Ухвала

від 20.12.2024 по справі 203/2351/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/2351/24

Провадження № 1-кс/0203/4232/2024

УХВАЛА

20 грудня 2024 року слідчий суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_3 про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження №62024170030001249 від 01.05.2024, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 425 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України,

встановив:

16.12.2024 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся старший слідчий в особливо важливих справах Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_3 з клопотанням за погодженням з прокурором про арешт майна, заявленим в рамках кримінального провадження №62024170030001249 від 01.05.2024, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

В обґрунтування вимог клопотання слідчий зазначив, що слідчими Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024170030001249 від 01.05.2024, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що, зокрема, ОСОБА_5 , будучи директором ТОВ «ДЕНАЯ», у період з 27.01.2023 по 15.03.2023 протиправно заволоділа чужим майном шляхом зловживання довірою, поставила військовій частині НОМЕР_1 за видатковими накладними №34 від 01.02.2023, №39 від 16.02.2023 та №42 від 24.02.2023 товар військове обмундирування на загальну суму 17523000,00грн без сертифікатів якості, який не відповідає вимогам технічних специфікацій, затверджених Міністерством оборони України. За версією слідства, ОСОБА_5 достовірно знала, що вказаний товар не відповідає технічним характеристикам, що в свою чергу, унеможливлює його використання за призначенням на вказану суму.

Таким чином, в результаті неналежного виконання ОСОБА_5 своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них було спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам та інтересам військової частини НОМЕР_1 у вигляді матеріальної шкоди на загальну суму 139110589грн (76728180,00 грн, 21649409,80 грн, 23210000,00 грн, 17523000,00 грн), яка більше ніж в 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.

У ході досудового розслідування встановлено, що у власності підозрюваної ОСОБА_5 перебуває нерухоме майно. Зокрема, відповідно до інформації з Державного реєстру речовин прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за громадян кою ОСОБА_5 ,РНОКПП НОМЕР_2 ,зареєстровано правовласності нанаступний об`єктнерухомості: житлова квартира, загальною площею 64,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (розмір частки 1/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1752826412101).

З огляду на викладене, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.12.2024 року, судову справу №203/2351/24, провадження №1-кс/0203/4232/2024, було розподілено слідчому судді ОСОБА_1 , яка передана канцелярією суду 19.12.2024 року.

Судове засідання з розгляду клопотання було призначене на 20.12.2024 року.

У судове засідання слідчий не з`явився, проте до початку судового засідання подав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглянуто судом без повідомлення власника майна ОСОБА_5 з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий суддя на підставі частини 1 статті 172, частини 4 статті 107 Кримінального процесуального кодексу України розглянув клопотання слідчого за відсутності слідчого та без фіксування судового засідання технічними засобами.

Слідчий суддя, вивчивши доводи слідчого, викладені в клопотанні, та дослідивши матеріали клопотання, проаналізувавши норми КПК України, дійшов таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами клопотання підтверджено, що Третім слідчим відділом (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженню №62024170030001249 від 01.05.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

18.09.2024 року о 10:17 годині ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому в умовах воєнного стану в особливо великих розмірах.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за громадянкою України ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстровано право власності на наступний об`єкт нерухомості: житлова квартира, загальною площею 64,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (розмір частки 1/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1752826412101); 14.02.2020 року на все нерухоме майно ОСОБА_5 був накладений арешт на підставі постанови державного виконавця Новокодацького ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_6 від 10.02.2020 року.

Також у ході судового розгляду клопотання судом були досліджені наступні докази: постанови про призначення експертизи матеріалів, речовин та виробів, висновки експертів за результатами проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів, висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна допускається з метою забезпечення ,зокрема, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи .

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно з частиною 1 статті 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до частини 4 статті 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно допункту 4частини 5статті 173КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

Відповідно до положень статті 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.

Санкцією ч. 5 ст. 190 КК України, яке є особливо тяжким злочином, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Аналіз викладеного вище дає суду підстави для висновку про те, що у слідчого судді наявні визначені КПК України підстави для задоволення заявленого слідчим клопотання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Оскільки арешт з метою конфіскації майна як виду покарання накладається на майно підозрюваного, який є власником нерухомого майна. Крім того, конфіскація як вид можливого покарання полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити клопотання слідчого про арешт майна підозрюваної ОСОБА_5 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 372 КПК України, слідчий суддя,

ухвалив:

Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_3 про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження за №62024170030001249 від 01.05.2024, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 425 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, задовольнити повністю.

Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить підозрюваній ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , на праві власності, а саме на:

- квартиру, загальною площею 64,6 кв.м, житловою площею 46 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , (розмір частки 1/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1752826412101), із забороною розпоряджатися вказаним майном, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Слідчий суддя ОСОБА_1