Постанова

від 16.01.2025 по справі 473/2309/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

16.01.25

22-ц/812/92/25

Провадження №22-ц/812/92/25

№22-ц/812/93/25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року м. Миколаїв

Справа № 473/2309/22

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Шаманської Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,

переглянувши в апеляційному порядку в режимі відеоконференції цивільну справу

за позовом

заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації

до

ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Державне підприємство «вознесенське лісове господарство» ДП «Ліси України», Дорошівська сільська рада Вознесенського району Миколаївської області,

про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки

за апеляційною скаргою

Миколаївської обласної прокуратури

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Лузан Л.В., 24 жовтня 2024 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення не зазначена та додаткове рішення цього ж суду від 08 листопада 2024 року,

у с т а н о в и в:

У вересні 2022 року заступник керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 23 червня 2021 року державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області здійснено обстеження земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 4822082600:03:000:0657, загальною площею 82,7201 га, яка розташована в межах земель Дорошівської ОТГ Вознесенського району Миколаївської області та перебуває в постійному користуванні ДП «Вознесенське лісове господарство». В ході вказаної перевірки було встановлено факт самовільного зайняття ОСОБА_1 частини обумовленої земельної ділянки (0,50 га) шляхом встановлення тимчасових дерев`яних споруд та загону для худоби, про що був складений відповідний акт за №426-ДК/462/АП/09/-1/-21.

В подальшому, 12 липня 2021 року відносно відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст.53-1 КУпАП. Постановою державного інспектора Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області від 13 липня 2021 року за №426-ДК/0176/По/08/01/-21 відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення в штрафу в розмірі 340,00 грн.

13 липня 2021 року ГУ Держгеокадарстром у Миколаївській області винесено припис, яким ОСОБА_1 зобов`язано усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом звільнення від споруд приведення земельної ділянки кадастровий номер 4822082600:03:000:0657 у попередній стан.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки від 31 серпня 2021 року вимоги припису від 13 липня 2021 року виконані. Порушень земельного законодавства не виявлено.

Відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої постановою КМУ за №963 від 25 липня 2007 року було проведено розрахунок заподіяної відповідачем шкоди, сума якої становить 31748,50 грн. В добровільному порядку завдані збитки ОСОБА_1 не відшкодував.

Посилаючись на викладене, а також бездіяльність Миколаївської обласної державної адміністрації щодо самостійного здійснення заходів з метою стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, просив стягнути з відповідача зазначену матеріальну шкоду.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначала, що прокурор не довів належними та допустимими доказами розмір земельної ділянки, самовільно зайнятої відповідачем, що безпосередньо впливає на розмір шкоди. Крім того вказувала на те, що прокурор невірно визначив орган, в інтересах якого він повинен звертатися до суду, захищаючи інтереси держави.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави завдану самовільним зайняттям земельної ділянки шкоду в розмірі 3473 грн 29 коп. Розподілено судовий збір.

Додатковим рішеннямВознесенського міськрайонногосуду Миколаївськоїобласті від08листопада 2024року з Миколаївської обласної прокуратури стягнуто витрати, пов`язані з проведенням експертизи, у розмірі 6000 грн.

В апеляційнійскарзі Миколаївськаобласна прокуратура,посилаючись напорушення судомнорм матеріальногота процесуальногоправа,просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про розмір земельної ділянки, яка самовільно зайнята ОСОБА_1 є помилковим. Визначаючись з її площею суд посилався на висновок судової земельно-технічної експертизи від 22 березня 2024 року, проведеної на підставі геодезичної зйомки земельної ділянки (2023р.) та плану кадастрової зйомки (2022р.). Однак, згідно акту перевірки дотримання земельного законодавства від 31 серпня 2021 року, складеного державним інспектором ГУ ДГК у Миколаївській області земельна ділянка звільнена ОСОБА_1 від споруд, порушень земельного законодавства на земельній ділянці лісогосподарського призначення площею 82,7201 га не виявлено.

За такого, геодезична зйомка земельної ділянки та план кадастрової зйомки, які стали підставою для висновку судової земельно-технічної експертизи від 22 березня 2024 року зроблені після виконання ОСОБА_1 вимог припису ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 13 липня 2021 року та звільнення ним земельної ділянки від споруд. Крім того, зазначені документи не містять фотоматеріалів, відомостей про те, які вимірювальні засоби використовувались, чому заміри проведені саме на цій земельній ділянці, які дані взяті за основу для її визначення.

Посилаючись на викладене, апелянт зазначав, що рішення суду першої інстанції обґрунтовано висновком судової земельно-технічної експертизи, який не є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом та спростовується матеріалами перевірки ГУ ДГК у Миколаївській області, що складені відповідно до вимог законодавства.

Не погоджуючись з додатковим рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 листопада 2024 року Миколаївська обласна прокуратура зазначає, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто з позивача витрати, пов`язані з проведенням експертизи, у розмірі 6000 грн оскільки у даному випадку витрати на проведення вказаної експертизи не пов`язані з розглядом цієї справи, її призначення ініційовано представником відповідача за відсутності такої необхідності, а висновок експертизи не є застосованим до спірних правовідносин, оскільки є суб`єктивним, містить лише міркування експерта без будь-яких посилань на законодавство та суперечить іншим зібраним у справі доказам.

До того ж, судовий спір виник внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 по самовільному зайняттю земельної ділянки та внаслідок невиконання ним встановленого законодавством обов`язку відшкодувати завдану шкоду, що відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України є підставою для покладення на нього судових витрат у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду та додаткове рішення першої інстанції залишити без змін.

Зазначала, що загін для утримання худоби, який самовільно використовувався ОСОБА_1 розміщений фактично у лісі та належав раніше колгоспу «Дружба». Після ліквідації колгоспу даний загін, який становив собою дерев`яну загорожу, не було розібрано. Тому ОСОБА_1 , як орендар користувався суміжною земельною ділянкою площею 28 га (кадастровий номер 4822082600:03:000:0617), яка призначена для сінокосіння та випасання худоби, використовував періодично цей загін для утримання власної худоби, так як він займається скотарством.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 , який не запрошувався та не був присутній при обстеженні земельної ділянки площею 82,7201га, яке відбувалося 23 червня 2021року, а був запрошений до Відділу у Вознесенському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області 13 липня 2021року, визнав свою вину в самовільному зайнятті цього загону, а фактично у самовільному зайняті частини земельної ділянки, на якій він розташований. Та отримавши постанову про накладення на нього адміністративного стягнення за вказане порушення, погодився з висновками інспектора в частині самовільного зайняття частини земельної ділянки та сплатив призначений йому інспектором штраф. Після цього, ОСОБА_1 розібрав загін та переніс його на свою ділянку, якою він користується на умовах оренди. Звільнення ділянки та виконання ОСОБА_1 припису про усунення порушення у вигляді самовільного зайняття ділянки було зафіксоване інспектором, що підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 31 серпня 2021року.

Однак, ОСОБА_1 не погоджувався і не погоджується з визначеним інспектором розміром шкоди в сумі 31748 грн 50 коп, оскільки площа земельної ділянки, яка була зайнята дерев`яним загоном, і яка фактично ним самовільно використовувалася становила не 0,5га, як вказано в Актах обстеження ділянки, протоколі, постанові та розрахунку, а становить 0,0547га, що підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи від 22 березня 2024 року

Посилаючись на викладене представник відповідача зазначала, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції викладених у рішенні, яке є законним та обгрунтованим, і ці доводи не можуть бути підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Волкожі С.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та представника відповідача Вуїв О.В., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судовогорішення в межах доводів та вимогапеляційної скарги,колегія суддів вважає, що апеляційнаскаргане підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 23 червня 2021 року державним інспектором головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Братському, Вознесенському, Єланецькому, Новоодеському районах, м. Вознесенська управління контролю за використанням і охороною земель ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області відповідно до вимог ст.ст.6,10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», було здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 4822082600:03:000:0657, загальною площею 82,7201 га, яка розташована в межах земель Дорошівської ОТГ Вознесенського району Миколаївської області та перебувала в постійному користуванні ДП «Вознесенське лісове господарство».

В ході вказаної перевірки було встановлено факт самовільного зайняття ОСОБА_1 частини обумовленої земельної ділянки загальною (приблизною) площею 0,50 га шляхом встановлення тимчасових дерев`яних споруд та загону для худоби, про що були складені акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта земельної ділянки №426-ДК/462/АП/09/-1/-21, акт обстеження земельної ділянки № 426-ДК/187/АО/10/01/-21.

Приписом №426-ДК/0181Пр/03/01/-21 від 13 липня 2021 року, на підставіст. 144 Земельного кодексу України, ст. ст.5,6,10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст. ст.18-1,19 Закону України «Про охорону земель», пп. 25-1 п. 4, п. 5-1 та п. 7 Положення про Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, відповідачу визначено усунути виявлене правопорушення згідно з чинним законодавством України в строк до 13 серпня 2021 року.

13 липня 2021 року державним інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення № 426-ДК/0181П/07/01/-21, відповідно до якого в діях відповідача встановлено факт самовільного зайняття частини земельної ділянки з кадастровим номером 4822082600:03:000:0657 загальною (приблизною) площею 0,50 га шляхом встановлення тимчасових дерев`яних споруд та загону для худоби за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), відповідальність за що передбачена пунктом «б»ст. 211 ЗК України,ст. 53-1 КУпАП.

Відповідно до повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу від 13 липня 2021 року за № 426-ДК/0132/ШК/11/01/-21, складеного державним інспектором, вимагалось у 15-ти денний термін сплатити розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі 31748,50 грн. Розрахунок заподіяної шкоди було отримано 13 липня 2021 року відповідачем особисто, про що свідчить його підпис.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 13 липня 2021 року за № 426-ДК/0176/По/08/01/-21 державного інспектора головного спеціаліста відділу державного контролю за використанням та охороною земель № 2 управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області відповідача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП (за самовільне зайняття частини земельної ділянки з кадастровим номером 4822082600:03:000:0657 загальною (приблизною) площею 0,50 га шляхом встановлення тимчасових дерев`яних споруд та загону для худоби) та накладено на нього адміністративне стягнення в вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

21 липня 2021 року обумовлений штраф сплачений.

Частиною 1 ст.116 ЗК Українипередбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч.1ст.123 ЗК Українинадання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1ст.124 ЗК Українипередача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимистаттею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно дост.125 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК Українипередбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно п. «б» ч.1ст.211 ЗК Українигромадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок. Використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів порушує зазначені державні інтереси, унеможливлює правомірне отримання коштів за таке користування та перешкоджає законному розпорядженню земельними ділянками.

При цьому, під самовільним зайняттям земельної ділянки слід розуміти будь-які дії особи, які свідчать про заволодіння та/або користування земельною ділянкою за відсутності рішення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування чи державного органу приватизації про передачу у власність чи надання у користування земельної ділянки або правочину, яким засвідчується перехід прав на земельну ділянку від попереднього власника чи землекористувача до особи, що заволодіває земельною ділянкою, а так само за відсутності інших передбачених законодавством юридичних фактів, які підтверджують виникнення в особи права власності чи користування земельною ділянкою.

Відповідно дост.22 ЦКУкраїни особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідност.1166 ЦКУкраїни майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування шкоди у зв`язку із самовільним зайняттям земельних ділянок є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника.

За правиламист. 157 ЗКУкраїни відшкодування збитків здійснюють особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Цей порядок встановлено Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженоюпостановою КМУ № 963 від 25 липня 2007 року(даліМетодика).

Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок, зокрема, самовільного зайняття земельних ділянок, яка розраховується, виходячи з площі самовільно зайнятої земельної ділянки, середньорічного доходу, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, коефіцієнтів функціонального використання земель та індексації нормативної грошової оцінки земель (п.п. 1, 4 Методики).

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру (п.7 Методики, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 23-2640 від 22 березня 2024 року, площа самовільно зайнятої ОСОБА_1 у зв`язку з розміщенням ним дерев`яного загону (огорожі)для утримання худоби частини земельної ділянки з кадастровим номером 4822082600:03:000:0657 загальною площею 82,7201 га, що відноситься до державної власності та має призначення ведення лісового господарства становить 0,0547 га, відповідно до геодезичної зйомки земельної ділянки (2023 р.) та плану кадастрової зйомки (2022 р.).

Разом з тим, встановити площу самовільно зайнятої ОСОБА_1 земельної ділянки, виходячи з графічних зображень та планів схем, які містяться в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта земельної ділянки №426-ДК/462/АП/09/-1/-21, акт обстеження земельної ділянки № 426-ДК/187/АО/10/01/-21, акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта земельної ділянки № 545-ДК/620/АП/09/01/-21 від 31 серпня 2021 року технічно неможливо, оскільки план-схеми надані в неякісному та нечитабельному вигляді, відсутні лінійні розміри, загальна площа та конфігурація самовільно зайнятої земельної ділянки, не зазначено чи виконувалися заміри спірної земельної ділянки та за допомогою яких саме вимірювальних пристроїв, самі документи містять визначення лише приблизної площі земельної ділянки.

Факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки підтверджується матеріалами справи.

Отже, враховуючи вказані норми матеріального права, фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення збитків, завданих внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Визначаючись з розміром матеріальної шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, суд першої інстанції керувався висновком судової земельно-технічної експертизи від 22 березня 2024 року, проведеної на підставі геодезичної зйомки земельної ділянки (2023р.) та плану кадастрової зйомки (2022р.).

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що висновок суду першої інстанції про те, що розмір земельної ділянки, яку врахував суд, при визначені суми матеріальної шкоди, є помилковим і не відповідає матеріалам справи., з огляду на наступне.

Так, в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки від 23 червня 2021 року (а.с.12-13 т.1) наявне зображення - план-схема земельної ділянки. З цього плану видно загальне зображення земельної ділянки площею 82,7201га.

В акті обстеження від 23 червня 2021 року (а.с. 14-15т.1) та акті перевірки дотримання законодавства від 31 серпня 2023 року (а.с.29-30 т.1) таке зображення є нечітким та на ньому не видно позначення частини цієї земельної ділянки площею 0,5га або іншою площею. Окремого зображення чи проміри земельної ділянки площею 0,5га ніби-то зайнятих ОСОБА_1 немає.

До того ж, в Акті не зазначено, яким чином здійснювалося визначення площі зайнятої ОСОБА_1 земельної ділянки. Ні інформації про вимірювальні прилади, ні про їх сертифікування та повірку не міститься в жодному документі. В Акті зазначено, що при обстеженні здійснювалося лише фотографування. Разом з тим на підставі фотографій неможливо визначити дійсну площу зайнятої ділянки та неможливо підтвердити, що її площа становить 0,5га. Тому площа земельної ділянки (0,5га), вказана в Акті, а в подальшому і в Розрахунку є сумнівною та не підтвердженою належними доказами.

Крім того, у акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки від 23 червня 2021 року, акті обстеження від 23 червня 2021 року, протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про накладення адміністративного стягнення зазначено, що розмір самовільно зайнятої земельної ділянки є приблизний, що фактично й стало підставою для призначення судової земельно-технічної експертизи.

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи від 22 березня 2024 року, встановити площу самовільно зайнятої ОСОБА_1 земельної ділянки, виходячи з графічних зображень та планів схем, які містяться в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта земельної ділянки, акті обстеження земельної ділянки, акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта земельної ділянки від 31 серпня 2021року технічно неможливо, оскільки план-схеми надані в неякісному та нечитабельному вигляді, відсутні лінійні розміри, загальна площа та конфігурація самовільно зайнятої земельної ділянки, не зазначено чи виконувалися заміри спірної земельної ділянки та за допомогою яких саме вимірювальних пристроїв, самі документи містять визначення лише приблизної площі земельної ділянки.

Послання апелянта на те, що геодезична зйомка земельної ділянки та план кадастрової зйомки, які стали підставою для висновку судової земельно-технічної експертизи від 22 березня 2024 року зроблені після виконання ОСОБА_1 вимог припису ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 13 липня 2021 року та звільнення ним земельної ділянки від споруд, колегія суддів не може прийняти до уваги з огляду на те, що технічно фактична площа самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки не була встановлена при обстеженні земельної ділянки 23 червня 2021 року, тобто не були виконані її фактичні заміри.

Експертом фактична площа земельної ділянки встановлювалась відповідно до наданих матеріалів геодезичної зйомки, виконаної у 2023 році та лінійних розмірів , які зазначені на плані кадастрової зйомки, виконаної у 2022 році. При співставленні площі та лінійних розмірів земельної ділянки самовільно захопленої ОСОБА_1 , встановлена їх повна відповідність.

Отже, з висновку судової земельно-технічної експертизи вбачається які саме дані були взяті експертом за основу, що спростовує доводи прокурора про відсутність необхідних даних для визначення розміру самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки.

У судовому засіданні у суді першої інстанції, зазначений висновок судової земельно-технічної експертизи, жодним чином не спростовано.

За такого, судом першої інстанції було правильно зроблено висновок, що якщо розмір самовільно зайнятої ОСОБА_1 земельної ділянки становив 0,0547га, то розмір заподіяної ним шкоди повинен був би становити 3473,29грн (0,0547гп х 63497грн х 1 х1), що відповідає принципу розрахунку шкоди, визначеного Методикою.

Щодо додаткового рішення, то колегія не вбачає підстав для його скасування, оскільки відповідно до п. 3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи віднесено витрати на проведення експертизи.

З матеріалів справи вбачається, що розмір понесених відповідачем витрат на проведення експертизи становить 14 338 грн. 80 коп.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені на 10,94 %, суд першої інстанції вірно застосував положення ч.3 ст. 141 та чч 7,8 ст. 139 ЦПК України та стягнув з позивача 6000 грн. витрат за проведення експертизи.

Посилання апелянта на те, що висновок експертизи не пов`язаний, з розглядом цієї справи, її призначення ініційовано представником відповідача за відсутності такої необхідності, а висновок експертизи не є застосованим до спірних правовідносин, оскільки є суб`єктивним, містить лише міркування експерта без будь-яких посилань на законодавство та суперечить іншим зібраним у справі доказам, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки питання, які були поставлені на вирішення експерта мають суттєве значення для правильного вирішення справи та визначення розміру самовільно зайнятої земельної ділянки та подальшого нарахування збитків згідно Методики.

До того ж, судом не встановлено зловживання відповідачем та його представником процесуальними правами, які б давали підставити застосувати до відповідача положення ч. 9 ст. 141 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судових рішень, ухвалених з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2024 року та додаткове рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набираєзаконної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: Т.Б.Кушнірова

Н.О.Тищук

Повний текст постанови складено 16 січня 2025 року.