УХВАЛА
14 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/1081/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Кондратова І. Д.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,
представників учасників справи:
позивача - Лещинський К. Д.,
відповідача - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
у складі судді Манька Г. В.
від 04.06.2024 та
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Іванов О. Г., Верхогляд Т. А., Парусніков Ю. Б.
від 15.10.2024
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН"
до Державного підприємства "Виробниче об`єднання південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова"
про стягнення 108 568 142,95 грн,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Виробниче об`єднання південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 83 361 279,64 грн, інфляційних втрат за період прострочення у сумі 11 804 694,16 грн, 3% річних у розмірі 3 441 446,73 грн, пені у сумі 9 960 722,42 грн та судових витрат.
Позов обґрунтований невиконанням умов договору про постачання електричної енергії споживачу № С-18/03/22-1 від 18.03.2022.
Державне підприємство "Виробниче об`єднання південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" подало до Господарського суду Дніпропетровської області, в тому числі, заяву про відстрочення виконання рішення суду.
2. Короткий зміст судових рішень
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 у справі № 904/1081/24 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Виробниче об`єднання південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН" заборгованість у розмірі 83 361 279,64 грн, інфляційні втрати у сумі 11 804 694,16 грн, 3% річних у розмірі 3 441 446,73 грн, пеню у сумі 498 036,12 грн, судовий збір у розмірі 847 840,00 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Відстрочено виконання судового рішення на один рік з дня ухвалення рішення у справі.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- наявність заборгованості, визначеної позивачем, підтверджена наданими до справи доказами;
- дослідивши надані відповідачем докази господарський суд вважає за можливе застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України та зменшити розмір пені до 498 036,12 грн;
- з урахуванням приписів статті 331 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вважає, що є підстави для відстрочення виконання судового рішення на один рік з дня ухвалення рішення у справі.
Не погодившись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 у справі № 904/1081/24 в частині відстрочення виконання рішення суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило в цій частині рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви Державного підприємства "Виробниче об`єднання південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" про відстрочення виконання рішення суду.
Постановою від 15.10.2024 Центральний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 у справі № 904/1081/24 в частині відстрочення виконання судового рішення на один рік з дня ухвалення рішення. Прийняв в цій частині нове рішення, яким розстрочив виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 у справі № 904/1081/24 про стягнення з Державного підприємства "Виробниче об`єднання південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН" заборгованості в розмірі 83 361 279,64 грн, інфляційних втрат у сумі 11 804 694,16 грн, 3% річних у розмірі 3 441 446,73 грн, пені у сумі 498 036,12 грн, судового збору у розмірі 847 840,00 грн, загалом у сумі 99 953 296,55 грн, на 6 (шість) місяців з моменту винесення даної постанови шляхом здійснення наступних платежів:
- до 16.11.2024 в сумі 16 658 882,78 грн;
- до 16.12.2024 в сумі 16 658 882,78 грн;
- до 16.01.2025 в сумі 16 658 882,78 грн;
- до 16.02.2025 в сумі 16 658 882,78 грн;
- до 16.03.2025 в сумі 16 658 882,78 грн;
- до 16.04.2025 в сумі 16 658 882,78 грн.
В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 у справі № 904/1081/24 - залишив без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- позивач та відповідач знаходяться в рівних умовах перед законом та мають виконувати свої обов`язки з дотриманням вимог розумності та справедливості;
- відстрочення виконання судового рішення в даному випадку буде порушенням балансу інтересів сторін;
- в той же час, розстрочення виконання судового рішення на 6 (шість) місяців з моменту винесення даної постанови дасть змогу відповідачу зберегти виробничий процес, кадровий потенціал відповідача та відновити нормальну прибуткову діяльність підприємства, а інтерес позивача буде полягати у виконанні рішення суду у даній справі повністю та протягом розумного строку;
- з огляду на обставини справи, для дотримання оптимального балансу інтересів позивача і відповідача, апеляційний суд розстрочує виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 у справі №904/1081/24 в частині стягнення з Державного підприємства "Виробниче об`єднання південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН" заборгованості в розмірі 83 361 279, 64 грн, інфляційних втрат у розмірі 11 804 694,16 грн, 3% річних у розмірі 3 441 446,73 грн, пеню у розмірі 498 036,12 грн, судовий збір 847 840 грн, загалом в сумі 99 953 296,55 грн, на 6 (шість) місяців з моменту винесення даної постанови;
- дослідивши зазначені докази та заслухавши аргументи сторін, суд дійшов висновку, що обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, підтверджуються матеріалами справи, оскільки свідчать про збитковість господарської діяльності відповідача, та те, що у випадку пред`явлення наказу суду до стягнення всієї суми одразу це може призвести до загрози банкрутства підприємства відповідача. Розстрочення ж суми стягнення має на меті не тільки збереження господарської діяльності відповідача, а й забезпечить виконання рішення суду у повному обсязі.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2024 у справі № 904/1081/24 в частині розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 у справі № 904/1081/24 про стягнення з Державного підприємства "Виробниче об`єднання південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН" заборгованості в розмірі 83 361 279,64 грн, інфляційних втрат у сумі 11 804 694,16 грн, 3% річних у розмірі 3 441 446,73 грн, пені у сумі 498 036,12 грн, судового збору у розмірі 847 840,00 грн, загалом у сумі 99 953 296,55 грн, на 6 (шість) місяців; ухвалити нове судове рішення у відповідній частині, яким відмовити у задоволенні заяви Державного підприємства "Виробниче об`єднання південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" про відстрочення виконання судового рішення.
Скаржник у якості підстави касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/1820/19, щодо застосування статті 331 Господарського процесуального кодексу України: "Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.". Товариство з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН" при цьому наголосило, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги його доводи стосовно наявності об`єктивних фінансових ризиків в разі відстрочення або розстрочення виконання рішення суду.
4. Позиція Верховного Суду
Касаційний перегляд судових рішень здійснюється лише в частині розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 у справі № 904/1081/24, оскільки інші частини рішень не оскаржені.
За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.
У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови).
У статті 287 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1).
Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Наведене узгоджується із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.
При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд також неодноразово зазначав, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.
Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:
- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);
- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови);
- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);
- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).
Разом з тим, посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 910/2990/24).
Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/1820/19, щодо застосування статті 331 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.
Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України:
- за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (частина 1);
- заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (частина 2);
- підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3);
- вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина 4);
- розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5).
Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Верховний Суд також зазначає, що оцінка відповідних обставин, які є підставою для розстрочення (відстрочення) судового рішення, здійснюється у кожному конкретному випадку з урахування унікальних обставин судового спору, а сама лише інтерполяція відповідних висновків суду, зроблених у одній справі на обставини іншої справи - не свідчить про помилковість висновків судів, зроблених під час дослідження обставин конкретної справи (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23).
У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, оцінивши надані докази та обставини справи в їх сукупності (а судом касаційної інстанції, в силу положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, не переоцінюється), дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, для розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців рівними частинами.
У справі № 910/1820/19 Верховний Суд (постанова від 16.01.2020) зазначив, що з огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні питання про наявність підстав для розстрочення виконання рішення, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги. При цьому, беручи до уваги те, що вирішення питання щодо розстрочення виконання рішення перебуває в межах повноважень господарського суду, який в рішенні навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про розстрочення виконання рішення на шість місяців у цій справі, і в цьому випадку не вбачається, що суд використав свої повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або з недотриманням "справедливого балансу" між сторонами, Верховний Суд погодився з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про можливість розстрочення виконання рішення суду шляхом сплати відповідачем стягнутої суми рівними частинами строком на 6 місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.
Проаналізувавши зміст наведеної скаржником постанови Верховного Суду за критеріями подібності, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, з огляду на відмінність фактичних обставин справ, доказової бази і доводів сторін, хоч і за однакового правового регулювання, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ за наведеними правовими ознаками зі справою, що переглядається, і тому застосування статті 331 Господарського процесуального кодексу України за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказана для порівняння постанова Верховного Суду - релевантною до обставин цієї справи.
Разом з тим, Суд також враховує, що цитування скаржником окремих висновків, наведених у постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2024 у справі № 925/473/24, від 08.10.2024 у справі № 922/4356/23).
При цьому Суд зазначає, що зміст касаційної скарги переважно стосується заперечення обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, та зводиться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, що, в свою чергу, є підставою для закриття касаційного провадження в цій частині відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
Інших підстав для перегляду справи у суді касаційної інстанції, крім пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник у касаційній скарзі не навів.
При цьому колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 904/1081/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2024.
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційне провадження у справі № 904/1081/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2024 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді О.М. Баранець
І.Д. Кондратова
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 14.01.2025 |
Оприлюднено | 17.01.2025 |
Номер документу | 124460008 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Губенко Н.М.
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Манько Геннадій Валерійович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Манько Геннадій Валерійович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Манько Геннадій Валерійович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Іванов Олексій Геннадійович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Іванов Олексій Геннадійович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Іванов Олексій Геннадійович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Манько Геннадій Валерійович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Манько Геннадій Валерійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні