Рішення

від 15.01.2025 по справі 280/10387/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 січня 2025 року Справа № 280/10387/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ» (ЄДРПОУ 13608660, вул. Звенигородська, 9, м. Запоріжжя, 69093) до Запорізької митниці (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 12, ЄДРПОУ 44005647) про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ» (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької митниці (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості Запорізької митниці № UА112080/2024/000006/2 від 08 травня 2024 року;

- визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА112080/2024/000129 від 08 травня 2024 року прийняту відповідачем (Запорізькою митницею ЄДРПОУ 44005647);

- зобов`язати відповідача (Запорізьку митницю ЄДРПОУ 44005647) повернути - Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість -78 403,88 грн. (сімдесят вісім тисяч чотириста три грн. 88 копійок) за митною декларацією (IM 40 ДЕ від 08 травня 2024 року, ДЕ №24UA12080003590U0) на: П/р НОМЕР_1 , Банк АТ ""УкрСиббанк"", МФО 351005, код за ЄДРПОУ 13608660,ІПН 136086608281.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи Митного кодексу України та зазначає, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару - прокат із кремнієвої електротехнічної сталі текстурований з орієнтовним зерном (CRGO), завширшки 600мм або більше, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 13 листопада 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

26 листопада 2024 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 53854), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару виявлено недоліки, у зв`язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Зауважує, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Крім того, відповідач вказав на те, що митним органом у встановленому законом порядку встановлено, що вартість імпортованого позивачем товару є вищою ніж заявлена, що зумовило прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також, 26 листопада 2024 року від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 27 листопада 2024 року у задоволенні вищезазначеного клопотання вімовлено.

02 грудня 2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 55254), в якій останній не погоджується із аргументами, зазначеними у відзиві.

06 грудня 2024 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 56316), в яких митниця не погоджується із вказаним у відповіді на відзив.

Суд, оцінивши повідомлені представниками позивача та відповідача обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

05 січня 2023 року між компанію RECON METALS GMBH, Dresden, Germany, Німеччина (Продавець) та ТОВ ЕЛІЗ, Україна (Покупець) укладено зовнішньоекономічний договір №23-01-04-SLIT-KON від 05 січня 2023 року зі специфікаціями, на постачання продукції. Конкретні умови кожної окремої поставки продукції визначено сторонами договору у відповідних специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору. 12 травня 2023 року сторони підписали до договору додаток №1 від 12 травня 2023року щодо зміни банківських реквізитів постачальника. 30 грудня 2023 року сторони підписали Додаток № 5 до Договру щодо продовження дії договору до 31 грудня 2025 року. 03 січня 2024 року сторони уклали додаток №7 від 03 січня 2024 року до договору щодо зміни умов базису постачання з EXW на FCA. 05 січня 2024 року постачальник надав пропозицію на товар за цінами, а також прайс-лист.

15 березня 2024 ркоу сторони уклали специфікацію № 12, де пунктом 2 встановлено, що продукція за даною специфікацією постачається покупцю на умовах FCA Langenhagen Germany (згідно Інкотермс 2020). У зазначеній специфікації сторони погодили номенклатуру, кількість, умови оплати та постачання електротехнічної сталі.

29 квітня 2024 року Сторони уклали Додаток №8 до вищезазначеного Договору щодо зміни юридичної адреси постачальника: з Langebruckerst/8 D-01109 DRESDEN Німеччина на An der Schleife 20, 01099 DRESDEN НІМЕЧЧИНА).

15 березня 2024 року на електронну адресу позивача від постачальника надійшов ORDER CONFIRMATION №23-01-04-SLIT KON-11 від 15 березня 2024 року - це підтвердження замовлення на суму 54988,60 євро (вага 21733кг/22025кг), яке ТОВ ЕЛІЗ сплатило в повному обсязі 25.01.2024, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 48 від 22 березня 2024 року на суму 27494,30 євро. Та платіжною інструкцією № 58 від 25 квітня 2024 року у сусі 27494,30 грн. Позивач вважає, що зазначене підтверджує узгодженість сторонами всіх істотних умов постачання.

08 травня 2024 року декларантом до митного контролю надіслано засобами електронного зв`язку митні декларації (далі МД) в режимі ІМ 40 07 травня 2024 року за № 24UA112080003510U4 на товар: «Прокат із кремнієвої електротехнічної сталі текстурований з оріентованим зерном (CRGO), завширшки менш як 600мм, завтовшки-0,23мм: артикль 1233493294, марка H 075-23- 836кг, завширшки-95мм; артикль 1243526535, марка C 23B- 754кг, завширшки-180мм; артикль 1243526538, марка C 23B- 374кг, завширшки-180мм; артикль 1243526988, марка H 085-23- 492кг, завширшки-220мм; артикль 1243527121, марка H 085-23- 818кг, завширшки-135мм; артикль 1243527246, марка H 075-23- 1470кг, завширшки-140мм; артикль 1243627719, марка H 075-23- 1766кг, завширшки-195мм; артикль 1243627723, марка H 075-23- 648кг, завширшки-195мм; артикль 1243627767, марка H 075-23- 876кг, завширшки-240мм; артикль 1243627853, марка H 075-23- 326кг, завширшки-215мм; артикль 1243627978, марка H 085-23- 1366кг, завширшки-135мм; артикль 1243628040, марка H 075-23- 758кг, завширшки-105мм; артикль 1243628066, марка H 085-23- 600кг, завширшки-170мм; артикль 1252528949, марка H 085-23- 1120кг, завширшки-150мм; артикль 1252529000, марка C 23B- 428кг, завширшки-195мм; артикль 1252530288, марка C 23В- 408кг, завширшки-195мм; артикль 1252530916, марка H 075-23- 1828кг, завширшки-155мм; артикль 2230765705, марка C 23B- 394кг, завширшки-50мм; артикль 2230775702, марка C 23B- 294кг, завширшки-50мм; артикль 3243545959, марка H 085-23-1136кг, завширшки-175мм; артикль 3243546034, марка H 085-23- 1184кг, завширшки-220мм; артикль 3243546284, марка H 075-23- 1378кг, завширшки-160мм; артикль 3243546685, марка H 085-23- 478кг, завширшки-170мм; артикль 3252445769, марка H 075-23- 996кг, завширшки-165мм; Хім.склад: вуглецю С менш-0,01%, марганець Mn-менш 0,10%, кремнію Si-3,15%, фосфор P- менш 0,03%; сірка S- менш 0,02%; електротехн. втрати для марки Н085-23: 0,76-0,80 W/kg при Р 1,7/50Hz , індукція 1,88-1,91Т; електротехн. втрати для марки Н075-23: 0,72-0,75 W/kg при Р 1,7/50Hz , індукція 1,90-1,91Т; електротехн. втрати для марки C 23B: 1,90-2,0 W/kg при Р 1,7/50Hz , індукція 1,60-1,66Т; Поставляється в рулонах. Застосовується для власного виготовлення трансформаторів та електричних машин. Виробник: "THYSSENKRUPP ELECTRICAL STEEL GmbH" Країна виробництва DE. Торговий знакTHYSSENKRUPP.».

Митну вартість товару позивачем визначено виходячи з ціни контракту згідно вимог пункту 1 частини 1 статті 57 Митного кодексу України за основним методом, зазначеним у статті 58 Митного кодексу України на підставі наданих документів.

На підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товару, зазначеної у митній декларації №24UA112080003510U4 від 07 травня 2024 року , ТОВ ЕЛІЗ надано митному органу наступні документи: сертифікат якості № б/н від 30 квітня 2024 року; пакувальний лист № LS104322 від 30 квітня 2024 року; рахунки-проформи (Proforma invoice) № proforma/rechnunginvoice 23-01-04-SLIT-KON від 15 березня 2024 року та № proforma/rechnung-invoice 23-01-04- SLIT-KON-11 від 15 березня 2024 року; рахунок-фактура (iнвойс) № AR202404-4213 від 30 квітня 2024 року; автотранспортна накладна № б/н від 02 травня 2024 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № A799211 від 30 квітня 2024 року; банківські платіжні документи № 48 від 22 березня 2024 року, № 58 від 25 квітня 2024 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 3205 від 02 травня 2024 року; довідка про транспортно-експедиційні витрати № 819 від 02 травня 2024 року; прейскурант (прайс-лист) №б/н від 10 березня 2024 року; ордер 23-01-04-SLIT-KON-11 від 15 березня 2024 року; додаткові угоди № 1 від 12 травня 2023 року, № 7 від 03 січня 2024 року, № 8 від 29 квітня 2024 року; специфікація №12 від 15 березня 2024 року; договір (контракти) про перевезення № 1581-П від 02 травня 2024 року; заявка на перевезення №4 від 24 квітня 2024 року; лист № 43 від 13 лютого 2024 року; копія митної декларації країни відправлення № MRN 24DE510232608511B6 від 30 квітня 2024 року. Також зазначено перелік документів з позначкою «m» надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення: зовнішньоекономічний договір № 23-01-04-SLIT-KON від 05 січня 2023 року; додаткова угода № 5 від 30 грудня 2023 року; договір транспортного експедирування № 24/55 від 17 січня 2024 року; договір на перевезення вантажів № 338-Е від 12 травня 2017 року; каталог виробника від 01 лютого 2023 року.

Так, при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, митним органом виявлено наступне:

1) згідно відомостей СМR від 02 травня 2024 року б/н безпосереднім перевізником партії товару є ТОВ «ШЕВЕЛЛ». Декларантом надано довідку про витрати на транспортування від 02 травня 2024 року № 819 від ФОП ОСОБА_1 , однак документальне підтвердження договірних відносин (зв`язку) між виконавцями перевезення до митного оформлення не надано;

2) відповідно до п.4.1. зовнішньоекономічного контракту від 05 січня 2023 року № 23-01-04- SLIT-KON оплата здійснюється на банківський рахунок продавця, зазначений у розділі 10 контракту, а саме «Bank name: Commerzbank AG, IBAN: НОМЕР_2 , SWIFT: COBADEFF850». Разом з цим, у рахунку від 30 квітня 2024 року № НОМЕР_3 -4213 зазначено, що платіж отримано з посиланням на банківські реквізити «Bank Details: Commerzbank AG, IBAN: НОМЕР_2 , SWIFT: COBADEFF850». Однак до митного оформлення надано додаток від 12 травня 2023 року № 1 до зовнішньо-економічного контракту від 05 січня 2023 року № 23-01-04-SLIT-KON, в якому сторони дійшли згоди викласти пункт 10 в новій редакції, а саме «Bank: DEUTSCHE BANK AG, IBAN: НОМЕР_4 , SWIFT: DEUTDEDB505». Крім цього, зміст наданого листа продавця не відповідає умовам зовнішньоекономічного контракту в частині банківських реквізитів продавця;

3) до митного оформлення декларантом надано документ за кодом «3014» (прейскурант (прайс-лист) виробника товару) від 10 березня 2024 року б/н, який являє собою прайс-лист продавця, а не виробника товару. Однак, частиною третьою статті 53 МКУ обумовлено, що підтвердженням заявленої митної вартості товару може слугувати зокрема прайс-лист виробника товару;

4) у пакувальному листі від 30 квітня 2024 року № LS-104322 та рахунку від 30 квітня 2024 року № AR202404-4213 містяться умови поставки FCA без зазначення географічного пункту поставки;

5) у наданому до оформлення каталогу виробника від 01 лютого 2023 відсутня інформація щодо марки сталі Н 075-23.

Враховуючи викладене, згідно вимог частини 3 статті 53 МК України позивачу повідомлено про необхідність протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: - договори (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язані з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - прейскуранти, (прайс-листи) виробника товару; - виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація про вартість товару або сировини. Також повідомлено, що згідно частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

08 травня 2024 року ТОВ ЕЛІЗ додатково надано каталог виробника, відповідь на розбіжності від 08 травня 2024 року, договір на перевезення вантажів № 338-Е від 12 травня 2017 року, за результатом аналізу яких встановлено наступне.

Каталог виробника товару має інформацію щодо технічних характеристик товару, але не містить інформації про ціну товару, тому не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості.

Лист-відповідь на розбіжності містить пояснення щодо виявлених попередньо розбіжностей, але не усуває їх, та відсутнє їх документальне підтвердження.

Також, 08 травня 2024 року від декларанта отримано відмову від надання документів, зокрема: Згідно пункту 3 статті 53 МК України інші додаткові документи протягом десяти днів надаватись не будуть.

08 травня 2024 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UА112080/2024/000006/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого товару (прокат із кремнієвої електротехнічної сталі текстурований з орієнтовним зерном (CRGO), завширшки 600мм або більше) скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями статті 64 МК України.

У рішенні зазначено, що митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у митниці інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги частини 2 статті 64 МК України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних митних вартостей товару з розрахунку 3,1 євро/кг (джерело МД від 01 травня 2023 року № 24UA902080801668U4 ) з додаванням транспортних витрат понесених продавцем згідно з довідкою про вартість перевезення від 02 травня 2024 року № 819, у співставних обсягах та комерційних рівнях, час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідачем відмовлено у митному оформленні митної декларації МД № 24UA112080003510U4 від 07 травня 2024 року та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2024/000129.

Оформлення вищезазначеного товару позивачем здійснено та випущеного у вільний обіг за за МД № 24UA112080003590U0 від 09 травня 2024 року (відстрочення платежів до 07 серпня 2024 року), з урахуванням Рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2024/000006/2 від 08 травня 2024 року. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу Х МК України.

Вважаючи прийняття відповідачем вищезазначеного рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 246 Митного кодексу України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі - МК України) встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Положеннями частини 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що Фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

У частині 5 цієї правової норми надається визначення терміну ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно частини 2 названої правової норми документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок фактура (інвойс), або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 3 цієї правової норми у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У пункті 1 частини 4 статті 54 МК України встановлено обов`язок митного органу здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, згідно частини 3 статті 53 МК України, якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо піни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі №200/6521/20-а наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Так, суд зазначає, що додатком №7 від 03 січня 2024 року до договору №23-01-04-SLIT-KON від 05 січня 2023 року внесено зміни до пункту 2.1 договору щодо умов поставки, де встановлювалось, що постачання товару здійснюється на умовах EXW/FCA, проте сторонами жодним додатком не було внесено змін до пункту 3.1, яким встановлена ціна товару, яка визначається відповідно до умов EXW Lanqenhaqen (а.с.9).

Слід зауважити, що термін EXW означає, що продавець виконав свої зобов`язання щодо поставки, коли він надасть товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі і т.п.). Тобто, товар без експортного митного оформлення і без навантаження надається продавцем на складі продавця, покупець повинен здійснити завантаження товару в транспортний засіб за свій рахунок. Тобто, ціна товару за умовами FCA повинна бути більшою, враховуючи додаткові транспортні витрати на доставку товару.

Проте, як вбачається з наданих документів, зміни до пункту саме ціни товару (пункту 3.1) сторонами договору не внесено.

Так, судом встановлено, що у всіх в товаросупровідних документах імпортованого товару зазначено умови поставки FCA Langenhagen.

До витрат (складових митної вартості), які включаються в ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, якщо вони не включені в неї належать, серед інших, належать витрати зазначені в частині 10 статті 58 МК України, зокрема, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Враховуючи зазначене, у митниці під час митного оформлення обґрунтовано існував сумнів щодо повноти включення складових митної вартості, оскільки у наданих документах були наявні розбіжності щодо умов поставки імпортованого товару, які впливають на визначення митної вартості товару.

Разом з цим, в різних документах наданих до митного оформлення вказані різні банківські реквізити: інвойс фактура від 30 квітня 2024 року № AR202404-4213 та замовлення від 15 березня 2024 року № 23-01-04-SLIT-KON-11 (яке міститься у платіжних інструкціях від 22 березня 2024 року №48 та від 25 квітня 2024 року № 58) містять реквізити іншого банку з іншим номером рахунку, ніж той на який була здійснена оплата та який фігурує у договорі.

Суд погоджується із доводами позивача відносно внесення змін до Додатку №1 від 12 травня 2023 року. В той же час, з урахуванням внесених змін невідомо з яких причин фактичні документи (проформа, фактура інвойс, замовлення) відповідно до яких повинна здійснюватися оплата містять посилання на старий рахунок іншого банку.

При цьому, під час митного оформлення контролюючий орган звертав увагу декларанта на те що в різних товаросупровідних документах містяться різні банківські реквізити, а лист пояснення від продавця в якому зазначено, що існують два різних рахунки для оплати лише підкреслює вказані розбіжності. Окрім того, у наданому позивачем до контролюючого органу інвойсі від 30 квітня 2024 року №AR202404-4213 чітко зазначено що оплата отримана, але в ньому номер рахунку та банк відрізняється від реквізитів у платіжних інструкціях.

Суд зазначає, що згідно умов договору №23-01-04-SLIT-KON від 05 січня 2023 року платіж здійснюється на підставі виставленого проформи-інвойсу (пункт 4.3. Договору; а.с.20), проте жодних посилань на нього у платіжному документі немає, є тільки посилання на замовлення, яке у свою чергу має різний номер в різних товаросупровідних документах.

Тобто, декларантом наданий пакет документів, які містять розбіжності, що не дозволяють однозначно зрозуміти, за якими саме документами була здійснена оплата.

Разом з цим, позивачем додатково надано каталог виробника, відповідь на розбіжності від 08 травня 2024 року, договір на перевезення вантажів № 338-Е від 12 травня 2017 року.

Однак, митним органом зазначено, каталог виробника товару має інформацію щодо технічних характеристик товару, але не містить жодної інформації про ціну товару, тому не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості.

Також, позивача повідомлено про те, що наданий ним лист-відповідь на розбіжності містить пояснення щодо виявлених попередньо розбіжностей, але не усуває їх, та відсутнє їх документальне підтвердження.

Вищенаведене свідчить про наявність розбіжностей в товаросупровідних документах, поданих до митного оформлення.

Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а декларант має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності визначення митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів.

Статтею 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, передбачено, що ніщо не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митної оцінки.

Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2022 року у справі № 826/12901/17 зазначив, що відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Верховним Судом вже також сформована стала та послідовна судова практика, висновки якої, якщо їх систематизувати, зводяться до того, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Ураховуючи викладене, суд зауважує, що витребування додаткових документів у позивача обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв`язку з цим перевірки інформації щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріпленим правом митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов`язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об`єктивних даних, та піддаватися обчисленню.

Аналіз таких документів, на переконання суду, дає підстави для висновку, що позивач не надав жодних витребуваних документів, крім інвойсу від 30 квітня 2024 року № AR202404-4213, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості.

Отже, зазначені розбіжності у документах, викликали потребу відповідача у витребуванні додаткових документів, а вже їх ненадання стало підставою/для коригування митної вартості.

Суд погоджується з позицією відповідача та вважає, що під час здійснення митного оформлення імпортованого товару для підтвердження митної вартості товарів декларантом не були надані належні та у повному обсязі документи на виконання вимог статті 53 МК України.

Таким чином, митниця при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяла в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Зважаючи на наведені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач мав об`єктивні сумніви щодо достовірності наданої декларантом інформації, оскільки документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, а саме витрати на розвантаження-навантаження, митне оформлення вантажу у країні відправлення, у зв`язку із чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості, а позивач такі розбіжності не усунув та не підтвердив задекларовану ним митну вартість.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 травня 2024 року у справі №520/22458/23.

Щодо посилань позивача, про те, що митний орган не обґрунтував застосування резервного методу, то суд звертає увагу на таке.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості послідовно наводяться обґрунтування неможливості застосування методів 1-5, з посиланнями на відповідні статті МК України, зокрема: методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів відповідно до вимог статей 59, 60 МК України. Методи визначення митної вартості на основі віднімання (додавання) вартості не можуть бути прийняті у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці інформації щодо складових митної вартості згідно вимог статей 62, 63 МК України. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у митниці інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), (вказане підтверджується витягом гр.33 рішення).

Таким чином, у зв`язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів (причини незастосування вказано в рішенні про коригування митної вартості) при здійсненні митної оцінки товару, задекларованого позивачем, відповідачем обґрунтовано застосовано резервний метод.

Узагальнюючи наведене, суд переконаний, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів № А112080/2024/000006/2 від 08 травня 2024 року та картка відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА112080/2024/000129 від 08 травня 2024 року, прийняті Запорізькою митницею правомірно, в межах та у спосіб визначений чинним законодавством України з питань державної митної справи.

Оскільки, рішення про коригування митної вартості товарів № UА112080/2024/000006/2 від 08 травня 2024 року є правомірним, вимога позивача щодо зобов`язання відповідача повернути позивачу суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 78403,88 грн. є необґрунтованою та безпідставною, а тому у її задоволенні також необхідно відмовити.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, не встановивши під час розгляду справи факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та встановивши, що дії відповідача є такими, що відповідають вимогам частини 2 статті 2 КАС України, приймаючи оскаржувані рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому суд не вбачає правових підстав для задоволення заявленого позову.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України). Оскільки в задоволенні позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 143, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ» відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 15 січня 2025 року.

Суддя Д.В. Татаринов