Справа № 461/237/25
Провадження № 1-кс/461/407/25
УХВАЛА
про накладення арешту на майно
15.01.2025 слідча суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшої слідчої в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту на майно,-
в с т а н о в и л а:
До Галицькогорайонного судум.Львова звернуласяз клопотанням старша слідча в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Львівській області майор поліції ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12024140000001243, відомості про яке 30.12.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, про накладення арешту на майно, що перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зокрема накласти арешт на транспортний засіб марки Mazda 6, 2008 р.в., білого кольору, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу, на праві власності належить ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_5 , обіймаючи, відповідно до наказу директора Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» № 18 Ч к/тр від 16.10.2023, посаду начальника Сокальської дільниці Червоноградського управління експлуатації газового господарства, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та незаконного збагачення, у період часу з 18.10.2024 до 13.01.2025 вимагав та 13.01.2025, приблизно о 15:30 год, одержав для себе від керівника Сокальського елеватора ПП «Західний Буг» ОСОБА_6 неправомірну вигоду в сумі 20000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 845 600 грн, за здійснення ним впливу на прийняття посадовими особами Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», які згідно примітки до ст. 369-2 КК України, є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, рішення про видачу технічних умов приєднання Сокальського елеватора ПП «Західний Буг» до газорозподільної системи, подальше невнесення змін до цих технічних умов та їх не скасування, а також про видачу ПП «Західний Буг» проектів приєднання до газорозподільної системи у стислі строки.
Так, 18.10.2024 ОСОБА_5 , обіймаючи посаду начальника Сокальської дільниці Червоноградського управління експлуатації газового господарства, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, що знаходиться у приміщенні Сокальської дільниці Червоноградського управління експлуатації газового господарства за адресою: Львівська область, Шептицький район, м. Сокаль, вул. І. Франка, 31, під час зустрічі з керівником Сокальського елеватора ПП «Західний Буг» ОСОБА_6 , який звернувся до нього стосовно видачі технічних умов приєднання Сокальського елеватора ПП «Західний Буг» до газорозподільної системи з метою збільшення потужності споживання природнього газу вказаним підприємством, у зв`язку із заміною обладнання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та протиправного збагачення, повідомив ОСОБА_6 про необхідність надання йому неправомірної вигоди в сумі 20 000 доларів США за здійснення ним впливу на прийняття посадовими особами Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» рішення про видачу таких технічних умов приєднання Сокальського елеватора ПП «Західний Буг» до газорозподільної системи.
У подальшому ОСОБА_5 під час чергової зустрічі з ОСОБА_6 30.11.2024, точного часу органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, що знаходиться у приміщенні Сокальської дільниці Червоноградського управління експлуатації газового господарства за адресою: Львівська область, Шептицький район, м. Сокаль, вул. І. Франка, 31, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, повторно висловив ОСОБА_7 вимогу про необхідність надання йому неправомірної вигоди в сумі 20 000 доларів США за здійснення ним впливу на прийняття посадовими особами Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» рішення про видачу технічних умов приєднання Сокальського елеватора ПП «Західний Буг» до газорозподільної системи, подальше невнесення змін до цих технічних умов та їх не скасування. При цьому, ОСОБА_5 зазначив, що у разі ненадання йому вказаної суми неправомірної вигоди, посадовими особами Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» можуть бути внесені зміни до вищевказаних технічних умов або скасовано їх.
ОСОБА_6 , будучи поставленим в умисно створені ОСОБА_5 умови, за яких він вимушений надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо прав і законних інтересів ПП «Західний Буг», погодився на таку протиправну вимогу ОСОБА_5 .
У подальшому ОСОБА_5 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та незаконного збагачення, 13.01.2025, приблизно о 15:30 год, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, що знаходиться у приміщенні Сокальської дільниці Червоноградського управління експлуатації газового господарства за адресою: Львівська область, Шептицький район, м. Сокаль, вул. І. Франка, 31, під час зустрічі з ОСОБА_6 одержав від нього для себе неправомірної вигоду в сумі 20 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 845 600 грн, за здійснення ним впливу на прийняття посадовими особами Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», які згідно примітки до ст. 369-2 КК України, є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, рішення про видачу технічних умов приєднання Сокальського елеватора ПП «Західний Буг» до газорозподільної системи, подальше невнесення змін до цих технічних умов та їх не скасування, а також про видачу ПП «Західний Буг» проектів приєднання до газорозподільної системи у стислі строки, після чого повідомив ОСОБА_6 , що він гарантує, що до вказаних технічних умов не будуть вноситись жодні зміни, та про те, що проекти приєднання до газорозподільної системи будуть видані протягом 2 тижнів. При цьому, з метою приховання свого злочинного умислу та надання вигляду законності своїм протиправним діям, відразу після одержання від ОСОБА_6 неправомірної вигоди в сумі 20 000 доларів США ОСОБА_5 надав останньому для підписання заздалегідь виготовлену розписку від свого імені, згідно з якою, він 13.01.2025 отримав від представника ПП «Західний Буг» ОСОБА_6 кошти в сумі 20000 доларів США для закупівлі засобів радіоелектронної боротьби. Відразу після закінчення зустрічі ОСОБА_6 з ОСОБА_5 правоохоронними органами було припинено протиправну діяльність останнього, а предмет неправомірної вигоди вилучено.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
13.01.2025 о 17.04 год. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 14.01.2025, останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, санкція якої передбачає конфіскацію майна, та те, що у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вказане майно підлягатиме конфіскації, просить клопотання задовольнити.
Слідча у судове засідання не з`явилася, у клопотанні просить проводити розгляд у її відсутності та відсутності прокурора.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 скерував до суду заяву, у якій просить проводити розгляд клопотання у їх відсутності. Зазначає, що клопотання визнають частково у межах заборони відчуження транспортного засобу, оскільки тягар накладення арешту є надмірно обтяжливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши та перевіривши клопотання та долучені до нього матеріали, слідча суддя приходить до таких висновків.
Так, у ч. 5 ст. 170 КПК України вказано, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
За положеннями ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч.10 ст.170 КПК).
Відповідно до вимог ч.2 ст.170 КПК, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК).
За вимогами п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК, при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, за вчинення якого, у разі визнання особи винуватою, суд може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Відповідні дані мають міститися у клопотанні слідчого (детектива), який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Крім того, для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з положеннями ст. ст. 132, 173 КПК також повинен врахувати правову підставу для арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Слідча суддя встановила, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024140000001243 від 30.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
У ході проведення досудового розслідування 23.10.2024 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
13.01.2025 о 17.04 год. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 14.01.2025, останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Санкція ч. 3 ст. 369-2 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк до восьми років з конфіскацією майна, що відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Слідча суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, вказаного у клопотанні, слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є його причетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.
Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідча суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру від 14.01.2025, вчинив зазначене кримінальне правопорушення та на цьому етапі досудового розслідування є достатні підстави, які поза розумним сумнівом свідчать про обґрунтованість пред`явленої підозри, оскільки у розпорядженні слідчої є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні данні, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному органом досудового розслідування.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності у діях ОСОБА_5 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.
Відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу, ОСОБА_5 на праві власності належить:
-транспортний засіб марки Mazda 6, 2008 р.в., білого кольору, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.
Арешт майна скасовується у встановленому цим кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Засада недоторканності права власності у кримінальному провадженні випливає із поваги до права власності, позбавлення права власності та контролю з боку держави щодо використання власності, які закріплені у ст. 1 Протоколу. Особливе значення цього принципу пояснюється і закріпленням його серед загальних засад кримінального провадження (п. 9 ч. 1 ст.7, ст.16 КПК України).
У статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Тлумачення цього положення як захисту права власності було здійснено ЄСПЛ у справі Маркс проти Бельгії (Marckx v. Belgium), заява № 6833/74 від 13 липня 1979 р., в якому суд зазначив: «Визнаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, ст. 1 у своїй суті забезпечує право власності». Обмеження права власності не тільки має ґрунтуватися на законі, а знаходитись під дією судового контролю і мати тимчасовий характер.
Дослідивши матеріали клопотання, враховуючи, що накладення арешту на майно проводиться з метою забезпечення завдань кримінального провадження, правову підставу для арешту майна, наслідки арешту, розумність та співрозмірність обмеження права власності, слідча суддя вважає, що клопотання підлягає до задоволення.
Разом з цим, слідча суддя вважає, що накладення арешту майна у частині заборони користування вказаним транспортним засобом, який не є речовими доказом у цьому кримінальному провадженні, жодним чином не перешкоджатиме забезпеченню завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду. Доказів протилежного слідчій судді не надано.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173 КПК України, слідча суддя -
у х в а л и л а :
клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно, що перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборонивідчуження тарозпорядження ним (перетворення, передачі чи продажу іншім особам), проте з правом на користування, зокрема на:
- транспортний засіб марки Mazda 6, 2008 р.в., білого кольору, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу, на праві власності належить ОСОБА_5 .
Попередити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про необхідність збереження арештованого майна та про кримінальну відповідальність за ст.388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшу слідчу в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п?яти днів з дня її оголошення.
Слідча суддя ОСОБА_10
Суд | Галицький районний суд м.Львова |
Дата ухвалення рішення | 15.01.2025 |
Оприлюднено | 20.01.2025 |
Номер документу | 124463118 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про арешт майна |
Кримінальне
Галицький районний суд м.Львова
Павлюк О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні