Постанова

від 16.01.2025 по справі 946/6782/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 946/6782/24Перша інстанція: суддя Бурнусус О.О.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого:Градовського Ю.М.

суддів:Турецької І.О.,

Шеметенко Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 9 грудня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ВЧ № НОМЕР_1 ДПС України, в якому просив:

- скасувати постанову №178353 від 15.08.2024р. винесену начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ти Б) військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.202 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 за №178353 від 15.08.2024р. про накладення адміністративного стягнення, його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.202 КУпАП та накладено штраф у суму 1 700грн..

Позивач не погоджується із вказаною заявою та вважає її такою, що підлягає скасуванню як незаконну та необґрунтовану.

Так, позивач зазначив, що вказана постанова суперечить Конституції України, нормам матеріального і процесуального права, а висновки відповідача не відповідають обставинам справи.

Позивач зазначає, що 15 серпня 2024р. він їхав на рейсовому автобусі в м.Ізмаїл. На блокпосту «Саф`яни», перед в`їздом в місто, автобус зупинили військові для перевірки документів. Він пред`явив їм дозвіл ДПС України на право перебування, проживання та пересування в прикордонній смузі, виданий 16.07.2024р. 17-м Прикордонним загоном та посвідчення журналіста. При ньому був ще паспорт громадянина України для виїзду за кордон, але його він не надав для перевірки, оскільки військовослужбовці у відповідь на його законну вимогу відмовилися надати йому свої посвідчення та належним чином засвідчені копії нормативних документів, на підставі яких вони здійснюють цю перевірку. Виникла суперечка, яка стала переходити в конфлікт, бо військовослужбовці, які, як виявилося, були з різних формувань (прикордонники, нацгвардійці та співробітники ТЦК) вдалися до погроз та грубої поведінки щодо позивача. При цьому, ніякого конфлікту з прикордонником позивач не мав. В подальшому, позивач викликав поліцію, але допомоги від прибулого наряду не отримав і його насильно на військовому автомобілі доставили у військову частину Державної прикордонної служби України. Там склали щодо нього протокол про адміністративне правопорушення, а саме за - злісно непокору, на підставі якої постановою Ізмаїльського міськрайонного суду від 16.08.2024р. у справі за №946/6555/24, провадження №3/946/2462/24, його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184-10 КУпАП (злісна непокора) та оштрафовано на суму 1 700грн. зі стягненням з нього судового збору на суму 605,6грн., яку позивач оскаржує в апеляційному порядку.

Проте, як виявилося, військовослужбовцями Державної прикордонної служби України було складено ще один протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого була винесена оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення у даній справі.

Так, відповідно до постанови, позивач перебував в контрольованому прикордонному районі без військова-облікових документів, чим порушив п.8 Положення «Про прикордонний режим», затвердженого Постановою КМУ №1147 від 27.07.1998р., згідно з яким громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).

Позивач вважає, що незаконність постанови про накладення на нього адміністративного стягнення полягає у тому, що: військово-обліковий документ (приписне свідоцтво) у позивача при собі було, він завжди його носить при собі, але ніхто не вимагав від нього надати його на перевірку. Тому дані протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі якої відповідачем тут же була винесена оскаржувана постанова, не відповідають дійсності. Позивач з цим протоколом і постановою не був ознайомлений і побачив їх тільки при підготовці апеляційної скарги у справі про злісну непокору.

При цьому, позивач зазначив, що п.8 Положення «Про прикордонний режим» був доповнений вимогою щодо обов`язку військовозобов`язаних мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі) Постановою КМУ №894 від 6.08.2024р., тобто всього за вісім днів до накладення на позивача адміністративного стягнення. Ця законодавча зміна ніким до позивача доведена не була. Щодня позивач проїжджав через блокпост «Саф`яни», перед в`їздом в місто і кожного разу його особу перевіряли військовослужбовці. Жодного разу військово-обліковий документ у нього не вимагали і не повідомляли про це. Більш того, у липні цього року, позивач, звертався в НОМЕР_3 прикордонний загін за роз`ясненнями щодо необхідності документів для перебування, проживання та пересування в контрольованій прикордонним загоном території і 16 серпня цього року отримав відповідь від 31.07.2024р. за №24 від начальника цього загону. Ця відповідь містила повний перелік документів, на підставі яких він мав право на перебування на контрольованій прикордонним загоном території. У цьому переліку посилання на військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі) відсутнє.

Отже, за таких обставин, позивач вважає, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та незаконною та підлягає скасуванню.

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 9 грудня 2024р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив розглядати справу за його участю у відкритому судовому засіданні.

Проте, ухвалою П`ятий апеляційний адміністративний суд від 7.01.2025р. у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у відкритому судовому засіданні відмовлено.

В подальшому, ОСОБА_1 неодноразово звертався з клопотаннями розглядати справу за його участю у відкритому судовому засіданні.

Так, розглянувши усі вищевказані клопотання ОСОБА_1 , судова колегія вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки обставини справи та характер спірних правовідносин не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

При цьому, апеляційним судом створено учасникам процесу у даній справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог КАС України.

Крім того, бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

На підставі вказаного та за урахуванням належного сповіщення сторін про розгляд даної справи, судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач приймаючи оскаржувану постанову діяв правомірно та в межах чинних норм законодавства України, а позивачем не доведено протилежного. При цьому, суд першої інстанції встановив факт того, що позивачем дійсно вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.202 КУпАП.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду справи, що 15.08.2024р. о 8:30год. прикордонним нарядом КрП на б/п «Саф`яни» на відстані близько 8200м від прикордонного знаку №1373, ділянка відповідальності впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) було виявлено громадянина ОСОБА_1 , який перебував в контрольованому прикордонному районі без військово-облікових документів, чим порушив вимоги п.8 Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою КМУ №1147 «Про прикордонний режим» від 27.07.1998р. (зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 6.08.2024р. №894), тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.202 КУпАП, на підставі чого, 15.08.2024р. начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) в/ч НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №178353, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.202 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700грн..

Не погодившись із вказаною постановою відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує її протиправність та незаконність, в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч.1, 2 ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначає ЗУ «Про Державну прикордонну службу України» від 3.04.2003р. за №661-ІV (надалі - Закон №661-ІV).

Так, відповідно до ст.1 Закону №661-ІV, на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

Згідно зі ст.2 Закону №661-ІV, основними функціями Державної прикордонної служби України є, зокрема, охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.

Приписами пп.5,9,11 ст.19 Закону №661-ІV визначено, що на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: організація запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами; виявлення причин та умов, що призводять до порушень законодавства про державний кордон України, вжиття в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення; контроль за дотриманням прикордонного режиму.

У пп.12-16 ст.20 Закону №661-ІV передбачено, що органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право, зокрема, вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України; у випадках та в порядку, передбачених законами України, розглядати справи про правопорушення, накладати стягнення або передавати матеріали про правопорушення на розгляд інших уповноважених органів виконавчої влади або судів; здійснювати адміністративне затримання осіб на підставах і на строки, визначені законами, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перетнули державний кордон України, стосовно яких прийнято в установленому порядку рішення про передачу їх прикордонним органам суміжної держави, на час, необхідний для такої передачі; здійснювати на підставах та в порядку, встановлених законодавством, візуальний огляд осіб, речей, товарів (вантажів), транспортних засобів (поверхнева перевірка), а так само особистий огляд затриманих осіб та огляд і, в разі потреби, вилучення речей, що можуть бути речовими доказами або заподіяти шкоду життю і здоров`ю людини; тримати осіб, затриманих в адміністративному порядку, в спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях.

Систему режимних заходів у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі, які регламентують відповідно до законодавства правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб встановлює Положення про прикордонний режим, затверджене Постановою КМУ від 27.07.1998р. №1147 (надалі - Положення №1147).

Так, у відповідності до ч.1, 4 ст.22 ЗУ «Про державний кордон України», п.2 Положення №1147 з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку КМУ встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Так, контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.

Згідно з вимогами Постанови КМУ від 3.08.1998р. за №1199 «Про контрольовані прикордонні райони», яка містить Перелік міст і районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони, зокрема в Одеській області до контрольованих прикордонних районів належать Білгород-Дністровський, Болградський, Ізмаїльський, Одеський, Подільський, Роздільнянський райони.

Положеннями п.5 Положення №1147 передбачено, що контроль за додержанням прикордонного режиму у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі здійснює Державна прикордонна служба у взаємодії з органами Національної поліції.

Так, відповідно до пп.2 п.2 Положення визначено, що контрольований прикордонний район це ділянка місцевості, яка визначена, як правило, у межах території району, міста, селища та села, прилеглої до державного кордону або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби, а також у межах територіального моря, внутрішніх вод, частини вод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів.

За правилами п.8 Положення, громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).

Особи, зазначені у п.7 та 8 цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов`язані пред`являти відповідні документи, передбачені цими пунктами (п.10 Положення).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що 15.08.2024р. о 8:30год. прикордонним нарядом КрП на б/п «Саф`яни» на відстані близько 8200м від прикордонного знаку №1373, ділянка відповідальності впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) було виявлено громадянина ОСОБА_1 , який перебував в контрольованому прикордонному районі без військово-облікових документів, чим порушив вимоги п.8 Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою КМУ №1147 «Про прикордонний режим» від 27.07.1998р. (зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 6.08.2024р. №894), тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.202 КУпАП, на підставі чого, 15.08.2024р. начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) в/ч НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №178353, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.202 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700грн..

Вказані обставини підтверджуються: письмовими поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №264740 від 15.08.2024р., письмовими поясненнями особи, що притягалась до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , відповідно до яких позивач перебував в контрольованому прикордонному районі в умовах особливого періоду (воєнного стану) без військово-облікового документу, на неодноразову вимогу прикордонників надати документ для здійснення перевірки відмовився.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія зазначає, що зазначені обставини також повністю підтверджується показами свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які були допитані у судовому засіданні у суді першої інстанції.

Так, приписами ч.1 ст.202 КУпАП передбачена відповідальність за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду.

Положеннями ч.1 ст.222-1 КУпАП передбачено, що органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, невиконанням рішення про заборону в`їзду в Україну, порушенням порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в`їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (статті 202-203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).

Відповідно до ч.1, 8 ст.276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Так, відповідно до п.34 ст.20 ЗУ «Про Державну прикордонну службу України» працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право запрошувати осіб до підрозділів Державної прикордонної служби України для з`ясування обставин незаконного перетинання державного кордону України, порушення режиму державного кордону, прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї, а також інших правопорушень, розгляд справ про які законом віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України. У разі потреби з`ясування обставин зазначених порушень може здійснюватися і в інших місцях.

У відповідності до п.1 розділу 2 Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.09.2013р. за №898 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21.12.2018р. №1046), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 жовтня 2013р. за №1729/24261 (надалі - Інструкції), доставляти осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, протидію яким законодавством України віднесено до компетенції Держприкордонслужби, до підрозділу чи органу Держприкордонслужби уповноважений у весь особовий склад Держприкордонслужби.

У рішенні Конституційного Суду України №5-рп/2015від 26.05.2015р. у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП (надалі - Рішення) зазначено, що положення ч.1 ст.276 КУпАП, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

При цьому, у п.2.3. мотивувальної частини цього Рішення вказано, що частинами 1 та 2 ст.258 КУпАП визначено вичерпний перелік випадків, коли адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.

Відповідно до п.3 розділу 2 Інструкції від імені Держприкордонслужби розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 222-1 КУпАП, та накладати адміністративні стягнення мають право, зокрема, старші змін прикордонних нарядів та їх помічники, старші прикордонних нарядів у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон або контрольних пунктах в`їзду-виїзду.

Згідно з п. 1 розділу 3 Інструкції щодо кожного факту вчинення адміністративного правопорушення, протидію якому віднесено до компетенції Держприкордонслужби, невідкладно, але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, або контрольному пункті в`їзду-виїзду, або контрольованому прикордонному районі, а під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану на блокпостах та поза їх межами особи, яка вчинила правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення (далі - протокол) (додаток 1), за винятком випадків, передбачених статтею 258 КУпАП.

Відповідно доп.п.10,20розділу 3Інструкції уповноважені посадові особи, визначені п.2 розділу II цієї Інструкції, можуть здійснити адміністративне затримання особи на підставах та у строки відповідно до частини першої статті 260 та частини другої статті 263 КУпАП, про що складається протокол про адміністративне затримання (додаток 3). Крім того, уповноважені посадові особи, визначені пунктом 2 розділу II цієї Інструкції, можуть здійснити особистий огляд, огляд речей та вилучення речей і документів особи, яка притягається до відповідальності (у тому числі знарядь і засобів учинення правопорушення), на підставах та в порядку, передбачених статтями 260, 264, 265 КУпАП, про що складається протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів (додаток 4) або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання.

Положеннями пп.1-7 розділу 4 Інструкції передбачено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особа, уповноважена її розглядати, зобов`язана дотримуватися вимог статті 38 КУпАП. Відповідно до статті 277КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 202 КУпАП, розглядаються в п`ятнадцятиденний строк із дня одержання справи особою, уповноваженою її розглядати. Справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, уповноважені посадові особи, визначені пунктом 3 розділу II цієї Інструкції, приймають рішення у справі, яке оформлюється постановою про накладення адміністративного стягнення (додаток 6) або постановою про закриття справи про адміністративне правопорушення (додаток 7). Постанова про накладення адміністративного стягнення та постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення оформлюються відповідно до вимог, установлених статтею 283 КУпАП. Постанова підписується посадовою особою, уповноваженою розглядати справи про адміністративні правопорушення, та скріплюється (за наявності) печаткою відповідного органу (підрозділу) охорони державного кордону. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи.

За правилами ч.2-3 ст.283 КУпАП, п.5 розділу 4 Інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення має містити: повне найменування уповноваженої посадової особи, яка винесла постанову (посада, прізвище, ім`я, по батькові); дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; посилання на пункт (статтю) нормативно-правового акта, який(яка) передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення; прийняті у справі рішення, а також інформацію про право оскарження постанови в порядку та строки, визначені статтями 288, 289 КУпАП. У постановах про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу також зазначаються: зобов`язання особи, що притягується до адміністративної відповідальності, надати (надіслати) до органу (підрозділу) охорони державного кордону або загону морської охорони, в якому винесено постанову про накладення штрафу, документ, що підтверджує його сплату, або його копію не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП; реквізити відповідного рахунку для зарахування коштів до Державного бюджету України.

Аналізуючи вищезазначене, з урахуванням приписів ст.254,258,268,276,283 КУпАП, положення Інструкції, судова колегія зазначає, що оскаржувана постанова прийнята уповноваженим працівником органів Держприкордонслужби із дотриманням вимог чинного законодавства як щодо розгляду справи на місці вчинення адміністративного правопорушення, так і щодо змісту, а особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, було роз`яснено його права, передбачені ст.63 Конституції України і 263 КУпАП.

При цьому, судова колегія зазначає, що доводи апелянта не спростовують обставин справи, викладених в оскаржуваній постанові, а також звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо неможливості надання позивачем документів на перевірку працівникам прикордонної служби для виконання останніми посадових обов`язків.

Відповідно до ст.251КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Що стосується доводів апелянта про те, що військово-обліковий документ був при ньому та ніхто не вимагав надати його на перевірку, то судова колегія вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки суть оскаржуваної постанови зводиться до того, що позивач не надав на перевірку військово-обліковий документ, суть якого була доведена до позивача.

Разом з тим вказані доводи позивача спростовуються показами свідків, які були допитані у судовому засіданні в суді першої інстанції, а також письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 наданими - 15.08.2024р. при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та при винесенні оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, в яких ОСОБА_1 зазначив, що пред`явив дозвіл на перебування, проживання та пересування в прикордонній смузі виданий 16.07.2024р. ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, позивачем в поясненнях не зазначалось про пред`явлення військово-облікових документів та наявності при собі військово-облікових документів (а.с.41).

Також, апеляційний суд вважає хибними доводи позивача про те, що до його відома не були доведені зміни до Постанови КМУ №1147, а саме від 6.08.2024р., оскільки положеннями ст.68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. У зв`язку з чим, судова колегія вважає за недоцільним надавати оцінку відповіді №24 від 31.07.2024р., яку позивач отримав на свій запит, оскільки як запит так й зазначена відповідь датовані за період, який передує даті внесення змін до Постанови КМУ №1147, тобто - 6.08.2024р..

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що позивачем не надано жодних доказів того, що відповідач порушив порядок розгляду справи, як і не наведено інших обґрунтованих підстав, що слугували б для задоволення позовної заяви та скасування оскаржуваної постанови.

Відтак, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На підставі вказаного, колегія суддів зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 9 грудня 2024р. залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий:Ю.М. Градовський

Судді І.О. Турецька

Л.П. Шеметенко