Ухвала

від 14.01.2025 по справі 707/1592/24

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 707/1592/24

2-о/703/9/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення заяви без розгляду

14 січня 2025 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Прилуцького В.О.

секретаря судового засідання Дегтярь Л.В.

за участю:

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

заінтересованої особи ОСОБА_3

представника заінтересованої

особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сміла цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Березняківської сільської ради Черкаського району, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту спільного проживання, виховання та утримання дітей,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, у якій просить, встановити факт його постійного проживання разом із дружиною ОСОБА_3 та дітьми дружини ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , а також їх спільною дитиною ОСОБА_7 . Окрім того просить встановити факт перебування на його утриманні ОСОБА_1 та дітей дружини ОСОБА_5 і ОСОБА_6 .

Ухвалою судді від 17 вересня 2024 року відкрито окреме провадження у цивільній справі.

Заявник в судовому засіданні підтримав вимоги заяви та пояснив, що встановлення даних фактів йому необхідне для отримання відстрочки від призову за мобілізацією.

Представник заявника, адвокат Шевченко О.Л. в судовому засіданні проведеному в режимі відеоконференцзв`язку, просив суд задовільнити вимоги заяви.

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з`явився, однак до суду надійшли письмові пояснення. Відповідно до вказаних пояснень ІНФОРМАЦІЯ_2 просить суд врахувати той факт, що справи в порядку окремого провадження можуть бути розглянуті лише за умови, що вирішення такого факту не пов`язане із подальшим вирішенням спору про право. ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що заявник ОСОБА_8 із заявою до центрів комплектування про отримання відстрочки не звертався та на обліку в будь якому з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки не перебуває. У разі встановлення факту утримання дітей, як просить заявник це потягне за собою виникнення у нього права на відстрочку.

Окрім того представником ІНФОРМАЦІЯ_2 було подано до суду заяву про розгляд справи у відсутність їх представника.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судовому засіданні просила суд задовільнити вимоги заяви її чоловіка та встановити факт їх спільного проживання разом із чоловіком та дітьми та факт утримання дітей чоловіком. Пояснила, що вона з чоловіком проживає разом із їх спільною дитиною та двома дітьми її від попереднього шлюбу. Вказала, що оскільки батько двох її дітей помер то вона отримує допомогу на дітей від держави. Однак зауважила, що допомога від держави є дуже малою тому кошти на утриманні дітей надає її чоловік ОСОБА_1 . Пояснила, що встановлення факту утримання дітей необхідно чоловікові для того щоб отримати відстрочку від мобілізації на військову службу.

Представник заінтересованої особи Служби у справах дітей Березняківської сільської ради Черкаського району в судовому засіданні вказала, що не заперечує проти задоволення вимог заявника.

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку та чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Такі ж висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18), від 18 грудня 2019 року у справі №370/2898/16 (провадження №14-573цс19).

Заслухавши в судовому засіданні доводи заявника, представника заявника, заінтересованої особи ОСОБА_3 , врахувавши позицію представника заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 викладену письмово, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет заяви, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за встановленням яких звернувся заявник, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Заявник просить встановити факт утримання ним неповнолітніх дітей.

Заявлені вимоги щодо встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за заявником певного соціально-правового статусу - особи, яка утримує трьох дітей.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Тому смерть, до прикладу, батька дитини є підставою для припинення його обов`язку утримувати дитину.

Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.

У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов`язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Спори, що виникають між сторонами, вирішуються шляхом перемовин, а в разі неможливості вирішити конфлікт - у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Заявник просить установити факт утримання ним дітей, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дітей.

Так, у статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

З огляду на зазначене, вбачається, що у вказаній справі наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята статті 19 СК України).

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.

За вказаних обставин, подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання дитини, питання, заявлене заявником у цій справі, не може з`ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.

Такі висновки відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22 зазначила, що оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 Сімейного кодексу України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Також, інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

Звертаючись до суду із заявою у порядку окремого провадження, заявник обґрунтовував її тим, що встановлення факту утримання ним доньки ОСОБА_9 від спільного з ОСОБА_3 шлюбу та дітей дружини ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є необхідним для подальшого вирішення питання щодо отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформленні.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Предметом доказування перебування фізичної особи на утриманні є: мета встановлення факту знаходження особи на утриманні; відсутність можливості встановити факт знаходження особи на утриманні через відповідні організації, органи місцевого самоврядування (в позасудовому порядку).

Отже звернення із заявою про встановлення юридичного факту в цій справі необхідне для створення преюдиційного рішення для публічних відносин, що є не допустимим, оскільки при вирішенні питання щодо порядку звільнення з військової служби (отримання відстрочки) уповноважений суб`єкт має необхідні повноваження для перевірки обставин, які заявник у даному випадку навів на обґрунтування заяви про встановлення юридичного факту.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються як в судовому, так і в позасудовому порядку. Рішення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21).

Орган місцевого самоврядування видає довідки про перебування дітей на утриманні заявника. У тому разі, коли рішення уповноваженого суб`єкта не відповідатиме волі заявника, то такий заявник не позбавлений права звернутись з позовом про оскарження відповідного рішення в порядку адміністративного судочинства.

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частини 1 статті 268 СК України).

Вимога про встановлення факту утримання власної дитини заявника, тобто ОСОБА_7 та пасинків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , є таким, що суперечить завданню цивільного судочинства (стаття 2, частина 3 статті 263 ЦПК України), оскільки обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладений на заявника частиною 1 статті 180 СК України, а щодо пасинків то ч. 1 ст. 268 СК України.

Крім того, у разі незгоди з відповіддю заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка вирішує питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, заявник може звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду.

Оскільки із поданої заяви вбачається спір про право, суд вважає за необхідне залишити заяву без розгляду.

У п. 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 зроблено висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов, зокрема: «… встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах».

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 293, ч.4 ст. 315 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Березняківської сільської ради Черкаського району, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту спільного проживання, виховання та утримання дітей - залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику право звернення до суду за вирішенням спору в порядку позовного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 16 січня 2025 року.

Головуючий: В.О. Прилуцький