Постанова

від 14.01.2025 по справі 918/484/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

14 січня 2025 року Справа № 918/484/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2024

(ухвалене о 13:21 год. у м. Рівному, повний текст складено 04.11.2024)

у справі № 918/484/24 (суддя Романюк Ю.Г.)

за позовом першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної (військової) адміністрації

до Сарненської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області

про витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Шило С.М.;

від третіх осіб - не з`явилися;

прокурор - Гарбарук В.А.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної (військової) адміністрації звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до Сарненської міської ради, за участі третіх осіб без самостійних вимог: на стороні позивача ДСГП "Ліси України", на стороні відповідача - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, про витребування у власність держави в особі позивача з незаконного володіння відповідача земельну ділянку площею 10,8753 га, кадастровий номер 5625484800:03:002:0327 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2394920856254) та скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка державної власності незаконно і безпідставно вибула поза волею власника та була передана Сарненській територіальній громаді в особі Сарненської міської ради, а також протиправно було змінено цільове призначення спірної земельної ділянки.

Господарський суд Рівненської області рішенням від 24.10.2024 у справі № 918/484/24 в позові відмовив.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не доведено приналежність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, а також не доведено її передання у постійне користування лісогосподарським підприємствам.

Також, місцевий господарський суд надав оцінку дотримання прокурором порядку, встановленого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 15, 16, 321, 330, 387, 388 Цивільного кодексу України, ст. ст. 23, 55, 57, 83, 84, 78, 92, 116, 152 Земельного кодексу України, п. 5. р. VIII Лісового кодексу України.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням із апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду звернувся перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури, у якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2024 у справі № 918/484/24 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

Оскаржуване рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального (ст. ст. 20, 21, 55, 57, 84, 122 ЗК України, ст. ст. 45-48, 57, п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України) та з порушенням норм процесуального права (ст. ст. 2, 14, 86, 236 ГПК України).

Судом застосовано до спірних правовідносин вимоги ст.ст. 20,21, 55, 57, 84, 122 ЗК України, ст. ст. 45-48, 57, п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України без врахування позицій Верховного Суду викладених у постановах Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 6-196цс15, від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14, від 21.01.2015 у справі № 6-224цс 14, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14, постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15, від 21.02.2018 у справі № 488/5476/14, від 04.09.2019 у справі № 185/3252/14, від 16.08.2023 у справі № 676/4200/21.

Прокурор вказує, що з 2005 року на підставі діючих матеріалів лісовпорядкування вказаними державними лісогосподарськими підприємствами здійснювалася лісогосподарська діяльність на спірній земельній ділянці, а на цей час таку діяльність здійснює філія "Сарненське лісове господарство" ДП "Ліси України".

Відсутність у державних лісогосподарських підприємств державного акта на право постійного користування спірною земельною ділянкою лісогосподарського призначення не може свідчити про відсутність у них такого права.

На думку прокурора, перебування спірної земельної ділянки в постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства підтверджується, матеріалами лісовпорядкування.

Суд дійшов необґрунтованих висновків, що матеріали справи не містять підтвердження факту зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, а посилання прокурора про таку зміну у зв`язку з прийняттям ГУ Держгеокадастру у Рівненській області наказу від 18.12.2020 №57 - ІЗ "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" безпідставні.

Місцевий господарський суд не встановив правовий статус земельної ділянки та її цільове призначення згідно з поданими документами, що підтверджують право лісогосподарських підприємств на земельну ділянку.

За наведеного прокурор вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов слід задовольнити.

Сарненська міська рада подала суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу прокурора, в якому заперечує проти доводів скаржника, з таких підстав.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327, яка відноситься до земель запасу сільськогосподарського призначення, станом на 19.06.2021 не перебувала у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств чи інших державних підприємств, установ, організацій, а Сарненська міська рада зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку у відповідності до чинного законодавства, виконуючи наказ ГУ Держгеокадастру в Рівненській області № 17-4-ОТГ від 05.01.2021 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та у відповідності до акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, тобто Сарненська міська рада є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки.

Враховуючи наявну інформацію, зокрема й ту, що міститься в позовній заяві, відомості про прийняття такого рішення відсутні, а посилання прокурора на те, що право постійного користування підтверджується матеріалами лісовпорядкування 2019, які є частиною базового лісовпорядкування 2020 року є безпідставними, необґрунтованими та надуманими, так як матеріали лісовпорядкування повинні виготовлятися лише після надання земельних ділянок у постійне користування уповноваженими на це органами відповідно до законодавства.

Рішення про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327, в постійне користування будь-яким підприємствам, зокрема спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, не приймалося. Відтак, у ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" не виникло право постійного користування зазначеними земельними ділянками, а після реорганізації до ДП "Ліси України" не перейшло таке право.

Спірна земельна ділянка ніколи не надавалась у власність чи постійне користування ДП "Ліси України", а долучене до позовної заяви прокурором розпорядження Сарненської РДА №493 від 02.12.2004, яким надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення лісового господарства орієнтовною площею 5203,4 га, не стосується спірної земельної ділянки так як вона до земель лісогосподарського призначення не належала.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327, яка відноситься до земель запасу сільськогосподарського призначення, станом на 19.06.2021 не перебувала у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств чи інших державних підприємств, установ, організацій, а Сарненська міська рада зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку у відповідності до чинного законодавства, виконуючи наказ ГУ Держгеокадастру в Рівненській області № 17-4-ОТГ від 05.01.2021 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та у відповідності до акту прийманняпередачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, тобто Сарненська міська рада є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки.

Прокурором не долучено жодного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання саме спірної земельної ділянки у постійне користування ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп", ДП "Сарненський лісгосп", ДП "Ліси України" на території Люхчанської сільської ради.

Також, прокурором не долучено до позовної заяви жодного витягу з державних реєстрів щодо реєстрації права власності чи права користування спірною земельною ділянкою за зазначеними вище державними підприємствами на території Люхчанської сільської ради Сарненського району, зокрема витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру, Державного лісового кадастру, а також не долучено до позовної заяви ні акта про право постійного користування спірною земельною ділянкою ДП "Ліси України", ні технічної документації на вказану земельну ділянку, виготовлену на замовлення ДП "Ліси України" на виконання розпорядження голови Рівненської ОДА № 245 від 29.04.2016, які б могли підтвердити факт користування спірною земельною ділянкою вказаними державними підприємствами.

Серед позовних вимог прокурора відсутня вимога щодо визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Рівненській області № 17-4-ОТГ від 05.01.2021 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", який є підставою набуття права власності Сарненської міської ради на спірну земельну ділянку, ГУ Держгеокадастр не визнаний стороною у справі, а тому вважаю, що прокурор обрав неефективний та неналежний спосіб захисту порушених, на його думку, прав держави, в особі Рівненської ОВА.

Неналежне здійснення господарської діяльності на території Сарненського району ДП "Ліси України", а також відсутність контролю зі сторони Рівненської ОВА за станом виконання їхніх рішень, призвело до того, що прокурор звернувся до суду з даною позовною заявою, чим намагається втрутитись у право власності та право мирного володіння своїм майном Сарненської міської територіальної громади, що є неприпустимо з огляду на норми законодавчих актів України та установленої практики Європейського суду з прав людини.

Відповідач підсумовує, що рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2024 у справі № 918/484/24 повністю відповідає вимогам, котрі вказані в ст. 236 ГПК України, є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури є безпідставною, необґрунтованою та суперечить вимогам чинного законодавства, а тому не підлягає задоволенню.

Також, відповідач звертає увагу суду на наявність висновків Верховного суду щодо врегулювання подібних правовідносин викладених у постановах від 30.04.2024 у справі № 913/50/22, від 17.04.2024 у справі № 913/205/23.

За наведеного просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2024 у справі № 918/484/24.

Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області подало суду апеляційної інстанції пояснення, в котрих вказує таке.

Прокурор помилково вважає, що розпорядження голови Сарненської районної державної адміністрації № 493 від 02.12.2004 "Про додаткові заходи щодо розвитку Лісового господарства Сарненського району", яким ліси, що знаходились в користуванні СЛГП "Сарненське" передано під охорону та проведення інших лісогосподарських заходів ДП СЛАП "Сарненський держспецлізгосп" є рішенням, яким ДП СЛАП "Сарненський держспецлізгосп" надано землі лісогосподарського призначення в постійне користування.

Земельна ділянка площею 10,8753 га, кадастровий номер 5625484800:03:002:0327, сформована згідно "Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі) на території Коростської, Любиковицької, Стрільської та Люхчанської сільських рад (за межами населених пунктів) Сарненського району Рівненської області" (код документації 2021МФ22РВСР000005), розробленої відповідно до Договору від 21.05.2020 № 126, додаткової угоди № 1/130 від 01.06.2020, за результатами проведення процедури відкритих торгів між Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області та ТОВ "ЛЕНД.КОМ", на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 23.01.2020 № 17-270/16-20-СГ "Про проведення державної інвентаризації земель".

Спірна земельна ділянка відповідно до "Технічної документації по передачі земель в колективну власність колективному сільськогосподарському підприємству "Нива" Люхчанської сільської ради народних депутатів Сарненського району Рівненської області" (код документації 1995МФ23РВСР000002), яка затверджена рішенням Люхчанської сільської ради від 15.08.1995 № 20 "Про передачу земель у колективну власність колективному сільськогосподарському підприємсту "Нива" та плану меж землекористування КСП "Нива" Сарненського району, віднесена до земель резервного фонду сільськогосподарського призначення, у складі угідь рілля.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327, що межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 5625484800:03:002:0330 ніколи не відносилась до земель лісогосподарського призначення, а перебувала лише у землях сільськогосподарського призначення.

З матеріалів справи не вбачається дотримання передбаченої частиною 6 статті 123 ЗК України (в редакції, чинній станом на 02.12.2004) процедури реалізації в повному обсязі розпорядження Сарненської райдержадміністрації від 02.12.2004 № 493, зокрема, шляхом вчинення послідовних дій з розробки проєкту землеустрою відведення земельних ділянок, отримання підприємством відповідних погоджень органу по земельних ресурсах, природоохоронного і санітарно-епідеміологічного органів, органів архітектури та охорони культурної спадщини, прийняття Сарненською райдержадміністрацією остаточного рішення про затвердження проєкту землеустрою та надання в постійне користування ДП СЛАП "Сарненський держспецлізгосп" земельних ділянок, до складу яких входить спірна земельна ділянка, що в свою чергу виключає набуття ДП СЛАП "Сарненський держспецлізгосп" права постійного користування вказаною земельною ділянкою до 28.03.2006.

Розпорядження Сарненської райдержадміністрації від 02.12.2004 № 493 про надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення лісового господарства має лише підготовчий (проміжний) характер.

Крім того матеріали справи не містять доказів на підтвердження переведення спірної земельної ділянки до категорії земель лісогосподарського призначення. Вона як відносились до земель сільськогосподарського призначення так і відносяться і до тепер.

Відсутність підстав вважати спірну земельну ділянку раніше наданою землею унеможливлює визнання документами, що підтверджують право підприємства на неї, планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, складених і затверджених у 2005- 2007 роки.

Таким чином, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2024 у справі № 918/484/24, а розгляд справи проводити без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу прокурора, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Крім того, 14.01.2025 на електронну адресу суду від представника ДП "Ліси України" надійшла заява, в якій заявник просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника та вказує, що підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги, просить її задовольнити.

Колегія суддів дійшла висновку про повернення такої заяви без розгляду, з огляду на таке.

18.10.2023 був введений в дію Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами", яким серед іншого було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Згідно з ч.5, 6 ст.42 ГПК України, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС в порядку, визначеному Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Отже, зазначені положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва, зокрема, шляхом подання документів до суду через електронний кабінет в ЄСІТС або в паперовій формі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ДП "Ліси України" має зареєстрований електронний кабінет у підсистеми ЄСІTС "Електронний суд".

Натомість, вищевказана заява була направлена не через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, а електронною поштою на електронну адресу суду.

Положенням абз.2 ч.8 ст.6 ГПК України передбачено, що особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Також, п.16 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, передбачено, що процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до ЄСІТС.

Отже, надсилання процесуальних документів до суду в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Відповідно до ч.4 ст.170 ГПК України, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, суд повертає її заявнику без розгляду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 13.09.2023 по справі №204/2321/22, де зазначено, що законодавцем допускається подання фізичною особою нарівні з паперовою формою, зокрема, апеляційних скарг в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним кваліфікованим електронним підписом учасника справи та подання такого документу через підсистеми "Електронний суд" та "Електронний кабінет", або з використанням офіційної електронної адреси із засвідченням кваліфікованим електронним підписом.

Однак, ВП ВС підкреслила, що наведені висновки не стосуються адвокатів, нотаріусів, приватних виконавців, судових експертів, державних органів та органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання державного та комунального секторів економіки, які реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку.

При цьому, враховуючи надходження заяви в електронній формі, її фізичне повернення не відбувається.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 14.01.2025 прокурор підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі. Вважає, що оскаржене рішення є незаконним та необґрунтованим. Просив рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2024 у справі № 918/484/24 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти доводів скаржника, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Просила оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням вимог законодавства, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судове засідання 14.01.2025 представники позивача та третіх осіб не з`явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що позивач та треті особи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать довідки про доставку електронних листів (т. 4, а. с. 40-42), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача та третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що Люхчанська сільська рада народних депутатів Сарненського району Рівненської області рішенням від 15.08.1995 передала у колективну власність КСП "НИВА" для сільськогосподарського використання земельні ділянки загальною площею 1821,3 га. Видано Державний акт на право колективної власності на землю Серії РВ 00001 (т. 3, а. с. 184).

В подальшому, рішенням Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області №65 від 19.11.2001 припинено право постійного користування КСП "НИВА" та право колективної власності на землю КСП "НИВА", а землі передані до земель запасу сільської ради.

Розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 11.10.2004 №530 "Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства області" доручено райдержадміністраціям вирішити до кінця 2004 року відповідно до законодавства питання щодо організації раціонального використання земель лісового фонду, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, зокрема шляхом надання цих земель спеціалізованим лісогосподарським підприємствам або іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи з ведення лісового господарства.

Наказом Мінагрополітики України від 21.10.2004 №375 створено, зокрема, державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Сарненський держспецлісгосп" (далі - ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп").

З метою поліпшення стану ведення лісового господарства в лісах колишніх КСП району, розпорядженням Сарненської районної державної адміністрації від 02.12.2004 №493 "Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства Сарненського району", ліси, які знаходяться в користуванні СЛП "Сарненське", передано під охорону та проведення інших лісогосподарських заходів до отримання державного акту на право постійного користування землею новоствореному ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп".

Також, надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення лісового господарства орієнтовною площею 5203,4 га.

Окрім того, розпорядженням Сарненської РДА від 26.12.2005 №552 надано ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування орієнтовною площею 1 300 га для ведення лісового господарства за рахунок земель запасу лісового фонду на території Тинненської сільської ради.

Згідно з Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп", планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2005-2007 років, у користуванні державного підприємства перебували землі загальною площею 6 986 га, у т.ч., на території Сарненського лісництва 2 750 га.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування розглянуті та затверджені протоколом другої лісовпорядної наради 18.04.2007.

Загальна площа переданих для охорони і ведення лісового господарства ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" земель лісового фонду за актом від 02.04.2007 (додаток №4 Проекту), становила 6 986 га, у т.ч., по Люхчанській сільській раді - 339 га.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 10.06.2014 №217, реорганізовано ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" шляхом приєднання його до ДП "Сарненський лісгосп" та вказано про оформлення постійного користування земельними порядку права установленому ділянками.

Матеріалами лісовпорядкування ДП "Сарненський лісгосп" змінено організаційну структуру і таксацію лісів підприємства, оскільки до його складу увійшли землі ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп".

Також, на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 10.06.2014 №217, ДП "Сарненский лісгосп" звернулося до Рівненської обласної державної адміністрації з клопотання про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою.

Розпорядженням Рівненської обласної державної адміністрації від 29.04.2016 №245, погодженим з ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, надано дозвіл ДП "Сарненський лісгосп" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок загальною орієнтовною площею 345,52 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг за рахунок земель запасу лісогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів, у т.ч., площею 191,91 га на території Люхчанської сільської ради.

23.01.2020 наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області №270 "Про проведення державної інвентаризації земель", згідно якого вирішено провести за рахунок коштів Державного бюджету у 2020 році державну інвентаризацію земель на території Рівненської області загальною площею 33 500 гектарів несформованих земельних ділянок державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, шляхом формування земельних ділянок для наповнення Державного земельного кадастру.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який сформований 25.11.2020 на запит ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327, розташована на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області. Цільове призначення: 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); категорія земель землі сільськогосподарського призначення; вид використання землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); форма власності державна; площа земельної ділянки, гектарів 10, 8753 га; інформація про документацію із землеустрою на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель від 21.05.2020, дата державної реєстрації земельної ділянки 25.11.2020.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 18.12.2020 №57-13 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі) на території Коростської, Любиковицької, Стрільської та Люхчанської сільських рад (за межами населених пунктів) Сарненського району Рівненської області згідно з додатком (т. 1, а. с. 32).

Відповідно до п.22 додатку, на підставі зазначених матеріалів інвентаризації, сформовано земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 10,8753 га, кадастровий номер 5625484800:03:002:0327 (угіддя - рілля), яка розташована за межами населеного пункту Люхчанської сільської ради (т. 1, а. с. 33-34).

У розділі "Пропозиції щодо узгодження даних" вказаної вище технічної документації зазначено, що внаслідок проведеної інвентаризації було сформовано земельні ділянки у кількості 25 штук, загальною площею 200, 6178 га з визначення та присвоєнням кадастрового номеру як землі державної власності; категорія земель - 100 землі сільськогосподарського призначення; код цільового призначення (16.00) землі запасу (Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

У подальшому, наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 05.01.2021 №17-4-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Сарненській територіальній громаді в особі Сарненської міської ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 618,2062 га, у т.ч., земельну ділянку площею 10,8753 га, кадастровий номер 5625484800:03:002:0327. За актом приймання-передачі від 05.01.2021 №17-4-ОТГ зазначена земельна ділянка прийнята міською радою (т. 1, а. с. 58-71).

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.06.2021 зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку за Сарненською міською радою (т. 1, а. с. 72).

Рішенням Сарненської міської ради №299 від 28.05.2021 "Про визначення земельних ділянок, які перебувають в комунальній власності Сарненської міської територіальної громади земельними ділянками, право оренди яких підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах)" спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення визначену такою, право оренди на яку підлягає продажу на конкурентних засадах (т. 3, а. с. 116-120).

В той же час, наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №929 припинено ДП "Сарненський лісгосп", шляхом реорганізації, а саме - приєднання до ДП "Ліси України", яке є правонаступником прав та обов`язків ДП "Сарненський лісгосп" (т. 1, а. с. 179-181).

Також, наказом ДП "Ліси України" від 30.12.2022 №171, закріплено за філією "Сарненське лісове господарство" ДП "Ліси України" майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 30.12.2022 №1261 (т. 1, а. с. 183-193).

Згідно з інформацією філії "Сарненське лісове господарство" ДП "Ліси України", наданої у листах від 04.09.2023 №930/26.16.6-2023, від 08.09.2023 №956/26.16.6-23, від 07.03.2024 №690/26.16-2024, земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327 знаходиться у 121 кварталі Сарненського лісництва та перебуває у постійному користуванні державного підприємства на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП "Сарненський лісгосп". Крім того повідомляється, що державні лісогосподарські спеціалізовані підприємства добровільно не відмовлялися від права постійного користування спірною земельною ділянкою та не надавали згоду на її вилучення для суспільних чи інших потреб (т. 1, а. с. 78-82).

Також, матеріали справи містять лист ВО "Укрдержліспроект" від 21.12.2023 №04-1304 із графічними матеріалами, з яких убачається накладання спірної земельної ділянки на межі 121 кварталу Сарненського лісництва ДП "Сарненський лісгосп" (т. 1, а. с. 83-84).

Відповідно до листа Рівненської обласної державної (військової) адміністрації від 21.02.2024 №вих2047/0/01-72/24 у державного органу відсутня інформація про прийняття розпорядження щодо вилучення у ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп", ДП "Сарненський лісгосп", ДП "Ліси України" із постійного користування земельної ділянки з кадастровим номером 5625484800:01:002:0327, зміну її цільового призначення, передачу у комунальну власність чи надання до Кабінету Міністрів України відповідних документів для прийняття зазначених рішень (т. 1, а. с. 210).

Прокурор посилається, що згідно з Планом лісонасаджень Сарненського лісництва ДП "Сарненський лісгосп", лісовпорядкування 2019 року, Проектом організації та розвитку лісового господарства Сарненського лісницва ДП "Сарненський лісгосп" (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків) 2020 року, планшетом №10, земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327 знаходиться у 121 кварталі лісництва (т. 1, а. с. 130-137).

Враховуючи викладене, прокурор вважаючи, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення та незаконно вибула із власності держави, звернувся до суду із позовом в цій справі.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Апеляційний господарський суд з огляду на приписи ст. 269 ГПК України, ту обставину що прокурор оскаржує рішення суду першої інстанції, вважаючи, що позовні вимоги підлягають до задоволення, а інші учасники не оскаржують рішення суду першої інстанції з підстав недотримання прокурором ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", апеляційний господарський суд переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги та не надає оцінку щодо подання прокурором позову в цій справі.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, п. п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст.317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч.1 ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужено особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути в нього витребувано.

У відповідності до ч.2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Колегія суддів зазначає, що віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 907/452/20, від 05.09.2023 у справі № 910/2722/22, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22, від 27.06.2023 у справі № 916/2851/17.

Отже, з урахуванням положень статті 387 ЦК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 910/8298/21, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 915/690/19, від 09.02.2023 у справі № 904/4140/21, від 21.03.2023 у справі № 925/1288/20, від 25.07.2023 у справі №917/1058/22.

Звертаючись до суду із цим віндикаційним позовом про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327 площею 10,8753 га з незаконного володіння Сарненської міської ради і з похідною вимогою про скасування її державної реєстрації прокурор вказує на вибуття спірної земельної ділянки з володіння держави поза її волею.

Судом вище було встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 18.12.2020 №57-13 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі) на території Коростської, Любиковицької, Стрільської та Люхчанської сільських рад (за межами населених пунктів) Сарненського району Рівненської області згідно з додатком.

Відповідно до п.22 додатку, на підставі зазначених матеріалів інвентаризації, сформовано земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 10,8753 га, кадастровий номер 5625484800:03:002:0327 (угіддя - рілля), яка розташована за межами населеного пункту Люхчанської сільської ради.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 05.01.2021 №17-4-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Сарненській територіальній громаді в особі Сарненської міської ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 618,2062 га, у т.ч., земельну ділянку площею 10,8753 га, кадастровий номер 5625484800:03:002:0327. За актом приймання-передачі від 05.01.2021 №17-4-ОТГ зазначена земельна ділянка прийнята міською радою (т. 1, а. с. 58-64).

В той же час, прокурор вказує, що зазначена вище земельна ділянка має лісогосподарське призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства (ДП "Ліси України").

Однак, у результаті винесення ГУ Держгеокадастру у Рівненській області вказаних вище наказів відбулася незаконна зміна цільового призначення землі (від 18.12.2020 №57-ІЗ) та її вилучення (від 05.01.2021 №17-4-ОТГ) з постійного користування ДП "Сарненський лісгосп" (на даний час - філія "Сарненське лісове господарство" ДП "Ліси України").

Колегія суддів зауважує, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові.

Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 зазначила:

"Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, в яких на підставі цих рішень виникли права та були надалі відчужені. Крім того, підстави витребування майна у добросовісного володільця регулюється статтею 388 ЦК України, а не незаконним володільцем, підстави витребування майна від якого унормовано у статті 387 ЦК України".

Отже, посилання відповідача на обрання прокурором неефективного способу захисту, спростовуються викладеним.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 78 ЗК України, право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Частиною 1 статті 57 ЗК України передбачено, що земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14).

Частиною 1 ст. 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 1 Лісового кодексу України вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 9 вказаного Кодексу у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Звертаючись до суду із цим позовом, прокурор вказував, що земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327 відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування перебувала в постійному користуванні ДП "СЛАП "Сарненський держспецлісгосп", а на цей час спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП "Ліси України", що на його думку, підтверджується матеріалами лісовпорядкування 2019 року, які є частиною матеріалів для базового лісовпорядкування 2020 року.

Суд бере до уваги, що згідно п.5 розд. VІІІ "Прикінцеві положення" ЛК України (в редакції Закону України від 08.02.2006 №3404-ІV), до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Тобто, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п.5 розділу VIIІ "Прикінцеві положення" ЛК України.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідно до частини 5 статті 122 ЗК України (в редакції, чинній станом на 29.04.2016) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

В пункті 93 постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку.

Згідно з частинами 1, 3, 4, 6, 10 статті 123 ЗК України (в редакції, чинній станом на 29.04.2016) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

За приписами ч. ч. 1, 3, 4, 5 ст. 186-1 ЗК України (в редакції, чинній станом на 29.04.2016) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Судом апеляційної інстанції вище встановлено, що розпорядженням Рівненської обласної державної адміністрації від 29.04.2016 №245, погодженим з ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, надано дозвіл ДП "Сарненський лісгосп" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок загальною орієнтовною площею 345,52 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг за рахунок земель запасу лісогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів, у т.ч., площею 191,91 га на території Люхчанської сільської ради.

Отже, Рівненською обласною державною адміністрацією вказаним розпорядженням лише було надано згоду на розробку проєкту землеустрою.

Інших доказів на підтвердження обставин щодо надання спірної земельної в користування ДП "Сарненський лісгосп" (його правопопередникам) прокурором не надано.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що з матеріалів справи не вбачається та прокурором не доведено дотримання передбаченої статті 123 ЗК України (в редакції, чинній станом на 29.04.2016) процедури реалізації в повному обсязі розпорядження Рівненської обласної державної адміністрації від 29.04.2016 №245, зокрема, шляхом вчинення послідовних дій з розробки проєкту землеустрою відведення земельних ділянок, отримання ДП "Сарненський лісгосп" відповідних погоджень проєкту землеустрою, прийняття Рівненською ОДА остаточного рішення про затвердження проєкту землеустрою та надання в постійне користування ДП "Сарненський лісгосп" земельних ділянок, до складу яких входила спірна земельна ділянка площею, що в свою чергу виключає набуття ДП "Сарненський лісгосп" та Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України", як правонаступником, права постійного користування вказаною земельною ділянкою.

До того ж, згідно листа ГУ Держгеокадастру у Рівненській області №10-17-0.3-4244/2-23 від 24.08.2023, ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Сарненський держспецлісгосп" в період з 2005 по 2015 роки не було землекористувачем на території Сарненського району та відповідно відомості про суб`єкта не містилися у формі №2-зем. державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (т. 3, а. с. 132).

В той же час, доводи прокурора ґрунтуються на ототожненні розпорядження Рівненської ОДА про надання згоди на розроблення проекту відведення земельних ділянок яке має підготовчий (проміжний) характер, та розпорядження Рівненської ОДА про затвердження проєкту землеустрою та надання землі в постійне користування, яке не приймалося.

Крім того, прокурор помилково тлумачить п.5 розд. VІІІ "Прикінцеві положення" ЛК України (у відповідній редакції), а саме не враховує, що така норма передбачає можливість державними лісогосподарськими підприємствами до одержання в установленому порядку державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, тобто отримання документа який посвідчує відповідне право постійного користування, користуватися планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Однак, згадані матеріли лісовпорядкування не можуть замінити собою рішення компетентного органу про передачу спірної земельної ділянки у постійне користування лісогосподарському підприємству.

Таким чином, у розумінні положень статті 116 та статті 122 ЗК України (в редакції, чинній станом на 29.04.2016) відповідним рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, яке є підставою набуття права постійного користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення компетентного органу про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її в постійне користування, а не рішення про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту відведення земельної ділянки, що узгоджується з висновком, викладеним у пункті 93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посилання прокурора на те, що право постійного користування підтверджується матеріалами лісовпорядкування 2019, які є частиною базового лісовпорядкування 2020 року є безпідставними, так як матеріали лісовпорядкування повинні виготовлятися лише після надання земельних ділянок у постійне користування уповноваженими на це органами відповідно до законодавства.

Окрім того, у матеріалах справи наявне розпорядження голови Сарненської районної державної адміністрації №493 від 02.12.2004 "Про додаткові заходи щодо розвитку Лісового господарства Сарненського району", яким новоствореному ДП "СЛАП "Сарненський держспецлізгосп" передано ліси, що знаходяться в користуванні СЛГП "Сарненське", під охорону та проведення інших лісогосподарських заходів до отримання державного акту на право постійного користування землі і надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення лісового господарства орієнтовною площею 5203,4 га.

Зі змісту вищезгаданого розпорядження голови Сарненської РДА №493 від 02.12.2004 вбачається, що ДП СЛАП "Сарненський держспецлісгосп" передано під охорону лише ліси без надання земельних ділянок в постійне користування.

При цьому, відсутні будь-які правовстановлюючі документи на землі, що знаходилися в користуванні СЛГП "Сарненське" і на підставі яких можна було б встановити перебування в користуванні останнього спірної земельної ділянки, на час прийняття вказаного вище розпорядження.

Також, матеріали справи не містять підтвердження факту зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, і ні в наказі ГУ Держгеокадастром у Рівненській області №57-ІЗ від 18.12.2020 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель", ні в технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі на території Коростської, Любиковицької, Стрільської та Люхчанської сільських рад (за межами населених пунктів) Сарненського району Рівненської області, не вказано про те, що спірна земельна ділянка раніше відносилась до земель лісогосподарського призначення, а зазначено, що вона відноситься саме до земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Статтею 83 ЗК України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Підсумовуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5625484800:03:002:0327, яка відноситься до земель запасу сільськогосподарського призначення, станом на 19.06.2021 (день реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право комунальної власності на вказану земельну ділянку за Сарненською міською радою) не перебувала у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств чи інших державних підприємств, установ, організацій, а Сарненська міська рада зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку у відповідності до чинного законодавства, виконуючи наказ ГУ Держгеокадастру в Рівненській області №17-4-ОТГ від 05.01.2021 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та у відповідності до акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, у зв`язку із чим в позові про витребування такої ділянки слід відмовити.

При перегляді рішення суду першої інстанції, судом враховується і позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 05.06.2024 у справі № 913/202/23 та від 07.06.2024 у справі № 913/214/23, від 17.06.2024 у справі № 913/205/23, ухвалених за подібних правовідносин (не доведення прокурором перебування у користуванні лісогосподарського підприємства земельної ділянки та надання такому підприємству лише згоди на розробку проєкту землеустрою, без його затвердження та передання земельних ділянок ).

З огляду на відмову у позовній вимозі про витребування земельної ділянки, то похідна вимога про скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки, теж не може бути задоволена.

Тому, з огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у позові.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2024 у справі № 918/484/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури - без задоволення.

Керуючись статтями 231, 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 24.10.2024 у справі № 918/484/24 - без змін.

2. Справу № 918/484/24 надіслати Господарському суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "16" січня 2025 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.