Ухвала

від 14.01.2025 по справі 462/8617/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/8617/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1187/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 06.11.2024 року про повернення обвинувальних актів у кримінальних провадженнях, які об`єднані в одне провадження, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст.191 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_8 ,

встановила:

ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 06.11.2024 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №72023141000000009 від 05.10.2023 року, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №72023141000000017 від 19.12.2023 року та обвинувальний акт у кримінальному провадженні №72024141000000001 від 23.01.2024 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191 КК України, які об`єднані ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18 квітня 2024 року в одне провадження, разом із додатками повернуто прокурору Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону.

В мотивах свого рішення суд першої інстанції зазначив, що в обвинувальних актах жодним чином не зазначено, в чому полягала об`єктивна сторона розтрати майна, враховуючи, що така ознака має місце тоді, коли особа обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб. Відтак, суд прийшов до висновку про те, що обвинувачення сформульовано не конкретно, що є суттєвим недоліком, який допущений в обвинувальних актах та потребує усунення, щоб в подальшому не виникало жодних сумнівів у відсутності обмежень в реалізації обвинуваченим права на захист.

Прокурор, не погоджуючись із ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що з моменту вчинення та проведення досудового розслідування пройшло більше 5 років, а органом досудового розслідування на даний час не вдалось встановити детальні обставини розтрати. При цьому, звертає увагу, що така форма об`єктивної сторони даного злочину як розтрата є закінченою з моменту відчуження, витрачення майна, яке винній особі було ввірене чи перебувало в його віданні. Враховуючи наведене, вважає, що обвинувальні акти відповідають вимогам закону та містять усі необхідні відомості, передбачені п.5 ч.2 ст.291 КПК України, а вказані судом недоліки не могли вплинути на повноту та об`єктивність судового розгляду кримінального провадження.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думку захисника, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Колегією суддів встановлено, що до Залізничного районного суду м. Львова надійшли обвинувальні акти у кримінальних провадженнях, які об`єднані в одне кримінальне провадження, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191 КК України, а саме у вчиненні розтрати чужого майна, яке було ввірене йому та перебувало в його віданні, в особливо великих розмірах.

Поряд з цим, у обвинувальних актах, викладаючи фактичні обставини та формулюючи обвинувачення, органом досудового розслідування зазначено, що ОСОБА_7 у період з 01.11.2018 по 05.07.2019 розтратив майно ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб на користь невстановлених досудовим розслідуванням осіб.

Таким чином, органом досудового розслідування не зазначено в обвинувальному акті, яким чином ОСОБА_7 розтратив майно, зазначивши лише, що ОСОБА_7 діяв всупереч п.п. 4.1, 4.2, 4.5, 4.7, 6.2, 4.13 Статуту ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» та п. 2.6 Розділу 2 Контракту.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягає доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, чи містить діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений.

З огляду на вищевказані положення закону, колегія суддів погоджується із покликанням прокурора на те, що питання доведеності вини є предметом судового розгляду, а тому суд першої інстанції не вправі повертати обвинувальний акт з цієї підстави.

Щодо невикладення в обвинувальному акті даних про те, в чому полягала об`єктивна сторона такої дії як розтрата майна, а також не вказано, на чию користь обвинувачений обернув розтрачене майно, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

З огляду на вищевказані положення закону, колегія суддів вважає, що подія кримінального правопорушення, зокрема, спосіб, час та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, є предметом судового розгляду, а тому суд першої інстанції, також, не вправі повертати обвинувальний акт прокурору з цих підстав.

Відтак, колегія суддів приходить до переконання, що обвинувальні акти про обвинувачення ОСОБА_7 не суперечать вимогам щодо їхнього змісту, передбаченим ст.291 КПК України, що вказує на незаконність ухвали суду першої інстанції про повернення обвинувальних актів прокурору та є підставою для її скасування.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

постановила:

апеляційну скаргу прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 задоволити.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 06.11.2024 року про повернення обвинувальних актів про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст.191 КК України, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції тим самим складом суду.

Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4