Постанова

від 16.01.2025 по справі 571/51/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025 року

м. Рівне

Справа № 571/51/24

Провадження № 22-ц/4815/34/25

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів:Боймиструк С.В.,Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання: Хлуд І.П.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рокитнівського районногосуду Рівненськоїобласті від 01 серпня 2024 року, ухваленого в складі судді Верзун О.П., дата виготовлення повного тексту судового рішення 12.08.2024 року, у справі №571/51/24

в с т а н о в и в :

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що після розлучення відповідач залишив позивачку з дітьми та проживає окремо. З тих пір не піклується про дітей, не проявляє зацікавленості до їх подальшої долі, успіхів школі, станом здоров`я, не дбає про духовний і фізичний розвиток. Відповідач не забезпечує необхідного харчування, лікування. Не займається підготовкою до самостійного життя, не надає доступу до культурних цінностей, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу. Тобто не виконує своїх батьківських обов`язків. Всі питання щодо життя дітей, їх утримання вирішує позивач. Влітку 2022 року позивач зверталась з аналогічний позовом. З врахуванням обставин справи відповідачу надали можливість налагодити стосунки з дітьми та змінити поведінку. За рік часу після ухвалення судом рішення нічого не змінилося. Позивач вважає, що батько дітей ухиляється від своїх батьківських обов`язків, у зв`язку з чим повторно звернулась до суду із цим позовом.

Враховуючи наведене, просила суд позбавити ОСОБА_2 , батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Рокитнівськогорайонного судуРівненської області від 01 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав задоволено.

Позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1221,20 грн.

В апеляційній скарзі, відповідач посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник покликається на те, що судом першої інстанції не надано оцінку тому факту, що після розлучення діти проживають із матір`ю у селищі яке віддалене від його місця проживання. Вказує, що після ДТП йому важко пересуватися. Однак час від часу він спілкується із дітьми по телефону.

Покликається на приписист. 164 СК України, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Зазначає, що зменшення його спілкування із дітьми пов`язане із об`єктивними причинами. А також і тому що позивач створює перешкоди у спілкуванні із дітьми.

Відзив до апеляційного суду не подано.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.3ст.3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 3статті 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч.ч.1,2,5ст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 16.10.2009 року по 20 березня 2014 року. Від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких є відповідач.

Рішенням Рокитнівськогорайонного судуРівненської областівід 01.08.2014з ОСОБА_2 стягнуто аліментина користь ОСОБА_5 наутримання неповнолітніхдітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі800гривень щомісячно,починаючи з09липня 2014року додосягнення найстаршоюдитиною повноліття.

Згідно наданого Рокитнівським відділом державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) розрахунку ОСОБА_2 має заборгованність зі сплати аліментів станом на 02.01.2024 року у сумі 184834 грн.

Рішенням Рокитнівськогорайонного судуРівненської областівід 24.11.2022року усправі №571/1074/22у задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 пропозбавлення батьківськихправ ОСОБА_2 відносно малолітніхдітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,відмовлено.

Згідно висновку органу служби у справах дітей Рокитнівської селищної ради позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 є недоцільним. В обґрунтування рішення служби у справах дітей Рокитнівської селищної ради посилається на те, що ОСОБА_2 позитивно характеризується, заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно двох синів та бажає брати участь у їх вихованні.

Відповідно до частини третьоїстатті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого частиною п`ятоюстатті 157 цього Кодексу).

Згідно з частиною другоюстатті 150 СК Українибатьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Згідно з частинами другою та четвертоюстатті 155 СК Українибатьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 164 СК Українимати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (даліКонвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Устатті 7 СК Українивизначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Апеляційний суд виходить з того, що суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначеностаттею 166 СК України.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) Європейський суд з прав людини зазначив, що,якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав.І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією.

Установлено, що батько участі у вихованні синів не бере і їх життям не цікавився.

Відповідачем не заперечується, що рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 24.11.2022 року у справі № 571/1074/22 йому на його прохання було надано можливість довести, що він бажає налагодити стосунки з дітьми та змінити свою поведінку.

Як вбачається з матеріалів справи, за період,що минувпісля ухваленнярішення судуза аналогічнимпозовом (24.11.2022у справі№ 571/1074/22), ОСОБА_2 не змінивсвоє відношеннядо виконаннябатьківських обов`язківта недовів своюспроможність табажання належнимчином виконуватибатьківські обов`язки,проявити своютурботу просинів,не розпізнавїх внутрішнійсвіт тане вчинивжодної спробипроявити активністьдо дітей. Окрімтого, у судовому засіданні суду першої інстанції, діти повідомили, що не бажають спілкуватися з батьком, висловили бажання носити прізвище тої людини, яка з ними разом.

Заперечуючи проти позбавлення батьківських прав, ОСОБА_2 з моменту подання ним апеляційної скарги не надав доказів, що він вживає заходів щодо налагодження стосунків з дітьми, цікавиться їх станом здоров`я, виявляє будь-яку турботу про дітей, надає матеріальну підтримку, зокрема погасив борг по аліментах, бере участь у їх вихованні. Відповідач не спростував висновків місцевого суду щодо наявності підстав для позбавлення його батьківських прав стосовно синів.

За таких обставин лише зазначення відповідачем в апеляційній скарзі про його бажання піклуватися про дітей, не спростовує його ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню синів.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги встановлені обставини справи, поведінку батькадо і після подання позову у справі, після подання ним апеляційної скарги на рішення суду про позбавлення його батьківських справ.

ОСОБА_2 не довів зміну своєї поведінки щодо дітей, прагнення здійснювати належне піклування за ними, не спростував, що свідомо нехтував обов`язками батька.

Апеляційний суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дітей та реальне бажання змінити поведінку.

Місцевий суд обґрунтовано не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 оскільки він має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (ч.ч. 5,6ст. 19 СК України). Окрім того, висновок не містить переконливих аргументів щодо недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

Колегія суддів зазначає, що позбавлення відповідача батьківських прав здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першоїстатті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дітей, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбаченаЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Рокитнівського районногосуду Рівненськоїобласті від 01 серпня 2024 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 16 січня 2025 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Ковальчук Н.М.