Окрема думка

від 16.10.2024 по справі 913/266/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

16 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 913/266/20

Суддів Васьковського О. В. та Білоуса В. В.

до постанови Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 913/266/20

1. 16.10.2024 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду прийняв постанову у справі № 913/266/20, якою: відмовив у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі в.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження виведення з ринку ПАТ "Український інноваційний банк" Міхно С.С. на ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 у справі № 913/266/20; залишив без задоволення касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі в.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження виведення з ринку ПАТ "Український інноваційний банк" Міхно С.С. та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та без змін ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 у справі № 913/266/20.

2. Ухвалюючи це рішення, Верховний Суд виходив, зокрема з доцільності ліквідації боржника у справі - ПАТ "Українська інноваційна компанія" (далі - Боржник) на підставі положень Кодексу України з питань банкрутства (далі - КУзПБ) як єдино можливого способу захисту прав не лише акціонерів цього товариства, його кредиторів та працівників, а і прав самого Боржника, зокрема, перед дебіторами, з огляду на:

- відсутність на момент виникнення та вирішення судом спірних правовідносин нормативного регулювання процедури "відновлення" банківської ліцензії у випадку скасування у судовому порядку рішень Національного банку України (далі - НБУ) про її відкликання та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), направлених на здійснення процедури ліквідації банку, в тому числі за умов покладення судом на НБУ обов`язку вчинення усіх необхідних дій задля відновлення функціонування відповідної банківської установи;

- правову невизначеність як щодо статусу ПАТ "Український інноваційний банк" (нова назва - ПАТ "Українська інноваційна компанія"), так і щодо визначення органу / суб`єкта, наділеного повноваженнями на управління такою юридичною особою, обумовлену як скасуванням у судовому порядку рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії Боржника, так і подальшою бездіяльністю НБУ як уповноваженого суб`єкта на здійснення банківського нагляду з прийняття відповідного рішення щодо Боржника;

- позбавлення Боржника можливості зберігати правовий статус банку внаслідок відповідної бездіяльності НБУ як органу публічної влади;

- нездійснення поновлення процедури виведення банку з ринку та відсутність реальних перспектив для її поновлення на дату проведення підготовчого засідання у цій справі.

3. Не погоджуємось з цим рішенням Верховного Суду з підстав, наведених нижче, вважаємо, що Суд мав скасувати оскаржувані ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 у справі № 913/266/20 і ухвалити нове рішення - про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника - ПАТ "Українська інноваційна компанія" - з підстав, визначених частиною першою статті 37 та статті 39 Кодексу України з питань банкрутства (далі - КУзПБ), а саме провадження у справі провадження у справі про банкрутство боржника не допускається згідно з КУзПБ або законом.

4. Встановлені судами обставини:

4.1. Наявність чинних судових рішень, якими визнано протиправними та скасовано усі рішення НБУ (від 22.03.2016 № 180 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію) та Фонду щодо виведення ПАТ "Український інноваційний банк" з ринку (єдине нескасоване рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемних згідно нормативного регулювання до процедури виведення банку з ринку не належить).

4.2. Наявність чинного судового рішення, яким суд зобов`язав НБУ вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ "Український інноваційний банк" як банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови НБУ від 22.03.2016 № 180 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію.

4.3. Неналежне виконання НБУ покладених на нього законодавством обов`язків щодо здійснення банківського нагляду, зокрема внаслідок неприйняття необхідних рішень, направлених на забезпечення можливості Фонду здійснити процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку. Порушення гарантованих Конвенцією права на суд та права на мирне володіння майном, а також принципу обов`язковості виконання судового рішення та принципу належного урядування.

4.4. Пропуск встановлених законом строків для ліквідації ПАТ "Український інноваційний банк" у порядку, визначеному банківським законодавством.

4.5. Відсутність за даними Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу з назвою ПАТ "Українська інноваційна компанія" та кодом 05839888.

4.6. Існування у правовому полі юридичної особи (код 05839888), яка здійснювала банківську діяльність та мала назву ПАТ "Український інноваційний банк", із новою назвою - ПАТ "Українська інноваційна компанія" та із внесеними змінами до статуту стосовно видів діяльності, тоді як незаконність рішень загальних зборів щодо таких організаційних змін та відповідних записів у ЄДР не була доведена в судовому порядку (НБУ не ініціював відповідних спорів).

4.7. Відсутність у Боржника - ПАТ "Українська інноваційна компанія" банківської ліцензії та відсутність відомостей про зазначену юридичну особу в єдиному Державному реєстрі банків.

Мотиви незгоди з судовим рішенням

5. Щодо провадження у справі про банкрутство щодо юридичної особи, стосовно якої скасовано рішення про відкликання банківської ліцензії, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора

5.1. Предметом розгляду у цій справі постало питання допустимості застосування визначених спеціальним законом з процедур банкрутства, а саме КУзПБ, положень, правил та процедур щодо порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство до юридичної особи Боржника, стосовно якого скасовано в судовому порядку рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію і ухвалено судом про зобов`язання НБУ вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Боржника як банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію.

5.2. Створення, діяльність та ліквідація банків, порядок та умови видачі та відкликання банківської ліцензії регламентовано, зокрема положеннями частини першої статті 14, частини шостої статті 334 Господарського кодексу України, частини першої статті 1, абзацу десятого частини першої статті 2, статті 3 та частини другої статті 6, частин першої, восьмої, дев`ятої статті 17, частини п`ятої статті 19, пункту 1 частини першої статті 66, пунктів 12 та 13 частини першої статті 73, частини першої статті 74, пунктів 1 та 2 частини першої, частини шостої статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі Закон про банки), пунктів 8 та 9 частини першої статті 7 Закону України "Про Національний банк України", статті 2, пункту 8 частини другої статті 4, частини першої статті 44, статті 48, частини третьої статті 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в тих редакціях цих законів, що були чинні на момент виникнення та вирішення судом спірних правовідносин у цій справі).

Зв змістом наведених положень та з урахуванням положень частини третьої статті 6 Закону "Про господарські товариства", частини шостої статті 1 Закону "Про акціонерні товариства" в Україні діють спеціальні нормативні акти, які встановлюють правила утворення банків, визначають їх статус і умови припинення, здійснення ними/припинення банківської діяльності та визначають зміст спеціальної правосуб`єктності банківської установи. До таких нормативних актів належать, зокрема, Закон про банки, Закон України "Про Національний банк України", Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", нормативно-правові акти НБУ, а також Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, інші закони в частині, що не суперечить попереднім зазначеним нормативним документам.

5.3. Крім цього за змістом положень наведених спеціальних нормативних актів, які встановлюють правила утворення банків, визначають їх статус і умови припинення, здійснення ними/припинення банківської діяльності та визначають зміст спеціальної правосуб`єктності банківської установи, не зважаючи на передбачені законодавством і процедуру, і право осіб (банку або інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ, стаття 79 Закону про банки) оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність НБУ чи його посадових осіб, жодний нормативний акт, чинний на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі, між тим, не визначав процедуру та порядок здійснення банком подальшої діяльності, його правовий статус, зокрема, у разі скасування рішення НБУ про відкликання у банку банківської ліцензії, а саме, процедуру відновлення банківської ліцензії та механізми відновлення банківської діяльності.

5.4. Тобто, виходячи з положень законів, які регламентують правові наслідки відкликання у банку банківської ліцензії, розподіл повноважень між відповідними органами у сфері банківської діяльності (пункт 5.2), законодавство, чинне на момент виникнення правовідносин у цій справі, зокрема дату ухвалення оскаржуваної ухвали місцевого суду, не містило законодавчої процедури повернення установи банку до своєї діяльності та на ринок надання відповідних послуг.

5.5. У цьому висновку належить врахувати, що законодавство, яким врегульована банківська діяльність, допускало лише такий розвиток подій, коли після відкликання у банківської установи банківської ліцензії всі подальші процедури припинення (ліквідації) цієї особи мали здійснюватися, а питання, що виникають через його неплатоспроможність, мали вирішуватись за спеціальними правилами, що застосовуються до банківських установ, незалежно від того, чи мало місце оскарження та/або визнання протиправним (незаконним), скасування відповідного індивідуального акта НБУ.

5.6. Крім цього, зазначені положення, якими регламентовано створення, діяльність та ліквідація банків (пункт 5.2), а також положення статті 90 Цивільного кодексу України, частини сьомої статті 334 Господарського кодексу України, частини четвертої статті 3 Закону України "Про акціонерні товариства", частини першої статті 15 Закону про банки (щодо правил для найменувань юридичних осіб, які зареєстровані НБУ як банк і мають банківську ліцензію) не допускають ліквідацію юридичної особи, що має статус банка, не в порядку, встановленому Законом про банки, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Тоді як зміна найменування такої юридичної особи, організаційно-правової форми, реорганізація, перетворення в небанківську установу (що мало місце згідно з встановленими судами у цій справі обставинами, пункти 4.5, 4.6) не позбавляє її статусу банка, а тому не дає правових підстав для застосування до такої юридичної особи положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та КУзПБ.

Тож, попри невстановлення судами обставин ініціювання та вирішення спорів про незаконність рішень загальних зборів щодо організаційних змін та відповідних записів у ЄДР, здійснених щодо ПАТ "Український інноваційний банк" (нової назви - ПАТ "Українська інноваційна компанія" та внесення змін до статуту стосовно видів діяльності, пункт 4.6), між тим відповідна "трансформація" ПАТ "Український інноваційний банк" в "небанк" зі збереженням того самого ідентифікаційного коду, що мав банк (05839888), є такою, що проведена без дотримання вимог чинного законодавства. А тому створена внаслідок такої "трансформації" відповідна юридична особа (у спірних правовідносинах ПАТ "Українська інноваційна компанія") не може розглядатись як правонаступник банківської установи, зокрема і за укладеними цим банком кредитними договорами.

5.7. Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, сформульованою як Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 (щодо неможливості переходу прав від господарюючого суб`єкта - банка, до господарюючого суб`єкта без статусу банка), так і Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у подібних правовідносинах, а саме в постанові від 18.11.2021 у справі № 910/4475/19 (щодо недопустимості здійснення провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Златобанк").

Слід також врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду у власній постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 (Провадження № 12-17 гс 19), щодо відшкодування шкоди як єдиного способу врегулювання відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 5 Закону про банки майнового інтересу та прав боржника (Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк"), якщо банк вважає, що діями НБУ здійснене незаконне втручання у діяльність банку. Відсутність відступу від цієї позиції виключає можливість відкриття провадження у справі про банкрутство у такій ситуації.

5.8. Між тим суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, неправильно застосувавши наведені вище положення, якими регламентоване створення, діяльність та ліквідація банків, порядок та умови видачі та відкликання банківської ліцензії.

А тому, попри обставини чинності судових рішень, якими визнано протиправними та скасовані усі рішення НБУ (від 22.03.2016 № 180 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію) та Фонду щодо виведення з ринку ПАТ "Український інноваційний банк" (пункт 4.1), дійшли неправильного висновку згідно з оскаржуваними судовими рішеннями про допустимість поширення на суб`єкта господарювання - юридичну особу ПАТ "Українська інноваційна компанія" яка є новою назвою юридичної особи ПАТ "Український інноваційний банк" (код 05839888), що здійснювала банківську діяльність, із внесеними змінами до статуту стосовно видів діяльності, положень та процедур банкрутства, передбачених КУзПБ та відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника - ПАТ "Українська інноваційна компанія" на підставі положень цього Кодексу, а відповідно і про допустимість застосування до Боржника правил відкриття та здійснення провадження у справі про банкрутство згідно із КУзПБ, що не регулює банкрутство банківської установи, якою є Боржник.

5.9. А тому, оскільки Верховний Суд, здійснюючи провадження та ухвалюючи у цій справі постанову від 16.10.2024, не порушив питання про необхідність відступу від зазначених правових позицій (пункт 5.7), не погоджуємось з висновками та рішенням Верховного Суду в зазначеній постанові про залишення без змін оскаржуваних в цій справі судових рішень попередніх інстанцій щодо відкриття та здійснення провадження у справі про банкрутство боржника - ПАТ "Українська інноваційна компанія" за правилами КУзПБ.

5.10. Поряд з викладеним, за висновку Верховного Суду в постанові від 16.10.2024, що правовідносини з "відновлення" банківської ліцензії після скасування у судовому порядку рішення НБУ про її відкликання, які не були неврегульовані жодним нормативно-правовим актом, чинним на дату підготовчого засідання господарського суду у цій справі, не підлягають врегулюванню та вирішенню шляхом тлумачення судом відповідних норм законодавства про банківську діяльність, а аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування, вважаємо за необхідне зазначити про таке.

Законодавець, зокрема згідно з приписами пункту 4.4 глави 4 розділу І Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902 (у редакції, чинній на момент виникнення та вирішення спірних правовідносин) прямо визначив НБУ як суб`єкта, зобов`язаного та відповідального за вирішення питання (визначення механізму / процедури) "відновлення" банківської ліцензії після скасування у судовому порядку рішення НБУ про її відкликання.

Наведене виключає необхідність втручання суду у відповідні наслідки, зокрема і у разі виникнення спору шляхом тлумачення судом відповідних норм законодавства про банківську діяльність.

5.11. Крім цього правовідносини у цій справі, що виникли внаслідок правової невизначеності щодо статусу ПАТ "Український інноваційний банк" (нова назва - ПАТ "Українська інноваційна компанія"), обумовленої як скасуванням у судовому порядку рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії Боржника, так і подальшою бездіяльністю НБУ як уповноваженого суб`єкта на здійснення банківського нагляду з прийняття відповідного рішення щодо Боржника, є триваючими.

Так, відповідна правова невизначеність зберігалась до набрання чинності 23.05.2020 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 № 590-ІХ (далі - Закон № 590-ІХ), яким внесено низку змін до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що врегульовують порядок продовження процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку у разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів НБУ та/або Фонду, що були підставою для її початку.

Тобто змінами згідно із Законом № 590-ІХ були усунуті прогалини у законодавстві та врегульовані ті правовідносини, що виникли після визнання в судовому порядку недійсними окремих рішень НБУ як регулятора, направлених на здійснення процедури ліквідації банку (про відкликання у банку ліцензії тощо), однак без можливості відновити відповідним банком своєї діяльності як банківської установи.

У зв`язку з цим зміни згідно із Законом № 590-ІХ підлягають застосуванню також до відповідних правовідносин, що виникли до та тривали після набрання чинності цим Законом.

Відтак застосування та врахування положень Закону № 590-ІХ у цій справі у спірних правовідносинах, що виникли до та тривають після набрання чинності зазначеним законом, не суперечить положенням статті 58 Конституції України (щодо заборони зворотної дії закону в часі). Тоді як Верховний Суд в постанові від 16.10.2024 дійшов протилежного висновку.

5.12. Щодо належності та прийнятності для врахування у вирішенні спірних правовідносин у цій справі положень Закону № 590-ІХ слід виходити також зі змісту окремих тез пояснювальної записки до проєкту зазначеного Закону, яка роз`яснює мету внесення відповідних змін до Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про гарантування вкладів фізичних осіб".

5.13. Таким чином, здійснення провадження та застосування передбачених КУзПБ процедур банкрутства, які мають відповідну специфіку їх проведення як для кредиторів, так і для боржника, до суб`єкта банківської діяльності, у якого хоча і відкликана банківська ліцензія, однак відповідне рішення НБУ скасовано у судовому порядку, вимагатиме від суду правової адаптації до такого суб`єкта спеціальних норм з питань банкрутства - положень КУзПБ, шляхом їх "індивідуального" застосування / тлумачення, зокрема і всупереч чинним судовим висновкам Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду (пункт 5.7). Тоді як положення КУзПБ не розраховані на їх застосування до такого особливого суб`єкта господарювання, діяльність якого була обмежена сферою надання банківських послуг, про що прямо вказано в частині другій статті 2 КУзПБ, згідно з якою законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом не поширюється на банки, які виводяться з ринку або ліквідуються відповідно до законів України "Про банки і банківську діяльність" та "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

А тому, враховуючи, що юридична особа ПАТ "Українська інноваційна компанія", яка створена в результаті "трансформації" ПАТ "Український інноваційний банк", не може розглядатись як правонаступник цієї банківської установи, зокрема і за укладеними цим банком кредитними договорами (пункт 5.6), за правовою позицією Верховного Суду в постанові від 16.10.2024 у цій справі виникає суперечлива ситуація, коли ліквідаційна маса зазначеного банку (активи, зокрема і право вимоги за укладеними банком кредитними договорами) буде використовуватись для погашення боргів перед кредиторами і Фондом, як особою уповноваженою на ліквідацію ПАТ "Український інноваційний банк", і у процедурі банкрутства ПАТ "Українська інноваційна компанія".

5.14. Відтак, ухвалюючи постанову від 16.10.2024, Верховний Суд без дотримання визначеного статтею 302 ГПК України порядку сформулював правову позицію, що відмінна від чинних правових позицій, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.

5.15. У зв`язку із викладеним не погоджуємось з мотивами та рішенням по суті в постанові від 16.10.2024.

А тому вважаю, що Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду мав скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі - про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника - ПАТ "Українська інноваційна компанія" - з підстав, визначених частиною першою статті 37 та статті 39 КУзПБ, а саме провадження у справі провадження у справі про банкрутство боржника не допускається згідно з КУзПБ або законом.

Суддя О. В. Васьковський

Суддя В. В. Білоус