Рішення

від 06.01.2025 по справі 910/7703/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.01.2025Справа № 910/7703/24Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Керівника Скадовської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Скадовської міської ради та Скадовської міської військової адміністрації Скадовського району Херсонської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаздобич" та Комунального некомерційного підприємства "Скадовська центральна міська лікарня" Скадовської міської ради

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 143 726,06 грн.

Представники учасників справи:

від позивача 1: Осипов С.О., в порядку самопредставництва;

від позивача 2: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

від прокуратури: Стретович М.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Скадовської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом в інтересах держави в особі Скадовської міської ради та Скадовської міської військової адміністрації Скадовського району Херсонської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргаздобич» та Комунального некомерційного підприємства «Скадовська центральна міська лікарня» Скадовської міської ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 143 726,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані укладенням відповідачами Додаткових угод № 4 від 19.02.2021, № 6 від 03.03.2021, № 7 від 17.08.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 503 від 21.02.2021 з суттєвими порушеннями вимог законодавства у сфері публічних закупівель, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.

01.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 12.08.2024.

26.07.2024 представником прокуратури подано заяву про повідомлення дати слухання.

07.08.2024 представником відповідача 2 подано заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача 2.

У судове засідання 12.08.2024 представник прокуратури з`явився, інші учасники справи не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 відкладено підготовче засідання на 23.09.2024 та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргаздобич» та Головного управління Державної податкової служби у місті Києві докази.

У судове засідання 23.09.2024 представник прокуратури з`явився, інші учасники справи не з`явились.

Як встановлено судом, станом на 23.09.2024 вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 в частині надання витребуваних доказів не виконані, в зв`язку з чим, суд вважає за необхідне повторно витребувати докази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 відкладено підготовче засідання на 14.10.2024 та повторно витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргаздобич» та Головного управління Державної податкової служби у місті Києві докази.

У судове засідання 14.10.2024 представник прокуратури з`явився, інші учасники справи не з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 11.11.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

15.10.2024 від Головного управління Державної податкової служби у місті Києві надійшли витребувані ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 докази.

У судове засідання 11.11.2024 представник прокуратури з`явився, інші учасники справи не з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 02.12.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 02.12.2024 представник прокуратури з`явився, інші учасники справи не з`явились.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.01.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.

02.01.2025 представником позивача 1 подано заяву про проведення засідання за відсутності представника та заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 06.01.2025 представники прокуратури та позивача 1 з`явились, представники інших учасників справи не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представників учасників справи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представники позивача 1 та прокуратури позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 06.01.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведення процедури закупівлі UA-2020-11-25-007365-c щодо закупівлі електричної енергії ДК 021:2015:09310000-5, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укргаздобич» (далі - постачальник, відповідач 1) та Комунальним некомерційним підприємством «Скадовська центральна міська лікарня» (далі - споживач, відповідач 2) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 503 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується у 2021 році поставити споживачу товар, зазначений в Договорі, код ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія (далі - товар), а споживач прийняти і оплатити такий товар на умовах Договору.

Найменування, одиниці вимірювання товару визначаються умовами Договору, обсяг закупівлі електричної енергії становить - 650 000 кВт-год.

Джерело фінансування закупівлі - кошти місцевого (міського) бюджету (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору обсяги закупівлі товарів (робіт або послуг) можуть бути зменшені залежно від фактичного обсягу видатків споживача.

Ціна цього Договору встановлюється у національній валюті України та становить 1 560 000,00 грн. з ПДВ.

Ціна за 1 кВт-год складає 2,40 грн., в т.ч. ПДВ-0,4 грн., що включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії на відповідний розрахунковий період, затверджений Постановою НКРЕКП.

Оплата послуги з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем самостійно на рахунки оператора системи розподілу за тарифами, встановленими НКРЕКП (п. 3.1 Договору).

За умовами п. 4.2 Договору споживач здійснює оплату за фактично спожиту електричну енергію за фактичними показами засобів обліку електричної енергії по закінченні розрахункового періоду на підставі рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії.

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з умовами Договору.

Застосування встановлених або змінених тарифів проводиться шляхом укладення додаткових угод до Договору щодо визначення та врахування відповідних тарифів у розрахунках між сторонами.

Згідно з п. 4.4 Договору споживач здійснює оплату вартості обсягу електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання рахунку на оплату та Акту прийому-передачі електричної енергії, підписаного обома сторонами.

Строк поставки (передачі) товарів відповідно до п. 5.1 Договору з 01.001.2021 до 31.12.2021.

У відповідності до п. 5.4 Договору обсяг товару, що постачається є орієнтовним. Остаточний обсяг поставки товару та його вартість визначаються згідно умов Договору, залежно від тарифів, визначених відповідними постановами Національної комісії.

Строки постачання товару згідно п. 3 ст. 631 ЦК України дія цього Договору поширюється на відносини, які виникли до його укладання, тобто з 01.01.2021 і діє до 31.12.2021, а в частині виконання зобов`язання щодо оплати товару - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором (п. 10.1 Договору).

У відповідності до п. 11.1 Договору, істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

- зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача;

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії;

- покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

- продовження строку дії даного Договору та строку виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат споживача, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

- погодження зміни ціни в Договору в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

- зміни ціни в Договорі у зв`язку із зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, Argus регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в Договорі про закупівлю, у разі встановлення в Договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

- зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

27 січня 2021 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої, сторони дійшли згоди, зокрема викласти пункти 3.1 та 1.2 Договору в наступній редакціях: Ціна цього Договору встановлюється у національній валюті України та становить 1 000 000,00 грн. з урахуванням ПДВ - 166 666,67 грн. (п. 3.1); найменування, одиниці вимірювання товару визначаються умовами Договору, обсяг закупівлі електричної енергії становить - 416 666,66 кВт-год (п. 1.2).

04 лютого 2021 року сторонами укладено Додаткову угоду № 4 до Договору, за умовами якої, сторони дійшли згоди, зокрема викласти пункти 3.1 та 1.2 Договору в наступній редакціях: Ціна цього Договору встановлюється у національній валюті України та становить 900 000,00 грн. з урахуванням ПДВ - 150 000,00 грн. (п. 3.1); найменування, одиниці вимірювання товару визначаються умовами Договору, обсяг закупівлі електричної енергії становить - 375 000 кВт-год (п. 1.2).

19 лютого 2021 року сторонами укладено Додаткову угоду № 4 до Договору, за умовами якої, сторони дійшли згоди, зокрема викласти пункти 3.1 та 1.2 Договору в наступній редакціях: Ціна цього Договору встановлюється у національній валюті України та становить 899 998,47 грн. з урахуванням ПДВ - 149 999,75 грн.; ціна за 1 кВт-год складає 2,61 грн., в т.ч. ПДВ - 0,44 грн., що включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії на відповідний розрахунковий період, затверджений Постановою НКРЕКП (п. 3.1); найменування, одиниці вимірювання товару визначаються умовами Договору, обсяг закупівлі електричної енергії становить - 344 827 кВт-год (п. 1.2).

03 березня 2021 року сторонами укладено Додаткову угоду № 6 до Договору, за умовами якої, сторони дійшли згоди, зокрема викласти пункти 3.1 та 1.2 Договору в наступній редакціях: Ціна цього Договору встановлюється у національній валюті України та становить 899 996,21 грн. з урахуванням ПДВ - 149 999,37 грн.; ціна за 1 кВт-год електричної енергії, спожитої станом на дату укладання цього Договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 2,8355 грн. з урахуванням ДПВ, у тому числі: ціна електричної енергії - 2,06899 грн.; тариф на послуги з передачі - 0,29393 грн.; ПДВ у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,47258 грн.; сума оплати за послуги з передачі електричної енергії включається в рахунок за електричну енергію (п. 3.1); найменування, одиниці вимірювання товару визначаються умовами Договору, обсяг закупівлі електричної енергії становить - 317403 кВт-год (п. 1.2).

17 серпня 2021 року сторонами укладено Додаткову угоду № 7 до Договору, за умовами якої, сторони дійшли згоди, зокрема викласти пункти 3.1 та 1.2 Договору в наступній редакціях: Ціна цього Договору встановлюється у національній валюті України та становить 899 994,15 грн. з урахуванням ПДВ - 149 999,025 грн.; ціна за 1 кВт-год електричної енергії, спожитої станом на дату укладання цього Договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 3,083534 грн. з урахуванням ДПВ, у тому числі: ціна електричної енергії - 2,275682 грн.; тариф на послуги з передачі - 0,29393 грн.; ПДВ у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,5139224 грн.; сума оплати за послуги з передачі електричної енергії включається в рахунок за електричну енергію (п. 3.1); найменування, одиниці вимірювання товару визначаються умовами Договору, обсяг закупівлі електричної енергії становить - 291871 кВт-год (п. 1.2).

06 грудня 2021 року сторонами укладено Додаткову угоду № 8 до Договору, за умовами якої сторони дійшли згоди, зокрема п. 3.1 Договору викласти в наступній редакції: ціна цього Договору встановлюється у національній валюті України та становить 899 985,95 грн. з ПДВ, з них: сума власних коштів - 3 912,69 грн., сума бюджетних коштів - 896 073,26 грн.

За результатами виконання Договору, відповідачем 2 спожито протягом січня - липня 2021 року електричну енергію у кількості 313478 кВт-год., яку відповідачем 2 оплачено на суму 896 073,26 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор зазначає, що Додаткові угоди № 4 від 19.02.2021, № 6 від 05.03.2021, № 7 від 17.08.2021 до Договору укладено з суттєвими порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, оскільки порушено пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення при відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку. Крім того, на час підписання додаткових угод відсутнє будь - яке документальне підтвердження коливання цін на електричну енергію в бік збільшення. За таких підстав, просить суд визнати недійсними означені додаткові угоди та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргаздобич» на користь Скадовської міської ради кошти в сумі 143 726,06 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 вказаної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, требувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме - подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в п. 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

У даному випадку, подаючи позов до суду, прокурор послався на ч. 3-5 статті 53 ГПК України, ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та вказав на неналежне здійснення Скадовською міською радою та Скадовською міською військовою адміністрацією Скадовського району Херсонської області захисту інтересів держави.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (Порядок).

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Відповідно до пунктів 4, 7 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошторис розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плати використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне та цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі. Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац 3 пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 ст. 2 Бюджетного кодексу України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету.

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України).

За змістом абзацу 2 пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

У спірних відносинах, що розглядаються, головним розпорядником бюджетних коштів є Скадовська міська рада, яка здійснює контроль за використання бюджетних коштів. Рада є уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому суд погоджується з тим, що означені особи є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 № 904/123/22; від 26.1.12022 у справі 904/5558/20 та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 № 587/430/16-ц та від 15.10.2019 № 903/129/18, сам факт не звернення до суду належного суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають підстави для звернення до суду з відповідним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що прокурор дотримався порядку, визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Скадовської міської ради, тоді як остання не виконала свої повноваження.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 ЦК України встановлені правові наслідки недійсності правочину. Згідно з частиною першою цієї статті недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (частина друга статті 216 ЦК України).

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Згідно з частиною четвертою вказаної статті правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Відповідно до частини п`ятої наведеної статті вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Суд зазначає, що сторони уклали Договір за результатами проведення процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який встановлює правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Згідно з пунктами 6, 11, 22 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" (тут і надалі в редакції, чинній станом на дату укладення спірного правочину): договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; замовники - суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону. При цьому, предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку.

Положеннями частини 1 статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно з частиною першою статті 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» договори про закупівлю укладаються з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів України, а також з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та / або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За приписами частини 2 статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній до внесення змін згідно із Законом №1530-IX від 03.06.2021) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Внесені в червні 2021 року Законом №1530-IX від 03.06.2021 зміни у пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" жодним чином не впливають на вирішення даного спору та / або не змінюються суті даних норм.

Тобто протягом всього періоду правовідносин сторін за Договором у другому реченні пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" законодавець визнавав (та на даний час визнає) особливості застосування визначеного цією нормою виключення на ринку електроенергії.

Це обумовлене тим, що правовідносини з купівлі-продажу електроенергії є регульовані державою, а відтак для правильного вирішення даного спору не є достатнім аналіз лише Закону України "Про публічні закупівлі", адже існує спеціальне законодавство у цій галузі.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин регулюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Не вдаючись у поглиблений аналіз законодавства про ринок електричної енергії, суд зупиниться на пункті 5 частині 2 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії", який передбачає, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема правилами роздрібного ринку.

Частина п`ята вказаної статті визначає, що правила роздрібного ринку передбачають, зокрема загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії". Ці правила затверджуються Регулятором - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Дана норма має особливе значення в аспекті спірних правовідносин, адже купівля продаж електричної енергії мала місце на роздрібному ринку, а відтак суд зобов`язаний врахувати затверджені Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) правила роздрібного ринку, які ухвалені на виконання Закону України "Про ринок електричної енергії".

Ринок електроенергії у даному випадку вирізняє декілька різновидів придбання електроенергії постачальником для її наступного продажу споживачам. Зокрема такими видами є:

а) придбання електроенергії на підставі двохсторонніх договорів з виробниками електроенергії та на організованих сегментах ринку його взаємовідносини з іншими учасниками ринку регулюються Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 (надалі - Правила №307);

б) придбання електроенергії на торгах на підставі Правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №308 (надалі - Правила №308).

Враховуючи викладене, судом враховуються коливання ціни на ринку на добу на перед, що склалися на таких електронних торгах, а інформація про це міститься на сайті Оператора ринку (https://www.oree.com.ua/).

Разом з тим, відповідно до відомостей із сайту Оператора ринку/аналітичні матеріали/Аналіз РДН і ВДР/Аналіз за місяць (РДН) (https://www.oree.com.ua/index.php/graphs_trading/month_rdn_main), ринкові ціни на електроенергії (особливо у спірний період 2021 року) не мають тенденції постійного збільшення.

Із аналізу графіку зміни ціни на РДН на торговій зоні Об`єднана енергетична система України (ОЕС України) прослідковуються як спади ціни на електричну енергію, так і її зростання.

На момент укладання додаткових угод ціна на РДН в торговій зоні ОЕС України була наступна:

- 19 лютого 2021 року - 1,60407 грн.;

- 03 березня 2021 року - 1,23893 грн.;

- 17 серпня 2021 року - 2,21505 грн.;

При цьому, у першу декаду січня 2021 року ринкова ціна коливалася у межах від 0,83972 грн до 1,119117 грн за 1 кВт без ПДВ, до кінця липня 2021 року ринкова ціна не перевищувала ціну 1,6 грн за 1 кВт без ПДВ, а весь травень становила менше 1,00 грн за 1 кВт без ПДВ, проте жодна із сторін Договору не ініціював зменшення ціни договору.

Таким чином, на момент укладання Додаткових угод 4, 6, 7 ринкова ціна електроенергії знаходилася в межах ринкової ціни (не перевищувала) тієї, яка існувала на момент подачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргаздобич" комерційної пропозиції для участі в процедурі закупівлі, що виключало можливість збільшення ціни договору.

Незважаючи на те, що де-факто ринкова ціна електроенергії залишалася в межах ціни, яка існувала у грудні 2020 року - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргаздобич" ініціювало збільшення ціни договору з 2,4 грн до 3,083534 грн., тобто на 28,5%.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17).

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, збільшення вартості електроенергії в межах договору про закупівлю електричної енергії та укладання додаткових угод №№ 4, 6, 7 за відсутності збільшення ринкової ціни понад ціну, яка існувала на момент подачі комерційної пропозиції, виключають можливість висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргаздобич" діяло добросовісно з метою розумного збереження власної прибутковості від угоди в межах, які існували на момент прийняття рішення про участь в торгах.

Вказане виключає можливість для висновку про законність в тому числі Додаткових угод №; 4, 6, 7.

Таким чином, збільшення ціни електроенергії в межах укладеного договору про закупівлю електричної енергії (в якому не укладалися додаткові угоди про зменшення ціни) можливе за умови збільшення ринкової ціни РДН у порівнянні із ціною РДН, яка існувала на момент прийняття рішення про участь в торгах (подача комерційної пропозиції).

Зловживання постачальника шляхом безпідставного збільшення ціни договору виключає можливість для висновку про правомірність реалізації права на збільшення ціни, навіть у тих випадках коли на момент укладання додаткової угоди відбулося коливання ціни у порівнянні із ціною на момент подачі комерційної пропозиції.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону "Про публічні закупівлі".

Оскільки збільшення ціни на товар, внаслідок підписання оспорюваних додаткових угод, відбулося без належного обґрунтування та належних доказів коливання цін на товар, то таке збільшення є прямим порушенням ст. 5, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, а відтак є підставою для визнання цих додаткових угод недійсними на підставі положень ст. ст. 203, 205 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що додаткові угоди №№ 4, 6, 7 до Договору суперечать наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та ЗУ «Про публічні закупівлі», а тому повинні бути визнані недійсними.

В свою чергу, вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, може бути заявлена як самостійно, так і бути об`єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе).

Правовими наслідками недійсності правочину є двостороння реституція - у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за умовами, дійсними на момент відшкодування. Одностороння реституція чинним законодавством не передбачена.

При цьому, відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а тому недійсність спірних додаткових угод не означає, що між сторонами відсутні договірні відносини, оскільки між ними укладено договір, а тому зобов`язання є договірними. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 927/550/20, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Системний аналіз положень ст. ст. 11, 177, 202, ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 № 6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 № 3-11гс15 та від 24.09.2014 № 6-122цс14.

Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зважаючи на те, що без урахування Додаткових угод №№ 4, 6, 7 споживач мав сплатити 752 347,20 грн. вартості спожитої електричної енергії (313478 кВт-год) за період з січня 2021 по липень 2021, а фактично сплатив 896 073,26 грн., судом встановлено, що сума переплати 143 726,06 грн. є такою, що безпідставно одержана відповідачем 1. Тому відповідно до статей 216, 1212 ЦК України підлягає поверненню.

У ч. 2 ст. 712 ЦК передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК "Купівля-продаж" і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована ст. 1212.

Доказів поставки товару на всю суму здійсненої оплати, відповідачем 1 до матеріалів справи не надано.

Відтак, вимоги прокурора про стягнення з відповідача 1 на користь Скадовської міської ради коштів у сумі 143 726,06 грн. сплачених відповідачем 2 за товар, який так і не був поставлений відповідачем 1, підлягають задоволенню на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача 1 в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними Додаткові угоди № 4 від 19.02.2021, № 6 від 03.03.2021, № 7 від 17.08.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 503 від 21.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргаздобич" та Комунальним некомерційним підприємством "Скадовська центральна міська лікарня" Скадовської міської ради.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаздобич" (03126, м. Київ, вул. Донця Михайла, 18, кв. 23; ідентифікаційний код: 41055889) на користь Скадовської міської ради (75700, Херсонська обл., м. Скадовськ, вул. Гагаріна, 63; ідентифікаційний код: 26285017) 143 726 (сто сорок три тисячі сімсот двадцять шість) грн. 06 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаздобич" (03126, м. Київ, вул. Донця Михайла, 18, кв. 23; ідентифікаційний код: 41055889) на користь Херсонської обласної прокуратури (01011, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33; ідентифікаційний код: 04851120) витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 689 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн. 60 коп.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.01.2025

Суддя О.А. Грєхова