Ухвала

від 15.01.2025 по справі 733/1413/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 733/1413/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/169/25 Категорія - ч.2 ст. 271 КК України. Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5

сторін кримінального провадження:

обвинуваченого ОСОБА_6

його захисника адвоката ОСОБА_7

прокурора ОСОБА_8

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, одночасно в режимі відеоконференцій з Ічнянським районним судом Чернігівської області та захисником, з використанням його власних технічних засобів, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018270120000366 від 02 вересня 2018 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2024 року,

щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, який має на утриманні 14 річну дитину, з повною вищою освітою, працює на посаді головного енергетика в ПрАТ «Кремінь» смт. Парафіївка Прилуцького району Чернігівської області, раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_6 засуджений за ч. 2 ст. 271 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від покарання з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов`язків, відповідно до ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позов ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, задоволено повністю та стягнуто із ПАТ «Кремінь» на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_11 в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням 300000 (триста тисяч) гривень, кожному по 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ПАТ «Кремінь» на користь ОСОБА_11 та ОСОБА_9 в рахунок відшкодування понесених витрат за надання правничої допомоги відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 46 882 (сорок шість тисяч вісімсот вісімдесят дві) гривні за проведення експертиз у кримінальному провадженні.

Ухвалено після набрання вироком суду законної сили, скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14.12.2018 року на доїльний апарат ІДА «Буренка», що належить ПрАТ «Кремінь».

Питання про долю речових доказів і документів вирішено згідно вимог ст. 100 КПК України.

Судом ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що перебуваючи на посаді головного енергетика ПрАТ «Кремінь», розташованого за адресою: Чернігівська область, Прилуцький (Ічнянський) район, смт. Парафіївка, вул. І.Сірка, 22, здійснюючи контроль за додержанням правил та норм з охорони праці, порушив вимоги законодавства: ч.1 ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпеку технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Статтею 14 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що працівник зобов`язаний дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту.

У відповідності до п. 1.1.6, п. 6.7.4 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці № 4 від 09.01.1998 року машини, механізми, пристосування і інструмент, що застосовуються в електроустановках, повинні бути справні і випробувані відповідно до чинних нормативних документів і строків; доступні для доторкання металеві деталі електроінструмента класу І, які можуть опинитись під напругою, у випадку пошкодження ізоляції, повинні бути з`єднані із заземлювальним затискачем.

Відповідно до п. 4.2, 4.3 Інструкції з експлуатації доїльного апарату ІДА «БУРЕНКА» забороняється експлуатація апарату без захисного заземлення; забороняється підключення апаратів до мережі, яка не має пристрою захисного відключення.

Наказом голови правління ПрАТ «Кремінь» № 1А від 02.01.2013 року техніка-електрика ОСОБА_6 з 02.01.2013 року було переведено на посаду головного енергетика ПрАТ «Кремінь».

Згідно посадової інструкції головного енергетика ПрАТ «Кремінь», затвердженої директором підприємства від 18.07.2017 року, на ОСОБА_6 покладені завдання та обов`язки щодо організації технічно правильної експлуатації і своєчасного ремонту енергетичного та природоохоронного устаткування та енергосистем, безперервного забезпечення виробництва електроенергією, парою, газом, водою та іншими видами енергії, контролю за раціональними витратами енергетичних ресурсів на підприємстві, послідовного додержання режиму енергозбереження та економії (п. 2.2.2.), здійснення контролю за додержанням правил з охорони праці, інструкцій з експлуатації енергоустановок і використання енергоустаткування та енергомереж (п. 2.2.11.), виконання заходів з охорони праці під час монтажу, демонтажу та експлуатації енергетичних і електромеханічних установок та їх мереж, які належать підприємству (п. 2.2.16. б), забезпечення своєчасної перевірки справності захисного заземлення (занулення) енергетичного і технологічного обладнання у відповідності з правилами і інструкціями (п. 2.2.16. д), забезпечення справного стану обладнання, механізмів, пристроїв, інструментів, оснащення робочих місць необхідними огорожами та захисними пристроями (п. 2.2.16. к), здійснення контролю за безпечною експлуатацією і станом електричних, енергетичних, вентиляційних установок, апаратури і мереж, контроль за правильністю ведення відповідної технічної документації (п. 2.2.17. а), контролю справності апаратів захисту від струменів короткого замикання, перевантаження, внутрішньої та атмосферної перенапруги, також від інших ненормальних режимів роботи та своєчасного організування випробування та перевірки електрозахисних засобів (п. 2.2.20.).

Таким чином, ОСОБА_6 , займаючи посаду головного енергетика ПрАТ «Кремінь», виконував організаційно-розпорядчі обов`язки та був службовою особою.

01 вересня 2018 року, ОСОБА_12 , перебуваючи відповідно до наказу директора ПрАТ «Кремінь» № 21 від 13.02.2017 року на посаді тваринника підприємства, відповідно до затвердженого 02.01.2018 року головою профспілкового комітету ПрАТ «Кремінь» та директором вказаного підприємства графіку роботи, о 20 годині, приступила до виконання своїх обов`язків. У ході проведення доїльних робіт з використанням вакуумного доїльного насосу ІДА «БУРЕНКА», ОСОБА_12 близько 00 годин 02 хвилин 02.09.2018 року долонею руки доторкнулася до корпусу доїльного апарату ІДА «БУРЕНКА» та бічною поверхнею живота до металевої обмежувальної огорожі приміщення корівника, в результаті чого, внаслідок порушення ОСОБА_6 ст.ст. 6, 14 Закону України «Про охорону праці», п. 1.1.6, п. 6.7.4 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.1998 року, п. 4.2, 4.3 Інструкції з експлуатації доїльного апарату ІДА «БУРЕНКА», п.п. 2.2.2., п. 2.2.11., 2.2.16. б, 2.2.16. д, п. 2.2.16. к, 2.2.17. а, 2.2.20. посадової інструкції головного енергетика ПрАТ «Кремінь», який не забезпечив справний стан та безпечну експлуатацію доїльного апарату ІДА «БУРЕНКА», а саме, не забезпечив вказаний вище доїльний апарат захисними пристроями, захисним заземленням та його підключенням до електричної мережі живлення із застосуванням пристрою захисту від надструму в поєднанні з пристроєм захисного відключення, в результаті чого відбулося ураження електричним струмом ОСОБА_12 .

В результаті допущених ОСОБА_6 порушень Закону України «Про охорону праці», ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження у вигляді однієї електромітки на долонній поверхні правої кисті та на бічній поверхні живота, в результаті чого померла на місці події від ураження технічним електричним струмом від електротравми.

Зазначені тілесні ушкодження, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 215 від 03.09.2018 року, враховуючи їх вид, властивості та розташування на тілі за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті потерпілої.

В апеляційній скарзі обвинувачений, не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеності вини та кваліфікації, просить змінити вирок суду та призначити йому покарання за ч.2 ст. 271 КК України у виді 2 років виправних робіт без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Вважає, що суд не врахував у повній мірі дані про його особу, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, свою вину визнав повністю, позитивно характеризується за місцем проживання, обставини, що пом`якшують покарання щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Санкція ч. 2 ст. 271 КК України, яка діяла на момент вчинення злочину, передбачала такий вид покарання як виправні роботи, а тому наявні підстави для зміни вироку в частині покарання, яке є явно несправедливим через його суворість.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали вимоги скарги та наголошували на суворості призначеного покарання, яке призначене судом без урахування обставин справи, позитивних даних про особу обвинуваченого, який працює, має малолітню дитину, прокурора, який не погодився з доводами апеляційної скарги, вирок суду вважав законним та обґрунтованим і просив залишити його без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.

Висновки суду про доведеність фактичних обставин кримінального правопорушення та кваліфікацію дій ОСОБА_6 за ч.2 ст. 271 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому в цій частині вирок суду не перевіряється.

За вимогами статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

У статті 65 КК України визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого, шляхом призначення більш м`якого покарання ніж визначено санкцією частини статті, за якою він засуджується.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини і захистом інтересів держави й суспільства.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено з урахуванням обставин, які підлягають доказуванню, зокрема тих, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.

Санкція ч. 2 ст. 271 КК України на момент вчинення кримінального правопорушення передбачала такий вид покарання як виправні роботи на строк до двох років. Зміни були внесені Законом України №3233-ІХ від 13.07.2023 та виключене покарання у виді виправних робіт, нижня межа обмеження волі в попередній редакції була невизначена, у той час як в новій редакції санкція передбачає покарання від двох років обмеження волі.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі із звільненням від покарання з випробуванням і без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.

Зокрема, судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_6 частково визнав свою вину, щиро розкаявся, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Крім того, судом не встановлено обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 та встановлено пом`якшуючі покарання обставини: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Враховано думку потерпілого, а також те, що заробітна плата обвинуваченого є його єдиним джерелом доходу.

Ті обставини на які послався обвинувачений у своїй апеляційній скарзі були враховані місцевим судом при призначенні покарання. При цьому, слід звернути увагу на те, що призначене обвинуваченому покарання не є максимальним, що передбачене санкцією інкримінованої йому статті, не передбачає матеріальних витрат, а лише законослухняної поведінки.

Коли покарання призначене з урахуванням вимог кримінального закону, відповідає суспільній небезпечності кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, з додержанням принципів законності обгрунтованості та індивідуалізації покарання, підстав для зміни вироку колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 532 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 , без змін.

Ухвала набуває законної сили після її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15