Постанова

від 15.01.2025 по справі 908/490/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2025 року м.Дніпро Справа № 908/490/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача:не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової служби України

в особі Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області

на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.07.2024 р.

( суддя Левкут В.В., повний текст складено 08.07.2024 р.)

у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ-ТРЕЙД 2016

( м. Запоріжжя )

до відповідача

Державної податкової служби України

в особі Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області

( м. Запоріжжя )

про припинення податкової застави

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-ТРЕЙД 2016" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, в якій просило припинити податкову заставу нерухомого майна, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( номер запису про обтяження: 45583796 від 0.12.2021 р. ) щодо належного ТОВ "ІНВЕСТ-ТРЕЙД 2016" нерухомого майна, а саме: будівлі фізкультурного комплексу літ. А-3, А-2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. В`ячеслава Зайцева ( Лермонтова ), 9-а.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що ТОВ ІНВЕСТ-ТРЕЙД 2016 є власником нежитлової будівлі літ. А-3, загальною площею 3186,3 кв. м, розташованій в місті Запоріжжя по вул. В`ячеслава Зайцева ( Лермонтова ), 9-а на підставі договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна від 23.11.2016 р.. Право власності на нежитлову будівлю зареєстровано за позивачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 23.11.2016 р., номер запису про право власності 17587032, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 336107823101. За твердженням позивача, у січні 2024 року йому став відомий той факт, що вказана нежитлова будівля обтяжена податковою заставою на підставі акту про опис майна від 23.10.2021 р., складеного на підставі рішення уповноваженої особи ГУ ДПС у Запорізькій області від 03.04.2018 р. № 243 про опис майна у податкову заставу платника податків Гребенчук Світлани Володимирівни ( код НОМЕР_1 ). На звернення позивача до Головного управління ДПС у Запорізькій області листом вих. № 01 від 02.02.2024 р. з проханням виключити з акту опису майна та зняти податкову заставу з нежитлової будівлі ним отримано відповідь листом № 6048/6/08-01-13-05-03 від 12.02.2024 р. з повідомленням, що у зв`язку з тим, що у ФОП Гребенчук С.В. станом на 12.02.2024 р. розмір податкового боргу складає 183 288,16 грн. і вона є власником нежитлової будівлі з реєстраційним номером майна 4657691 згідно інформації, що міститься у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, податкова застава з номером запису про обтяження 45583796, яка зареєстрована 10.12.2021 р., є правомірною та правові підстави для її виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження відсутні. Позивач вважає, що перебування спірного майна в податковій заставі порушує право власності Позивача на це майно. Посилаючись на приписи ст. ст. 15, 16, 316, 319, 328, 391 ЦК України, ст. ст. 14, 87, 88, 89, 93 Податкового кодексу України, Позивач просив позов задовольнити.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.07.2024 р. у справі № 908/490/24 позов задоволено частково. Припинено податкову заставу нерухомого майна, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( номер запису про обтяження: 45583796 від 0.12.2021 р. ) щодо об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі фізкультурного комплексу літ. А-3, загальною площею 3 186,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. В`ячеслава Зайцева ( Лермонтова ), 9-а, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-ТРЕЙД 2016" ( вул. В`ячеслава Зайцева ( Лермонтова ), буд. 9-А, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код 40815588 ). В іншій частині позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Державна податкова служба України в особі Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

При цьому, Скаржник зазначає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

Скаржник наголошує на тому, що у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до ст. 95 глави 9 розділу II Кодексу таке майно звільняється з-під податкової застави ( із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження надходження коштів до бюджету від такого продажу. Чинним законодавством передбачено виключні підстави припинення податкової заставні а саме визначених підпунктами 93.1.1-93.1.4 пункту93.1 ст. 93розділу ІІ Податкового Кодексу та у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до ст. 95 розділу II Кодексу з дня отримання органом доходів і зборів підтвердження про надходження коштів до, бюджету від такого продажу. Зазначене унеможливлює звільнення майна з під застави, тим більше, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Дармін М.О., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/490/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.07.2024 р. у справі № 908/490/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 908/490/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду .

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2024 р. апеляційну скаргу Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.07.2024 р. у справі № 908/490/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.09.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 15.01.2025 р.

Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 15.01.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

6. Встановлені судом обставини справи.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 25.12.2012 р. ОСОБА_1 - ліквідатор фізичної особи-підприємця Гребенчук Світлани Володимирівни ( Продавець ) передав у власність ПАТ Укрсоцбанк ( Покупець ) нежитлову будівлю літ. А-3, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Нежитлова будівля належала Продавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого 25.03.2008 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вакуленко С.О. за реєстровим № 840.

Відповідно до п. 5.2 цього договору відсутність заборони відчуження ( арешту ) відчужуваної нежитлової будівлі, податкової застави підтверджується відповідними витягами, виданими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. 25.12.2012 р..

В подальшому, 23.11.2016 р. між ПАТ Укрсоцбанк ( Продавець ) та ТОВ ІНВЕСТ-ТРЕЙД 2016 ( Покупець ) укладений Договір купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна, відповідно до умов якого Продавець передав у власність Покупця, а Покупець прийняв у власність належну Продавцю на праві власності нежитлову будівлю літ. А-3 - фізкультурний комплекс Орбіта, цегляний, загальною площею 3 186,3 кв. м, розташованій в м. Запоріжжя по вул. В`ячеслава Зайцева ( Лермонтова ), 9а.

Відповідно до п. 1.1 Договору зазначена нежитлова будівля належить Продавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. 25.12.2012 р., зареєстрованого за № 2511, право власності підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.04.2014 р., номер запису про право власності 5302583 реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 336107823101.

В пункті 1.3. Договору зазначено, що відсутність заборони відчуження ( арешту ) та обтяжень іпотекою нежитлового об`єкту, який є предметом цього договору підтверджується витягами від 23.11.2016 р. за результатами пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об`єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відсутність податкової застави підтверджується витягом 50840402 від 23.11.2016 р. з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С.

Позивач зазначив, що у січні 2024 року ТОВ ІНВЕСТ-ТРЕЙД 2016 став відомий той факт, що наведена нежитлова будівля обтяжена податковою заставою на підставі акту про опис майна від 23.10.2021 р., складеного на підставі рішення уповноваженої особи ГУ ДПС у Запорізькій області від 03.04.2018 р. № 243 про опис майна у податкову заставу платника податків Гребенчук Світлани Володимирівни ( код НОМЕР_1 ).

Листом вих. № 01 від 02.02.2024 р. Позивач звернувся до Головного управління ДПС у Запорізькій області зі зверненням, в якому просив виключити з акту опису майна та зняти податкову заставу з нежитлової будівлі літ. А-3, загальною площею 3 186,3 кв. м, розташованій в м. Запоріжжя по вул. В`ячеслава Зайцева ( Лермонтова ), 9а.

У відповідь на звернення, Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області листом № 6048/6/08-01-13-05-03 від 12.02.2024 р. повідомило Позивача, що у зв`язку з тим, що у ФОП Гребенчук С.В. станом на 12.02.2024 р. розмір податкового боргу складає 183 288,16 грн. і вона є власником нежитлової будівлі з реєстраційним номером майна 4657691 згідно інформації, що міститься у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, податкова застава з номером запису про обтяження 45583796, яка зареєстрована 10.12.2021 р., є правомірною та правові підстави для її виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження відсутні.

Наведені обставини стали підставою для звернення ТОВ ІНВЕСТ-ТРЕЙД 2016 до суду з позовом, в якому Позивач просить усунути перешкоди у здійсненні ним права розпорядження на належне йому на праві власності нерухоме майно шляхом припинення податкової застави вище вказаного нерухомого майна.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог у даній справі.

Судове рішення мотивоване тим, що податкова застава не пов`язана з особою Позивача, стосується майна, яке придбано відповідно до правочину, який є дійсним, порушує права власника на розпорядження цим майном.

Відмовляючи в позові в частині припинення податкової застави стосовно будівлі фізкультурного комплексу за Літ. А-2, суд звернув увагу, що в прохальній частині позовної заяви Позивач просив припинити податкову заставу нерухомого майна, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( номер запису про обтяження: 45583796 від 0.12.2021 р. ) щодо належного ТОВ ІНВЕСТ-ТРЕЙД 2016 (ЄДРПОУ 40815588) нерухомого майна, а саме: будівлі фізкультурного комплексу літ. А-3, А-2, що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вул. В`ячеслава Зайцева (Лермонтова), 9-А. Однак, доказів того, що обтяження щодо майна за адресою: місто Запоріжжя, вул. В`ячеслава Зайцева (Лермонтова), 9-А, також стосується частини будівлі фізкультурного комплексу за Літ. А-2, позивач не надав. Жодних пояснень щодо такого визначення прохальної частини позову позивачем не наведено.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Зважаючи на те, що Відповідач оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно у частині задоволення позовних вимог про припинення податкової застави щодо об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі фізкультурного комплексу літ. А-3, загальною площею 3 186,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. В`ячеслава Зайцева ( Лермонтова ), 9-а, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судових рішень лише у межах зазначених позовних вимог.

Предметом спору у даній справі є усунення перешкод у користуванні майном шляхом припинення податкової застави, зокрема на підставі ст. 391 ЦК України.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами (принципами) цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав, необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє в межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства. Добросовісність (від лат. "bona fides") розкривається через те, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У гл. 23 роз. I ст. 3 ЦК України закріплений такий інститут речового права як право власності, зміст якого розкривається в ст. 319 ЦК України. Так, за ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право володіння - це право фактичного, фізичного та господарського панування особи над річчю, яке полягає в можливості особи безпосередньо тримати належну річ у себе. Право користування означає можливість використовувати властивості речі для своїх потреб чи потреб інших осіб, присвоювати плоди та прибутки, які їх приносить річ. Правом розпорядження є право власника визначити юридичну долю майна, тобто передбачає можливістю укладення щодо речі будь-яких правочинів в межах, визначених законодавством (припинити чи обмежити своє право власності).

Частиною 2 ст. 41 Конституції України встановлено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Підстави набуття права власності регулює ст. 328 ЦК України, відповідно до якої підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти або правовідносини. Традиційно підстави набуття права власності поділяють на первісні (набуття права власності вперше, незалежно від волі попередніх власників) і похідні (зміна власника).

Відповідно до ЦК України до первісних підстав набуття права власності належать набуття права на новостворене майно, у тому числі об`єкт будівництва (ст. 331 ЦК України ), переробка речі ( specification (ст. 332 ЦК України ), привласнення загальнодоступних дарів природи ( accesio (ст. 333 ЦК України), набувальна давність ( ст. 344 ЦК України ) та інші. Найбільш поширеними похідними способами набуття права власності юридичними особами є набуття права власності на підставі правочинів ( ст. 334 ЦК України ).

Як зазначалося раніше, відповідно до умов договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 25.12.2012 р. ОСОБА_1 - ліквідатор фізичної особи-підприємця Гребенчук Світлани Володимирівни передав у власність ПАТ «Укрсоцбанк» нежитлову будівлю ліг. A-3, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

В подальшому, ТОВ "ІНВЕСТ-ТРЕЙД 2016" на підставі Договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна від 23.11.2016 р., укладеного з ПАТ «Укрсоцбанк» ( Продавець ), отримав у власність нежитлову будівлю літ. А-3 - фізкультурний комплекс «Орбіта», цегляний, загальною площею 3 186,3 кв. м, розташованій в АДРЕСА_1 .

У той же час, з Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 10.12.2021 р. № 2896343191 вбачається, що 10.12.2021 р. у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстроване обтяження № 62199504 - податкова застава, де обтяжувачем зазначено Державна податкова служба України, а Боржником зазначено Гребенчук Світлану Володимирівну, РНОКПП НОМЕР_1 . Підстава обтяження: акт опису майна, серія на номер: 785/08-01-13-05, виданий 10.12.2021 р., видавник: ГУ ДПС у Запорізькій області.

Отже, ТОВ ІНВЕСТ-ТРЕЙД 2016 є власником майна (нежитлової будівлі літ. А-3, загальною площею 3 186,3 кв. м, розташованій в АДРЕСА_1 ), яке знаходиться у податковій заставі з відміткою заборони його відчуження, і такі обставини мають триваючий характер та перешкоджають позивачу на свій розсуд розпоряджатися власним майном.

За змістом статей 316, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі ст. 391 вказаного Кодексу власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Державною податковою службою України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області не оскаржувалися дії ТОВ ІНВЕСТ-ТРЕЙД 2016 щодо набуття права власності на спірне майно, також не оскаржувався укладений ФОП Гребенчук С. В. відповідний правочин з ПАТ Укрсоцбанк. Не спростовуються Відповідачем і підстави набуття Позивачем права власності на спірне майно.

Що до Позивача у справі, то до нього не застосовувалася податкова застава і останній є набувачем спірного майна, за договором купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна від 23.11.2016 р. з попереднім власником ПАТ Укрсоцбанк.

У даному випадку податкова застава застосована у зв`язку із наявністю податкового боргу у ФОП Гребенчук С. В., якій майно належало до його продажу ПАТ Укрсоцбанк за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 25.12.2012 р..

Пунктом 88.1 ст. 88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави (пп. 14.1.155 ст. 14 ПК України).

За п. 89.2 ст. 89 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п. 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Ст. 93 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для припинення податкової застави майна боржника.

Так, відповідно до цієї норми майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених ст. 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання; отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до ст. 92 цього Кодексу. Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених п. 93.1 цієї статті (п. п. 93.1, 93.2 ст. 93 ПК України).

Здійснюючи тлумачення вказаних норм ПК України, Верховний Суд у постанові від 06.02.2024 р. у справі № 914/2901/21 зазначив про те, що податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, який має податковий борг у той час, як позивач не є боржником зі сплати податків, правомірно придбав майно на прилюдних торгах, а боржником є ПрАТ "Аеробуд". На думку Верховного Суду у справі № 914/2901/21, оскільки податкова застава не пов`язана з особою позивача, стосується майна, яке придбано на електронних торгах, порушує права власника на розпорядження цим майном, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та припинення податкової застави спірного майна. До подібних висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 02.11.2022 р. у справі № 916/2016/21, від 27.06.2023 р. у справі № 907/568/22, від 09.08.2023 р. у справі № 907/850/22.

Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи документи відповідно до норми ст. 86 ГПК України, встановивши, що Позивач придбав майно, яке є предметом оспорюваної податкової застави, згідно з договором купівлі-продажу та правомірність набуття ним права власності на це майно не оспорена, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність припинення податкової застави на належне Позивачу майно, оскільки останній не відповідає за податковими зобов`язаннями попереднього власника майна ОСОБА_2 та, що податкова застава у цьому випадку не пов`язана з особою Позивача. Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції також обґрунтовано зазначив, що ст. 93 ПК України не можна застосовувати у контексті спірних правовідносин, оскільки Позивач не є боржником щодо якого передбачені у вказаній нормі права випадки можливості звільнення майна з податкової застави, що узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.06.2023 р. у справі № 907/568/22.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.07.2024 р. у справі № 908/490/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.01.2025 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін