Постанова

від 15.01.2025 по справі 913/333/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 913/333/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Багай Н.О., Берднік І.С.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Фермерського господарства "Криничне"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 (у складі колегії суддів: Істоміна О.А. (головуючий), Радіонова О.О., Попков Д.О.)

та ухвалу Господарського суду Луганської області від 09.08.2024 (суддя Драгнєвіч О.В.)

про забезпечення позову

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит"

до Фермерського господарства "Криничне"

про стягнення збитків у розмірі 10 352 050,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий зміст обставин справи

1.1. У провадженні Господарського суду Луганської області перебуває справа №913/333/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" (надалі - ТОВ "Сателлит", Позивач, Заявник) до Фермерського господарства "Криничне" (надалі - ФГ "Криничне", Відповідач, Скаржник) про стягнення збитків у розмірі 10 352 050,80 грн

1.2. Позивач ТОВ "Сателлит" звернувся до Господарського суду Луганської області з заявою про забезпечення позову від 05.08.2024, в якій просить накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті ФГ "Криничне" та знаходяться у нього чи в інших осіб, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову.

1.3. ФГ "Криничне" проти заяви Позивача про забезпечення позову заперечило та просить відмовити в задоволенні заяви (заяв) про забезпечення позову, а також застосувати захід зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання ТОВ "Сателлит" внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі, наближеному до 50% гривневого еквіваленту ціни позову (у випадку прийняття рішення про вжиття судом заходів забезпечення позову).

2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.08.2024, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2024, заяву ТОВ "Сателлит" про забезпечення позову б/н від 05.08.2024 у справі № 913/333/24 задоволено частково шляхом накладення арешту у межах ціни позову -10 352 050,80 грн на грошові кошти та майно, що належать або підлягають передачі або сплаті ФГ "Криничне" і знаходяться у нього чи в інших осіб, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання цієї ухвали про забезпечення позову, в іншій частині заяви відмовлено. Одночасно суд першої інстанції відмовив в задоволенні клопотання ФГ "Криничне" про застосування заходів зустрічного забезпечення, викладеного в поданих запереченнях б/н від 08.08.2024.

2.2. Суди попередніх інстанцій виходили з обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням їх розумності, обґрунтованості і адекватності; забезпечення збалансованості інтересів сторін в даному випадку (адже застосування таких заходів не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним); наявність зв`язку між заходами до забезпечення позову, які просить Позивач вжити із предметом позовної вимоги та спроможність таких заходів забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, та можливість виникнення імовірних утруднень виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів у цій справі.

Щодо клопотання Відповідача, з урахуванням положень статті 141 Господарського процесуального кодексу України, суди встановили відсутність відомостей, достатніх для припущення ймовірності завдання збитків Відповідачу або іншим особам у зв`язку із вжиттям вказаних заходів забезпечення, як свідчення відсутності обґрунтованих підстав для його задоволення.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ФГ "Криничне" просить або скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 09.08.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 та повернути заяву ТОВ "САТЕЛЛИТ" про забезпечення позову б/н від 05.08.2024 у справі №913/333/24 заявнику без розгляду або прийняти нове рішення про відмову у її задоволенні, або змінити її мотивувальну частину та застосувати захід зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання ТОВ "САТЕЛЛИТ" внести на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, наближеному до 50% гривневого еквіваленту ціни позову.

3.2. Скаржник у касаційній скарзі стверджує, що суди попередніх інстанцій порушили вимоги статей 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечивши належного дослідження адекватності та співмірності заходів забезпечення позову стосовно предмета спору.

На думку Скаржника, суди не врахували правових позицій Верховного Суду, викладених у таких постановах: від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17; від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18; від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (постанова Великої Палати Верховного Суду), від 16.05.2024 у справі № 911/1755/22 (911/2864/20); від 30.04.2024 у справі № 905/534/23; від 25.04.2024 у справі № 905/515/23; від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17; від 05.08.2019 у справі № 922/599/19; від 21.01.2019 у справі № 902/483/18; від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19; від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19; від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17; від 14.12.2022 у справі № 904/1513/22; від 11.01.2024 у справі № 916/3599/23; від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19; від 25.09.2020 у справі № 925/77/20; від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (постанова Великої Палати Верховного Суду); від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, які встановлюють необхідність доведення підстав для забезпечення позову з урахуванням принципів співмірності та адекватності заходів забезпечення.

Зокрема, Скаржник стверджує, що балансова вартість активів Відповідача становить 242 812 900,00 грн, що значно перевищує суму позовних вимог. Також зазначається, що у його власності знаходиться достатня кількість нерухомого та рухомого майна на тимчасово окупованій території для задоволення вимог Позивача, що виключає необхідність накладення арешту на інші активи або кошти Відповідача.

Крім того, Скаржник звертає увагу на порушення судами норм статей 138- 140 Господарського процесуального кодексу України, зокрема щодо можливості уточнення заяви про забезпечення позову. На його переконання, суд першої інстанції не мав процесуального права та обов`язку пропонувати Заявнику усунути недоліки заяви про забезпечення позову, а повинен був повернути її (включно до 07.08.2024) відповідно до частини сьомої статті 140 Господарського процесуального кодексу України. Відтак, уточнення заяви, подане Позивачем, Скаржник вважає таким, що не відповідає вимогам процесуального законодавства.

Скаржник також наголошує на недоцільності відмови судів у застосуванні заходів зустрічного забезпечення. Він вважає, що суд мав зобов`язати Позивача внести на депозитний рахунок суду суму, яка становить 25% від ціни позову або розміру арештованих коштів Відповідача. Такий підхід забезпечив би баланс інтересів сторін та мінімізував би можливі негативні наслідки для Відповідача й інших осіб, чиї права можуть бути порушені.

3.3. Ухвалою Суду від 21.11.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ "Криничне" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 09.08.2024 у справі № 913/333/24 у письмовому провадженні.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга ФГ "Криничне" не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду Луганської області від 09.08.2024 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2024, якими частково задоволено заяву ТОВ "Сателіт" від 05.08.2024 у справі №913/333/24 про забезпечення позову шляхом накладення арешту у межах ціни позову - 10 352 050,80 грн - на грошові кошти та майно, що належать або підлягають передачі чи сплаті ФГ "Криничне", а також на майно, яке буде виявлене державним або приватним виконавцем під час виконання ухвали.

4.3. У касаційній скарзі Відповідач стверджує, що суди попередніх інстанцій порушили вимоги статей 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки належним чином не дослідили адекватність і співмірність заходів забезпечення позову стосовно предмета спору.

4.4. Таким чином, предметом касаційного перегляду є обґрунтованість ухвали про забезпечення позову шляхом накладення арешту у межах ціни позову (10 352 050,80 грн) на грошові кошти та майно, які належать або підлягають передачі чи сплаті ФГ "Криничне", а також на майно, яке може бути виявлене під час виконання ухвали.

4.5. З огляду на зазначене, Суд зазначає таке.

4.6. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

4.7. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

4.8. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.

4.9. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

4.10. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

4.11. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

4.12. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

4.13. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

4.14. За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

4.15. У постановах Верховного Суду, на які посилається Скаржник, зокрема від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, наголошено на важливості дотримання принципу змагальності, що забезпечує всебічне дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає, що саме сторони несуть тягар доказування обставин, на які вони посилаються, і суд не зобов`язаний вважати такі обставини доведеними лише на підставі тверджень сторони.

Доведення обставин має здійснюватися таким чином, щоб відповідати стандарту переваги більш вагомих доказів. Це означає, що обставина вважається встановленою, якщо на підставі наданих доказів її існування виглядає більш ймовірним, ніж її відсутність.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (постанова Великої Палати Верховного Суду), від 16.05.2024 у справі № 911/1755/22 (911/2864/20), від 30.04.2024 у справі № 905/534/23 та від 25.04.2024 у справі № 905/515/23 підкреслено, що жодна обставина не може вважатися доведеною лише через те, що інша сторона не подала доказів для її спростування. Такий підхід суперечить суті принципу змагальності, оскільки покладає на сторону обов`язок доведення негативного факту, чого принцип не передбачає.

Таким чином, принцип змагальності зобов`язує сторони активно доводити обставини, на які вони посилаються, а суд оцінює ці докази, виходячи з їхньої переваги та переконливості, без автоматичного перекладання обов`язку доказування на іншу сторону.

4.16. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

4.17. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

4.18. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

4.19. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

4.20. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

4.21. Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

У наведених Скаржником постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 902/483/18; від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19; від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19; від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17; від 14.12.2022 у справі № 904/1513/22; від 11.01.2024 у справі № 916/3599/23; від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19; від 25.09.2020 у справі № 925/77/20; від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (постанова Великої Палати Верховного Суду); від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 вказано на необхідності доведення наявності підстав для забезпечення позову та дотримання принципів співмірності та адекватності заходів забезпечення позову.

4.22. Згідно з частиною одинадцятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

4.23. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

4.24. Предметом позову у даній справі є вимога Позивача, ТОВ "Сателлит", як покупця, до ФГ "Криничне", як постачальника, про стягнення збитків у розмірі 10 352 050,80 грн за договором поставки №Р90028 від 30.07.2020, оскільки за пунктами 1.1 та 2.1 договору постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року у кількості 3.000, 000 тон +/-5% за вибором покупця, проте відповідач (Постачальник) свої договірні зобов`язання щодо поставки товару в повному обсязі в строк, установлений договором (з 01.09.2020 до 15.10.2020) не виконав належним чином, здійснив поставку товару лише частково, а отже постачання решти законтрактованого товару у кількості 1 743,02 тонн відповідачем позивачу у визначені договором строки не відбулося.

4.25. За встановленими судами обставинами Позивач на підтвердження власної правової позиції зазначив, що:

- з метою забезпечення безперервного процесу здійснення господарської діяльності та досягнення запланованих показників виробництва та зважаючи на невиконання відповідачем договірних зобов`язань перед ТОВ "Сателлит", останнім було укладено договори поставки з третіми особами та відповідно було замінено 1743, 020 тонн насіння соняшника, тобто саме ту кількість товару, яку був зобов`язаний поставити відповідач за договором;

- пунктом 8.5. договору було визначено, що у разі якщо постачальник не поставить товар у кількості передбаченій договором, покупець має право укласти договір з третьою особою щодо поставки не отриманого товару, а постачальник у такому випадку буде зобов`язаний компенсувати покупцю витрати на укладення такого договору з третьою особою та різницю в ціні за товар між договором та договором з третьою особою;

- ціни на насіння соняшнику, за якими позивач придбав товар на заміщення непоставленого товару, повністю відповідали ринковим цінам на той час, отже сума збитків позивача, пов`язаних з додатковими витратами за вимушене заміщення непоставленої продукції, склало 10 352 050,80 грн, які Позивач просить відшкодувати та стягнути з Відповідача.

4.26. Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) дійсно безпосередньо залежить від того, чи матиме Відповідач необхідну суму грошових коштів.

4.27. В обґрунтуванні поданої заяви про необхідність забезпечення позову Позивач зазначає про:

- безрезультатність спроб досудового врегулювання спору шляхом добровільного здійснення поставки визначеного умовами договору товару та сплати штрафу за порушення строків поставки;

- неодноразове його звернення до суду з метою захисту своїх порушених прав із відповідними позовами (справи № 913/767/21 та № 913/769/21, №913/333/24, № 913/275/24); крім того, стосовно Відповідача відкрито ряд виконавчих проваджень. Зокрема, станом на час подання позову по цій справі, на примусовому виконанні по вказаним вище справам (№ 913/767/21, № 913/769/21) перебувало 5 виконавчих проваджень, ініційованих Позивачем щодо Відповідача, на загальну суму стягнення 6 110 954,17 грн (без врахування витрат на проведення примусового виконання) за наступними номерами ВП: № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11, № НОМЕР_12, які були об`єднанні постановою державного виконавця від 05.05.2023 у зведене виконавче провадження НОМЕР_13. Жодне з перелічених вище рішень у справах №913/767/21, № 913/769/21 не було виконано навіть частково;

- примусове виконання рішення суду у справі №913/769/21 було розпочато раніше за інші, що спричинило здійснення більшості процесуальних в межах виконавчого провадження НОМЕР_7. Однак, під час примусового виконання рішення по означеній справі відповідачу було поновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги щодо оскарження вказаного рішення та відкрито апеляційне провадження. Постановою Східного апеляційного господарського суду у справі №913/769/21 від 08.07.2024, рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з ФГ "Криничне" на користь ТОВ "Сателлит" 1 737 304,64 грн штрафу та 39.709,22 грн витрат на правничу допомогу, що складає 50% від заявленої в позові суми штрафу до стягнення. Після цього відповідач звернувся до виконавця, і не дивлячись на скасування рішення суду лише в частині, постановою від 24.07.2024 ВП НОМЕР_7 було протиправно закінчено державним виконавцем, чинність арештів майна, рахунків відповідача та дія інших примусових заходів були скасовані (хоча рішення суду в іншій частині підлягає обов`язковому виконанню. Через незаконні дії державного виконавця, позивач з метою захисту своїх прав змушений був звернутися невідкладно до суду 01.08.2024 із відповідною скаргою на вказану постанову державного виконавця (розгляд господарським судом скарги триває наразі у справі №913/769/21). Однак, через незаконні дії державного виконавця виникла ситуація, коли наявне у Відповідача майно може зникнути, зменшитися в кількості або може погіршитися його стан, і тому виконання рішення буде суттєво утруднене, або взагалі не можливо;

- виконання рішення у цій справі №913/333/24 вимагатиме примусового виконання також, у разі його задоволення, а його виконання в майбутньому безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявною у Відповідача необхідна сума грошових коштів чи майна за рахунок якого можна буде виконати це рішення, з огляду на що (через чисельні виконавчі провадження, в яких рішення залишаються не виконаними та дії відповідача, що вчиняються з метою ухилення від виконання рішень), у Позивача наявні обґрунтовані припущення, що існує імовірність через невжиття заходів забезпечення позову буде ускладнено або неможливо буде виконати рішення суду у цій справі; Відповідачем можуть вживатись активні дії, спрямовані на приховування або відчуження майна, а також дії, спрямовані на уникнення відповідальності або перешкоджання проведенню законного стягнення;

- Відповідачем вже вчинялись дії щодо арештованих у ході виконання належних йому транспортних засобів, які були спрямовані на перешкоджання виконанню вищезазначених рішень судів на користь позивача загальною сумою 6 110 954,17 грн. Зокрема, для перешкоджання примусовому виконанню зазначених рішень між ФГ "Криничне" було укладено з ТОВ "Агро-Х" договір позики та застави №1039, нотаріально посвідчений 25.11.2022. Обидві компанії фраудаторного правочину фактично управляються афілійованими особами - батьком та сином - ОСОБА_1 (ФГ "Криничне") та ОСОБА_2 (ТОВ "Агро-Х"), про що свідчать дані долучених витягів з ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Укладення такого договору, зокрема, призвело до обтяження заставою наступних 3-х транспортних засобів, що належать відповідачу (MERCEDES-BENZ GLS 400 2020 року випуску, номерний знак: НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 ; MERCEDES-BENZ GLS 350, 2019 випуску, державний номер: НОМЕР_3 , VIN-код: НОМЕР_4 ; LEXUS LX 450D, 2019 року випуску, державний номер: НОМЕР_5 , VIN-код: НОМЕР_6 ). Обтяження у вигляді застави, накладеної на вказані транспортні засоби, фактично унеможливило звернення стягнення на виявлене тоді майно Відповідача, при чому зазначені дії вчинялися свідомо, розуміючи, що іншого майна, на яке Позивач міг би звернути стягнення у Відповідача не було знайдено. Наразі розгляд позову Позивача про визнання вказаного договору позики та застави №1039 недійсним за ознаками фраудаторності здійснюється Господарським судом Луганської області в межах розгляду справи № 913/275/23;

- додатковими обставинами, що можуть свідчити про наміри Відповідача приховати або відчужити вказані транспортні засоби є наявна у позивача інформація щодо діяльності та зв`язків ФГ "Криничне" з державою-агресором російською федерацією, оскільки наразі Головним слідчим управління СБ України здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження №22023000000000235 щодо ОСОБА_1 (який є керівником Відповідача) щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті111-2 Кримінального кодексу України (пособництво державі-агресору), в межах якого встановлюються обставини здійснення відповідачем господарської діяльності на непідконтрольній Україні території, передачі матеріальних активів представникам рф, адже наявні відомості про перереєстрацію фермерського господарства та облік в податкових органах держави-агресора. Вказані обставини можуть свідчити про можливі наміри Відповідача передати наявне майно (зокрема транспортні засоби) на тимчасово не підконтрольну Україні територію з метою не допущення проведення стягнення на нього;

- вчинення Відповідачем умисних дій, спрямованих на приховування належного йому майна, на яке могло б бути звернуто стягнення в межах виконавчого провадження НОМЕР_7, з метою уникнення виконання рішення суду, також свідчить те, що під час здійснення виконавчих дій за наявними даними в державних реєстрах виконавцем було виявлено також інше належне відповідачу майно (сільськогосподарську та вантажну техніку), що підтверджується даними долученої копії постанови про опис майна від 14.03.2023. Однак розшукати і встановити де знаходиться вказане майно відповідача державному виконавцю не вдалося (окрім вказаних вище 3-х легкових автомобілів); керівник Відповідача викликався виконавцем для надання пояснень та відомостей про місцезнаходження майна, що перебуває у розшуку, однак такі виклики були проігноровані, а розшук було припинено.

Позивач також зазначає, що наразі стягнення заборгованості та надалі реальна можливість виконання рішення суду у цій справі є вкрай важливим для забезпечення стабілізації фінансово-майнового стану підприємства, відновлення господарської діяльності, адже на праві приватної власності з 24.02.2011 Позивачу належить Комплекс з переробки насіння соняшнику "Олійноекстракційний завод" у м. Маріуполі (знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул.Таганрозька, 76), який є основним активом, та з березня 2022 року, який перебуває на тимчасово окупованій рф території України, контроль над яким втрачено; внаслідок бойових дій, влучання ракет в приміщення заводу та окупації, зокрема за даними бухгалтерського обліку позивача станом на 31.07.2022 вартість втраченої сировини та готової продукції становила: на території заводу в м. Маріуполі 654 803 491 грн; в сторонніх місцях зберігання-елеваторах -458.903.832,00 грн; загальна сума збитків яка була заподіяна ТОВ "Сателлит" наразі в цілому складає 1.600.849.221 грн; об`єктивно можливості для продовження господарської діяльності позивача на даний час вкрай обмежені (підтверджується даними Інформаційної довідки з державного реєстру за №56397331, Витягом з державного реєстру за №36686215, бухгалтерської довідки ТОВ "Сателлит" від 04.08.2022, наказ по підприємству від 24.02.2022 про тимчасове зупинення роботи).

Ураховуючи зазначене та суму вимог, за твердженням Позивача, доцільним та обґрунтованим в якості забезпечення позову є накласти арешт на все майно, яке належить Відповідачу.

4.28. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суди попередніх інстанцій досліджуючи питання адекватності заходів забезпечення позову, врахували, що:

- невиконання Відповідачем зобов`язань щодо здійснення поставок визначеного об`єму товару сторонами в договорах та не сплату штрафних санкцій за порушення строків поставки, не здійснення відшкодування збитків, що стало підставою для звернення Позивача до суду з метою захисту своїх порушених прав із відповідними позовами (справи №913/767/21, №913/769/21, №913/333/24, №913/275/24 де ТОВ "Сателлит" виступає позивачем, а ФГ "Криничне" виступає відповідачем); крім того, стосовно Відповідача було відкрито 5 виконавчих проваджень (НОМЕР_7, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12), при цьому у справах у справах №913/767/21, № 913/769/21 не було рішення не виконані навіть частково;

- з автоматизованої системи виконавчих проваджень та долучених Позивачем окремих постанов державного виконавця та загальної інформації про виконавче провадження вбачається, що судовий наказ від 10.01.2023 №913/769/21 був пред`явлений стягувачем до виконання ще 09.03.2023, за яким було відкрито ВП НОМЕР_7, в якому вчинялося державним виконавцем більшість виконавчих дій з метою виконання рішення суду у справі №913/769/21, зокрема, здійснювалося звернення стягнення на кошти на рахунках боржника в сумі 3 986 808, 09 грн (винесено постанову про арешт коштів боржника від 10.03.2023); звернення стягнення на майно боржника в межах цієї ж суми (винесено постанову про арешт майна боржника від 10.03.2023); розшук майна боржника - оголошено в розшук транспортні засоби, належні Відповідачу в кількості 15 од. (постанова про розшук майна боржника від 14.03.2023); розшук майна боржника - Трактор колісний "МТЗ-82.1" (постанова про розшук майна боржника від 21.03.2023); проведення опису майна боржника від 21.03.2023, з яких вбачається, що дійсно було виявлена достатня кількість належної Відповідачу сільгосптехніки (тракторів, сівалок, культиваторів, агрегатів для обробки ґрунту, причепів, комбайнів, навантажувачів, обприскувачів - 44 од.). Постановою від 05.05.2023 вирішено об`єднати виконавчі провадження НОМЕР_7, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12 у зведене виконавче провадження НОМЕР_13. Надалі виконавцем вчинялися дії щодо звернення стягнення на кошти на рахунках боржника (винесено постанову про арешт коштів боржника від 16.10.2023), при чому зазначені дії вчинялися через невиконання боржником рішень, в т. ч. по справі №913/769/21;

- Відповідачем не повідомлено про наявність відкритих рахунків в банківських установах та наявність коштів на них, або наявність готівкових коштів і така інформація в матеріалах за поданою заявою відсутня;

- згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру прав власності та інших реєстрів, майже все майно, належне Відповідачу, а також зареєстровані речові права стосуються майна, що наразі перебуває на тимчасово окупованій рф території України;

- Відповідачем можуть вживатись активні дії, спрямовані на приховування або відчуження майна, а також дії, спрямовані на перешкоджання проведенню законного стягнення, на підтвердження чого свідчить той факт, що між ФГ "Криничне" було укладено з ТОВ "Агро-Х" нотаріально посвідчений договір позики та застави №1039 від 25.11.2022 трьох транспортних засобів, що стало предметом розгляду у справі №913/275/23. Цей факт не було спростовано Відповідачем.

Відповідні обставини у своїй сукупності були розцінені як достатні підстави вважати, що на момент виконання судового рішення у випадку задоволення позову у Відповідача може не виявитися ні грошових коштів, ні майна, яке б підлягало продажу з метою погашення боргу за позикою, тобто, майно може зменшитися або зникнути, що може мати наслідком ускладнення або зробити неможливим невиконання судового рішення.

Одночасно судами надано оцінку запереченням Відповідача щодо інформації про належне Скаржнику майна, балансову вартість належних йому активів; суми основних засобів, та зазначено про їх недоведеність.

4.29. При дослідженні питання співмірності та адекватності заходів забезпечення позову, судами враховано:

- що такі заходи забезпечення, накладення арешту у межах ціни позову - 10.352.050,80 грн на грошові кошти та майно, що належать або підлягають передачі або сплаті ФГ "Криничне" і знаходяться у нього чи в інших осіб, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання цієї ухвали про забезпечення позову, стосуються предмету позову, та потенційно впливають на питання належності та своєчасності виконання рішення (як свідчення співмірності таких заходів).

- що застосування таких заходів дійсно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. При цьому у ході розгляду справи Відповідач не спростував відповідні обставини (як свідчення адекватності таких заходів).

- аргументи Відповідача щодо потенційності вчинення Відповідачем дій спрямованих на відчуження майна - укладення між ФГ "Криничне" з ТОВ "Агро-Х" договору позики та застави №1039, нотаріально посвідчений 25.11.2022, які управляються особами родичами ОСОБА_1 (ФГ "Криничне") та ОСОБА_2 (ТОВ "Агро-Х"), про що свідчать дані долучених витягів з ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Укладення такого договору, зокрема, призвело до обтяження заставою наступних 3-х транспортних засобів, що належать Відповідачу (MERCEDES-BENZ GLS 400 2020 року випуску, номерний знак: НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 ; MERCEDES-BENZ GLS 350, 2019 року випуску, державний номер: НОМЕР_3 , VIN-код: НОМЕР_4 ; LEXUS LX 450D, 2019 року випуску, державний номер: НОМЕР_5 , VIN-код: НОМЕР_6 ). Обтяження у вигляді застави, накладеної на вказані транспортні засоби, фактично унеможливило звернення стягнення на виявлене тоді майно Відповідача, при чому зазначені дії вчинялися свідомо, розуміючи, що іншого майна, на яке Позивач міг би звернути стягнення у Відповідача не було знайдено. Наразі розгляд позову Позивача про визнання вказаного договору позики та застави №1039 недійсним за ознаками фраудаторності здійснюється Господарським судом Луганської області в межах розгляду справи № 913/275/23; інформація щодо потенційної діяльності та зв`язків ФГ "Криничне" з державою-агресором рф; неможливість встановлення в межах виконавчого провадження НОМЕР_7, відкрито на виконання рішення суду у справі №913/769/21 майна, яке належить Відповідачу (як свідчення обґрунтованості застосування таких заходів).

При цьому у ході розгляду справи Відповідач не надав заперечень щодо відповідних обставин.

4.30. Суд відхиляє посилання Скаржника на безпідставність врахування судами обох інстанцій позиції Заявника щодо фраудаторності договору позики та застави №1039, з огляду на чинність правочину, оскільки судами враховувались саме обставини на підтвердження такої позиції в контексті підставності заяви про забезпечення позову, а не висновок щодо недійсності такого правочину з відповідних підстав, і судами не формувався такий висновок відповідно.

4.31. При цьому, фактично позиція Відповідача зводилась до намагання довести існування у його власності достатньої кількості майна, зокрема і на тимчасово окупованій території, для задоволення вимог Позивача, що, виключає доцільність накладення арешту на інші його активи або кошти.

На противагу цьому, судом встановлено як недоведеність відповідної обставини, так і враховано аргументи Заявника щодо неможливості встановлення в межах виконавчого провадження НОМЕР_7, майна, яке належить Відповідачу.

Суд визнає необґрунтованими посилання Скаржника на неврахування балансової вартості активів Відповідача у розмірі 242 812 900,00 грн, який перевищує суму позовних вимог, оскільки судами надано оцінку таким запереченням сторони та вказує про їх недоведеність належними доказами.

При цьому самі по собі відповідні аргументи Відповідача про необґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову з підстав неспіврозмірності заходів забезпечення з вартістю майна, яке перебуває у власності останнього, оскільки забезпечення позову здійснено виключно в сумі предмету позову, а не загальну сукупність майна Відповідача.

4.32. Так, за встановлених судами обставин вбачається забезпечення збалансованості інтересів сторін у даному випадку, адже застосування таких заходів дійсно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Зазначеним підтверджується також наявність зв`язку між заходами до забезпечення позову, які просить Позивач вжити із предметом позовної вимоги та спроможність таких заходів забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, та можливість виникнення імовірних утруднень виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів у цій справі.

4.33. Разом із цим Суд зазначає, що у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 об`єднана палата Верховного Суду, виснувала, що доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо), про які йде мова у постановах Верховного Суду, наведених скаржником у касаційній скарзі, може бути однією з підстав для застосування заходів забезпечення позову, однак не є обов`язковою підставою для їх застосування; по-друге, викладення наведених висновків саме у постанові об`єднаної палати свідчить про те, що зазначені висновки мають пріоритет у застосуванні перед висновками Верховного Суду у складі колегії суддів, а тому до вирішення аналогічних спорів мають застосовуватися саме висновки об`єднаної палати.

Відтак, стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, наведення обставин неспівмірно малого розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю відповідача порівняно зі стягуваною сумою вимог, відсутність інформації про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

4.34. Зважаючи на це, судова колегія погоджується із тим, що вжиті заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору.

4.35. При цьому Суд визнає необґрунтованими аргументи Скаржника про порушення судами норм статей 138-140 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

4.36. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції після отримання 06.08.2024 заяви ТОВ "Сателіт" про вжиття заходів забезпечення позову виявив відсутність доказів сплати судового збору за подання відповідної заяви. Водночас суд встановив, що заявником відповідний судовий збір було сплачено на підставі платіжного доручення від 02.08.2024 у справі №257, що підтверджується випискою про зарахування коштів до спеціального фонду державного бюджету України.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції, діючи відповідно до принципів процесуальної економії та ефективності, запропонував Заявнику усунути виявлений недолік шляхом подання оригіналу квитанції про сплату судового збору. Відповідне було реалізовано шляхом направлення телефонограми із встановленням строку до 08.08.2024 о 14:00 год, що повністю відповідає вимогам частини першої статті 140 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду заяви про забезпечення позову. Надання ТОВ "Сателіт" такого доказу було здійснено у визначений Господарським судом Луганської області строк.

У такий спосіб, дії суду першої інстанції щодо надання можливості підтвердити своєчасну сплату судового збору, слід оцінювати як такі, що спрямовані на забезпечення доступу особи до правосуддя, а не як порушення процесуального законодавства, а надані Заявником докази не є уточненням раніше поданої заяви. Такі дії відповідають принципам верховенства права та недопустимості обмеження права на звернення до суду через формальні недоліки за умови, що судовий збір був сплачений належним чином і у встановлений строк, а строк, встановлений судом апеляційної інстанції для відповідного усунення, відповідає вимогам частини першої статті 140 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду заяви про забезпечення позову.

4.37. З огляду на зазначене, доводи Скаржника щодо необхідності повернення заяви про забезпечення позову на підставі частини сьомої статті 140 Господарського процесуального кодексу України є безпідставними, оскільки суд першої інстанції діяв у межах своїх повноважень, дотримуючись процесуальних строків і норм чинного законодавства.

4.38. До того ж, відповідно до частини другої статті 309 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.39. Поряд з цим Суд не погоджується також із аргументами Скаржника щодо необґрунтованості відмови судів у застосуванні заходів зустрічного забезпечення. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції повинен був задовольнити його клопотання та зобов`язати Позивача внести на депозитний рахунок суду суму, яка становить 25% від ціни позову або розміру арештованих коштів Відповідача, що, на його думку, забезпечило б баланс інтересів сторін та мінімізувало б можливі негативні наслідки для Відповідача й інших осіб.

4.40. Так, відповідно до положень статті 141 Господарського процесуального кодексу України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

4.41. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

4.42. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у своєму клопотанні представник Відповідача спочатку обґрунтовував необхідність внесення Позивачем на депозитний рахунок суду суми, що становить 25% від ціни позову, тоді як у прохальній частині клопотання зазначав вже про 50% від цієї суми. Вказана невідповідність у позиції Відповідача не була обґрунтована належним чином.

Також судами констатовано, що Відповідач не навів конкретних доказів можливих збитків, яких він чи інші особи могли б зазнати внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, таких як накладення арешту у межах ціни позову - 10 352 050, 80 грн. Відповідач не зазначив, у чому полягає порушення балансу інтересів сторін чи які саме негативні наслідки для нього можуть виникнути.

4.43. Ураховуючи наведене, суди дійшли підставного висновку про відсутність підстав для застосування заходів зустрічного забезпечення, а відповідні дії суду відповідають вимогам процесуального законодавства та принципам пропорційності й обґрунтованості.

При цьому, подаючи касаційну скаргу, Скаржник не вказує про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а фактично просить суд касаційної інстанції надати повторну оцінку його аргументам, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

4.44. За таких обставин Суд вважає, що судами обох інстанцій правильно застосовано норми статей 136 - 140 Господарського процесуального кодексу України, а висновки судів узгоджуються із наведеними вище усталеними висновками Верховного Суду.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частина друга цієї ж статті забороняє скасовувати правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.4. Оскільки наведені Скаржниками підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - залишенню в силі.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржників.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Криничне" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 09.08.2024 у справі № 913/333/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді Н. Багай

І. Берднік