Постанова

від 14.01.2025 по справі 757/51948/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року місто Київ

Справа № 757/51948/23-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2019/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Желепи О.В., суддів: Стрижеуса А.М., Немировської О.В.

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Івашковського Дмитра Валерійовича в інтересах Міністерства економіки України та Уманця Сергія Григоровича в інтересах Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2024 року (ухвалене у складі судді Литвинової І. В., повне рішення складено 04 липня 2024 року)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», треті особи: Міністерство економіки України, Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Хлібна база № 89», Акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Хліб України», Фонд державного майна України, Кабінет Міністрів України, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати Акт службового розслідування проведеного на підставі наказу виконувача обов`язків заступника голови правління АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» Самсонової С. І. від 23 серпня 2023 року № 270-АГ «Про проведення службового розслідування щодо факту незаконного вибуття з права власності AT «ДПКЗУ» цілісного майнового комплексу філії AT «ДПКЗУ» «Хлібна база № 89»;

- визнати протиправним та скасувати Наказ АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» від 29 вересня 2023 року № 2909/10 к/тр про звільнення з посади директора філії АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Хлібна база № 89»;

- зобов`язати АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» поновити ОСОБА_1 на посаді директора філії АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Хлібна база № 89» з 03 жовтня 2023 року;

- стягнути з АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 жовтня 2023 року до дня ухвалення судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 13 червня 2022 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» укладено контракт № 4 про наймання (призначення) на посаду директора філії АТ «ДПКЗУ» «Хлібна база № 89» (філія «Хлібна база № 89»).

19 вересня 2023 року позивачу стало відомо, що наказом виконувача обов`язків заступника голови правління АТ «ДПКЗУ» Самсонової С. І. від 23 серпня 2023 року № 270-АГ було призначено проведення службового розслідування щодо факту незаконного вибуття з права власності АТ «ДПКЗУ» цілісного майнового комплексу філії АТ «ДПКЗУ» «Хлібна база № 89» (Наказ № 270-АГ). У подальшому, за результатами проведення службового розслідування, 02 жовтня 2023 року на підставі наказу голови правління АТ «ДПКЗУ» № 2909/10-к/тр від 29 вересня 2023 року (Наказ про звільнення) було звільнено ОСОБА_1 з посади директора філії «Хлібна база № 89» на підставі пункту 8 частини першої ст. 36 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з невиконанням, за твердженням відповідача, пунктів 3.4.1, 3.4.9, 3.4.15, 3.4.16, 3.4.23 Контракту та на підставі пунктів 6.2.1, 6.2.3, 6.2.4, 6.2.12, 6.2.14, 6.2.15, 6.2.16 Контракту.

Позивач уважав таке звільнення незаконним, зазначаючи, що на виконання положень контракту, а саме п. 1.4, перебуваючи на посаді директора філії «Хлібна база № 89», він сумлінно виконував посадові обов`язки, керувався Конституцією та законами України, підзаконними актами, положенням про філію, колективним договором, організаційно-розпорядчими документами філії «Хлібна база № 89» та Контрактом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2024 року позов залишено без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову про поновлення на роботі суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача через недовіру є дискреційними повноваженнями відповідача та така підстава звільнення була прямо передбачена контрактом.

Крім того в мотивувальній частині рішення суд надав оцінку переходу права власності на Комплекс будівель елеватора за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2612300521040) (далі - Нерухомість) та встановив обставини не набуття Державою Україна в особі АТ «ДПЗКУ» та самим АТ «ДПЗКУ» права власності на таку нерухомість.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 30 липня 2024 року через систему «Електронний суд» направив до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Також не погодившись з таким рішенням в частині мотивування, Івашковський Д.В. в інтересах Міністерства економіки України 02 серпня 2024 року через систему «Електронний суд» направив до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року, шляхом виключення з мотивувальної частини рішення Печерського районного суду міста Києва обставин щодо правового режиму майна ДП ДАК «Хліб України» «Хлібна база № 89» та «ДПЗКУ».

Також не погодившись з таким рішенням в частині мотивування, Уманець С. Г. в інтересах АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» 06 серпня 2024 року через систему «Електронний суд» направив до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року:

1) виключити із Мотивувальної частини Рішення текст з 7 по 20 сторінку оскаржуваного Рішення включно:

починаючи із абзацу: «Суд погоджується з доводами позивача про те, що ані Держава Україна в особі АТ «ДПЗКУ», ані АТ «ДПЗКУ» не набували право власності на Нерухомість, яка була передана філією АТ «ДПЗКУ» «Хлібна база № 89» в особі позивача за Актом повернення майна на користь Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Хлібна база № 89», що вказує на законність дій позивача щодо повернення нерухомості за Актом повернення майна, з огляду на наступне.» (сторінка 7 Рішення).

та закінчуючи абзацом: «Так, відповідачем не наведено жодної норми права на підтвердження своїх доводів про те, що дійсність Акту повернення майна від 30 червня 2023 року залежить від наявності судового рішення, в якому було б встановлено правомірність такого Акту. Натомість, відповідачем не надано жодного судового рішення, яким би було визнано недійсним Акт повернення майна від 30 червня 2023 року. Таким чином, суд доходить висновку про відсутність порушень законодавства України в діях позивача у зв`язку з підписанням позивачем Акту повернення майна від 30 червня 2023 року» (сторінка 20 Рішення).

2) доповнити Мотивувальну частину Рішення висновками про те, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у зв`язку із порушенням ним пунктів 3.4.1, 3.4.9, 3.4.15, 3.4.16, 3.4.23 Контракту № 4 від 13.05.2022, у зв`язку із незаконними діями Позивача щодо відчуження ДЕРЖАВНОГО майна ЦМК «Хлібна база № 89», встановлені у Акті за результатами службового розслідування щодо факту незаконного вибуття з права власності Товариства цілісного майнового комплексу філії АТ «ДПЗКУ» «Хлібна база № 89».

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги

Апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції помилково вважав підставу звільнення керівника ОСОБА_1 , визначену п. 6.2.14 Контракту «у разі втрати довіри до Керівника», такою, що повністю перебуває в межах дискреційних повноважень роботодавця (Відповідача) та не залежить від того, вчинено чи не вчинено працівником (Позивачем) які-небудь порушення законодавства чи Контракту, а тому і не може бути предметом оцінки суду.

Посилаючись на висновок, викладений в постанові Верховного суду по справі № 686/15989/20 від 14.02.2024, вказує, що недоведеність хоча б одного з елементів дисциплінарного проступку виключає порушення трудової дисципліни як підстави для застосування зокрема такого виду заходу стягнення як звільнення. Підставою для розірвання трудового договору у зв`язку з втратою довіри є здійснення працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має. Необережна вина працівника також може бути підставою для звільнення, як і вина умисна. Однак власник у разі спору зобов`язаний довести і факт порушення, і вину працівника.

Посилаючись на висновок, викладений в постанові Верховного суду по справі № 438/552/20 від 24.05.2023, зазначає, що звільнення працівника на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України з формулюванням причини - невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом, не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень.

Вважає, що Відповідачем не доведено законності його звільнення, оскільки суд першої інстанції встановив відсутність порушень Контракту в діях Позивача. Висновки, яких дійшов суд під час аналізу наявності порушень Контракту та чинного законодавства з боку Позивача, свідчать про цілковиту відсутність вини в його діях, що в свою чергу свідчить про те, що Позивача було звільнено незаконно.

Апеляційна скарга відповідача АТ «ДПЗКУ» мотивована тим, що суд, при ухваленні рішення, вийшов за межі позовних вимог з власної ініціативи та прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а мотивувальна частина рішення є такою, що викладена із неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому є незаконною, не ґрунтується на засадах верховенства права та не відповідає завданню цивільного судочинства.

Вказує, що оскільки предметом розгляду у справі є визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд, при ухваленні оскаржуваного рішення повинен був брати до уваги лише ті докази та обставини, що безпосередньо стосуються позовних вимог ОСОБА_1 . Проте, Печерський районний суд міста Києва, при ухваленні оскаржуваного рішення, надав оцінку не трудовим відносинам, що виникли між Позивачем та Відповідачем, а надав оцінку статусу державного майна філії АТ «ДПЗКУ» «Хлібна база № 89», чим порушив норми процесуального права, а саме частину 2 статті 264 ЦПК України.

Також, у мотивувальній частині рішення судом надано оцінку щодо формування статутного капіталу та емісії акцій АТ «ДПЗКУ», що не відповідає завданню цивільного судочинства відповідно до статті 19 ЦПК України, оскільки справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі відносяться до виключної юрисдикції господарських судів (стаття 20 ГПК України).

Окрім цього, судом вирішено питання про права та обов`язки Міністерства юстиції України та Кабінету Міністрів України, шляхом надання оцінки повноважень Мін`юсту щодо скасування реєстрації права власності на Комплекс ДП ДАК «Хліб України» «Хлібна база № 89» за громадянином ОСОБА_2 та шляхом надання оцінки діям Кабінету Міністрів України щодо передачі до статутного капіталу державного підприємства «ДПЗКУ» державного майна цілісного майнового комплексу дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Хлібна база № 89», що не є предметом розгляду даної справи.

Апеляційна скарга Міністерства економіки України мотивована тим, що позивач не доводив та не міг доводити про правовий режим майна, оскільки це питання не стосується предмета спору. Поряд з цим, в порушення вимог та приписів ЦПК України суд вийшов за межі предмета спору, надавши оцінку правовому режиму майна, що належить АТ «ДПЗКУ» на праві господарського відання та/або оперативного управління, помилково зазначивши що це майно не є державою власністю. Також, в порушення частини другої статті 264 та частини четвертої статті 82 ЦПК під сумнів була поставлена легітимність дій Кабінету Міністрів України як власника зазначеного майна щодо передачі його до статутного капіталу АТ «ДПЗКУ» відповідно до Постанови № 764.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

АТ «ДПЗКУ» у відзиві на апеляційну скаргу Міністерства економіки України апеляційну скаргу підтримало, просило задовольнити. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 із доводами апеляційної скарги не погодилося, вважало їх необґрунтованими, безпідставними та не підтвердженими належними і допустимими доказами, а звільнення Позивача із посади директора філії АТ «ДПЗКУ» «Хлібна база № 89», у зв`язку із порушенням ним умов Контракту № 4 від 13.05.2022, таким, що відбулось із дотримання норм трудового законодавства.

Щодо наявності факту винних дій Позивача на посаді директора філії АТ «ДПЗКУ» «Хлібна база № 89», посилаючись на висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 30.08.2018 у справі № 463/3091/15, вказувало, що з врахуванням особливостей контрактної форми трудового договору, наявність чи відсутність вини не є визначальним для припинення дії контракту. Визначальним у даному випадку є сам факт порушення, а встановлена вина керівника, лише додатково підтверджує законність оскаржуваного наказу. Звільнення на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового контракту. Укладаючи контракт, позивач погодився з ним у тому числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу Міністерства економіки України із доводами апеляційної скарги не погодився, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Указав, що встановлення законного власника (володільця) Нерухомості безпосередньо стосується предмета спору з огляду на обставини звільнення Позивача; про правовий режим Нерухомості як обставину, що має значення для справи, першочергово надав доводи не Позивач, а Відповідач у відзиві на позовну заяву; Позивач внаслідок ознайомлення з відзивом Відповідача на позовну заяву повною мірою обґрунтував у відповіді на відзив, що Нерухомість не належала Відповідачу, а тому здійснення Позивачем повернення Нерухомості її законному власнику (володільцю) було правомірним та не спричинило порушення умов укладеного з ним контракту. Перевірити наявність порушень Позивачем умов Контракту без встановлення правового режиму закріпленого за АТ «ДПЗКУ» та начебто відчуженого Позивачем майна - було неможливо.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «ДПЗКУ» із доводами апеляційної скарги не погодився, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення з аналогічних підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу Міністерства економіки України.

У письмових поясненнях на апеляційні скарги Кабінет Міністрів України просив апеляційні скарги Мінекономіки та АТ «ДЗКУ» задовольнити, змінити мотивувальну частину рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2024 року шляхом виключення висновків щодо майна філії АТ «ДПЗКУ» «Хлібна база № 89», у решті - залишити без змін.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Підпалова М.Л. апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтримала, заперечувала проти апеляційних скарг Мінекономіки та АТ «ДПЗКУ», просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Представник Міністерства економіки України - Івашковський Д.В., представник відповідача - Григорян О.О., представник АТ «ДАК «Хліб України» - Косянчук В.В. та представник Кабінету Міністрів України - Меньшикова О.Я. підтримали апеляційні скарги Мінекономіки та АТ «ДПЗКУ», заперечували проти апеляційної скарги ОСОБА_1 , просили рішення суду першої інстанції змінити в частині мотивів, у решті - залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомленні належним чином шляхом доставлення судових повісток-повідомлень до електронного кабінету в ЄСІТС, що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16 зщроблено висновок, що неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Ураховуючи наведені обставини колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності представників ДП ДАК «Хліб України» «Хлібна база № 89» та Фонду державного майна України, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1.1. Статуту АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 08 червня 2021 року № 38, АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» засноване на державній власності та є приватним акціонерним товариством.

Згідно з пунктом 13.1. Статуту виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є Правління.

Підпунктом 15 пункту 13.10. Статуту передбачено, що голова правління має право призначати на посаду та звільняти з посади директорів дочірніх підприємств Товариства, керівників філій, представництв та інших відокремлених підрозділів Товариства, визначати умови оплати їх праці та матеріального забезпечення.

13 травня 2022 року АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» прийнято наказ № 13.05/1-к/тр «Про прийняття на роботу ОСОБА_1» та в цей же день між ОСОБА_1 та АТ «ДПКЗУ» укладено Контракт № 4 про наймання (призначення) на посаду директора філії АТ «ДПКЗУ» «Хлібна база № 89».

За цим контрактом керівник зобов`язується, зокрема:

неухильно дотримуватись умов Контракту, здійснювати оперативне управління Філією, організувати виробничо-господарську, соціальну та іншу діяльність Філії, забезпечувати виконання завдань, передбачених положенням про Філію та визначених Товариством (п. 3.4.1 Контракту);

надавати інформацію Товариству щодо руху матеріальних і фінансових ресурсів (п. 3.4.9 Контракту);

забезпечувати організацію ефективної кадрової політики та роботи з персоналом, якісного юридичного, інформаційного, маркетингового та рекламного забезпечення Фiлiї (п. 3.4.15 Контракту);

забезпечувати збереження та ефективне використання майна та інших об`єктів власності Товариства, а також майна (немайнових прав), що передано Філії в користування (п. 3.4.16 Контракту);

негайно інформувати Товариство про факти накладення арешту, податкової застави, інших обтяжень на майно Товариства, що обліковується на балансі Філії, а також дії спрямовані на незаконне заволодіння відповідним майном Товариства (п. 3.4.23 Контракту).

Пунктом 1.2 Контракту передбачено, що трудові відносини між Товариством та керівником виникають на підставі контракту. Кодекс законів про працю України, інші нормативні акти, що регулюють трудові відносини, поширюються на взаємовідносини Сторін за цим контрактом.

30 червня 2023 року між Філією АТ «ДПЗКУ» «Хлібна база № 89», в особі позивача, та Дочірнім підприємством ДАК «Хліб України» «Хлібна база № 89» було укладено (підписано) Акт повернення майна Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Хлібна база № 89», виданий 30 червня 2023 року, видавник: Філія ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та ДП ДАК «Хліб України «Хлібна база № 89», за яким Дочірньому підприємству ДАК «Хліб України» «Хлібна база № 89» було повернуто спірну Нерухомість - Комплекс будівель елеватора за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2612300521040).

Наказом виконувача обов`язків заступника голови правління АТ «ДПКЗУ» Самсонової С. І. від 23 серпня 2023 року № 270-АГ було призначено проведення службового розслідування щодо факту незаконного вибуття з права власності АТ «ДПКЗУ» цілісного майнового комплексу філії АТ «ДПКЗУ» «Хлібна база № 89» (Наказ № 270-АГ).

20 вересня 2023 року позивачем відповідно до Регламенту проведення службових розслідувань та перевірок у АТ «ДПКЗУ», затвердженого наказом АТ «ДПКЗУ» від 16 листопада 2021 року (Регламент), були надані письмові пояснення, якими зауважено, зокрема, що жодного незаконного вибуття з права власності АТ «ДПКЗУ» цілісного майнового комплексу філії «Хлібна база № 89» за час керівництва ОСОБА_1 не відбулось, підстави для ініціювання службового розслідування є надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам. У зв`язку з цим, службове розслідування підлягає завершенню на підставі не встановлення жодних фактів порушення.

Наказами голови правління АТ «ДПКЗУ» Дмитра Гапчича від 19 вересня 202З року № 294-АГ та від 22 вересня 2023 року № 296-АГ термін проведення службового розслідування було продовжено до 22 вересня 2023 року та до 29 вересня 2023 року (включно) відповідно.

У листі, адресованому АТ «ДПКЗУ» та голові комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_3 , призначеному наказом № 270-АГ (Голова комісії), ОСОБА_1 зазначено, що згідно з розділом 8 Регламенту загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 30 календарних днів. Єдиним винятком є зупинення проведення такого розслідування за мотивованим наказом особи, яка його призначила. Таким чином, з урахуванням закінчення 30-ти денного строку службового розслідування Позивач просив надати на ознайомлення акт за результатами розслідування та матеріали розслідування в повному обсязі, а у разі зупинення службового розслідування - надати завірену копію наказу про зупинення проведення службового розслідування.

Крім того, листом, адресованим Голові комісії, було озвучено прохання про проведення опитування ОСОБА_4 - колишнього працівника АТ «ДПКЗУ» та за сумісництвом виконувача обов`язків голови правління держаної акціонерної компанії «Хліб України» (ДАК «Хліб України»), стосовно таких питань: чи вважає ОСОБА_4 , що права та інтереси ДАК «Хліб України» під час складання акту повернення безпідставно набутого майна від 30 червня 2023 року були порушені; у разі позитивної відповіді на попереднє питання - зазначити, які саме права та інтереси ДАК «Хліб України» були порушені; у разі негативної відповіді - зазначити правові підстави для звернення ДАК «Хліб України» до Міністерства юстиції України із відповідною скаргою; під час звернення зі скаргою до Міністерства юстиції України № 1-2-07/103 від 24 серпня 2023 року чи діяв ОСОБА_4 в інтересах ДАК «Хліб України» або ж в інтересах інших юридичних (фізичних) осіб.

Листом, зареєстрованим АТ «ДПКЗУ» за № 12/1424 від 25 вересня 2023 року, позивач просив провести опитування колишнього працівника філії «Хлібна база № 89» та колишнього голови ліквідаційної комісії дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Хлібна база № 89» (Дочірнє підприємство ДАК «Хліб України» «Хлібна база № 89») - ОСОБА_5 , з питань правових підстав укладання акту повернення безпідставно набутого майна від 30 червня 2023 року.

Листом від 26 вересня 2023 року за вих. № 130-12-11/2573 вищезазначене звернення стосовно опитування ОСОБА_5 було розглянуто та повідомлено про виклик останньої до АТ «ДПКЗУ» для надання пояснень, запропоновано прибути ОСОБА_1 , для надання пояснень до центрального офісу АТ «ДПКЗУ» 26 вересня 2023 року о 16:00 та посприяти у прибутті ОСОБА_5 .

У відповідь на запрошення про прибуття для надання пояснень до центрального офісу АТ «ДПКЗУ» 26 вересня 2023 року о 16:00 позивачем було повідомлено, що з огляду на територіальну віддаленість центрального офісу АТ «ДПКЗУ» (м. Київ) та міста проживання позивача (м. Львів) неможливо прибути вчасно на зазначену дату та час.

За результатами проведення службового розслідування було складено Акт службового розслідування обставин незаконного вибуття з права власності АТ «ДПЗКУ» - ЦМК та майна філії «Хліба база 89» від 29 вересня 2023 року (Акт службового розслідування).

В Акті службового розслідування комісією з проведення службового розслідування зроблено такі висновки:

1. Кoмiciєю встановлено, що підставою для проведення незаконної реєстрації 25.07.2023 р. в державному реєстрі майнових прав на нерухоме майно права власності ДП ДАК «Хліб України» «Хлібна база № 89» на належний АТ «ДПЗКУ» в особі філії «Хлібна база № 89» комплекс будівель елеватора за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 2612300521040, став Акт повернення майна Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Хлібна база № 89» від 30 червня 2023 року, підписаний ОСОБА_1. від імені філії АТ «ДПЗКУ» «Хлібна база № 89» та Головою ліквідаційної комісії ДП ДАК «Хліб України» «Хлібна база № 89» ОСОБА_5.

2. У зв`язку з підписанням директором філії АТ «ДПЗКУ» «Хлiбна база № 89» ОСОБА_1 . Акту повернення майна Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Хлібна База № 89» від 30 червня 2023 року в його діях вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою ст. 191 КК України.

3. Комісією встановлено, що приватний нотаріус Селехман О. А. своiми умисними діями порушив норми частини першої ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки державна реєстрація права власності проведена на підставі документа, який не є підставою переходу права власності на об`єкт нерухомого майна та частиною п`ятою ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за якою державний реєстратор обов`язково визначає обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб і цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевіряє повноваження представника фізичної або юридичноi особи щодо вчинення дій, спрямованих на набуття, змiну чи припинення речових прав, обтяжень таких прав.

4. Комiсiєю встановлено, що ОСОБА_5 - колишня голова ліквідаційної комісії дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Хлібна база № 89» (раніше звільнена з вказаної посади наказом В. о. голови правління ДАК «Хліб України») та ОСОБА_7 - голова ліквідаційної комісії дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Хлібна база № 89», (наказом В. о. голови правління ДАК «Хліб України» відсторонено від посади на час аналогiчноi посади на час проведення службового розслідування) на момент вчинення протиправних дій відносно майна Товариства не були уповноважені на їх здійснення (повернення ЦМК до ДП ДАК «Хліб України» «Хлібна база № 89», організацію електронних аукціонів, реалізацію (продаж) даного державного майна, укладення договору купівлі-продажу вказаного державного майна),

та запропоновано:

1. Службове розслідування вважати завершеним.

2. У зв`язку із наявністю у вище зазначених фактах ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою ст. 191 КК України:

- матеріали службового розслідування направити до НАБУ для приєднання до матеріалів кримінального провадження № 42023000000001473 вiд 04 вересня 2023 року за ознаками злочину передбаченого частиною п`ятою ст. 191 КК України, а також до iнших правоохоронних органів, що здійснюють перевірку та/ або досудове розслідування вищенаведених обставин протиправного заволодіння державним майном;

- звернутись до НАБУ з заявою про залучення АТ «ДПЗКУ» до кримінального провадження № 42023000000001473 від 04 вересня 2023 року як потерпілого, а також до iнших правоохоронних органів, що здійснюють досудове розслідування вищенаведених обставин протиправного заволодіння державним майном;

- звернутись до НАБУ в рамках кримінального провадження № 42023000000001473 від 04 вересня 2023 року про ініціювання накладення судом арешту на майно комплексу будівель елеватора за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку кадастровий номер 2122781801:00:102:0014 (реєстраційні номери 2612300521040, 2786801721040, 1331780221227);

3. Вжити заходів щодо повідомлення правоохоронних органів, банківських установ про виявлену у ходi інвентаризації втрату печаток філії АТ «ДПЗКУ» «Хлiбна база № 89», їх скасування та виготовлення нової печатки Філії.

4. Доручити Юридичному департаменту забезпечити представництво інтересів АТ «ДПЗКУ» у справах № 907/843/23, № 303/8006/23, № 907/792/23 та інших справах, що стосуються захисту майнових прав АТ «ДПЗКУ» на майно комплексу будівель елеватора за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку кадастровий номер 2122781801:00:102:0014 (реєстраційні номери 2612300521040, 2786801721040, 1331780221227);

5. За порушення умов контракту директора філії АТ «ДПЗКУ» «Хлібна база № 89 ОСОБА_1 - звільнити.

За результатами проведення службового розслідування, 02 жовтня 2023 року на підставі наказу голови правління АТ «ДПКЗУ» № 2909/10-к/тр від 29 вересня 2023 року (Наказ про звільнення) було звільнено ОСОБА_1 з посади директора філії «Хлібна база № 89» на підставі пункту 8 частини першої ст. 36 Кодексу законів про працю України (КЗпП), у зв`язку з порушенням, за твердженням відповідача, пунктів 3.4.1, 3.4.9, 3.4.15, 3.4.16, 3.4.23 Контракту.

Таким чином, судом встановлено, що підставою для звільнення позивача з посади директора філії «Хлібна база № 89» у зв`язку з порушенням Контракту ,- втрати довіри став факт підписання Акту повернення майна позивачем як директором філії АТ «ДПЗКУ» «Хлібна база № 89».

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь головуючого судді Желепи О.В., пояснення учасників справи, переглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність, вмотивованість та обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на таке.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправним акту службового розслідування від 29 вересня 2023 року, то апеляційний суд зазначає про наступне:

Вказаний акт є одним з етапів процедури звільнення, так як в першому пункті акту лише констатовано, що підставою для перереєстрація права власності на майно, був акт від 30 червня 2023 року, підписаний позивачем. Другим пунктом акту зазначено, що на думку комісії в діях позивача є ознаки кримінального правопорушення. Третій та четвертий пункт встановлених розслідуванням обставин, взагалі не стосується позивача, а стосується інших осіб. Наступний розділ акту містить завдання відповідним відділам та управлінням вирішити питання звернення до правоохоронних органів щодо розслідування та вирішити питання звільнення позивача.

Завдання які комісія визначила в акті в подальшому були реалізовані, в тому числі через наказ про звільнення позивача.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оспорення позивачем такого акту є неефективним способом захисту порушеного права, так як жодним чином не може призвести до відновлення прав позивача.

Щодо виходу суду першої інстанції за межі позовних вимог

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір (див. постанову Верховного Суду від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що при зверненні до суду позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що проведення службового розслідування відбулося з порушення Регламенту, а також, що відповідач порушив норми ст. 47 КЗпП України. Предметом позову визначено: 1) визнання протиправним та скасування наказу про звільнення; 2) поновлення на посаді; 3) стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У подальшому, зокрема у відповіді на відзив АТ «ДПЗКУ», позивач обґрунтовуючи законність Акта повернення майна та відсутності підстав для звільнення позивача, висловив доводи щодо ненабуття Державою Україна в особі АТ «ДПЗКУ» та самим АТ «ДПЗКУ» права власності на Нерухомість (том 3 а. с. 9-16), а також щодо відсутності права державної власності на Нерухомість (том 3 а. с. 16-22).

Указані доводи не стосувалися предмета доказування, яким головним чином є питання правомірності наказу про звільнення позивача, та очевидно не відносилися до предмета спору, проте суд прийняв їх до уваги, відобразивши їх в мотивувальній частині рішення, чим порушив приписи ч. 4 ст. 77 та п. 3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України та безпідставно розширив предмет доказування на обставини щодо правового режиму Нерухомості, яка не є предметом цього спору, та титулу власності на неї.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що:

1) «оскільки відповідач стверджує, що підписавши Акт повернення майна позивач порушив умови Контракту № 4 від 13 травня 2022 року, зокрема: порушив чинне законодавство України (пп. 6.2.1 Контракту) та скоїв дії, що підпадають під ознаки правопорушень, за які передбачена кримінальна відповідальність (пп. 6.2.12 Контракту), що й стало підставою для звільнення позивача, то у цій справі перед судом постає, зокрема, питання про те, чи було порушено позивачем чинне законодавство України при укладенні Акту повернення майна та чи підпадають дії позивача під ознаки правопорушень, за які передбачена кримінальна відповідальність»;

2) «у даних спірних правовідносинах, за наявності спору, пов`язаного з наданням оцінки діям позивача, які призвели до припинення/вилучення відомостей про речові права АТ «ДПЗКУ» на спірну Нерухомість, суд не може використовувати виключно відомості з Державного реєстру прав як актуальні та достовірні, а натомість має дослідити, чи правомірно було набуто право власності АТ «ДПЗКУ» (Держави Україна в особі АТ «ДПЗКУ») на спірну Нерухомість та чи взагалі воно було набуто» з огляду на таке.

Визначення ознак правопорушень, за які передбачена кримінальна відповідальність, належить до компетенції органів досудового розслідування та суд, до якого направлено обвинувальний акт, а тому суд першої інстанції, розглядаючи трудовий спір в порядку цивільного судочинства, не має повноважень здійснювати подібної оцінки.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 757/62834/19-ц, вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.

Як вбачається з рішення суду, проаналізувавши та констатувавши відсутність порушень з боку позивача усіх «інкримінованих» йому пунктів контракту, окрім одного, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що така підстава звільнення керівника як втрата довіри до нього є такою, що повністю перебуває у межах дискреційних повноважень роботодавця (відповідача) та не залежить від того, вчинено чи не вчинено працівником (позивачем) які-небудь порушення законодавства чи Контракту, та не може бути предметом оцінки судом, внаслідок чого відмовив у задоволенні позову.

З огляду на викладене, встановивши, що звільнення позивача є законним унаслідок втрати до нього довіри, суд першої інстанції не мав аналізувати обставини втрати підприємством права власності на Нерухомість із констатацією правомірності її відчуження (повернення) позивачем, враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про поновлення позивача на роботі.

Колегія суддів переконана, що для вирішення цього трудового спору в частині оскарження правомірності наказу про звільнення позивача за порушення умов контракту не вимагалося з`ясування питання щодо набуття права власності АТ «ДПЗКУ» (Держави Україна в особі АТ «ДПЗКУ») на Нерухомість.

Встановлення судом обставин правового режиму майна, доля якого не вирішується і не може вирішуватися в межах вирішення трудового спору, є, по-перше, недоцільним як таке, що не стосується предмета спору, а, по-друге, може мати преюдиційний характер для учасників судового процесу в разі виникнення спору саме щодо права на відповідне майно.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів сторін.

Суд першої інстанції, розглядаючи питання про формування статутного капіталу АТ «ДПЗКУ» та емісію акцій цього товариства вийшов за межі позовних вимог, оскільки справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах, належать до юрисдикції господарських судів відповідно до ч. 4 ст. 20 ГПК України. Розгляд цих питань цивільним судом у межах трудового спору не відповідає завданням цивільного судочинства.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд надав оцінку питанням, які не мають прямого зв`язку з трудовими правовідносинами сторін. Зокрема, безпідставно зроблено висновки щодо правового режиму майна ДП ДАК «Хліб України» «Хлібна база №89». Такі дії суду є виходом за межі позовних вимог, що порушує принцип диспозитивності цивільного процесу, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин).

Щодо вирішення питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, надав оцінку діям Кабінету Міністрів України, зокрема його рішенням щодо передачі до статутного капіталу ДП «ДПЗКУ» державного майна у вигляді майнового комплексу «Хлібна база №89». Висновок суду фактично зачіпає питання повноважень уряду щодо розпорядження державним майном.

Кабінет Міністрів України не був залучений до участі у справі ні як сторона, ні як третя особа. Відповідно, він не мав можливості надати свої пояснення чи докази, що є порушенням принципів змагальності та рівності сторін.

Крім того, суд першої інстанції фактично втрутився у сферу розподілу повноважень органів виконавчої влади, оцінивши правомірність рішень Кабінету Міністрів України, які не є предметом перегляду у межах вирішення трудового спору.

Таким чином, ухвалюючи рішення суд протиправно надав оцінку правомірності діям Кабінету Міністрів України за відсутності останнього як учасника справи та без належних на те повноважень, що є порушенням норм процесуального права та обов`язковою підставою для скасування судового рішення згідно з п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів частково погоджується із доводами апеляційних скарг АТ «ДПЗКУ» та Міністерства економіки України в частині виходу суду першої інстанції за межі позовних вимог та вирішення питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, але доходить висновку про необхідність скасування рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2024 року в повному обсязі та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Щодо вирішення спору по суті в частині наявності підстав для звільнення позивача

Розглянувши справу в межах позовних вимог, з урахуванням доводів поданих апеляційних скарг, повно та всебічно встановивши обставин справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла таких висновків.

Колегія суддів встановила, що 13 травня 2022 року між ОСОБА_1 та АТ «ДПКЗУ» укладено Контракт № 4 про наймання (призначення) на посаду директора філії АТ «ДПКЗУ» «Хлібна база № 89».

Наказом від 29 вересня 2023 року, виданого за результатами проведення службового розслідування, позивач 02 жовтня 2023 року був звільнений на підставі пункту 8 частини першої ст. 36 КЗпП України у зв`язку з порушенням пунктів 3.4.1, 3.4.9, 3.4.15, 3.4.16, 3.4.23 Контракту та на підставі пунктів 6.2.1, 6.2.3, 6.2.4, 6.2.12, 6.2.14, 6.2.15, 6.2.16 Контракту.

Відповідно до умов Контракту, позивач був зобов`язаний, зокрема:

1) неухильно дотримуватись умов Контракту, здійснювати оперативне управління Філією, організувати виробничо-господарську, соціальну та іншу діяльність Філії, забезпечувати виконання завдань, передбачених положенням про Філію та визначених Товариством (п. 3.4.1 Контракту);

2) надавати інформацію Товариству щодо руху матеріальних і фінансових ресурсів (п. 3.4.9 Контракту);

3) забезпечувати організацію ефективної кадрової політики та роботи з персоналом, якісного юридичного, інформаційного, маркетингового та рекламного забезпечення Фiлiї (п. 3.4.15 Контракту);

4) забезпечувати збереження та ефективне використання майна та інших об`єктів власності Товариства, а також майна (немайнових прав), що передано Філії в користування (п. 3.4.16 Контракту);

5) негайно інформувати Товариство про факти накладення арешту, податкової застави, інших обтяжень на майно Товариства, що обліковується на балансі Філії, а також дії спрямовані на незаконне заволодіння відповідним майном Товариства (п. 3.4.23 Контракту).

Відповідно до умов Контракту умовами дострокового припинення дії контракту є:

1) порушення Керівником чинного законодавства України (п. 6.2.1 Контракту);

2) порушення Керівником виконання пунктів розділу 2 і 3 Контракту (п. 6.2.3 Контракту);

3) одноразове грубе порушення Керівником законодавства чи обов`язків, передбачених Контрактом та/або положенням про Філію у результатів чого для Товариства настали негативні наслідки (п. 6.2.4 Контракту);

4) скоєння дій, що підпадають під ознаки правопорушень, за які передбачена кримінальна відповідальність (п. 6.2.12 Контракту);

5) втрата довіри до Керівника (п. 6.2.14 Контракту);

6) розголошення конфіденційної інформації чи комерційної таємниці (п.6.2.15 Контракту);

7) погіршення фактичних показників ефективності використання майна або погіршення показників стану Філії (п. 6.2.16 Контракту).

Згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

У пунктах 17, 21 Постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» від 19.03.1994 № 170 визначено, що у контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання. У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 статті 36 Кодексу законів про працю України, з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом.

У пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 № 12-рп/98 зазначено, що контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, його правову і соціальну захищеність. Умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними (стаття 9 Кодексу законів про працю України). Незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в Кодексі законів про працю України та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо. Тому сфера застосування контракту під час оформлення трудових відносин не може бути безмежною.

Аналогічні висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 452/970/17.

Відповідно до пункту 6.3 Контракту, наявність підстав для дострокового розірвання Контракту з підстав, передбачених п. 6.2 цього Контракту, фіксується Товариством, яке самостійно визначає шляхи здійснення такої фіксації.

Колегія суддів зауважує, що підписуючи контракт, позивач погодився з його умовами та супутніми ризиками, у тому числі з додатковими підставами для розірвання Контракту та формами фіксації підстав для такого розірвання.

Укладення контракту між сторонами відбулося на підставі добровільної згоди позивача, який, реалізуючи своє право на працю, погодився на специфічні умови Контракту. Підписуючи контракт, позивач мав усвідомлювати, що погоджується на умови, які надають роботодавцю певний ступінь дискреції у встановленні фактів, що можуть бути підставами для його розірвання та звільнення позивача.

Колегія суддів наголошує, що обов`язок дотримуватися умов контракту, включаючи його положення щодо дострокового припинення трудових відносин за порушення, зафіксовані роботодавцем, є безпосереднім наслідком реалізації позивачем права на працю у межах договірної форми трудових відносин. Отже, ризики, пов`язані із застосуванням положень контракту щодо звільнення, є ризиками, які добровільно взяв на себе позивач при укладенні цього договору.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано позивачем, що останній в порушення умов контракту, приймаючи рішення про повернення майна ДП ДАК «Хліб України» «Хлібна база №89» та підписуючи від імені філії ПАТ ДПЗКУ «Хлібна база № 89» акт про таке повернення від 30 червня 2023, (а.с. 143-149 т.2)не виконав свої обов`язки про попереднє інформування відповідача ТОВ АТ ДПРЗКУ про такі свої дії. Суду не були надані докази про отримання ТОВ АТ ДПРЗКУ будь-яких попередніх повідомлень з цього приводу.

Заперечення позивача проти висновків, викладених в Акті службового розслідування, головним чином зводяться до твердження про правомірність його дій в частині підписання Акта повернення майна.

Водночас наявність у нього відповідних повноважень на підписання Акта не спростовує факт порушення позивачем щонайменше пункту 3.4.9 Контракту в частині обов`язку надавати інформацію Товариству щодо руху матеріальних і фінансових ресурсів.

Колегія суддів зауважує, що встановлення такої обставини дає усі підстави суду встановити, що таке порушення є достатнім для втрати довіри до позивача.

При цьому апеляційний суд наголошує, що підставою для звільнення позивача роботодавець визначив пункт 8 статті 36 КЗпП України, а саме «підстави, передбачені контрактом».

У пункті 6.2.14 Контракту сторони погодили, що однією з умов його розірвання є втрата довіри до Керівника.

На переконання колегії суддів, таке формулювання підстави розірвання трудового договору (на відміну від пунктів 6.2.1, 6.2.4, 6.2.12 Контракту) не передбачає обов`язкового встановлення вини працівника чи навіть наявність у його діях ознак протиправності, а також настання для роботодавця негативних наслідків чи наявності заподіяної роботодавцю майнової шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника. Достатньо встановити, що певні дії чи бездіяльність керівника могли викликати у роботодавця обґрунтовані сумніви в частині довіри до нього, тобто що подальше перебування особи на відповідній посаді буде сприяти дотриманню якнайкращих інтересів Товариства.

Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 вересня 2021 року в справі № 127/28968/19, яка хоч і була прийнята в межах розгляду справи про звільнення особи на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, проте містить роз`яснення щодо такої підстави для припинення трудового договору як втрата довіри до працівника.

З урахуванням викладеного апеляційний суд констатує, що звільнення позивача на підставі пункту 6.2.14 Контракту у поєднанні з порушенням пункту 3.4.9 Контракту , повною мірою відповідає вимогам закону, зокрема пункту 8 статті 36 КЗпП України.

Посилання в наказі про звільнення на інші пункти Контракту як на додаткові підстави припинення трудових відносин не впливають на законність звільнення позивача, оскільки передбачена пунктом 6.2.14 Контракту втрата довіри до керівника є самостійною та достатньою підставою для розірвання Контракту в розумінні пункту 8 статті 36 КЗпП України.

Апеляційний суд повторює, що втрата довіри до керівника, передбачена пунктом 6.2.14 Контракту, хоча й пов`язана в цій справі з розпорядженням ним майном підприємства (неповідомлення про таке розпорядження), проте на відміну від підстав звільнення, передбачених пунктами 6.2.1, 6.2.4, 6.2.12 Контракту, не потребує встановлення обставин порушення позивачем чинного законодавства та настання для підприємства у зв`язку з цим негативних наслідків.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи позивача про неможливість його звільнення без встановлення вини в спричиненні шкоди підприємству.

Доводи апеляційної скарги АТ «ДПЗКУ» про безпідставне не встановлення судом порушень пунктів 3.4.1, 3.4.15, які наведено вище. Колегія суддів зазначає, що суду не було надано достатньо доказів, на підтвердження порушення позивачем цих положень контракту. Щодо п. 3.4.23 , яким передбачено інформування про спроби незаконного заволодіння майном товариства, а також п.3.4.16, яким передбачено збереження майна товариства, то апеляційний суд вважає, що обставини незаконного вибуття майна з власності товариства наразі є предметом дослідження в кримінальному провадженні і їх оцінка в межах вирішення даного трудового спору буде передчасною та не є необхідною . Крім того , правовідносини щодо права власності на майно, яке передавалось позивачем за актом від 30 червня 2023 року іншій юридичній особі є корпоративними, майно знаходиться в іншому регіоні України, а тому ні Печерський районний суд м. Києва , ні Київський апеляційний суд в межах даного трудового спору не повноважні встановлювати та розглядати такі правовідносини, та давати будь-яку правову оцінку, правомірності чи неправомірності набуття такого майна у власність тією чи іншою юридичною особою, чи державою. Не встановлення таких обставин, жодним чином не перешкоджає вирішити трудовий спір в розрізі наявності підстав у роботодавця, висловити позивачу недовіру, та констатувати законність проведеного звільнення.

Щодо посилання позивача на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду апеляційний суд зазначає таке.

Висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 686/15989/20 не є релевантним до цієї справи, оскільки Верховний Суд зробив висновок про необхідність доведення усіх елементів дисциплінарного проступку, зокрема вини працівника, для констатації порушення трудової дисципліни як підстави для застосування зокрема такого заходу стягнення як звільнення.

Натомість, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 30.08.2018 у справі № 463/3091/15 вказано, що з врахуванням особливостей контрактної форми трудового договору, наявність чи відсутність вини не є визначальним для припинення дії контракту. Визначальним у даному випадку є сам факт порушення, а встановлена вина керівника, лише додатково підтверджує законність оскаржуваного наказу. Звільнення на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового контракту. Укладаючи контракт, позивач погодився з ним у тому числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.

Нерелевантними є також посилання позивача на висновок, викладений в постанові Верховного суду по справі № 438/552/20 від 24.05.2023, оскільки в ньому визначено, що «звільнення працівника на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України з формулюванням причини - невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом, не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень».

Натомість у цій справі, у Наказі про звільнення позивача чітко вказано, що позивачем порушено п. 3.4.9 контракту.

Колегія суддів на підставі встановлених обставин справи дійшла висновку, що у відповідача були законні підстави для дострокового розірвання Контракту із позивачем та його звільнення з підстав, визначених Контрактом, а саме через втрату довіри.

Твердження позивача про незаконність його звільнення не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та ґрунтуються на його власному сприйнятті і тлумаченні умов Контракту.

Таким чином, у задоволенні позову про визнання протиправним Наказу про звільнення позивача, про поновлення його на роботі , слід відмовити за його необґрунтованістю.

Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишаються без задоволення як похідні від вимог про поновлення на роботі.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки апеляційним судом встановлена невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, порушено процесуальні норми, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2024 року із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 81, 259, 263-265, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Івашковського Дмитра Валерійовича в інтересах Міністерства економіки України та Уманця Сергія Григоровича в інтересах Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2024 року - скасувати та увалити нове.

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», треті особи: Міністерство економіки України, Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Хлібна база № 89», Акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Хліб України», Фонд державного майна України, Кабінет Міністрів України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 січня 2025 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді А.М. Стрижеус

О.В. Немировська