Ухвала

від 14.01.2025 по справі 1423/13317/2012

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 1423/13317/2012

н\п 4-с/490/5/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Черенкової Н.П.,

при секретарі Романовій К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на дії та бездіяльність головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулося до суду з даною скаргою, в якій просило: визнати дії головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) Лінника Артема Олександровича неправомірними; постанову головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) Лінника Артема Олександровича від 09.04.2024 року про закінчення виконавчого провадження №52259251 визнати неправомірною та скасувати; зобов`язати головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) Лінника Артема Олександровича продовжити проводити подальші виконавчі дії щодо боржника ОСОБА_1 та провести перерахунок залишку заборгованості з урахуванням норм чинного законодавства за офіційним валютним курсом НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу.

В обгрунтування скарги скаржник вказав наступне.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва виданого 25.10.2012 року у цивільній справі № 1423/13317/2012 позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість по кредиту в сумі 36395,12 дол. США, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 17766,76 дол. США, пеню за порушення строку виконання зобов`язання у сумі 8268,24 дол. США, штраф за порушення умов кредитного договору у сумі 6000,00 дол. США, комісію в сумі 1506,63 дол. США, а всього 69936,75 дол. США, що складає еквівалент за курсом НБУ - 558969,47 грн та судовий збір в сумі по 1609,50 грн з кожного.

На підставі вищевказаного рішення, 25.10.2012 року видано виконавчі листи по справі № 1423/13317/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість по кредиту в сумі 36395,12 дол. США, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 17766,76 дол. США, пеню за порушення строку виконання зобов`язання у сумі 8268,24 дол. США, штраф за порушення умов кредитного договору у сумі 6000,00 дол. США, комісію в сумі 1506,63 дол. США, а всього 69936,75 дол. США, що складає еквівалент за курсом НБУ - 558969,47 грн та судовий збір в сумі по 1609,50 грн з кожного, які у подальшому було пред`явлено до примусового виконання.

23.05.2024 року ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника ТОВ «Брайт Інвестмент» у виконавчому проваджені №52259251 з примусового виконання виконавчого листа №1423/13317/2012, виданого у справі про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим, 09.04.2024 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №52259251, в зв`язку з повним виконанням рішення суду.

18.07.2024 року державним виконавцем на банківські рахунки ТОВ «Брайт Інвестмент» перераховано кошти у розмірі 560578,97 грн, що з урахуванням офіційного валютного курсу НБУ, встановленого до відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора) сума стягнутих грошових коштів складає лише 13520,96 долара США. Тобто, у межах виконавчого провадження №52259251 на виконання рішення суду було стягнуто грошові кошти у розмірі 13520,96 дол. США, що з урахуванням правових позицій ВС не свідчить про належне та повне виконання рішення суду.

Таким чином, скаржник стверджує, що постанова Головного державного виконавця Центрального ВДВС у місті Миколаєвів ПМУМЮ (м.Одеса) Лінника А.О. про закінчення виконавчого провадження №52259251 від 09.04.2024 року, є незаконною, так як рішення суду не виконано в повному обсязі, а залишок заборгованості за виконавчим листом №1423/13317/2012 складає 56 415,79 доларів США.

Також, скаржник звертає увагу суду, що при зверненні заявника до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження №52259251, копію якої було направлено на адресу Центрального ВДВС у місті Миколаєвів ПМУМЮ (м.Одеса), про що наявна відмітка про отримання 24.01.2024 року за вх. 2113, державний виконавець повинен був зупинити вчинення виконавчих дій.

За такого, скаржник вважає, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження від 09.04.2024 року ухвалена з порушенням чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2024 року дану скаргу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою судді від 06.08.2024 року дану скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали, шляхом подання скарги у новій редакції з наданням відповідних документів.

13.08.2024 року від представниці ТОВ «Брайт Інвестмент» Кириченко О.М. надійшла заява про усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду від 06.08.2024 року.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.08.2024 року дану скаргу прийнято до розгляду, призначено судове засідання.

04.11.2024 року від головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) Лінника А.О. надійшов відзив на скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні скарги, мотивуючи це тим, що виконавче провадження №52259251 відкрито в межах суми зазначеної за заявою стягувача та відповідно до пункту 8 частини 1 ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких задач, як співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази, які встановлюють, що боржником ОСОБА_5 за рішенням суду по справі № 1423/13317/2012, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва стягувачу, повинен повернути заборгованість у долларах США. Таким чином, державний виконавець Відділу при виконанні виконавчого документа діяв в межах наданих йому повноважень, не порушуючи прав та інтересів сторін виконавчого провадження.

24.10.2024 року представниця ТОВ «Брайт Інвестмент» Кириченко О.М. надала додаткові пояснення у справі, в яких вказала, що головний державний виконавець Центрального ВДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) Лінник А.О. повинен був провести перерахунок залишку заборгованості з урахуванням норм чинного законодавства за офіційним валютним курсом НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу та продовжувати проводити подальші виконавчі дії щодо боржника ОСОБА_3 до повного виконання рішення суду, на підставі чого вважає, що скарга на дії та бездіяльність державного виконавця підлягає задоволенню в повному обсязі.

Представник ТОВ «БрайтІнвестмент» до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.

Головний державний виконавець Центрального районного відділу Центрального районного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - Лінник А.О. заперечення підтримав, пояснив, що отримав зяаву про заміну сторони в січні, але не зупинив виконавче провадження, а, оскільки в березні борг було сплачено, тому і закрив виконавче провадження. Вважав, що оскільки сплачена сума вказана в гривневому еквіваленті і цю суму просив стягнути банк, то підстав для перерахування немає. Також просив про продовження розгляду справи у його відсутності.

Інші учасники процесу досудового засідання не з`явились, заперечень, клопотань не надали.

Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін, які не з`явились, що відповідає приписам ст. 450 ЦПК України.

Обставини справи, встановлені судом.

Заочним рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 25.10.2012 року позов ПАТ КБ "Надра" задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість по Кредитному договору №08/10/2007/840 К-2941 у сумі 36395,12 дол. США, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 17766,76 дол. США, пеню за порушення строку виконання зобов`язання у сумі 8268,24 дол. США, штраф за порушення умов кредитного договору у сумі 6000,00 дол. США, комісію в сумі 1506,63 дол. США, а всього 69936,75 дол. США.

24.04.2013 року Центральним районним судом м.Миколаєва, на підставі вищевказаного рішення суду, видано виконавчий лист №1423/13317/2012 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості.

19.09.2016 року старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС м.Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області, на підставі вищевказаного виконавчого листа, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52259251 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість у розмірі 560578,97 грн.

Згідно Договору № CL48N718070_blank про відступлення права вимоги від 05.08.2020 право вимоги за Кредитним договором №08/10/2007/840 К-2941 від 23.10.2007 року перейшло від ВАТ «Надра» (до перейменування ПАТ «КБ «Надра») до ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП».

30.09.2020 року згідно Договору № GL48N718070_blank_01 ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» відступив право вимоги за Кредитним договором №08/10/2007/840 К-2941 від 23.10.2007 року ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ».

23.01.2024 року представник ТОВ «Брайт Інвестмент» звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва з заявою про заміну стягувача ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Брайт Інвестмент» у виконавчому проваджені, відкритому на виконання виконавчих листів у цивільній справі №1423/13317/2012 за позовом ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Дана заява була також направлена Центральному відділу ДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) та отримана 24.01.2024 за вх №2113, що підтверджується відбитком штампа Центрального відділу ДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса).

09.04.2024 року головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) Лінником А.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №52259251, на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з повним фактичним виконанням.

18.07.2024 року державним виконавцем на банківські реквізити ТОВ «Брайт Інвестмент» перераховано кошти в розмірі 560578,97 грн, які стягнуті з боржника в межах виконавчого провадження №52259251.

Факт перерахування коштів також підтверджений скаржником.

ПОЗИЦІЯ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Конституція України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання (частина п`ята статті 124 у редакції, чинній до 30 вересня 2016 року; стаття 129-1 у редакції, що набрала чинності 30 вересня 2016 року). Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (частини друга та третя стаття 129-1 Основного Закону у редакції, що набрала чинності 30 вересня 2016 року).

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 18 ЦПК України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Аналогічні положення були у частинах першій і другій статті 14 ЦПК України у редакції, що діяла до 14 грудня 2017 року включно.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII)). Близьке за змістом визначення виконавчого провадження було і у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, що був чинним до 05 січня 2017 року (далі Закон № 606-XIV).

Отже, виконання судового рішення є заключним етапом цивільного процесу щодо захисту порушеного права чи законного інтересу особи, що звернулась до суду за захистом.

За правилами ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Згідно частин 2,3 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Отже за змістом вказаних норм закону, обов`язковою умовою для задоволення скарги є встановлення факту порушення прав заявника.

Положеннями ст.129-1 Конституції України, ч.1 ст.18 ЦПК України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, щоб ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 Конвенції тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Hornsby v. Greece», п.40).

За ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені такі заходи примусового виконання рішень: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Такі кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Згідно зі статтею 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення про виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Таким чином, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Суд звертає увагу на те, що заочним рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 25.10.2012 року у справі №1423/13317/2012 ухвалено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість по Кредитному договору №08/10/2007/840 К-2941 у сумі 36395,12 дол. США, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 17766,76 дол. США, пеню за порушення строку виконання зобов`язання у сумі 8268,24 дол. США, штраф за порушення умов кредитного договору у сумі 6000,00 дол. США, комісію в сумі 1506,63 дол. США, а всього 69936,75 дол. США.

Тобто, визначаючи характер грошового зобов`язання, суд вирішив стягнути з боржників грошові кошти саме в іноземній валюті.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті

Особливості звернення стягнення на кошти боржника та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до частин першоїтретьої цієї статті у разі якщо кошти боржника в іноземній валюті розміщені на рахунках, внесках або на зберіганні у банку чи іншій фінансовій установі, які мають право на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов`язує їх продати протягом семи робочих днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу.

У разі якщо такі кошти розміщені в банку або іншій фінансовій установі, які не мають права на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов`язує їх перерахувати протягом семи робочих днів такі кошти до банку або іншої фінансової установи за вибором виконавця, що має таке право, для їх реалізації відповідно до частини першої цієї статті.

У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу.

У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець на відповідний рахунок приватного виконавця.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно пункту 4 частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час видачі виконавчого листа) у виконавчому документі обов`язково зазначається резолютивна частина рішення.

Отже у виконавчому листі міститься вищевказана резолютивна частина рішення дослівно.

На виконання судового рішення видано виконавчий лист, за яким старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС м.Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області, відкрито виконавче провадження №52259251 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість у розмірі 560578,97 грн.

В ході виконавчого провадження борг в сумі 560578,79 грн боржницею погашено, в зв`язку з чим головним державнимвиконавцем ЦентральногоВДВС умісті МиколаєвіПМУМЮ (м.Одеса)Лінником А.О винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від №52259251, на підставі п.9 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Втім суд наголошує на тому, що заборгованість з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Надра" по Кредитному договору №08/10/2007/840 К-2941 стягнута саме у валюті зобов`язання тобто у доларах США, а не у гривні.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні.

Таке твердження узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 23.10.2019 року у справі №723/304/16-ц (провадження №14-360цс19, від 11.09.2024 року у справі №500/5194/16, а також у аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 03.10.2024 року по справі №199/8985/14-ц (провадження №61-12778ск24).

Тобто стягнення заборгованості у гривні є неналежним виконанням судового рішення.

Оскільки між стягувачем та боржниками існувало валютне грошове зобов`язання і заборгованість за кредитним договором була стягнута судом в іноземній валюті долар США, то державний виконавець зобов`язаний був під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, керуватися положеннями ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: виявивши у боржника кошти у гривнях, виконавець за правилами, встановленими ч.ч. 1 та 2 цієї статті, мав дати доручення про купівлю валюти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а в подальшому спрямувати ці кошти на рахунок стягувача. Невиконання вимог положень цієї статті свідчить про порушення прав стягувача як сторони виконавчого провадження.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 26 травня 2022 року у справі № 686/5863/13-ц, від 22 вересня 2023 року у справі № 2-1540/12, від 12 листопада 2020 року у справі № 127/17686/13-ц, від 09 жовтня 2020 року у справі № 799/2340/18, від 27 липня 2020 року у справі № 607/16146/17, від 15 липня 2020 року у справі № 711/12474/14-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 308/1811/18.

Крім того, суд також звертає увагу, що згідно п.5 ч.1 ст.34 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Брайт Інвестмент» направило до Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) заяву про заміну стягувача на його правонаступника, яка була направлена до Центрального районного суду м.Миколаєва.

Однак, державним виконавцем не зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №52259251, як передбачено п.5 ч.1 ст.34 ЗУ «Про виконавче провадження».

За такого, у зв`язку з тим, що на рахунок стягувача ТОВ «Брайт Інвестмент» сума заборгованості була перерахована у гривні, а виконавчі дії не були зупиненні до вирішення судом питання про заміну стягувача на його правонаступника, суд погоджується із доводами скаржника, що постанова від 09 квітня 2024 року у виконавчому провадженні за № 52259251, винесена головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) Лінника А.О. про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 3У «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом №1423/13317/2012 винесена без рахування того, що заборгованість стягнута у доларах США, тому слід визнати незаконною та скасувати, та скаргу задовольнити частково.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст.4, 18, 28, 56, 74 Закону України «Про виконавче провадження»; ст.ст. 4, 12, 13, 26, 76, 81, 447, 449, 451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю«Брайт Інвестмент»на діїта бездіяльністьголовного державноговиконавця Центральноговідділу державноївиконавчої службиу м.МиколаєвіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса) задовольнити частково.

Постанову головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) Лінника Артема Олександровича від 09.04.2024 року про закінчення виконавчого провадження №52259251 скасувати.

Зобов`язати головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) Лінника Артема Олександровича продовжити проводити подальші виконавчі дії щодо боржника ОСОБА_1 та провести перерахунок залишку заборгованості з урахуванням норм чинного законодавства за офіційним валютним курсом НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст ухвали складений 14 січня 2025 року.

Суддя Н.П. Черенкова