із числа службового, що підтверджується реєстром №55 від 03.11.2023. Вказаний лист повернуто Укрпоштою 08.01.2024 у зв`язку з неотриманням адресатом. Крім того, вважає необгрунтованими позовні вимоги, заявлені до в/ НОМЕР_2 , оскільки позивач знятий з квартирного обліку в зв`язку з вибуттям до нового місця служби, тобто, через припинення службових (трудових) відносин з в/ НОМЕР_2 . ОСОБА_1 не перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у в/ НОМЕР_2 , а тому остання не наділена повноваженнями щодо вирішення питань, пов`язаних із забезпеченням житлом позивача. Також вважає, що оскільки від в/ч НОМЕР_1 до Звягельскої КЕЧ району не надходили документи, а саме витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, протокол засідання житлової комісії військової частини разом із обліковою справою ОСОБА_1 , КЕЧ не мала змоги вчиняти дії, передбачені Інструкцією №380 щодо виключення квартири з числа службових. У зв`язку з викладеним просить повністю відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підполковник ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку з 30.05.2008 року.

14.03.2014 року Новоград-Волинським виконавчим комітетом Житомирської області йому надано ордер на службову квартиру житловою площею 18,2 кв. м, загальною площею 35,1 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира рахується за Звягельською КЕЧ району. Позивач проживав у цій службовій квартирі з 14.03.2014 по 26.10.2023.

Позивач 03.10.2023 подав заяву до Звягельської КЕЧ району з проханням звернутися до Звягельської міської ради про зняття з вказаної вище квартири статусу службового житла, виключення її із складу службових жилих приміщень та закріплення її за ним, ОСОБА_1 . Проте відповіді на своє звернення не отримав.

Також позивач 03.10.2023 подав заяву до в/ч НОМЕР_1 , де він перебував на квартирному обліку, з проханням звернутися до Звягельської КЕЧ району про зняття з вказаної вище квартири статусу службового житла, виключення її із складу службових жилих приміщень та закріплення її за ним, ОСОБА_1 .

Листом від 14.10.2023 в/ч НОМЕР_1 відмовила позивачу у задоволенні його вимог та повідомила, що оскільки позивач виключений із списків в/ч НОМЕР_1 та проходить службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 , то саме за новим місцем своєї служби має звернутися до житлової комісії для зарахування на квартирний облік.

16.10.2023 рішенням об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 №19, затвердженої наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 5393 від 30.10.2023, позивача виключено з квартирного обліку.

Вважаючи, що діями відповідачів, які полягають у виключенні його з квартирного обліку та ненаправленні клопотання про виключення квартири з числа службових, його права порушені, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог частково.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону №2011-ХІІ).

Згідно із статтею 1-2 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-ХІІ).

Згідно з ч.1 ст.12 Закону №2011-ХІІ визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР (далі - ЖК), іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац четвертий ч.1статті 12 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно з абзацом першим частини 9 статті 12 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла.

Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов`язок забезпечення військовослужбовців (військовослужбовців запасу) жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ЖК), іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено частиною першою статті 9 ЖК, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Згідно із статями 48, 49 ЖК жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів.

Відповідно статті 12 Закону №2011-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2006 №1081 затвердив Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок №1081), який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

Згідно із пунктом 3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Однак, пункт 30 Порядку №1081 передбачає випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку громадян, які потребують поліпшені житлових умов, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на грошову компенсацію, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку №1081.

Водночас, 26.10.2023 протоколом №19 засідання об`єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 Звягельської КЕЧ району, 31 гарнізонного будинку офіцерів, відділення Військової служби ІНФОРМАЦІЯ_2 та на підставі рапортів про виключення із списків військовослужбовців, які перебувають в черзі на одержання жилих приміщень та доданих до них документів, позивача виключено з квартирного обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_1 , як переведеного до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, суд не погоджується із твердженнями відповідача про наявність підстав для зняття позивача з квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з переміщенням на інше місце служби.

Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 має понад 20 років календарної вислуги у Збройних Силах України та є учасником бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 05.03.2015; не отримував житло від держави та не брав участі у приватизації будь-якого майна; у власності не має нерухомого майна; службова однокімнатна квартира, у якій він проживав з 14.03.2014 по 26.10.2023, є його єдиним житлом. Такі доводи підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1 №19 від 26.10.2023 і наказу командира в/ч НОМЕР_1 №5393 від 30.10.2023 про виключення ОСОБА_1 з квартирного обліку у зв`язку з переміщенням на інше місце служби та зобов`язання поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку в/ч НОМЕР_1 з 30.05.2008 і у першочерговій черзі з 24.11.2016.

Отже, з огляду на встановлення протиправності дій військової частини НОМЕР_1 , які полягають у неналежному розгляді заяви позивача від 03.10.2023, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, слід зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.10.2023 про направлення до Звягельської КЕЧ району клопотання про виключення з числа службових квартири житловою площею 18,2 кв.м. загальною площею 35,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, про яке повідомити позивача.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до положень ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в відмовленій частині, з огляду на те, що рішення в цій частині ніким не оскаржується.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року відповідає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Звягельської квартирно-експлуатаційної частини району залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.