Рішення

від 15.01.2025 по справі 353/696/24

ТЛУМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 353/696/24

Провадження № 2/353/18/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді - Луковкіної У.Ю.,

за участю: cекретаря судового засідання - Риндич О.М.,

позивачки - ОСОБА_1 та її представника - адвоката Голуба Г.С.,

відповідача - ОСОБА_2 та його представника - адвоката Зварич Ю.А.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Служби у справах дітей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області - Микитин Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Служба у справах дітей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Голуб Г.С., який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Служба у справах дітей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав відносно синів відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не цікавиться життям своїх синів, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не бере участі у їх вихованні, не допомагає матеріально, не забезпечує необхідним харчуванням, уникає спілкування з дітьми, тобто самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків.

09.07.2024 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Крім цього, даною ухвалою було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву та роз`яснено право пред`явити зустрічний позов.

24.07.2024 року ОСОБА_2 (відповідач) подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Зокрема вважає мотиви, за якими до нього пред`явлено позов, надуманими та такими, що не заслуговують на увагу і не підтверджені жодними доказами. Ствердив, що він перебував у шлюбі з позивачкою та у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25.06.2019 року шлюб між ними розірвано. На даний час він проживає у цивільному шлюбі з іншою жінкою та у них народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивачка чинить перешкоди у побаченнях з дітьми, але вони 2-4 рази на місяць зустрічаються, гуляють по парку, по місту, спілкуються, купляє їм смаколики.

23.09.2024 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Службу у справах дітей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, зобов`язано подати до суду письмовий висновок щодо доцільності/недоцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідність його інтересам дітей. Також вказаною ухвалою позивачці встановлено п`ятиденний строк, з дня отримання даної ухвали, для подання відповіді на відзив, а відповідачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

23.10.2024 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Служба у справах дітей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, подала до суду висновок щодо недоцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

05.11.2024 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду та вирішено клопотання сторін про виклик свідків для допиту в судовому засіданні.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Голуб Г.С. в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити. Позивачка ствердила, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем, але розлучилась 5 років тому. Під час перебування у шлюбі відповідач не заробляв достатньо коштів, з дітьми часу не проводив. Спочатку після розлучення відповідач відвідував дітей, спілкувався з ними, але потім перестав, хоча вона не перешкоджала його спілкуванню. Відповідач не виконував своїх обіцянок, а саме: не купив Мар`яну павербанк; обіцяв бути з дітьми 2 дні, а був 1 день; не був пунктуальний з часом зустрічей; коли діти перебували у нього, забував давати вчасно таблетки Стасу, хоча вона придбавала їх за свої кошти; взагалі не цікавився декілька років підряд дітьми; почав проявляти активність до них після подачі цього позову до суду. Коли відповідачу щось було треба, то він дзвонив до сусідки, а не до неї. Вважає, що це є свідченням того, що відповідач нехтує своїми батьківськими обов`язками. Також вказала, що вона звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей, оскільки наданих ним коштів не вистачає на утримання дітей. З початком війни вона з дітьми виїхала за кордон, в Італію, до своєї мами, а повернулась в кінці вересня 2022 року. Після встановлення відповідачу службою у справах дітей днів побачень з дітьми, останній декілька разів приходив до дітей, однак діти не хотіли йти з ним, оскільки він розмовляв з ними на підвищених тонах та в примусовому тоні. Останній раз відповідач приніс дітям дорогі цукерки та гроші, однак діти все одно не хотіли йти з ним. Вважає висновок органу опіки та піклування одностороннім, тобто таким що складений на користь відповідача. Оскільки вона вважає, що відповідач погано впливає на дітей, вона навіть трохи забороняла їм спілкуватись. Представник позивачки вказав, що відповідач понад 6 місяців ухилявся від виконання батьківських обов`язків, що підтверджується показами свідків. Вважає, що складений органом опіки та піклування висновок спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами, в т.ч. показами свідків. Вважає поведінку відповідача винною.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Зварич Ю.А. в судовому засіданні просили в задоволенні позову відмовити. Відповідач пояснив, що він час від часу перебував за кордоном на заробітках, а гроші відправляв позивачці для потреб сім`ї. Після їх розлучення, позивачка одружилась з його братом, у них народилась дитина. Позивачка перешкоджає йому у спілкуванні з дітьми, висловлюється щодо нього негативно. Коли він дзвонив старшому сину ОСОБА_6 , той ховався, щоб мама не побачила, що вони спілкуються, бо вона забере за це телефон. Ствердив, що дуже любить свої дітей, хоче брати участь у їх вихованні. Своїх дітей не бив, факти насильства нічим не підтверджено. Декілька років він належним чином не спілкувався з дітьми, однак хоче це виправити. Зараз він створив нову сім`ю, в якій народилась дитина. У теперішньої дружини є ще старша дитина, якій він замінив батька. Представник відповідача вказала, що позов передчасний. Коли відповідач приїжджав з роботи із-за кордону, то він зустрічався та спілкувався з дітьми. Вважає, що позивачка налаштовує дітей проти відповідача, але він все одно бажає приймати участь у їх вихованні та утриманні. На даний час відповідачу встановлено дні побачень з дітьми, він відвідує дітей та бажає налагодити стосунки. Просила врахувати суд позитивну характеристику відповідача та висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки це є крайнім заходом. Вважає позов про позбавлення відповідача батьківських прав передчасним.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Служби у справах дітей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області - ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ствердила, що відповідач намагається спілкуватись з дітьми, брати участь у їх вихованні, має позитивну характеристику, не вживає алкогольних напоїв та є хорошим сім`янином. Саме для цього він звернувся до служби у справах дітей і йому було встановлено дні побачень з дітьми, що свідчить про можливість виправлення ситуації між батьком та дітьми. Вважає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом та не буде відповідати інтересам дітей.

Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні ствердила, що вона є цивільною дружиною відповідача. Вказала, що позивачка протягом трьох років після розлучення активно цікавилась життям її колишнього чоловіка: з ким живе, де живе та що робить. Ці питання позивачка обговорювала з нею, оскільки на той час вона не мала з її колишнім чоловіком жодних стосунків. Після того як позивачка дізналась про їх стосунки, то перестала спілкуватись. Теперішній чоловік позивачки (рідний брат відповідача) забирає у дітей телефон, щоб вони не спілкувались з рідним батьком. Відповідач, коли міг, проводив час з дітьми, передавав їм гроші та передачі. На даний час відповідач замінив рідного тата її дитині, дбає про неї та виховує. Вони з чоловіком не хочуть скандалів з його колишньою дружиною та дітьми, а хочуть встановити дружні та довірливі стосунки. Відповідач бачився з дітьми останній рік крадькома, по 15 хвилин, оскільки діти боялись, що за це спілкування мама забере в них телефони. Знає, що відповідач передавав позивачці гроші (останній раз 200 Євро), але позивачка казала, що це мало.

Свідок зі сторони позивачки ОСОБА_9 в судовому засіданні ствердила, що живе по сусідству з позивачкою, але в різних під`їздах. Знайома з позивачкою близько 15 років. Не бачила, щоб відповідач спілкувався з своїми дітьми. Приблизно пів року тому вона бачила, як відповідач приїхав на подвір`я, де грались його діти, але до них не підійшов та з нею не привітався. Також питала хлопців чи допомагає їм батько, однак вони за рідного батька нічого не говорили, а більше згадували свого дядька ОСОБА_10 (теперішній чоловік позивачки). Коли позивачка та відповідач були однією сім`єю, кошти на утримання дітей давала мама позивачки та підробляв відповідач. Де відповідач працював та працює на даний час не знає. Тепер кошти на утримання дітей надає мати позивачки та її теперішній чоловік, з яким позивачка спільно проживає.

Свідок зі сторони позивачки ОСОБА_11 в судовому засіданні ствердила, що вона живе по сусідству з позивачкою в різних під`їздах. Знайома з позивачкою близько 10 років. Останніх 4 роки не бачила відповідача разом з дітьми.

Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_12 (брат цивільної дружини відповідача) ствердив, що протягом останніх 2 років (до 22.02.2024 року) він проходив службу у складі Збройних Сил України. Ще до війни він бачив дітей сторін по справі вдома у відповідача в с. Надорожна, де вони проводили час з батьком. Коли відповідач працював за кордоном, то він передавав пакунки для дітей. Цього літа відповідач їхав з ним на базар та стверджував, що хоче та буде зустрічатись з дітьми. Характеризує відповідача як дбайливу та відповідальну людину.

Відповідно до ст. 12 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства». Статтею 171 СК України передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також з питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Проте суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Неповнолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були допитані в судовому засіданні в присутності психолога ОСОБА_13 та повідомили, що зараз вони живуть з матір`ю, маленькою сестричкою та дядьком ОСОБА_10 , який є теперішнім чоловіком матері. Коли вони жили з мамою та татом, у їх сім`ї не вистачало коштів. Через це мама постійно сварила батька. Батько їздив за кордон на заробітки, але мама їм казала, що батько не всі зароблені кошти дає на утримання сім`ї. Інколи батько брав кошти і йшов випивати, а мама сварилась. Потім мама через це все його вигнала. Спочатку батько ще спілкувався з ними, а потім перестав, бо у нього з`явилась нова дружина і дитина. Ствердили, що батько їх бив, але оскільки вони жили разом, то мама про це нікому нічого не говорила. Потім протягом декількох років батько з ними взагалі не спілкувався. Один раз батько через вікно в квартирі передав їм 100 Євро. При цьому при характеристиці батька діти вживають одні і ті ж формулювання: "від тата немає чого чекати хорошого", "тато бив", "тато пив", "без тата буде ліпше", "тато не виконував свої обіцянки" тощо. При цьому пояснити, чому вони так ставляться до батька та що конкретно, на їх думку, батько зробив не правильно або взагалі не зробив, пояснити не можуть. Вважають, що батько почав їх провідувати тільки після того, як мати подала до суду позов. Також повідомили, що зараз батько приходить до них додому та хоче, щоб вони з ним йшли (на піцу, гуляти, тощо), однак вони відмовляються, бо мама казала, що "як не хочете, то і не йдіть". На питання, чи є в їх колі спілкування чоловіки-батьки, які би були взірцем гарного батька, відповіли, що таких немає, тати всіх їх знайомих погані.

Психолог ОСОБА_13 , в присутності якої були опитані діти, вказала, що з відповідей дітей можна зробити висновок, що на їх думки щодо батька впливає матір. Позбавляти дітей батька вважає недоцільним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, допитавши свідків та неповнолітніх дітей, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (відповідач) та ОСОБА_1 (позивачка) з 03.09.2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25.06.2019 року, яке набрало законної сили 26.07.2019 року, було розірвано (а.с. 9-11). За час перебування у шлюбі у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями їх свідоцтв про народження (а.с. 12, 14). Вищевказаним рішенням суду місцем проживання дітей вирішено визначити місце проживання їх матері ОСОБА_1 (позивачка).

Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного Службою у справах дітей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 20.08.2024 року, ОСОБА_2 (відповідач) проживає без реєстрації разом з ОСОБА_8 в житловому будинку в с. Надорожна Івано-Франківського району Івано-Франківської області, в якому також зареєстровані ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , де створено належні умови для розвитку та виховання дітей, матеріально побутові умови відповідають загальноприйнятим нормам, в сім`ї панує взаєморозуміння та повага. Крім цього з ОСОБА_2 було проведено бесіду стосовно повідомлення з суду щодо позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 56). Відповідно до копії повторного свідоцтва про народження у ОСОБА_2 (відповідач) та ОСОБА_8 є спільна дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 36).

21.10.2024 року рішенням Виконавчого комітету Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, як органу опіки та піклування, було встановлено ОСОБА_2 (відповідач) для спілкування та виховання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , графік зустрічей (дні та години), а саме: парні тижні місяця - суботи з 12 год. 00 хв. до неділі 16 год. 00 хв., щотижня - середи з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. (а.с. 122).

Згідно ч. 5 ст. 19 Сімейного кодексу України(далі - СК України) орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Вказаний висновок є обов`язковим при вирішенні даної категорії справ відповідно до ст. 19 СК України.

Згідно висновку Виконавчого комітету Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 1341 від 22.10.2024 року, як органу опіки та піклування, виходячи з інтересів неповнолітніх дітей, орган опіки та піклування Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, вважає недоцільним позбавити ОСОБА_2 (відповідач) батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зокрема органом опіки було встановлено, що в ході обстеження умов проживання ОСОБА_2 (відповідач) створено належні умови для розвитку та виховання дітей, матеріально-побутові умови відповідають загальноприйнятим нормам. 11.10.2024 року на засіданні комісії з питань захисту дітей розглядалось питання щодо доцільності/недоцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час засідання комісії ОСОБА_2 повідомив, що ОСОБА_1 (позивачка) чинить перешкоди у побаченні з неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно характеристики Надорожнянського старостинського округу Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області ОСОБА_2 (відповідач) зарекомендував себе з позитивної сторони, врівноважений, дисциплінований, вихований, алкогольними напоями не зловживає, не конфліктний, в громадських місцях веде себе ввічливо, з повагою ставиться до своїх рідних та близьких, скарг від сусідів та односельчан не надходило. ОСОБА_2 (відповідач) приймає активну участь у громадському житті села, вміє згуртувати колектив, неодноразово виявляв ініціативу та організовував волонтерські поїздки на схід України допомагаючи Збройним Силам України. 11.10.2024 року на засіданні комісії ОСОБА_1 (позивачка) повідомила, що після розлучення ОСОБА_2 (відповідач) повністю уникає спілкування з своїми дітьми. Коли вони випадково зустрічаються в центрі м. Тлумача, то він переходить дорогу на інший бік вулиці. Батько дітей не цікавиться життям своїх синів, не допомагає в їх матеріальних та духовних потребах, не піклується про фізичний і духовний розвиток, не бере участі у їх вихованні, не піклується ними, не проявляє любові та заінтересованості, станом здоров`я, навчанням, фізичним і моральним розвитком, не створює умов для розвитку природних здібностей, не готує їх до самостійного життя та праці, не забезпечує необхідним харчуванням та лікуванням, не допомагає фізично та матеріально. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини були присутні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які повідомили, що вони не люблять свого батька. За результатами розгляду питання про доцільність/недоцільність позбавлення ОСОБА_2 (відповідач) батьківських прав щодо його дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган опіки та піклування встановив, що ОСОБА_2 (відповідач) бажає брати участь у житті та вихованні синів, та дійшов до висновку про відсутність підстав позбавлення відповідача батьківських прав, передбачених ст. 164 СК України (а.с. 78-79).

Згідно з ч. 3 ст. 51 КонституціїУкраїнисім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини (ч. 1 ст. 164 СК України).

Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від суду ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. зокрема постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

Суд погоджується з висновком органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він не містить обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, та в ньому не встановлено, що він умисно ухиляється від виховання дітей.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено. Відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей (докази щодо цього в матеріалах справи відсутні), а тому розрив з батьком сімейних відносин не буде відповідати інтересам дітей. У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дітей, вчиняв будь-яке насильство стосовно них або в їх присутності.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків судом не встановлено. Також судом не встановлено, а позивачкою та її представником не доведено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажав та не бажає спілкуватися з синами та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дітей. Враховуючи вищенаведене та з урахуванням якнайкращих інтересів дітей, бажання відповідача брати участь у вихованні та спілкуванні з синами та з огляду на відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити. Позбавлення відповідача батьківських прав за встановлених обставин не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті прецедентної практики ЄСПЛ.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, ЄСПЛ керується, у тому числі, принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Таким чином, при розгляді даної справи суд, крім іншого, враховує принцип пропорційності з метою дотримання при розгляді справи та ухваленні рішення «справедливого балансу» сторін, обов`язково враховуючи найвищі інтереси дитини.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивачку.

Вирішуючи спір, дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, суд дійшов до висновку про те, що підстави, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, є недоведеними належними, достовірними, допустимими доказами. Позивачка та її представник не надали суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідач умисно та злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як крайній захід, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

До цього ж, суд критично відноситься до показань свідків, допитаних в судовому засіданні, оскільки надані ними показання щодо певних фактів чи обставин невиконання відповідачем батьківських обов`язків щодо виховання неповнолітніх дітей, не підтверджується жодними допустимими доказами по справі.

Крім того, суд наголошує, що озвучена в судовому засіданні думка дітей не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки їх думка не завжди може відповідати їх інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вони в силу віку неспроможні надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на них.

Як уже зазначалось вище, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який має бути застосований тоді, коли інші заходи не дали бажаного результату. Однак, судом встановлено, що застосування інших заходів впливу щодо відповідача (надання допомоги, відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, тощо) не розглядались.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Також у постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 309/556/17, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, від 02 серпня 2022 року справа № 743/269/21, від 25 листопада 2022 року у справі № 3089081/21 та інших.

Таким чином, враховуючи те, що відсутні підстави, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, а також беручи до уваги поведінку відповідача, яка спрямована на покращення виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей, виходячи з інтересів дітей, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_2 (відповідач) батьківських прав відносно його дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , слід відмовити.

При цьому, суд попереджає відповідача про необхідність належного виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків, в т.ч. щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, та покладає на орган опіки та піклування Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області контроль за виконанням ним своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

При такому вирішенні позову судові витрати понесені позивачкою по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн. (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № 41 від 04.07.2024 року, а.с. 18) слід покласти на її рахунок.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 19, 150, 151, 155, 164, 166, 171Сімейного кодексу України, ст. 51 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 3, 9, 12 Конвенції ООН про права дитини, ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 232, 247, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (жителя АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Служба у справах дітей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області (розташована по вул. Макуха, 12, м. Тлумач Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 44000853), про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Понесені позивачкою судові витрати покласти на її рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА

Повний текст судового рішення cкладено «16» січня 2025 року.