Постанова

від 13.01.2025 по справі 682/2829/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 682/2829/23

Провадження № 22-ц/820/43/25

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Заворотна А. В.,

за участю: представника позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 вересня 2024 року (суддя Маршал І. М., відомості про дату складення повного судового рішення відсутні) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи Служба в справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради, Орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Нікопольської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У жовтні 2023 року ОСОБА_3 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначала, що вона та ОСОБА_4 є батьками малолітньої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.10.2023 у справі № 682/2158/23 шлюб між сторонами розірвано. Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 11.03.2021, який набрав законної сили 25.10.2021, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 186, частиною 2 статті 187 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі. За вироком суду відповідач вчинив розбій відносно неповнолітнього ОСОБА_6 . Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тому позивачка просила позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 вересня 2024 року в позові відмовлено.

ОСОБА_3 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що висновок служби у справах дітей про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав складений лише на підставі того, що батько дитини умовно достроково звільнений від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом. Проте при складанні висновку не враховано, що відповідач не приймає участі у вихованні доньки і вона його не пам`ятає.

У відзиві ОСОБА_4 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Вважає, що підстав для позбавлення батьківських прав немає, зважаючи на інтереси дитини, недоведеність вимог та крайній захід впливу.

У засіданні апеляційного суду представник позивачки апеляційну скаргу підтримав. Представник відповідача її не визнав.

Сторони не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками малолітньої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.10.2023 у справі № 682/2158/23 шлюб між сторонами розірвано.

Донька проживає з матір`ю та знаходиться на її утриманні.

Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 11.03.2021, який набрав законної сили 25.10.2021, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 186, частиною 2 статті 187 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі.

Згідно з висновком Орган опіки і піклування виконавчого комітету Славутської міської ради від 28.08.2024 № 04-31/648 позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо малолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 є недоцільним. При підготовці висновку установлено, що ОСОБА_4 відбував покарання в ДУ «Шепетівська виправна колонія (№ 98)», в судовому засіданні ОСОБА_4 заперечував щодо позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_7 . Під час розгляду справи мати малолітньої дитини в засідання не з`явилась, будь-яких пояснень щодо позбавлення батьківських прав не надала. Відповідно до довідки ДУ «Шепетівська виправна колонія (№ 98)» ОСОБА_4 звільнений умовно-достроково від відбування основного покарання для проходження військової служби за контрактом.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що позбавлення батьківських прав не відповідає інтересам дитини та є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з таких підстав.

Статтею 11 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом частини 1 статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини 1 статті 18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Статтею 150 СК України встановлено обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав тягне за собою правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Відповідно до пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

З підстав ухилення батька від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини позов не заявлено.

ЄСПЛ в рішенні у справі «Хант проти України» вказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт заперечення відповідачем проти позбавлення його батьківських прав може свідчити про його інтерес до дитини.

ОСОБА_4 заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_7 .

Крім того, ОСОБА_3 не обґрунтувала, що позбавлення батьківських прав відповідає інтересам дитини.

За встановлених у справі обставин - засудження відповідача за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо неповнолітньої особи, яка не є його дитиною, суд обґрунтовано прийшов до висновку про відмову в позові.

У зв`язку з наведеним вище не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову.

Рішення суду ухвалено з урахуванням якнайкращого забезпечення інтересів дитини, відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 січня 2025 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта