Рішення

від 16.01.2025 по справі 183/14145/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/14145/23

№ 2/183/1459/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025 року м. Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, про:

- визнання за ОСОБА_1 права на 1/2 частини земельної частки (пай) розміром 5,08 кадастрових гектарів, згідно з Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія ДП № 0296357, Племконезавод «Орлівщина» в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією на підставі рішення від 03 квітня 2000 року № 384,

В С Т А Н О В И В:

у грудні 2023 року позивач звернулася до суду з цим позовом.

В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_3 є рідною донькою померлої ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області померла ОСОБА_4 у віці 76 років, про що в книзі реєстрації смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 зроблений відповідний актовий запис про смерть за № 79. За життя померла ОСОБА_4 була членом колективного сільськогосподарського підприємства Племконезавод «Орлівщина». 03 квітня 2002 року Новомосковською районною державною адміністрацією видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ДП № 0296357 громадянці ОСОБА_4 , як члену колективного сільськогосподарського підприємства Племконезавод «Орлівщина», що розташоване в с. Орлівщина, Новомосковський район, Дніпропетровська область. В 2011 році позивач звернулась до Новомосковської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлої матері на спадщину у вигляді земельної ділянки (паю) розміром 5,08 кадастрових гектарів, що знаходиться на території Орлівщинської сільської ради. Новомосковського районною державною нотаріальною конторою надано відмову у вчинені нотаріальних дій, оскільки позивачем було пропущено встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини. 14 березня 2011 року рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 2-296/11 вирішено визначити ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_4 . Позивач на виконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 2-296/11 у встановлений строк звернулась до Новомосковської районної державної нотаріальної контори, надавши наявні в неї документи. 02 серпня 2012 року відділом Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області надано відповідь за № 01-09-1879 на запит Новомосковського районного державного нотаріуса від 02 липня 2012 року за № 1337/02-14, якою повідомило, що за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку на території Новомосковського району не зареєстровано. 17 жовтня 2019 року Новомосковською районною державною нотаріальною конторою надано відповідь № 513/02-14 стосовно видачі свідоцтва в спадковій справі № 242/2011, в якій зазначено, що до нотаріальної контори надана копія сертифікату на право на земельну частку (пай) ДП № 0296357, виданого 03 квітня 2000 року Новомосковською районною державною адміністрацією на ім`я ОСОБА_4 , та не представлений оригінал документа, який посвідчує право спадкодавця на земельну частку (пай), вказане не дає можливості видати свідоцтво про право на спадщину.

Постановленою суддею ухвалою від 03 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання.

Постановленою судом ухвалою від 14 лютого 2024 року витребувано докази у справі у виді спадкової справи після смерті ОСОБА_4 . Докази отримано 21 лютого 2024 року.

Постановленою судом ухвалою від 26 березня 2024 року витребувано докази у справі. Зобов`язано Орлівщинський старостинський округ № 3 Піщанської сільської ради надати інформацію з Протоколу № 3 від 01 грудня 2000 року зборів пайщиків СТОВ племзаводу «Нова Орлівщина» Дніпропетровської області Новомосковського району про затвердження схеми поділу колективних земель КСП «Орлівщина»; затвердження схеми жеребкування; затвердження результатів жеребкування», відносно члена племконезаводу громадянки ОСОБА_4 . Зобов`язано Новомосковську районну державну адміністрацію надати Витяг з Рішення (Розпорядження) № 184 від 31 березня 2000 року про видачу Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ДП 0296367 члену колективного сільськогосподарського підприємства племконезаводу «Орловщина», розміром 5,08 умовних кадастрових гектарів, громадянці ОСОБА_4

03 квітня 2024 року судом отримано відповідь Новомосковської РДА, згідно з якою вказано, що у віданні Новомосковської РДА Книга записів реєстрації державних актів на землю не зберігається, надано завірену копію Розпорядження № 184 від 31 березня 2000 року. Також повідомлено про відсутність додатків до Розпорядження.

Постановленою судом ухвалою від 25 квітня 2024 року витребувано докази у справі. Зобов`язано Піщанську сільську об`єднану територіальну громаду Новомосковського району Дніпропетровської області в особі Піщанської сільської ради надати належним чином засвідчені копії: витягу з Протоколу № 3 від 01 грудня 2000 року зборів пайщиків СТОВ племзаводу «Нова Орлівщина» Новомосковського району Дніпропетровської області про затвердження схеми поділу колективних земель КСП «Орлівщина», затвердження схеми жеребкування, затвердження результатів жеребкування, відносно члена племконезаводу громадянки ОСОБА_4 ; витягу з додатку до Розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації № 184 від 31 березня 2000 року про видачу Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ДП 0296357 члену колективного сільськогосподарського підприємства племконезаводу «Орловщина», розміром 5,08 умовних кадастрових гектарів, громадянці ОСОБА_4 ; витягу з Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), щодо реєстрації сертифіката 03 квітня 2000 року за № 0357, громадянки ОСОБА_4 .

05 червня 2024 року судом отримано заяву Піщанської сільської ради, згідно з якою повідомлено про відсутність витребуваних документів у віданні ради та передачу рішень ради до Новомосковського районного архівного відділу, відсутність на зберіганні ради Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), повернення до Новомосковської РДА сертифікату у випадку видачі державного акту про право власності на земельну ділянку.

17 липня 2024 року представником позивача подане клопотання про застосування процесуального примусу, яке ухвалою суду від 25 вересня 2024 року залишено без розгляду в зв`язку з його не підтриманням представником позивача в підготовчому засіданні.

Також у підготовчому засіданні 25 вересня 2024 року долучено докази у справу, подані представником позивача у виді: відповіді Піщанської сільської ради на адвокатський запит представника позивача, витягу з Протоколу № 3 від 01 грудня 2000 року зборів пайщиків СТОВ племзаводу «Нова Орлівщина», витягу з Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), щодо реєстрації сертифіката громадянки ОСОБА_4 . Також постановленою судом ухвалою залучено до участі у справу, як третю особу без самостійних вимог щодо предмету спору Піщанську сільську раду.

У підготовчому засіданні 07 листопада 2024 року постановленою судом ухвалою закрите підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явилась, представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутність, підтримав вимоги позову.

Від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи на підставі доказів.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена своєчасно, належним чином, причини неявки суду не повідомила. Відзиву на позов не надала.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд, ураховуючи відсутність заперечень позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши доводи, викладені у заяві по суті справи позивача, перевіривши їх матеріалами справи, висновує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 79, ч. 1 ст. 80 СК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Надані суду у засвідчених копіях свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 30 вересня 1968 року /а.с.8/, свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 20 січня 1986 року /а.с.9/, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 09 липня 2010 року /а.с.10/ свідчать, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_6 .

З витягу з розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації № 184 від 31 березня 2000 року «Про виготовлення та видачу сертифікатів на право на земельний пай колективного сільськогосподарського підприємства племконезавод «Орлівщина» Новомосковського району» вбачається затвердження розміру земельного паю площею 5,08 га в умовних кадастрових гектарах, затверджено вартість земельного паю в сумі 18736 гривень, надано дозвіл на виготовлення сертифікатів на право на земельний пай 600 членам колективного сільськогосподарського підприємства племконезавод «Орлівщина» /а.с.62, зворот/.

Також, листом від 28 березня 2024 року суд повідомлено, що Книга реєстрації сертифікатів на право на земельну частку на державне зберігання до Архівного відділу Новомосковської райдержадміністрації не надходила /а.с.63/.

З відповіді Архівного відділу Новомосковської райдержадміністрації № 9-81 від 28 березня 2024 року вбачається, що додатки під розпорядженням № 184 відсутні /а.с.62/.

З витягу з протоколу № 3 зборів пайовиків СТОВ племзаводу «Нова Орлівщина» Дніпропетровської області Новомосковського району від 01 грудня 2000 року вбачається затвердження схеми поділу колективних земель (рілля) КСП «Орлівщина», затвердження схеми та результатів жеребкування /а.с.88, зворот/.

Згідно з витягу з додатку протоколу № 3 зборів пайовиків СТОВ племзаводу «Нова Орлівщина» в рядку 235 вказана ОСОБА_4 , проживає АДРЕСА_1 . Номер сертифікату 296357, 578, інв. 4,70 та міститься підпис особи про отримання /а.с.88, 89/.

З наданої позивачем копії сертифікату на право на земельну частку (пай) № 0296357 від 03 квітня 2000 року /а.с.11/ вбачається, що сертифікат видано члену Колективного сільськогосподарського підприємства (сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства) Племконезавод «Орлівщина» с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_4 , яка проживає в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, на підставі рішення Новомосковської районної державної адміністрації від 31 березня 2000 року № 184 в тому, що їй належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності Племконезавод «Орлівщина» розміром 5,08 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Вартість частки становить 18736 гривень. Сертифікат зареєстровано у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пій) за № 0357.

Згідно з засвідченою копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 /а.с.7/ вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

З довідок голови виконавчого комітету Орлівщинської сільської ради № 1370 від 18 червня 2012 року та 23 січня 2014 року № 207 /а.с.12, 13, 40, зворот/ вбачається, що ОСОБА_4 постійно мешкала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті ОСОБА_4 мешкала разом з дочкою ОСОБА_2 , онуком ОСОБА_7 , онукою ОСОБА_8 , онуком ОСОБА_9 , онуком ОСОБА_10 , правнуком ОСОБА_11 . ОСОБА_12 за даною адресою зареєстрований, але не мешкає. Від імені померлої заповіт в Орлівщинській сільській раді не посвідчувався.

З отриманої судом копії спадкової справи після смерті ОСОБА_4 вбачається, що:

- 14 березня 2011 року рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 2-926/11 визначено ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини після смерті її матері, ОСОБА_4 /а.с.37, зворот - 38/;

- 26 квітня 2011 року ОСОБА_1 подано заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_4 /а.с.37/;

- 26 квітня 2011 року державним нотаріусом Новомосковської районної нотаріальної контори заведено спадкову справу після ОСОБА_4 /а.с.35/;

- у спадковому реєстрі заповітів/спадкових договорів відомості про заповіти, складені ОСОБА_4 відсутні /а.с.39, зворот/;

- з відповіді відділу Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області від 02 серпня 2012 року № 04-09-1879 вбачається, що за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку на території Новомосковського району Дніпропетровської області не зареєстровано /а.с.43, зворот/;

- 17 жовтня 2019 року представником позивача, адвокатом Коломойцем С. В. подана заява про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку права на пай після ОСОБА_4 /а.с.44/;

- 17 жовтня 2019 року нотаріусом позивачу надано лист № 513/02-14 /а.с.14, 45, зворот/, згідно з яким повідомлено про розгляд заяви представника позивача про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку права на земельну частку (пай), належного ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказано, що відповідно до пунктів 4.12, 4.15, 4.18 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Представником надана до нотаріальної контори копія сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ДП № 0296357, виданого 03 квітня 2000 року Новомосковською районною державною адміністрацією на ім`я ОСОБА_4 , та не представлений оригінал документа, який посвідчує право спадкодавця на земельну частку (пай), що не дає можливості видати свідоцтво про право на спадщину;

-рішенням Новомосковськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 29липня 2022року усправі №183/1331/21 відмовлено у позові ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Новомосковська районна державна нотаріальна контора, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування. Підставою відмови у позові судом указано пред`явлення позивачем позову до неналежного відповідача, яким має бути ОСОБА_2 /а.с.46-47/.

Вирішуючи питання по суті позову, суд ураховує таке.

За ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України).

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України). Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними (ч. 1 ст. 1280 ЦК України).

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Так матеріали справи свідчать, що позивач, як донька померлої, є спадкоємцем першої черги, яка постійно не проживала зі померлою на день її смерті однак вчасно, з урахуванням рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2011 року у справі № 2-926/11, звернулася з заявою про прийняття спадщини. Крім позивача, іншою спадкоємицею першої черги є відповідач, яка, згідно з Довідками органу місцевого самоврядування № 1370 та № 207 постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому прийняла її. Відтак, позивач є такою що прийняла спадщину та має право на частину спадкового майна.

Вирішуючи питання про обсяг спадкового майна у виді права на пай спадкодавця, суд висновує таке.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

При вирішенні спорів щодо спадкування права власності на нерухоме майно судам слід звертати увагу на зміну редакції ч. 4 ст. 331 та ч. 4 ст. 334 ЦК та інших норм цивільного законодавства і застосовувати редакцію закону, яка діяла на час виникнення права у самого спадкодавця та на час відкриття спадщини.

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до статті 2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа набуває право на земельний пай за наявності таких умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

З аналізу зазначених норм права можна зробити висновок про те, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Земельного кодексу України, при приватизації земель державних і комунальних с/г підприємств, установ та організацій, земельні ділянки передаються працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

За ч. 2 ст. 25 Земельного кодексу України рішення про приватизацію земель приймають органи виконавчої влади або місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників підприємств, установ та організацій.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам слід враховувати, що згідно зі ст.25 Земельного кодексу України при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб мас гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Вищим Спеціалізованим Судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування. Оскільки спір про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради.

Спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Оскільки матеріалами справи у їх сукупності (Розпорядженням № 184 від 31 березня 2000 року, витягом з протоколу № 3, додатком до витягу) підтверджено належність спадкодавцю за життя права на земельну частку (пай) розміром 5,08 умовних кадастрових гектарів, то і за спадкоємцем ОСОБА_4 , ОСОБА_1 слід визнати саме право на частину земельної частки (паю).

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на 1/2 частку у праві на земельну частку (пай), розміром 5,08 умовних кадастрових гектари у землі колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства Племконезавод «Орлівщина» Новомосковського району Дніпропетровської області згідно з Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія ДП № 0296357, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією на підставі рішення від 03 квітня 2000 року № 384.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне рішення суду складене та підписане 16 січня 2025 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП невідомий; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

третя особа Піщанська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, код в ЄДРПОУ 04338836; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Самарівський район, с. Піщанка, вул. Центральна,буд.4.

Суддя Д. О. Парфьонов