Постанова

від 19.02.2025 по справі 1423/13317/2012

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

19.02.25

22-ц/812/425/25

Провадження № 22-ц/812/425/25 Суддя першої інстанції Черенкова Н.П.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 лютого 2025 року м. Миколаїв Справа № 1423/13317/2012

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання Ковальському Є.В.,

за участі представника стягувача ОСОБА_1 ,

державного виконавця Лінника А.О.,

представника боржниці ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв її представник ОСОБА_3 , на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2025 року, повний текст якої складено 14 січня 2025 року, постановлену під головуванням судді Черенкової Н.П., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на рішення головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лінника Артема Олександровича,

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (далі ТОВ «Брайт Інвестмент») звернулось до суду зі скаргою на дії та бездіяльність головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Центральний ВДВС).

Скарга мотивована тим, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва виданого 25 жовтня 2012 року у цивільній справі № 1423/13317/2012 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Надра» (далі ПАТ КБ «Надра») задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість по кредиту в сумі 36395.12 дол. США, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 17766.76 дол. США, пеню за порушення строку виконання зобов`язання у сумі 8268.24 дол. США, штраф за порушення умов кредитного договору у сумі 6000,00 дол. США, комісію в сумі 1506.63 дол. США, а всього 69936. 75 дол. США, що складає еквівалент за курсом НБУ 558969.47 грн та судовий збір в сумі по 1609.50 грн з кожного.

На підставі цього судового рішення 25 жовтня 2012 року видано виконавчі листи у справі № 1423/13317/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість по кредиту в сумі 36395.12 дол. США, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 17766.76 дол. США, пеню за порушення строку виконання зобов`язання у сумі 8268.24 дол. США, штраф за порушення умов кредитного договору у сумі 6000.00 дол. США, комісію в сумі 1506.63 дол. США, а всього 69936.75 дол. США, що складає еквівалент за курсом НБУ 558969.47 грн та судовий збір в сумі по 1609.50 грн з кожного, які у подальшому були пред`явлені до примусового виконання.

23 травня 2024 року ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва замінено стягувача ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Брайт Інвестмент» у виконавчому проваджені № 52259251 з примусового виконання виконавчого листа № 1423/13317/2012, виданого у справі про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим, 09 квітня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 52259251, в зв`язку з повним виконанням рішення суду.

18 липня 2024 року державним виконавцем на банківські рахунки ТОВ «Брайт Інвестмент» перераховано кошти у розмірі 560578.97 грн, що з урахуванням офіційного валютного курсу НБУ, встановленого до відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора) сума стягнутих грошових коштів складає лише 13520.96 долара США. Тобто, у межах виконавчого провадження № 52259251 на виконання рішення суду було стягнуто грошові кошти у розмірі 13520.96 дол. США, що з урахуванням правових позицій ВС не свідчить про належне та повне виконання рішення суду.

Скаржник стверджує, що постанова Головного державного виконавця Центрального ВДВС Лінника А.О. про закінчення виконавчого провадження від 09 квітня 2024 року № 52259251, є незаконною, так як рішення суду не виконано в повному обсязі, а залишок заборгованості за виконавчим листом № 1423/13317/2012 складає 56415.79 доларів США.

При зверненні заявника до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження № 52259251, копію якої було направлено на адресу Центрального ВДВС, про що наявна відмітка про отримання 24 січня 2024 року, державний виконавець повинен був зупинити вчинення виконавчих дій.

За такого, скаржник вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 09 квітня 2024 року ухвалена з порушенням чинного законодавства.

Посилаючись на викладене, ТОВ «Брайт Інвестмент» просило суд визнати дії головного державного виконавця Центрального ВДВС Лінника А.О. неправомірними. Визнати постанову головного державного виконавця Центрального ВДВС Лінника А.О. від 09 квітня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № 52259251 неправомірною та скасувати. Зобов`язати головного державного виконавця Центрального ВДВС Лінника А.О. продовжити проводити подальші виконавчі дії щодо боржника ОСОБА_2 та провести перерахунок залишку заборгованості з урахуванням норм чинного законодавства за офіційним валютним курсом НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2025 року скаргу задоволено частково.

Постанову головного державного виконавця Центрального ВДВС Лінника А.О. від 09 квітня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № 52259251 скасовано.

Зобов`язано головного державного виконавця Центрального ВДВС Лінника А.О. продовжити проводити подальші виконавчі дії щодо боржника ОСОБА_2 та провести перерахунок залишку заборгованості з урахуванням норм чинного законодавства за офіційним валютним курсом НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу.

Ухвала суду мотивована тим, що в ході виконавчого провадження борг в сумі 560578.79 грн боржницею погашено, в зв`язку з чим головним державним виконавцем Центрального ВДВС Лінником А.О винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 52259251, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Втім заборгованість з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» по кредитному договору № 08/10/2007/840 К-2941 стягнута саме у валюті зобов`язання тобто у доларах США, а не у гривні, а тому стягнення заборгованості у гривні є неналежним виконанням судового рішення. За такого державний виконавець зобов`язаний був під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, керуватися положеннями статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: виявивши у боржника кошти у гривнях, виконавець за правилами, встановленими частинами 1 та 2 цієї статті, мав дати доручення про купівлю валюти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а в подальшому спрямувати ці кошти на рахунок стягувача. Невиконання вимог положень цієї статті свідчить про порушення прав стягувача як сторони виконавчого провадження.

Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв її представник ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що боржниця сплатила визначену стягувачем і постановою про відкриття виконавчого провадження суму, яким фактично повністю погасила заборгованість за виконавчим провадженням.

В ході виконавчого провадження борг в сумі 560578.79 грн боржницею погашено, в зв`язку з чим головним державним виконавцем Центрального ВДВС Лінником А.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №52259251, на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Також необхідно зазначити, що протягом виконавчого провадження та до цього часу стягувачем не оскаржувалась постанова державного виконавця від 19 вересня 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 52259251 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості у розмірі 560578.97 грн, що до зазначеної суми стягнення.

Крім того, враховуючи, що скаржником пропущено передбачений законом строк на оскарження та не заявлялось клопотання про поновлення строку про оскарження дій, задоволення даної скарги є протиправним та порушує приписи ЦПК України.

Від ТОВ «Брайт Інвестмент» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві товариство зазначало, що апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною та має бути залишена без задоволення, а оскаржувана ухвалу суду залишена без змін.

Оскаржувану ухвалу було винесено при повному та всебічному з`ясуванні обставин справи, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права у відповідності до вимог статті 263 ЦПК України та узгоджується з існуючою судовою практикою щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Всі твердження скаржника є необґрунтованими та не ґрунтуються на нормах та вимогах законодавства України.

Твердження скаржника про те, що заборгованість за виконавчим листом стягнута в повному обсязі є хибною, оскільки стягнення заборгованості у гривні є неналежним виконанням судового рішення.

Скарга на дії державного виконавця була подана в строк, передбачений законодавством.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 жовтня 2012 року позов ПАТ КБ «Надра» задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість по кредитному договору № 08/10/2007/840 К-2941 у сумі 36395.12 дол. США, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 17766.76 дол. США, пеню за порушення строку виконання зобов`язання у сумі 8268.24 дол. США, штраф за порушення умов кредитного договору у сумі 6 000 дол. США, комісію в сумі 1506.63 дол. США, а всього 69936.75 дол. США.

24 квітня 2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва, на підставі вищевказаного рішення суду, видано виконавчий лист № 1423/13317/2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості.

19 вересня 2016 року старшим державним виконавцем Центрального ВДВС на підставі вищевказаного виконавчого листа, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52259251 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість у розмірі 560578.97 грн.

Згідно Договору № CL48N718070 blank про відступлення права вимоги від 05 серпня 2020 року право вимоги за кредитним договором № 08/10/2007/840 К-2941 від 23 жовтня 2007 року перейшло від Відкритого акціонерного товариства «Надра» (до перейменування ПАТ «КБ «Надра») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

30 вересня 2020 року згідно Договору № GL48N718070 blank 01 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» відступило право вимоги за кредитним договором № 08/10/2007/840 К-2941 від 23 жовтня 2007 року ТОВ «Брайт Інвестмент».

23 січня 2024 року представник ТОВ «Брайт Інвестмент» звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з заявою про заміну стягувача ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Брайт Інвестмент» у виконавчому проваджені, відкритому на виконання виконавчих листів у цивільній справі № 1423/13317/2012 за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Дана заява була також направлена Центральному ВДВС та отримана 24 січня 2024 за вх №2113, що підтверджується відбитком штампа Центрального ВДВС.

09 квітня 2024 року головним державним виконавцем Центрального ВДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 52259251, на підставі пункту 9 частини 1 статті 39, статті 40 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з повним фактичним виконанням.

18 липня 2024 року державним виконавцем на банківські реквізити ТОВ «Брайт Інвестмент» перераховано кошти в розмірі 560578.97 грн, які стягнуті з боржника в межах виконавчого провадження № 52259251.

Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Згідно статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Такі кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Про таке зазначається в нормах статті 193, частині 4 статті 524 ЦК України, Законі України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законі України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VІІІ.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконують на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики не суперечить чинному законодавству.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року за наслідками розгляду справи № 373/2054/16-ц зазначено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини 1 статті 1046 ЦК України, а також частини 1 статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті.

Таким чином, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини 3 статті 533 ЦК України.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва виданого 25 жовтня 2012 року у цивільній справі № 1423/13317/2012 визначаючи характер грошового зобов`язання, суд стягнув з боржників грошові кошти в іноземній валюті, зазначивши у виконавчому листі на момент його видачі визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». Так, відповідно до частини третьої цієї статті уразі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець на відповідний рахунок приватного виконавця.

При цьому погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Виконуючи зобов`язання за виконавчим документом у національній валюті, боржник повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу.

Розглядаючи скаргу ТОВ «Брайт Інвестмент» та перевіряючи прийняті рішення державного виконавця відносно боржника ОСОБА_2 щодо відповідності вимогам ЗУ «Про виконавче провадження» при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 09 квітня 2024 року головним державним виконавцем Центрального ВДВС на підставі пункту 9 частини 1 статті 39, статті 40 ЗУ «Про виконавче провадження» суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначена є протиправною, а тому підлягає скасуванню із зобов`язанням державного виконавця провести дії відповідно до вимог чинного законодавства, а саме продовжити проведення подальших виконавчих дій щодо боржника ОСОБА_2 та провести перерахунок залишку заборгованості з урахуванням норм чинного законодавства за офіційним валютним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу.

Доводи апеляційної скарги про те, що боржниця сплатила борг визначений стягувачем і постановою про відкриття виконавчого провадження у розмірі 560 578.79 грн, що фактично свідчить про повне погашення заборгованості за виконавчим провадженням, не заслуговують на увагу, оскільки розмір боргу і валюта боргу визначена судовим рішення та виконавчим документом, який було видано на виконання цього рішення. Такі доводи також повністю спростовуються вищевикладеними нормами законодавчих актів України та позицією Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року, висловленої за наслідками розгляду справи № 373/2054/16-ц.

Аргументи скарги про те, що протягом виконавчого провадження та до цього часу стягувачем не оскаржувалась постанова державного виконавця від 19 вересня 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 52259251 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості у розмірі 560 578.97 грн, що до зазначеної суми стягнення, є безпідставними з огляду на те, що постанова державного виконавця не є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню.

Щодо тверджень апеляційної скарги про пропущення стягувачем передбаченого законом строку на оскарження постанови державного виконавця та відсутність клопотання про поновлення такого строку не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно з частиною 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює загальні строки у виконавчому провадженні, відповідно до якої строки у виконавчому провадженні це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

24 лютого 2022 року Президент України підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Згідно з указом воєнний стан запроваджується з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження» від 15 березня 2022 року № 2129-IX, розділ XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, згідно з підпунктом 4 якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Тобто усі строки, які є в Законі «Про виконавче провадження», перериваються до припинення або скасування воєнного стану.

Отже, відсутні підстави вважати, що стягувач пропустив строк для оскарження постанови державного виконавця від 09 квітня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № 52259251 у зв`язку з повним виконанням рішення суду.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв її представник ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 19 лютого 2025 року.