Ухвала

від 15.01.2025 по справі 209/5183/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 209/5183/14-ц

Провадження № 4-с/209/16/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді - Левицької Н.В.,

за участі секретаря судового засідання - Погрібної О.В.,

представника скаржника адвоката Онасенко О.М. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , в особі представника скаржника адвоката Онасенка Олега Миколайовича, заінтересована особа - державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», на дії/бездіяльність органу примусового виконання, -

ВСТАНОВИВ:

04грудня 2024рокудо Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в електронній формі через підсистему Електронний суд надійшла скарга ОСОБА_1 , в особі представника скаржника ОСОБА_2 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересована особа - державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи». Просить суд визнати неправомірною дії/бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_3 (дівочепрізвище ОСОБА_4 ,РНОКПП НОМЕР_1 )при поверненнівиконавчого документастягувачу увиконавчому провадженні№ 50749035та зобов`язати Дніпровськийвідділ державноївиконавчої службиу містіКам`янське Кам`янськогорайону Дніпропетровськоїобласті Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)зняти арешт з усього майна ОСОБА_3 (дівоче прізвище ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ), яке було накладене в рамках виконавчого провадження №50749035.

На обґрунтування скарги зазначив, що на примусовому виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало у період з 06.04.2016 по 26.12.2016 виконавче провадження № 50749035 з примусового виконання виконавчого листа № 9209/5183/14-ц виданого 15.10.2015 р. Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська про стягнення з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» суми боргу у розмірі 380764,89 грн. Державним виконавцем 06.04.2016 р., з метою примусового виконання рішення суду, було накладено арешт на все майно боржниці, про що внесені відповідні дані до державного реєстру. В ході примусового виконання рішення, виконавцем було встановлено, що стягувачеві запропоновано здійснити авансування витрат, пов`язаних з виготовленням копій технічного паспорту на відповідне майно боржника, для подальшого проведення опису та арешту майна боржника, незалежної оцінки описаного та арештованого майна та подальшої реалізації. На лист - пропозицію державного виконавця, від стягувача позитивної відповіді не надійшло. Іншого майна, в ході проведення виконавчих дій, за боржником не виявлено. Зазначене виконавче провадження було завершено державним виконавцем 26.12.2016 па підставі п.4 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 402790268 від 07.11.2024 р., державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лесич Анною Миколаївною у рамках виконавчого провадження № 50749035, було винесено постанову від 06.04.2016 року про арешт майна ОСОБА_1 (дівоче прізвище - ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та оголошення заборони на його відчуження.

19.11.2024 року представником скаржника - адвокатом Онасенко Олегом Миколайовичем було подано до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) заяву про зняття арешту з майна ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_4 ). Однак, 25.11.2024 року на електрону пошту адвоката надійшов лист відділу ДВС про відсутність правових підстав для зняття арешту в рамках вищезазначеного виконавчого провадження, у зв`язку із завершенням 26.12.2016 року виконавчого провадження № 50749035 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначає, що ТОВ «Кредитні ініціативи», яке було стягувачем в рамках виконавчого провадження № 50749035, після завершення зазначеного виконавчого провадження та повернення виконавчого документу без виконання, яке відбулося 26.12.2016 року, жодного разу виконавчий документ, а саме: виконавчий лист Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 15.10.2015 року по справі № 209/5183/14-ц, до примусового виконання не пред`являв. З моменту завершення 26.12.2016 р. виконавчого провадження №50749035, пройшло 8 (вісім) років, строки пред`явлення виконавчого документу до виконання, визначені Законом України «Про виконавче провадження», сплинули, тобто стягувач ТОВ «Кредитні ініціативи» пропустив строки для повторного примусового пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Вважає, що Дніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та вимоги Інструкції про проведення виконавчих дій дотримані не були, чим державний виконавець порушив майнові права ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_4 ) щодо законності подальшого обтяження у вигляді арешту її майна, накладеного в рамках виконавчого провадження, у якому вона була боржником.

12 грудня 2024 року на офіційну електронну пошту суду від начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Є. Кривенького надійшли заперечення проти скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльність Дніпровського відділу ДВС (а.с. 49-50), в яких начальник просить в задоволенні скарги в частині визнання неправомірними дій/бездіяльності державного виконавця відділу щодо відмови у знятті арешту з нерухомого майна боржника відмовити у повному обсязі. Зазначив, що у межах виконавчого провадження № 50749035 державним виконавцем 13.04.2016 була винесена постанова про стягнення з боржника суми виконавчого збору у розмірі 38076,48 грн. відповідно до положень ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 1999 року зі змінами та доповненнями) та постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 68,50 грн. відповідно до положень ст. 45 Закону. Зазначені постанови не виконані боржником та не сплачені, зазначене виконавче провадження було завершено державним виконавцем 26.12.2016 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Наголошує, що зазначені позивачем доводи та підстави для зняття арешту у зв`язку з поверненням виконавчого документу стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону у зв`язку з нездійсненням стягувачем авансування витрат виконавчого провадження, можуть мати місце, проте у розумінні норм ст. 40 Закону у зв`язку з не стягненням сум виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, при завершенні виконавчого провадження у державного виконавця відсутнє таке право. На теперішній час Дніпровський ВДВС у місті Кам`янське не має законодавчих підстав для зняття арешту. Виконавче провадження завершено, рішення суду не виконано, борги не сплачені. Вважає, що незаконних та неправомірних дій з боку посадових осіб відділу ДВС не має та в даному випадку не може бути.

17 грудня 2024 року від представника ТОВ «Кредитні ініціативи» Мухи Б.П. через систему «Електронний суд» надійшла заява, в якій представник просить відмовити у задоволенні скарги за безпідставністю (а.с. 56-60). На обґрунтування заяви зазначає, що рішення суду від 20.03.2015 року не виконане, тому вимоги скарги є способом уникнення виконання судового рішення. ТОВ «Кредитні ініціативи» визнає факт завершення виконавчого провадження № 50749039 шляхом повернення виконавчого документа стягувачу, але заперечує факт його закінчення. Чинним законодавством передбачені випадки зняття арешту з майна боржників по виконавчому провадженню, зокрема ст. 59 та ч. 1 ст. 40 Закону 1404-VIII, але будь-якими нормами чинних нормативно-правових актів не передбачена можливість зняття арешту майна від 06.04.2016 року. Зазначає, що ТОВ «Кредитні ініціативи» має майнові претензії до боржника, тому у 2024 році товариство звернулось до Дніпровського районного суду у м. Дніпродзержинську з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості в порядку ст. 625 ЦК простроченої заборгованості по кредитному договору від 24.04.2008 року, та рішенням суду від 12.11.2024 року у справі № 209/6516/24 позовні вимоги було задоволено частково.

Представник скаржника ОСОБА_7 адвокат Онасенко О.М. в судовому засіданні підтримав скаргу в повному обсязі на підставі обставин зазначених у скарзі та просив задовільнити її в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи - Дніпровського відділудержавної виконавчоїслужби умісті Кам`янськеКам`янського районуДніпропетровської областіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса) всудове засіданняне з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представник стягувача ТОВ «Кредитні ініціативи» - Муха Б.П. в судове засідання не з`явився, через систему «Електронний суд» надіслав заяву про розгляд скарги без участі їх представника та просив відмовити у її задоволенні в повному обсязі.

Частиною 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Вивчивши матеріали скарги, заперечення державного виконавця на скаргу та заяву стягувача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби міста Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебувало виконавче провадження № 50749035 про стягнення згідно з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» боргу в розмірі 380 764,89 грн., яке було відкрито на підставі виконавчого листа №209/5183/14-ц виданого 15.10.2015 року Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська (а.с.25).

06 квітня 2016 року з метою примусового виконання рішення суду, державним виконавцем було накладено арешт на все майно боржниці, про що внесені відповідні дані до державного реєстру, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с. 18-19).

Крім того, у межах виконавчого провадження № 50749035 державним виконавцем 13.04.2016 року була винесена постанова про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 68,50 грн. відповідно до положень ст. 45 Закону (а.с. 24-26).

Згідно відповіді начальника Дніпровського ВДВС у м. Кам`янське Кам`янського районуДніпропетровської областіПівденного міжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса) ЄвгенаКривенького№ 28.3-27/141609від 14.11.2024 року, виконавче провадження № 50749035 було завершено державним виконавцем 26.12.2016 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Застосований в ході примусового виконання рішення суду арешт не знімався. Матеріали зазначеного виконавчого провадження знищені відповідно до п. 2 розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5, зареєстрованого в МЮУ 08.06.2017 за № 699/30567, у зв`язку із закінченням передбаченого законодавства терміну його зберігання, на підставі розпорядчого документу керівника відділу ДВС (а.с. 23).

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого 22 серпня 2014 року Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, а/з № 1124, ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_8 та змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_9 » (а.с. 16).

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно дочастин другої,третьої статті451ЦПК України,у разівстановлення обґрунтованостіскарги судскасовує оскаржуванірішення тавизнає оскаржуванідії чибездіяльність неправомірнимиі зобов`язуєдержавного виконавцяабо іншупосадову особуоргану державноївиконавчої служби,приватного виконавцяусунути порушення(поновитипорушене правозаявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25 липня 2013 року).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа від 15.10.2015 року №209/5183/14-ц та пред`явлення його до виконання були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

За змістом статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно пунктом 4 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону № 606-XIV).

Пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разіфактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з частиною другою статті 50 Закону № 606-XIV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, з огляду на наведені норми Закону № 606-XIV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.

Оскільки повернення виконавчого листа з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 37 Закону № 606-XIV, не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, тому на час повернення виконавчого листа стягувачу у державного виконавця були відсутні передбачені Законом підстави для зняття арешту з майна боржника.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Вищевикладене узгоджується постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2024 року в рамках справи №14-7238/2009, провадження № 61-6085св24 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2024 року у справі №947/36027/21, провадження № 61-12849св23.

Враховуючи викладене, оскільки виконавчий лист від 15 жовтня 2015 року №209/5183/14-ц, на підставі якого відкрито виконавче провадження №50749035 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» боргу в розмірі 380764,89 грн. було повернуто стягувачу, то повторно пред`явити його до виконання стягувач міг у строк передбачений чинним законодавством.

Згідно довідкинаданої Дніпровськимвідділом державноївиконавчої службиу містіКам`янське Кам`янськогорайону Дніпропетровськоїобласті Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)виконавче провадження № 50749035 було завершено 26.12.2016 року (а.с. 24). З моменту закінчення виконавчого провадження пройшло більше восьми років, строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, визначені Законом України «Про виконавче провадження», як в редакції, яка діяла на момент закінчення виконавчого провадження, так і в редакції, яка діє на цей час, сплинув. До суду із заявою про поновлення строку, стягувач не звертався.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

Встановивши вищенаведені обставини, оскільки зазначений виконавчий лист повторно не пред`являвся до примусового виконання і строки його пред`явлення до виконання закінчилися, суд дійшов висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 , в особі представника скаржника адвоката Онасенка О.М., так як збереження арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника ОСОБА_10 , що дає підстави для визнання дій державного виконавця неправомірними та зняття арешту з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 1, 24, 28, 68-70 Закону України «Про виконавче провадження, ст. ст. 260, 353, 447, 450, 451 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , в особі представника скаржника адвоката Онасенка Олега Миколайовича,заінтересована особа-державний виконавецьДніпровського відділудержавної виконавчоїслужби умісті Кам`янськеКам`янського районуДніпропетровської областіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса),стягувач -Товариство зобмеженою відповідальністю«Кредитні ініціативи»,на дії/бездіяльністьоргану примусовоговиконання задовольнити.

Визнати неправомірною дії/бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_3 (дівоче прізвище ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) при поверненні виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 50749035.

Зобов`язати Дніпровськийвідділ державноївиконавчої службиу містіКам`янське Кам`янськогорайону Дніпропетровськоїобласті Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)зняти арешт з усього майна ОСОБА_3 (дівоче прізвище ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ), яке було накладене в рамках виконавчого провадження № 50749035.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 15.01.2025.

Суддя

Дніпровського районного суду

м. Дніпродзержинська Н.В. Левицька