Рішення

від 16.01.2025 по справі 214/10418/23

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/10418/23

2/214/519/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 січня 2025 року м Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого- судді Чернової Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження, цивільну справу №214/10418/23 за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить:

- визнати об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 : нежитлове приміщення загальною площею 47, 9 кв.м., вбудоване в перший поверх дев`ятиповерхового житлового будинку, за адресою АДРЕСА_1 ; нежиле приміщення загальною площею 41, 1 кв.м., вбудоване в перший поверх житлового будинку, за адресою АДРЕСА_2 ; автомобіль марки GEELY EMGRAND 7, чорного кольору, 2013 року випуску, д/з НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ; гараж площею 24 кв.м., який знаходиться у блоці № НОМЕР_3 за № НОМЕР_4 в Гаражно-будівельному товаристві Серпантин по будівництву та експлуатації колективних гаражів - стоянок для власних автомобілів (код ЄДРПОУ 24448047);

- в порядку поділу майна подружжя виділити ОСОБА_1 нежитлове приміщення загальною площею 47, 9 кв.м., вбудоване в перший поверх дев`ятиповерхового житлового будинку, за адресою АДРЕСА_1 , визнати право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення загальною площею 47, 9 кв.м., вбудоване в перший поверх дев`ятиповерхового житлового будинку, за адресою АДРЕСА_1 та припинити право власності ОСОБА_3 та право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на нежитлове приміщення загальною площею 47, 9 кв.м., вбудоване в перший поверх дев`ятиповерхового житлового будинку, за адресою АДРЕСА_1 ;

- присудити ОСОБА_1 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки GEELY EMGRAND 7, чорного кольору, 2013 року випуску, д/з НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , за вирахуванням різниці вартості нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 та за адресою АДРЕСА_2 та гаражу площею 24 кв.м., який знаходиться у блоці № НОМЕР_3 за №10 в Гаражно-будівельному товаристві Серпантин по будівництву та експлуатації колективних гаражів - стоянок для власних автомобілів, та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію в сумі 87600, 16 грн.;

- виділити ОСОБА_3 :нежиле приміщення загальною площею 41, 1 кв.м., вбудоване в перший поверх житлового будинку, за адресою АДРЕСА_2 та припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на нежиле приміщення загальною площею 41, 1 кв.м., вбудоване в перший поверх житлового будинку, за адресою АДРЕСА_2 ;гараж площею 24 кв.м., який знаходиться у блоці № НОМЕР_3 за № НОМЕР_4 в Гаражно-будівельному товаристві Серпантин по будівництву та експлуатації колективних гаражів - стоянок для власних автомобілів та припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на гараж площею 24 кв.м., який знаходиться у блоці № НОМЕР_3 за № НОМЕР_4 в Гаражно-будівельному товаристві Серпантин по будівництву та експлуатації колективних гаражів - стоянок для власних автомобілів;автомобіль марки GEELY EMGRAND 7, чорного кольору, 2013 року випуску, д/з НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 та припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на автомобіль марки GEELY EMGRAND 7, чорного кольору, 2013 року випуску, д/з НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ;

-стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування пред`явлених вимог зазначає наступне. 10.09.2011 року між відповідачем ОСОБА_3 , та позивачем ОСОБА_1 в Довгинцівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області зареєстровано шлюб, про що 10.09.2011 року зроблено відповідний актовий запис №434.

За час перебування у шлюбі позивач з відповідачем за спільні сімейні кошти придбали об`єкти нерухомого та рухомого майна. За договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 13.10.2020 року позивач з відповідачем придбали нежитлове приміщення загальною площею 47, 9 кв.м., вбудоване в перший поверх дев`ятиповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , титульним володільцем якого визначено відповідача ОСОБА_3 .

За договором купівлі-продажу від 16.02.2022 року позивач з відповідачем придбали нежиле приміщення загальною площею 41, 1 кв.м., вбудоване в перший поверх житлового будинку, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , титульним володільцем якого визначено відповідача ОСОБА_3 .

Також, подружжям в 2016 році придбано автомобіль марки GEELY EMGRAND 7, чорного кольору, 2013 року випуску, д/з НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , титульним володільцем якого визначено відповідача ОСОБА_3 .

Крім того, під час перебування у шлюбі, 08.12.2014 року придбано гараж площею 24 кв.м., який знаходиться у блоці № НОМЕР_3 за номером НОМЕР_4 в Гаражно-будівельному товаристві Серпантин по будівництву та експлуатації колективних гаражів - стоянок для власних автомобілів (далі - ГБТ Серпантин), право власності на який не зареєстровано, однак, відповідно до відповіді ГБТ Серпантин відповідач є членом ГБТ Серпантин з 08.12.2014 року на підставі його заяви після придбання у попереднього власника гаражу за номером НОМЕР_4 у блоці № НОМЕР_3 та який є власністю ОСОБА_3 .Тобто, відповідач 08.12.2014 року став юридичним співвласником гаражу шляхом членства в ГБТ Серпантин, що підтверджується відповідними листами вказаного кооперативу, отже, в період шлюбу уклав із попереднім володільцем гаражу, відповідно до Закону України Про кооперацію та статуту ГБТ Серпантин, договір купівлі-продажу, після чого написав заяву та став членом кооперативу, тобто, придбавши у попереднього володільця гараж, вважається таким, що повністю сплатив пайові внески члена кооперативу за наданий йому гараж та може оформити і зареєструвати право власності у встановленому законом порядку, що, зокрема, передбачене статутом ГБТ Серпантин. Позивач позбавлена можливості реалізувати своє право на оформлення та реєстрацію права власності на спільний гараж, оскільки не є членом вказаного кооперативу, однак під час шлюбу брала участь у придбанні спірного гаражу, тобто, вказаний гараж є спільною сумісною власністю подружжя.

Вищеперелічене майно, позивач та відповідач використовували в інтересах сім`ї, однак, після припинення фактичних шлюбних стосунків, відповідач відмовляється добровільно здійснити його поділ, та одноособово використовує його та отримує дохід і блага від вказаного майна, а позивач позбавлена можливості, як використовувати майно, так і отримувати з нього дохід та блага.

Враховуючи вищевикладене, нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 та за адресою АДРЕСА_2 , автомобіль марки GEELY EMGRAND 7, чорного кольору, 2013 року випуску, д/з НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 та гараж площею 24 кв.м., який знаходиться у блоці № НОМЕР_3 за номером НОМЕР_4 в ГБТ Серпантин, належать позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності подружжя та підлягають поділу, як спільне майно подружжя, оскільки угоди про розподіл спільного майна подружжя між позивачем та відповідачем не досягнуто, відповідач не бажає розділити спільне майно у добровільному порядку, відмовляється компенсувати його частку у вартості та чинить перешкоди у користуванні зазначеним майном, у зв`язку з чим позивач вимушена поставити питання про поділ майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості за унікальним реєстраційним номером 201-20231226-0007114706 від 26.12.2023 року вартість нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 становить 855145, 28 грн.

Згідно з довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості за унікальним реєстраційним номером 201-20231226-0007114754 від 26.12.2023 року вартість нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_2 становить 714750, 71 грн.

Відповідно до звіту про оцінку, вартість автомобіля марки GEELY EMGRAND 7, чорного кольору, 2013 року випуску, д/з НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 становить 190214 грн.

За довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості за унікальним реєстраційним номером 201-20231226-0007114851 від 26.12.2023 року вартість гаражу площею 24 кв.м., який знаходиться у блоці № НОМЕР_3 за номером НОМЕР_4 в ГБТ Серпантин становить 132887, 73 грн.

Таким чином, загальна вартість спільного майна подружжя становить 1892997, 72 грн, отже вважає, що частка позивача у спільному майні подружжя становить 946498, 86 грн. Враховуючи, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, а неподільні речі присуджуються одному з подружжя, в порядку поділу майна подружжя за позивачем підлягає визнанню право власності на нежитлове приміщення загальною площею 47, 9 кв.м., вбудоване в перший поверх дев`ятиповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а за відповідачем право власності на нежиле приміщення загальною площею 41, 1 кв.м., вбудоване в перший поверх житлового будинку, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 та гараж площею 24 кв.м., який знаходиться у блоці № НОМЕР_3 за номером НОМЕР_4 в ГБТ Серпантин.

Враховуючи, що автомобіль марки GEELY EMGRAND 7, чорного кольору, 2013 року випуску, д/з НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 перебуває у володінні, користуванні та розпорядженні відповідача, позивачу підлягає присудженню грошова компенсація замість її частки у праві спільної сумісної власності на це майно.

Враховуючи різницю вартості нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 (855145, 28 грн.) та за адресою АДРЕСА_2 (714750, 71 грн.) та гаражу площею 24 кв.м., який знаходиться у блоці № НОМЕР_3 за номером НОМЕР_4 в ГБТ Серпантин (132887, 73 грн.) з відповідача підлягає стягненню грошова компенсація замість її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки GEELY EMGRAND 7, чорного кольору, 2013 року випуску, д/з НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 (190214 грн), що становить 95107 грн (190214 грн / 2 = 95107 грн) за вирахуванням різниці вартості нежитлових приміщень та гаражу в сумі 7506, 84 грн (855145, 28 грн - 714750, 71 грн - 132887, 73 грн = 7506, 84 грн), тобто з відповідача на користь позивача підлягає присудженню грошова компенсація замість її частки у праві спільної сумісної власності в розмірі 87600, 16 грн (95107 грн - 7506, 84 грн = 87600, 16 грн).

Ухвалою суду від 04 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання (а.с.66-68).

При подачі позову представником позивача до позову надано клопотання про витребування доказів, яке було задоволено.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 подав до суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначає наступне. Відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження 16 березня 2024 року на відділенні поштового оператора «Укрпошта», про що міститься відповідний запис в матеріалах справи. Так, відповідач по справі не погоджується із заявленими позовними вимогами, позовні вимоги є необґрунтованими, а також, що позов не підкріплений належними доказами, і ґрунтується виключно на припущеннях позивача, без належного врахування всіх суттєвих обставин, що мають значення для вирішення спору та бажанні отримати незаконну матеріальну вигоду з огляду на наступне. Щодо гаражу, площею 24 кв.м., який знаходиться в блоці № НОМЕР_3 за номером НОМЕР_4 в Гаражно-будівельному товаристві «Серпантин» по будівництву та експлуатації колективних гаражів стоянок для власних транспортних засобів. ОСОБА_3 є членом вищевказаного кооперативу та не має у власності гаражу. Таким чином, гараж, площею 24 кв.м., який знаходиться в блоці № НОМЕР_3 за номером НОМЕР_4 в Гаражно-будівельному товаристві «Серпантин» не підлягає поділу, оскільки не є спільною сумісною власністю подружжя. У зв`язку з викладеним, в цій частині позовних вимог в їх задоволені має бути відмовлено.

В статті70 Сімейного кодексу України, зазначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно дост. 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Щодо автомобіля марки GEELYEMGRAND 7, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , то відповідач вважає, що автомобіль слід залишити у власності позивача, а йому присудити грошову компенсацію за вказане авто, оскільки з позивачем проживають діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Відповідач не використовує вказаний автомобіль та неодноразово пропонував позивачеві забрати його собі. Щодо нежитлових приміщень в м. Кривий Ріг за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , то титульним власником вказаних приміщень є відповідач. Оскільки між сторонами існують дуже напружені стосунки, а діти сторін проживають саме з відповідачем, то доцільним буде стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за вказані нежитлові приміщення. Позивачем було надано до суду оцінки майна, а саме:вартість автомобіля марки GEELYEMGRAND 7, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 визначено в розмірі 190214 грн.;вартість нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 становить 855145,28 грн.;

вартість нежитлового приміщення в АДРЕСА_2 становить 714750,71 грн. Враховуючи, що автомобіль буде передано позивачеві, то з неї на користь відповідача має буде стягнуто 95107 грн. (190214 грн./2). Загальна вартість нежитлових приміщень становить 1569895,99 грн. Вартість частки, що належить відповідачеві складає 784948 грн. (1569895,99 грн./2). Враховуючи, що автомобіль залишається у власності позивача, то з відповідача на користь позивача, в рахунок відшкодування вартості частки майна в нежитлових приміщеннях, підлягає стягненню сума в розмірі 689841 грн. (784948 грн. 95107 грн.). Просить позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме:

-припинити право спільної сумісної власності на автомобіль марки GEELYEMGRAND 7, чорного кольору, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 та визнати за ОСОБА_1 право власності на нього;

-припинити право спільної сумісної власності на нежитлове приміщення загальною площею 47,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на нього;

-припинити право спільної сумісної власності на нежитлове приміщення загальною площею 41,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на нього;

-стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 689841 грн., як компенсацію вартості її частки у спільному майні.

-стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 документально-підтверджені судові витрати.

29 травня 2024 року представник позивача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд», надав письмові пояснення у справі, в яких зазначено наступне. 10.09.2011 року між відповідачем ОСОБА_3 , та позивачем ОСОБА_1 , зареєстровано шлюб, який рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.01.2024 року у справі №216/6704/23 розірвано. Під час перебування у шлюбі, 08.12.2014 року подружжя придбало гараж площею 24 кв.м., який знаходиться у блоці № НОМЕР_3 за номером НОМЕР_4 в Гаражно-будівельному товаристві Серпантин по будівництву та експлуатації колективних гаражів - стоянок для власних автомобілів (далі - ГБТ Серпантин), право власності на який не зареєстровано, однак, відповідно до відповіді ГБТ Серпантин відповідач є членом ГБТ Серпантин з 08.12.2014 року на підставі його заяви після придбання у попереднього власника гаражу за номером НОМЕР_4 у блоці № НОМЕР_3 та який є власністю ОСОБА_3 .

Вважає, що гараж площею 24 кв.м., який знаходиться у блоці № НОМЕР_3 за номером НОМЕР_4 в ГБТ Серпантин, належать позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу, як спільне майно подружжя, оскільки належить ОСОБА_3 і ОСОБА_1 в рівних частинах, як придбаний за їх спільні кошти в період перебування у шлюбі.

Також, сторона відповідача заявляє, що автомобіль марки GEELY EMGRAND 7, чорного кольору, 2013 року випуску, д/з НОМЕР_1 , слід залишити у власності позивача, а відповідачу присудити грошову компенсацію за зазначений автомобіль, оскільки, з позивачем проживають діти, а відповідач не використовує зазначений автомобіль та неодноразово пропонував позивачу забрати його собі. Однак, спірний автомобіль був в одноособовому користуванні відповідача 8 років. Відповідач забороняв позивачу керувати автомобілем, і часто на цей рахунок виникали суперечки в сім`ї. Позивач пропонував відповідачу ще в вересні 2023 року, до ініціювання судового провадження, продати спірний автомобіль і поділити кошти порівну, але відповідач відмовив позивачу, пояснивши що він використовує спільний автомобіль у своїх цілях і ділити буде тільки тоді, коли позивач з дітьми повернеться в Україну. Так як позивач 08.03.2022 року тимчасово виїхала з двома дітьми за кордон у зв`язку з повномасштабною війною в Україні і досі знаходиться за межами України на безпечній території, не користувалася ні разу даним автомобілем, немає досвіду керування, автомобіль 8 років знаходився у користуванні відповідача та зареєстрований на останнього, на даний момент відповідач продовжує користуватися ним, а позивач не має змоги приїхати в Україну з неповнолітніми дітьми, оскільки немає достатньо коштів, щоб оплатити поїздку в Україну та назад, доводи відповідача про необхідність передачі спірного автомобіля у власність позивача, а відповідачу присудити грошову компенсацію за зазначений автомобіль, не є ефективним способом вирішення спору та унеможливить виконання судового рішення, оскільки, спірний автомобіль зберігається у відповідача і до якого, наразі, доступ має лише відповідач.

З приводу доводів відповідача про необхідність залишення нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 та за адресою АДРЕСА_2 у користуванні відповідача, а на користь позивача стягнути грошову компенсацію, то позивач заперечує проти такого поділу майна, оскільки згідно з ч. 2, 4 ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. У зв`язку з викладеним позивач підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

27 листопада 2024 року ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з`явилася, представник позивача подав заяву, згідно якої просить справу розглядати за їх відсутності. Позов підтримав повністю, наполягає на поділі майна саме у спосіб визначений позовом.

В судове засідання відповідач не з`явився, представник відповідача подав до суду заяву, згідно якої просить справу розглядати за його відсутності, просив відмовити в задоволенні позову.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 з 10 вересня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбу, що підтверджується свідоцтвом (а.с. 20). Шлюб розірвано рішенням Центрально-Міського районного суду м Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2024 року.

В період перебування в шлюбі, сторони по справі придбали:нежитлове приміщення загальною площею 47,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення загальною площею 41,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль марки GEELYEMGRAND 7, чорного кольору, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 . Зазначені обставини підтверджуються договорами (а.с.21-22, 26-27), витягами (а.с. 23, 28),інформацією (а.с.31-32), свідоцтвом про реєстрацію (а.с.33).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, нежитлове приміщення загальною площею 47,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, нежитлове приміщення загальною площею 41,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль марки GEELYEMGRAND 7,чорного кольору, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 .

08 грудня 2014 року ОСОБА_3 подав заяву голові Української республіканської спілки автомобілістів про прийняття його в члени кооперативу «Серпантин» та переоформлення гаража № НОМЕР_4 у Блоці 28, що вбачається з заяви (а.с. 44).

Відповідач ОСОБА_3 є членом ГБТ «Серпантин», що вбачається з повідомлення (а.с.43).

Гараж площею 24 кв.м., що знаходиться у Блоці № НОМЕР_3 за № НОМЕР_4 в ГБТ «Серпантин», є власністю ГБТ «Серпантин», що вбачається з повідомлення (а.с.45).

Позивач надала згоду щодо присудження їй грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки GEELYEMGRAND 7, д.н.з. НОМЕР_1 . Разом з тим, відповідач умови щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, не виконав. Крім того, відповідач не надав свою згоду на даний варіант поділу вищезазначеного рухомого майна.

Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, що регулюються нормами ЦК України, СК України.

В силу положень ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 328 ч.1 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 368 ЦК України право спільної сумісної власності є майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 69 ч. 1 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно,що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч.ч. 4, 5ст. 71 СК України).

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного набутого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства.

Відповідно до пункту 30 зазначеноїпостанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11, рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст.63, ч. 1 ст.65 СК України.

За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна,за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності повинно беззастережно дотримуватися подружжям.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна,що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України.

Під час здійснення поділу майна в судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток, а також з вимог статті 71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки у разі неподільності майна (частина друга статті 364 ЦК України). При цьому, відповідно до частини третьої статті 71 СК України речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц,провадження № 14-325цс18.

Отже, на майно, набуте за час шлюбу,діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Судом встановлено, що нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 47,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення загальною площею 41,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , придбане сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за час шлюбу, а тому хоча й зареєстроване на праві власності на ім`я ОСОБА_3 , однак у відповідності до вимог ст. 60 СК України, є їх спільною сумісною власністю.

Суд, дослідивши запропонований позивачкою спосіб поділу переліченого вище нерухомого спільного сумісного майна, бере до уваги наступне.

В частині поділу нежитлових приміщень, позивач погоджувала як визнання за нею права власності на нежитлове приміщення загальною площею 47,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а за відповідачем права власності на нежитлове приміщення загальною площею 41,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (тобто без визнання ідеальних часток у майні), так і стягнення з відповідача ОСОБА_3 на її користь різниці половини від вартості відповідного майна в якості грошової компенсації за її частку у ньому (як альтернативний спосіб поділу). Оскільки сторони добровільно не домовилися про порядок поділу вищезазначеного нерухомого майна з урахуванням вимог ч.ч.4,5 ст. 71 СК України, суд вважає, що виходячиз презумпції рівності часток, кожному з подружжя необхідно виділити у власність по 1/2 частки у відповідному майні.

За час шлюбу сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 придбали транспортний засіб - автомобіль марки GEELYEMGRAND 7, чорного кольору, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , а тому хоча даний автомобіль зареєстрований на ім`я відповідача ОСОБА_3 , однак у відповідності до вимог ст. 60 СК України, є їх спільною сумісною власністю.

В частині поділу автомобілю марки GEELYEMGRAND 7, д.н.з. НОМЕР_1 , позивач погоджувала як виділення відповідачеві ОСОБА_3 зазначеного транспортного засобу, з присудженням їй грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль. На обґрунтування свого варіанту поділу автомобілю, позивач зазначала, що автомобіль перебуває у користуванні відповідача. Разом з тим, у відзиві на позовну заяву, представник відповідача зазначив, що відповідач не використовує вказаний автомобіль.

Оскільки автомобіль є неподільною річчю, добровільно сторони не домовилися про порядок поділу вищезазначеного рухомого майна з урахуванням вимог ч.ч.4,5 ст. 71 СК України, то суд приходить до висновку, що в порядку поділу майна подружжя, автомобіль марки GEELYEMGRAND 7, д.н.з. НОМЕР_1 , має бути залишений у спільній сумісній власності позивача та відповідача.

Твердження позивача ОСОБА_1 щодо належності відповідачеві ОСОБА_3 на праві власності гаража площею 24 кв.м., що знаходиться у Блоці № НОМЕР_3 за № НОМЕР_4 в ГБТ «Серпантин», суд не приймає до уваги, оскільки позивач не надала належних і допустимих доказів, які б підтвердили набуття відповідачем права власності на спірний гараж, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що це майно не може бути об`єктом поділу, а тому відсутні підстави для вирішення питання щодо стягнення грошової компенсації вартості частки цього майна.

Крім того, повідомлення ГБТ «Серпантин» від 05.12.2023 року в частині перебування у власності ОСОБА_3 спірного гаражу, суд оцінює критично, оскільки придбання ОСОБА_3 у попереднього власника гаража площею 24 кв.м., що знаходиться у Блоці № НОМЕР_3 за № НОМЕР_4 в ГБТ «Серпантин», подання ОСОБА_3 заяви від 08.12.2014 року про переоформлення гаражата прийняття у члени кооперативу, не доводить набуття ОСОБА_3 спірного нерухомого майна, оскільки не є документом, що засвідчує державну реєстрацію права власності на цей об`єкт. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі №727/1140/21 (61-14646св23).

Разом з тим, суд приймає до уваги повідомлення ГБТ «Серпантин» від 28.10.2023 року, згідно якого гараж № НОМЕР_4 у Блоці 28 ГБК «Серпантин» знаходиться у власності гаражного товариства.

Статтею 41 Конституції України та ч. 5 ст. 319 ЦК України, передбачено, що власник не може використовувати своє право власності на шкоду правам та свободам громадян. Таким чином, з урахуванням зазначеного, правовий режим власності, в тому числі й спільної часткової, має забезпечувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Таким чином, позивачка ОСОБА_1 , в своєму позові, не в повному обсязі врахувала вищевказані приписи діючого законодавства і, відповідно, її позовні вимоги є частково необґрунтованими.

Відповідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зіст.13 ЦПК України,суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а також в межах заявлених позивачем вимог.

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 12 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, та ст. 13 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Також суд враховує, що часткове задоволення позову ОСОБА_1 буде відповідати такому, передбаченому ст. 2 ЦПК України завданню цивільного судочинства, як справедливе вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав ОСОБА_1 .

Відповідно доч.1,2ст.141ЦПК України,судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно наявних в справі доказів позивачкою ОСОБА_1 були понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 9464,99 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19 000 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем додано: копію договору про надання правової допомоги від 11.12.2023 року, копію додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 11.12.2023 року, копію підсумкової виписки за період з 14.12.2023 по 15.12.2023; копію акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 11.12.2023 року, копію платіжної інструкції №0.0.3466382554.1 від 12.02.2024 року (а.с.58-62,77).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

На підставі вище викладеного, проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, та значенням справи для сторони,вартість послуг адвоката у справі, розумності їхнього розміру, необхідність таких витрат для даної справи, кількості судовихзасідань, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 5000 грн., що відповідає критерію реальності наданих адвокатом послуг.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат згідно зі ст.141 ЦПК України, суд враховує часткове задоволення позовних вимог, тому вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в сумі 7849 грн. 48 коп., а також витрати напрофесійну правничу допомогу адвоката в сумі 5000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 61, 63, 65, 68-71 СК України, ст. ст. 328, 368, 369 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Максимова Романа Ігоровича, до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнати, що: нежитлове приміщення загальною площею 47, 9 кв.м., вбудоване в перший поверх дев`ятиповерхового житлового будинку, за адресою АДРЕСА_1 ; нежиле приміщення загальною площею 41, 1 кв.м., вбудоване в перший поверх житлового будинку, за адресою АДРЕСА_2 ; автомобіль марки GEELY EMGRAND 7, чорного кольору, 2013 року випуску, д/з НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 - є спільною сумісною ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .

Поділити майно між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наступним чином:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на частину нежитлового приміщення загальною площею 47, 9 кв.м., вбудованого в перший поверх дев`ятиповерхового житлового будинку, за адресою АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на частину нежитлового приміщення загальною площею 47, 9 кв.м., вбудованого в перший поверх дев`ятиповерхового житлового будинку, за адресою АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на частину нежитлового приміщення загальною площею 41, 1 кв.м., вбудованого в перший поверх житлового будинку, за адресою АДРЕСА_2 ;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на частину нежитлового приміщення загальною площею 41, 1 кв.м., вбудованого в перший поверх житлового будинку, за адресою АДРЕСА_2 ;

- автомобіль марки GEELYEMGRAND 7, чорного кольору, 2013 року випуску, д/з НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 залишити у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі: витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в сумі 7849 грн. 48 коп., а також витрати напрофесійну правничу допомогу адвоката в сумі 5000грн.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Суддя Н.В. Чернова