Рішення

від 08.01.2025 по справі 925/1807/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м.Черкаси Справа № 925/1807/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду розглянув справу за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави (без визначення органу)

до відповідачів: 1) Червонослобідської сільської ради, Черкаська область, Черкаський район, с.Червона Слобода, вул.Соборна,2/1;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "СББ-Груп", АДРЕСА_1

про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконними скасування рішення, визнання недійсним договору, зобов`язання повернути земельну ділянку,

за участю повноважних представників сторін:

прокурор: Куліш А.А. - прокурор відділу - за посадою;

від відповідача-1: Ткач І.О. - самопредставництво,

Єременко Л.В. - самопредставництво;

від відповідача-2: участі не брав.

Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом в інтересах держави (без визначення органу) до відповідачів: Червонослобідської сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "СББ-Груп" з вимогами про:

усунення перешкод Червонослобідській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 7124989000:02:003:2176 площею 0,5827 га шляхом визнання незаконним та скасування рішення Червонослобідської сільської ради від 22.12.2022 №26-61/VIII "Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду товариства з обмеженою відповідальністю "СББ-ГРУП" с. Червона Слобода";

усунення перешкод Червонослобідській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 7124989000:02:003:2176 площею 0,5827 га шляхом визнання недійсним договору оренди землі від 23.12.2022, укладеного між ТОВ "СББ-Груп" (код ЄДРПОУ 41182516) та Червонослобідською сільською радою (код ЄДРПОУ 26323717), який зареєстрований 29.12.2022 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №48907398;

усунення перешкод Червонослобідській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості шляхом зобов`язання товариства "СББ-Груп" повернути на користь Червонослобідської територіальної громади земельну ділянку з кадастровим номером 7124989000:02:003:2176 площею 0,5827 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2677961271080), що розташована за адресою АДРЕСА_1;

а також про стягнення з відповідачів судових витрат по справі на користь Черкаської обласної прокуратури (бул.Шевченка,286, м.Черкаси, 18015, код ЄДРПОУ 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в державній казначейській службі України у м.Київ).

Ухвалою суду від 09.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у судове засідання 07.10.2024.

07.10.2024 в час призначеного по даній справі судового засідання по території України та, зокрема в Черкаській області, було оголошено масовану повітряну тривогу у зв`язку з військовою агресією рф та застосуванням ударних БпЛА. Проведення судового засідання відкладено на 05.11.2024.

05.11.2024 проведення судового засідання відкладено на 17.12.2024.

17.12.2024 проведення судового засідання відкладено на 08.01.2025

Відповідач2 був належним чином повідомлений про дату, час та місце цього засідання, однак участі представника не забезпечив, про причини його неявки до суду не повідомив.

В судовому засіданні 08.01.2025:

Прокурор вимоги підтримав та просить позов задовольнити. Вказує на порушення права територіальної громади села на використання земельної ділянки комунальної власності, яка передана сільською радою в оренду ТОВ "СББ-Груп" з порушенням земельного законодавства.

Представники відповідача1, кожен окремо, вимоги прокурора заперечили. Вказали на необгрунтовані втручання прокурора в дискреційні повноваження ради. Вказали на відсутність порушення радою чинного земельного та цивільного законодавства та недоведеність вимог прокурора.

Відповідач2 вимоги заперечив (відзив на позов вх.суду №12257/24 від 05.08.2024, том 2 а.с. 110-125) та підтримав позицію відповідача1.

За результатами судового розгляду 08.01.2025 проголошено та приєднано до справи вступну та резолютивну частину судового рішення відповідно до приписів ст.ст. 233, 240 ГПК України.

Обґрунтування сторонами своїх вимог та заперечень, перевірка їх судом, з`ясування дійсних взаємовідносин сторін та обставин:

При зверненні з позовом прокурор вказав, що прокуратурою у ході реалізації повноважень на підставі ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та в межах розслідування кримінального провадження №42023252010000009 (том 1 а.с. 61-63) були виявлені порушення вимог земельного законодавства службовими особами Червонослобідської сільської ради в частині набуття та передачі в користування земельних ділянок комунальної власності в межах Червонослобідської ОТГ Черкаського району Черкаської області.

Державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг у м. Золотоноша Андрущенко І.С. 01.02.2021 зареєстровано заяву про державну реєстрацію права власності на майно, що знаходиться в АДРЕСА_1 , реєстраційний №43814228 (том 1 а.с. 69).

На вказаний об`єкт нерухомості 29.01.2021 суб`єктом підприємницької діяльності Прудіусом С.І. виготовлено технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими та допоміжними будівлями та спорудами. Замовником технічної інвентаризації виступив ОСОБА_1 (том 1 а.с. 70-71).

01.02.2021 Державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг у м. Золотоноша Андрущенко І.С. зареєстровано право приватної власності на майно в АДРЕСА_1 , реєстраційний №2281930471249 (том 1 а.с. 73) за ОСОБА_1

16.03.2021 Державному реєстратору Центру надання адміністративних послуг у м. Золотоноша Андрущенко І.С. подано заяву про державну реєстрацію права власності на майно в АДРЕСА_1 за ТОВ "СББ-груп" (том 1 а.с. 75-77). Зареєстровано право приватної власності на майно в АДРЕСА_1 за ТОВ "СББ-груп" на підставі нотаріально посвідченого акту приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "СББ-груп" (том 1 а.с. 78).

В обґрунтування вимог прокурор посилається на факт смерті гр. ОСОБА_1 в грудні 2020 року (актовий запис про смерть №1973 від 04.06.2021, том 1 а.с. 84-87), та повідомлення приватного нотаріуса Р.В.Левицької Соснівському районному суду від 22.06.2023 (том 1 а.с. 83), що приватний нотаріус не посвідчував справжність підписів ОСОБА_1 в акті приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "СББ-груп".

За даними комунального підприємства "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" інвентаризаційна справа на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, не зареєстрована (лист від 07.03.2023 №143, том 1 а.с. 89).

Прокурор вважає, що державна реєстрація речового права власності на об`єкт незавершеного будівництва здійснена всупереч вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент здійснення реєстрації нерухомого майна) та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок, в редакції чинній на момент здійснення реєстрації нерухомого майна).

Як зазначив прокурор, вказане у подальшому мало наслідком незаконне, позаконкурентне отримання відповідачем2 у користування земельної ділянки комунальної власності на підставі вищевказаного Рішення.

Натомість 23.09.2021 товариство "СББ-груп" письмово звернулось в Червонослобідську сільську раду з заявою про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки під об`єктами нерухомості в оренду на 25 років (том 1 а.с. 91).

Рішенням Червонослобідської сільської ради від 03.12.2021 за №15-60/VIII товариству "СББ-груп" надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,5827 га під об`єктами нерухомості за адресою АДРЕСА_1 в оренду на 25 років (том 1 а.с. 92).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 7124989000:02:003:2176 площею 0,5827 га виготовлений ФОП Богуславець І.І. (том 1 а.с. 104-131).

Розроблений проект відведення спірної земельної ділянки поданий на затвердження Червонослобідської сільської ради 22.12.2022 (том 1 а.с. 93).

Рішенням Червонослобідської сільської ради від 22.12.2022 за №28-61/VIII товариству "СББ-груп" затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,5827 га під об`єктами нерухомості за адресою АДРЕСА_1 Черкаського району в оренду на 25 років (том 1 а.с. 94).

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124989000:02:003:2176 площею 0,5827 га зареєстрована в Державному земельному кадастрі 22.12.2022 (том 1 а.с. 101).

Земельна ділянка за цільовим призначенням віднесена до земель промисловості та зв`язку. Розмір орендної плати встановлений 7% від нормативної грошової оцінки землі. Зобов`язано товариство "СББ-груп" укласти договір оренди землі та зареєструвати право оренди землі.

23.12.2022 між сільською радою (орендодавець) та товариством "СББ-груп" (орендар) укладено двосторонній консенсуальний строковий оплатний договір оренди землі (том 1 а.с. 95-100). На вказаній земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомості ТОВ "СББ-груп".

Не погодившись з передачею сільською радою в оренду спірної земельної ділянки товариству "СББ-груп" без проведення конкурсу, прокурор звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом про захист порушеного права та повернення ділянки з кадастровим номером 7124989000:02:003:2176 площею 0,5827 га орендодавцеві - Червонослобідській сільській раді. При цьому прокурор виступає як позивач, не визначивши орган влади, в інтересах якого діє.

Право комунальної власності на спірну земельну ділянку ніким з учасників не оспорюється.

Розміщення нерухомого майна на спірній ділянці з кадастровим номером 7124989000:02:003:2176 площею 0,5827 га - ніким не оспорюється.

Натомість прокурор заявляє про можливість визнання нерухомого майна приватної власності (СББ-груп) на ділянці по АДРЕСА_1 безхазяйним та прийняття його в комунальну власність та заявляє про мету позову упередити передачу спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7124989000:02:003:2176 площею 0,5827 га в приватну власність, в т.ч. товариству "СББ-груп".

Доказів вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності - документи справи не містять.

Доказів заборгованості орендаря по використанню землі комунальної власності - документи справи не містять.

Натомість прокурор стверджує, що надання в оренду спірної земельної ділянки комунальної власності відбулося всупереч вимог земельного законодавства, зокрема ст.ст.124, 134 Земельного кодексу України щодо обов`язковості передачі у користування земельних ділянок комунальної власності на конкурентних засадах (на земельних торгах), що порушує встановлений державою порядок набуття прав на землю, створює передумови для незаконного надання переваг для конкретної особи перед іншими та порушує права Червонослобідської територіальної громади на надання спірних земельних ділянок в оренду на найвигідніших умовах.

Прокурор вказує, що порушення відповідачами конституційного принципу законності набуття та реалізації права на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зумовлює необхідність вжиття заходів представницького характеру, направлених на захист порушених інтересів територіальної громади. При цьому суть порушення, настання негативних наслідків для громади, порушення прав третіх осіб - прокурором не наводяться та не доводяться.

На думку прокурора, визнання дійсними правовідносин оренди земельної ділянки між Червонослобідською сільською радою та ТОВ «СББ-груп» на підставі недійсних документів - свідчить про порушення вимог законодавства Червонослобідською сільською радою, що представляє інтереси територіальної громади та зобов`язана ефективно, раціонально розпоряджатись власністю громади, недобросовісну, в спосіб, що непередбачено законодавством України, поведінку органу місцевого самоврядування з метою забезпечення першочергової можливості ТОВ «СББ-груп» на позаконкурентних умовах користуватися земельною ділянкою комунальної власності, що суперечить інтересам територіальної громади.

Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17). Разом з тим, Главою 29 ЦК України визначено такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов). Цивільним законом передбачені такі засади захисту права власності, як право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України) та від добросовісного набувача (ст. 388 ЦК України). Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений, як фактично, тобто повернення його у фактичне володіння, так і у власність цієї особи. При цьому у випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні або поновленні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Відповідні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (провадження №14-452цс18), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.09.2020 у справі №201/12925/17 (провадження №61-2178св19).

Прокурор пропонує зобов`язати СББ-груп" повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7124989000:02:003:2176 площею 0,5827 га орендодавцеві - Червонослобідській сільській раді Черкаського району.

Заперечення відповідача1 проти позову ґрунтуються на мотивах добросовісного набуття у власність територіальної громади в особі сільської ради спірної ділянки з кадастровим номером 7124989000:02:003:2176 площею 0,5827 га (АДРЕСА_1) внаслідок проведення адміністративної реформи населених пунктів, об`єднання територіальних громад та входження спірної земельної ділянки в адміністративні межі ОТГ.

Відповідач1 вказує на відсутність у прокурора та третіх осіб належних доказів неправомірності дій по відведенню в користування спірної та обтяженої нерухомим майном ТОВ "СББ-груп" земельної ділянки (відзив на позов - вх.суду №957 від 17.01.2024, том 1 а.с. 167-178, з доказами направлення учасникам).

Відповідач1 вважає, що Прокурор не визначився, чиє право порушено і який спосіб непорушене право може бути відновлено, а позов прокурор ґрунтується виключно на припущеннях, оскільки право власності відповідача2 на нерухоме майно по АДРЕСА_1 не поставлено під сумнів. Прокурор не є стороною спірних правовідносин та не може втручатися в господарську діяльність окремих юридичних осіб. Вироку у кримінальному провадженні №42023252010000009 (том 1 а.с. 61-63) немає, обвинувачення нікому не пред`явлено.

Просять в позові відмовити.

Заперечення відповідача2 проти позову грунтуються на добросовісності набуття нерухомого майна у власність, що розташоване на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 7124989000:02:003:2176 площею 0,5827 га (АДРЕСА_1), тривале безперервне відкрите користування за плату спірною ділянкою та відсутність будь-яких дій з контролю чи покращення ділянки з боку органів влади чи місцевого самоврядування (вх.суду №12257/24 від 05.08.2024, том 2 а.с. 110-125).

Відповідач2 підтримав заперечення відповідача1 та вказує на відсутність у справі матеріалів прокурорської перевірки чи належних первинних документів про незаконність набуття у власність товариством нерухомого майна, незаконність звернення в раду для відведення ділянки для використання майна за призначенням, незаконність дій ради по передачі в оренду обтяженої правами земельної ділянки комунальної власності. Право власності на майно відповідача2 прокурором не спростоване в належний спосіб.

Відповідач2 підтримує позицію сільської ради про добросовісність набуття у користування спірної земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером з кадастровим номером 7124989000:02:003:2176 площею 0,5827 га (АДРЕСА_1).

Відповідачі заперечують підстави, на яких прокурор звертається з позовними вимогами в господарський суд Черкаської області, без визначення державного органу як позивача та вказують на відсутність мотиву прокурора захищати державний інтерес в господарських відносинах в окремо взятій територіальній громаді.

Інших доказів сторонами не надано.

Оцінюючи пояснення учасників та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно з висновками постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положеннями постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням режиму воєнного стану та ймовірності повітряної тривоги в місті Черкаси у Господарському суді Черкаської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Суд відзначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" від 06.07.2010 №54111/07).

А) Щодо статусу прокурора та інших учасників в господарському процесі.

Згідно із вимогами ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.4, ч.5 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Обираючи форму представництва, прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке відповідно до ст.89 Закону України "Про Конституційний Суд України" є обов`язковим. Згідно з вказаним рішенням інтереси держави можуть збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб`єктів, індивідів, людей, з огляду на ст.ст. 1, 3, 6-8, 13, 14, 41, 50 Конституції України, має конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішенні земельних питань, і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на земельні ділянки.

За обґрунтуванням прокурора звернення до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні значимого питання про дотримання порядку передачі в користування спірних земель комунальної власності для отримання коштів і наповнення місцевого бюджету. Однак їх повернення у володіння територіальної громади вочевидь не переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося тільки за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельних ділянок - належністю їх до земель промисловості, зв`язку тощо (цільове призначення) та підняття розміру орендної плати при продажу права оренди ділянки з публічних торгів.

Прокурор вважає, що у спірних правовідносинах наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Зазначений висновок узгоджується з позиціями Європейського суду з прав людини. Європейська комісія за демократію через право та Венеціанська комісія на 63-му пленарному засіданні 10-11.06.2005 дійшла висновку, що держави уповноважені наділяти прокурорів правом захисту державного інтересу (принцип захисту державного інтересу); прокурори можуть бути наділені правом порушення процедур, або вступу в існуючі процедури, або застосування різних способів правового захисту для забезпечення законності (принцип законності).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на правову допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно ("Корольов проти Російської Федерації" у справі №5447/03 від 01.04.2010, "Менчинська проти Російської Федерації" у справі №42454/02 від 15.01.2009).

Про це також наголошено у рішення ЄСПЛ у справі "Бацанін проти Росії": підтримка прокурором однієї із сторін процесу в певних обставинах може бути виправданою. Більше того, участю прокурора в судовому процесі з метою захисту інтересів держави, у відповідності до вимог матеріального та процесуального законодавства, не порушується принцип рівності процесуальних можливостей сторін у судочинстві, який вимагає справедливого балансу між сторонами по справі.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

За таких обставин "суспільним", "публічним" інтересом є звернення прокурора з вимогою про усунення перешкод державі в особі територіальної громади с. Червона Слобода Черкаського району у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою промислового призначення, шляхом зобов`язання орендаря повернути орендодавцеві земельну ділянку з кадастровим номером з кадастровим номером 7124989000:02:003:2176 площею 0,5827 га (АДРЕСА_1)

Суд вважає, що прокурор недостатньо обґрунтував своє право на звернення в суд з даним позовом та використав неналежний спосіб захисту та відновлення порушення публічного права, яке не доведено, та порушив принцип рівності процесуальних можливостей сторін у судочинстві, який вимагає справедливого балансу між сторонами по справі, підмінивши позивача собою у спірних правовідносинах.

Б) Прокурор не визначив позивача у спірних відносинах, незважаючи на існування спеціального органу з контролю за використанням земель ДЗК, протиправно перебравши на себе повноваження діючого державного органу з контролю за використанням земель - Управління з контролю за використанням та охороною земель, що діє у складі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131.

Діяльність ДЗК регламентована постановою КМУ від 14.01.2015 №15 "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру". Суд враховує, що ДЗК є держателем Державного земельного кадастру.

В) відповідачі є самостійними юридичними особами.

Відповідач1 (Рада) є органом місцевого самоврядування відповідно до приписів Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з присвоєнням коду юридичної особи та внесенням даних в ЄДРПОУ, та суб`єктом господарювання на земельних ділянках комунальної власності в межах ОТГ (том 1 а.с. 175). Відповідач може діяти лише в спосіб, визначений Законом, і не інакше - приписи ст.19 Конституції України.

Відповідач2 є самостійною юридичною особою, суб`єктом господарювання на ринку послуг України з метою отримання прибутку, з присвоєнням ідентифікаційного коду та внесенням даних в ЄДРПОУ (том 2 а.с. 110-125). Господарська діяльність товариства не може здійснюватись на шкоду державі, публічному інтересу чи інтересу громади.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст.93 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.3 ст.5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст.13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Застосування судом норм матеріального права до спірних відносин:

Відповідно до приписів ст. 13 Конституції України "земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом".

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування":

ст.1. Основні терміни, використані в цьому Законі, мають таке значення: територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними

одиницями /.../;

ч.2 ст.2. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

п.34 ч.1 ст.26. Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

п.п.10 п."б" ч.1 ст.33. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження: здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до Земельного кодексу України:

ст.80. Суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності;

ч.2 ст.83. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

ч.1, 2 ст.120. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача;

ч.1 ст.122. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб;

ч.1 ст.124. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки;

ст.125. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав;

ст.206. 1. Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. 2. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до Цивільного кодексу України:

п.1 ч.2, ч.4 ст.11. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування;

Відповідно до Закону України "Про оцінку земель":

абз.5 ст.5. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель;

ст.18. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років;

абз.2 ст.20. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель;

ст.23. /.../ Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Статтею 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Оскільки відповідач2 не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, то і не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Проте, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).

Відповідно до Податкового кодексу України:

ст.289.1. Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок;

289.2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Спеціальним законом, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України "Про Державний земельний кадастр".

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (ст. 202 ЗК України).

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" яка кореспондується з положеннями ст. 193 ЗК України, визначено поняття Державного земельного кадастру, відповідно до якого - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону тощо (ст. 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст. 6 Закону).

За нормами ст. 9 Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється (ч. 7 ст. 9 Закону).

Згідно зі ст. 21 Закону відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок, у тому числі і у випадках, визначених ст. 79-1 ЗК України, при їх формуванні.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (ч. 3 ст. 79-1 ЗК України).

Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки відповідно до норм, встановлених ч. 8 ст. 9 та ч. 2 ст. 24 Закону.

Процедуру та вимоги щодо Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012.

Згідно зі ст. 15 Закону до Державного земельного кадастру включаються відомості щодо цільового призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Відповідно до ст. 16 Закону земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Статтею 24 Закону врегульовано питання державної реєстрації земельних ділянок, яка передбачає порядок реєстрації земельних ділянок, перелік документів, які подаються для реєстрації земельної ділянки (ч. 4), підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки (ч. 6) та випадки скасування державної реєстрації земельної ділянки Державним кадастровим реєстратором (ч. 10).

Обґрунтування прокурором належності способу захисту у спірних правовідносинах.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Предмет позову в цій справі прокурор не змінив. Вимоги не збільшив і не доповнив. Пропонує суду зобов`язати одного відповідача (ТОВ) повернути другому відповідачеві (сільській раді) земельні ділянки комунальної власності з користування, про що прокурора сільська рада не просила.

Суд вважає, що між відповідачами наявні сталі суспільні та договірні відносини оплатного використання земель комунальної власності на підставі волевиявлення колегіального органу місцевого самоврядування - Червонослобідської сільської ради.

Прокурором не доведено підставність втручання в господарські та суспільні відносини відповідачів, перебравши на себе функції діючого контролюючого державного органу за використанням землі, не довівши бездіяльність такого органу чи порушення інтересу орендодавця у спірних відносинах, що є прямим порушенням приписів ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", п.3 ст. 53 ГПК України. При цьому заборгованості по оплаті за землю у орендаря ТОВ "СББ-груп" чи нецільового використання земельних ділянок - немає, претензій у орендодавця Червонослобідської сільської ради до орендаря ТОВ "СББ-груп" - немає.

Твердження ж прокурора про можливість підняття розміру орендної плати за землю за результатами аукціону, наявність бажаючих взяти участь у торгах з права оренди, на можливість визнання радою нерухомого майна на спірній земельній ділянці безхазяйним - ґрунтуються виключно на припущеннях прокурора, без посилання на належні та допустимі докази, та свідчить про протиправність втручання прокурора в господарську діяльність самостійних юридичних осіб та в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування - Червонослобідської сільської ради об`єднаної територіальної громади, що є неприпустимим.

Суд враховує презумпцію правомірності правочину (приписи ст.204 ЦК України).

При прийнятті рішення суд критично оцінює доводи та обгрунтування прокурора при зверненні з позовом та не враховує їх при прийнятті рішення в частині обгрунтування суспільного інтересу та захисту держави з посиланням на постанову Верховного Суду від 04.11.2022 у справа №420/18905/21, де зазначено, що хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому позов прокурора в інтересах громади прирівнюється до позову прокурора в інтересах держави.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 рішення у справі «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27.10.1993 та п. 38 рішення у справі «Ankerl v. Switzerland» від 23.10.1996).

Принцип рівності був неодноразово застосований ЄСПЛ і у справах щодо України. Наприклад, у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine, рішення від 15.05.2008). У п. 26 Суд нагадав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Щодо принципу змагальності ЄСПЛ пояснив, що він означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63.4 рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії» від 23.06.1993, заява №№12952/87).

Беззаперечним є те, що прокурор у справі, діючи в інтересах держави як позивач, користується тими ж правами і має ті ж обов`язки, які мають інші учасники процесу (мали б інші позивачі).

Відтак, подання відповідного позову прокурором в інтересах держави не порушує основоположних принципів судочинства, як «справедливий баланс» та «рівність сторін», та не наділяє будь-якими дискримінаційними або винятковими повноваженнями органи прокуратури у процесі у порівнянні з іншими сторонами.

Крім цього, чинне законодавство не встановлює будь-яких обмежень чи особливостей щодо доступу до правосуддя різних суб`єктів.

Зокрема, право на звернення до суду з позовом є складовою права на судовий захист, яке передбачено статтею 55 Конституції України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Отже, усі є рівними при використанні свого права щодо доступу до правосуддя, і ця рівність держави в особі прокурора у порівнянні з приватними особами, виявляється також і в інших сферах життя суспільства.

Відповідно до статті 14 Конституції України та частини другої статті 1 ЗК України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону;

органом прокуратури обрано неналежний спосіб захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах, який не узгоджується з положеннями ст.ст. 16, 391 ЦК України та ст. 152 ЗК України;

Прокурором не доведена неправомірність дій Червонослобідської сільської ради при реєстрації спірної ділянки, при передачі ділянки у користування під об`єктами нерухомості ТОВ "СББ-груп".

Прокурором не доведено неправомірність набуття відповідачем ТОВ "СББ" у власність об`єкта нерухомості на спірній земельній ділянці комунальної власності.

Прокурором не доведена неправомірність використання відповідачами спірної ділянки комунальної власності під об`єктами нерухомості товариства "СББ-груп".

Прокурором не доведено намір передачі сільською радою у приватну власність товариства "СББ-груп" спірної земельної ділянки комунальної власності.

Задоволення судом саме таких позовних вимог прокурора не призведе до відновлення права об`єднаної Червонослобідської громади села (про що вони не заявляли і заяви про порушення прав громадян чи громади - у прокурора відсутні), а породить правову невизначеність, коли:

рішення ради від 22.12.2022 №26-61/VIII "Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду товариства з обмеженою відповідальністю "СББ-ГРУП" с. Червона Слобода" вичерпало свою дію з моменту його прийняття і передачі в користування спірної ділянки претенденту;

земельну ділянку комунальної власності (АДРЕСА_1) прокурор просить вилучити у одного відповідача ("СББ-груп") і повернути іншому відповідачеві (сільська рада), про що останній не просить;

прокурор при наявності державного органу з контролю за використанням земель перебрав на себе його повноваження та має місце спроба втручання в господарські відносини двох самостійних юридичних осіб та втручання в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування на укладення оплатного строкового договору оренди землі, порушення сталих суспільних відносин прокурором та порушення ним рівноваги господарського інтересу в громаді.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 №1-10/2004, визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

У Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування,'' актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання (рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі №1-9/2009).

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

До таких активів може відноситися і право оренди (рішення у справі "Ісітрідіс проти Греції" від 25.03.1999 заява №311107/96, п.54). Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності, (рішення ЄСПЛ в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. (Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-92цс13, постанові Верховного Суду від 15.02.2018 №910/5702/17).

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, East/West Alliance Limited проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний.

Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду".

Втручання держави в мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 №44277/98 у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно за відсутності його вини, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном" та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 вказаного рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. При цьому, у наведеному рішенні Європейського суду з прав людини йдеться про непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 6 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами 1 і 2 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що рішенням Червонослобідської сільської ради від 22.12.2022 №28-61/VIII про затвердження технічної документації із землеустрою для розміщення та експлуатації будівель та споруд Товариству з обмеженою відповідальністю "СББ-груп", як і укладеним на його підставі договором оренди - не порушуються права держави, територіальної громади, не порушуються відповідачем1 та відповідачем2 вимоги чинного законодавства при прийнятті оспорюваного рішення та при укладенні оспорюваного договору оренди земельної ділянки, у зв?язку з чим підстави для задоволення позову прокурора в частині вимог до відповідача1 та відповідача2 - відсутні.

Суд при прийнятті рішення не розглядає питання скасування забезпечення позову, вжитого постановою Північного апеляційного суду від 04.03.2024 у даній справі.

При прийнятті рішення суд враховує правові висновки постанови КЦС ВС від 23.10.2024 у справі №753/25081/21 (61-8693св), що цивільна справа має бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів а також правдивості твердження заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. При цьому Суд враховує, що позов прокурора ґрунтується лише на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.3 ст.13, ст.ст.74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів - положення ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України.

Оцінюючи наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов задоволенню не підлягає за наведених у дані постанові підстав.

Суд при прийнятті рішення враховує та розділяє правові висновки, викладені в Постанові КЦС ВС від 21.08.2024 №462/7300/20 (61-3945св24): виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності, розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: "PLACUIT IN OMNIBUS REBUS PRAECIPUUM ESSE IUSTITIAE AEQUITATISQUE QUAM STRICTI IURIUS RATIONEM" яка означає "у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права". Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляд кожної конкретної справи.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст.9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України суд має здійснити розподіл понесених сторонами судових витрат. З огляду на задоволення позову понесені витрати покладаються на прокурора повністю та не стягуються.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави (без визначення органу), м. Черкаси, бульв. Шевченка, 286, код ЄДРПОУ 02911119

до відповідачів: Червонослобідської сільської ради Черкаська область, Черкаський район, с.Червона Слобода, вул.Соборна,2/1, код ЄДРПОУ 26323717;

Товариства з обмеженою відповідальністю "СББ-Груп", АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 41182516

з вимогами про:

усунення перешкод Червонослобідській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 7124989000:02:003:2176 площею 0,5827 га шляхом визнання незаконним та скасування рішення Червонослобідської сільської ради від 22.12.2022 №26-61/VIII "Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду товариства з обмеженою відповідальністю "СББ-ГРУП" с. Червона Слобода";

усунення перешкод Червонослобідській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 7124989000:02:003:2176 площею 0,5827 га шляхом визнання недійсним договору оренди землі від 23.12.2022, укладеного між ТОВ "СББ-Груп" (код ЄДРПОУ 41182516) та Червонослобідською сільською радою (код ЄДРПОУ 26323717), який зареєстрований 29.12.2022 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №48907398;

усунення перешкод Червонослобідській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості шляхом зобов`язання товариства "СББ-Груп" повернути на користь Червонослобідської територіальної громади земельну ділянку з кадастровим номером 7124989000:02:003:2176 площею 0,5827 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2677961271080), що розташована за адресою АДРЕСА_1 - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено і підписано 14.01.2025

Суддя Г.М.Скиба