Рішення

від 30.05.2024 по справі 446/2247/21

КАМ'ЯНКА-БУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 446/2247/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2024 року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Самсін М. Л.

за участі секретаря судового засідання Груба Л.М.

з участю сторін:

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача Школьна А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до комунального некомерційного підприємства «Кам`янка-Бузької Центральної районної лікарні», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до комунального некомерційного підприємства «Кам`янка-Бузької Центральної районної лікарні», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.

В своїй позовній заяві ОСОБА_2 просить стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Кам`янка-Бузька Центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_2 100 000 грн. спричиненої моральної шкоди та витрати на правову допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримала повністю та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала наданий відзив та позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши в сукупності докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з`ясованих обставин прийшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2021 близько 06.50 год. на а/д «Львів-Луцьк» у м. Кам`янка-Бузька по вул. Львівській водій автомобіля «ГАЗ 3110» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , рухаючись в напрямку м. Луцьк здійснив наїзд на ОСОБА_2 , що переходила дорогу зліва-направо відносно напрямку руху автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 було заподіяно забій головного мозку легкого ступеня, травматичний міжпівкульний та локальний крововилив справа, забої, садна голови, зламаної та сідничної кісток справа без зміщення кісткових фрагментів з переходом на праву кульшову западину. Відповідно до висновку судово- медичного експерта №43/21 від 16.03.2021 року, вказані тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості та по ознаці довготривалого розладу здоров`я.

19.02.2021 року за фактом вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021141240000056 в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 135 КК України, на даний момент перебуває на розгляді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області.

08.11.2022 по вищевказаному кримінальному провадженні було винесено вирок яким ОСОБА_3 визнано виним та призначено покарання.

Судом встановлено, що на момент вчинення наїзду ОСОБА_3 здійснював керування автомобілем марки «ГАЗ 3110», д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , власником вищезазначеного транспортного засобу є КНП «Кам`янка-Бузька ЦРЛ».

Відповідно до характеристики на ОСОБА_3 , виданої КНП «Кам`янка-Бузька ЦРЛ», яка міститься в матеріалах кримінального провадження №12021141240000056, відповідач працював на посаді водія КНП «Кам`янка-Бузька ЦРЛ» з 26.12.2011 року (наказ №145 від 26.12.2011 року) та був звільнений 04.02.2021 року на підставі п.1 ст. 36 КЗПП України.

Окрім цього, згідно листа-відповіді КНП «Кам`янка-Бузька ЦРЛ» від 17.09.2021 р. на адвокатський запит, « ОСОБА_3 здійснював керування транспортним засобом марки «ГАЗ 3110», д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до його посадової інструкції .

А відтак позивачка вважає, що саме на КНП «Кам`янка-Бузька ЦРЛ» в силу ст. 1172 ЦК України, покладається обов`язок відшкодувати шкоду, завдану ОСОБА_3 внаслідок ДТП.

Слід зазначити, що завдану внаслідок ДТП матеріальну шкоду у вигляді витрат на лікування ОСОБА_2 , було повністю відшкодовано ОСОБА_3 .

Однак, протиправними діями ОСОБА_3 була заподіяна істотна моральна шкода, яка на думку позивачки має бути відшкодована їй у сумі 100000,00 грн.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України, серед яких, зокрема, відшкодування завданих збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

При цьому, за змістом ч. 3 ст. 2 ЦПК України диспозитивність є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, передбачене ст. 23 ЦК України.

Як роз`яснено у п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Так, моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї (п. 1-2 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Загальний порядок відшкодування моральної шкоди передбачено ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За змістом п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відтак, обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено вироком Кам`янка-бузького районного суду Львівської оболасті ОСОБА_3 було визнано вииним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 135 КК України і такий повністю відшкодував ОСОБА_2 завдану внаслідок ДТП матеріальну шкоду у вигляді витрат на лікування

Також судом встановлено, що позивачу внаслідок ДТП було спричинено фізичні та душевні страждання, тому факт заподіяння моральної шкоди є доведеним, оскільки є наслідком вчинення ОСОБА_3 ДТП від якого постраждав позивач.

Також, судом встановлено, що автомобіль за кермом якого в момент вчинення ДТП був ОСОБА_3 належить відповідачу.

Разом з тим, моральна шкода не має чітких матеріальних ознак, а тому потребує її обґрунтування, яке б підтверджувало моральні страждання потерпілої, втрату нормальних життєвих зав`язків і необхідність від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Відтак, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь тяжкості та характер нанесених тілесних ушкоджень, що відносяться до середнього ступеня тяжкості, та відповідний їм характер та обсяг фізичних та моральних страждань, а також вимушених змін, пов`язаних із обмеженням можливостей щодо організації побуту, яких зазнала позивач внаслідок протиправного ушкодження її здоров`я, ступінь вини відповідача, виходячи із засад розумності та справедливості, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, визначивши її в розмірі 50 000 грн., що є доведеною та достатньою в конкретних обставинах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141ЦПКУкраїни судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволенню позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 22-23, 1167 ЦК України, ст.ст. 4-5, 12-13, 76-83, 89, 133, 137, 258-259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до комунального некомерційного підприємства «Кам`янка-Бузької Центральної районної лікарні», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Кам`янка-Бузької Центральної районної лікарні» (ЄДРПОУ 01996326) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) суму моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень.

В решті позовних вимог про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Кам`янка-Бузької Центральної районної лікарні» на користь держави 429,44 грн. витрат по сплаті судового збору

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Суддя: Самсін М.Л.