Ухвала

від 14.01.2025 по справі 951/599/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року

м. Київ

справа № 951/599/24

провадження № 61-89ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Тернопільської філії акціонерного товариства «Укртелеком» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оренду майна,

ВСТАНОВИВ:

Козівський районний суд Тернопільської області рішенням від 01 жовтня

2024 року задовольнив позов АТ «Укртелеком» в особі Тернопільської філії

АТ «Укртелеком» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оренду майна.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь А. Т. «Укртелеком» в особі Тернопільської філії А. Т. «Укртелеком» заборгованість по орендній платі згідно з договором оренди нерухомого майна № 61Е000-189/21 від 01 квітня 2021 року у загальній сумі 48 598 грн 22 коп.

Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 13 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2024 року визнав неподаною та повернув апелянту.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга, подана ОСОБА_1 , не підписана, тому вона підлягає поверненню особі, яка її подала, відповідно до вимог пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

27 грудня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала

до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини

(стаття 10 ЦПК України).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE,

№ 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається

ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у

пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі вказується обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що подавала до апеляційного суду підписану апеляційну скаргу на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2024 року. Так, на двох поданих до апеляційного суду примірниках апеляційної скарги наявний (візуально простежується) чіткий відбиток її підпису. Таким чином, у розпорядженні суду апеляційної інстанції був екземпляр апеляційної скарги з рукописним підписом особи, яка її подала, тому підстав вважати, що направлена разом з матеріалами справи на адресу суду апеляційна скарга не була підписана, в апеляційного суду не було, відтак передбачених пунктом 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України підстав для повернення апеляційної скарги не було.

Згідно з частиною третьою статті 356 ЦПК України апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Кожна особа, яка подає, зокрема, апеляційну скаргу, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з додержанням чи недодержанням нею вимог процесуального законодавства щодо подання апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо: апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на підставі положень пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України виходив з того, що заявник в порушення частини третьої статті 356 ЦПК України подала до суду непідписану апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту 84 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 11 вересня 2024 року у справі № 930/191/23 (провадження № 14-72цс24) апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи (частина третя статті 356 ЦПК України). Належним виконанням вимог процесуального закону щодо підписання письмового документа є здійснення особою підпису після викладення основного тексту цього документа чи відомостей про додатки до нього (у разі їх наявності).

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги на підставі положень пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, оскільки така скарга подана та не підписана особою, яка її подала.

Доводи заявника є лише припущенням, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків апеляційного суду.

Додана заявником до касаційної скарги копія апеляційної скарги з відміткою суду апеляційної інстанції про її реєстрацію не містить підпису ОСОБА_1 ні після викладення основного тексту апеляційної скарги, ні після відомостей про додатки до апеляційної скарги.

Зі змісту оскаржуваної ухвали Тернопільського апеляційного суду

від 13 листопада 2024 року вбачається, що касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Колегія суддів також зазначає, що повернення апеляційної скарги не є обмеженням доступу до правосуддя, оскільки за загальним правилом, повернення апеляційної скарги не позбавляє заявника права подати нову апеляційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 356 ЦПК України, про що також зазначено в оскаржуваній ухвалі Тернопільського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року.

Таким чином, враховуючи принцип пропорційності, завдання цивільного судочинства, особливості предмета спору, значення розгляду справи для сторін, право особи на доступ до правосуддя та судовий захист у контексті цієї справи не порушено, оскільки ОСОБА_1 може повторно реалізувати своє конституційне право на апеляційне оскарження.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд зазначає, що право особи на оскарження судового рішення є однією із складових права на справедливий суд, що гарантується

статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України. Водночас згідно з цивільним процесуальним законом оскарження судового рішення в суді касаційної інстанції вимагає від заявника належного обґрунтування касаційної скарги.

Згідно із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статті 357 ЦПК України, а касаційна скарга на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року є необґрунтованою, тому за таких підстав у відкритті касаційного провадження на підставі частини четвертої

статті 394 ЦПК України слід відмовити.

Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Тернопільської філії акціонерного товариства «Укртелеком» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оренду майна.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров