Постанова

від 16.01.2025 по справі 160/939/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року

м. Київ

справа № 160/939/24

адміністративне провадження № К/990/40847/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., Ясенової Т.І., у справі № 160/939/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС" (далі - позивач, ТОВ «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпровської митниці, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА110130/2023/000271/1, прийняте 22.12.2023 Дніпровською митницею.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог ст. ст. 53, 54, 55, 57, 58 Митного кодексу України при винесенні оскаржуваного рішення. Позивач зазначає, що пунктом 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України передбачено, що письмове рішення про коригування митної вартості має, серед іншого, містити обґрунтування числового значення митної вартості, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Аналогічна вимога до заповнення графи 33 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» міститься у Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості (затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598), відповідно до яких обов`язково зазначається номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Рішення не містить такого обґрунтування, а містить інформацію про те, що відповідачем використані відомості про митну вартість з 15 митних декларацій, однак у рішенні не вказано, які характеристики мають оформлені за вказаними митними деклараціями товари (код УКТЗЕД, опис, призначення, аналогічність/ідентичність), які комерційні умови поставки (місце відправлення, вартість транспортування, фактурна вартість, вид транспорту) та види зовнішньоекономічних контрактів. Тому оскаржуване рішення не відповідає вимогам закону за формою та змістом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UА110130/2023/000271/1 від 22.12.2023.

Стягнуто з Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» (49061, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 82А, кв. 32, код ЄДРПОУ 45119521) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів відповідно до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

При цьому, суд зважав на те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року апеляційну скаргу Дніпровської митниці задоволено.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року в адміністративній справі № 160/939/24 скасовано.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не спростовано обґрунтовані доводи митного органу щодо розбіжностей в умовах поставки товару, неповноти та недоліків товаросупровідних документів, не підтвердження правовідносин з суб`єктом господарювання, який фактично здійснював перевезення товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що декларантом не подано всіх належних документів на підтвердження транспортної складової митної вартості.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

Між ТОВ «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС», Україна (Покупець) та компанією Ningbo Whicepart Electric CO. LTD Co., Ltd., Китай (Продавець) укладено Контракт від 01.03.2023 № DTVS-NWE01032023, за умовами якого продавець продає, а покупець купує запчастини до побутової техніки в кількості, асортименті, за цінами, зазначеними в специфікаціях. Якщо інше не погоджено сторонами в письмовій формі, умовами поставки буде СРТ Дніпро, Інкотермс-2010, включаючи вартість упаковки, маркування, завантаження та кріплення товару на транспортний засіб покупця.

На адресу позивача було оформлено поставку партії товару, з метою митного оформлення якої позивачем було подано 21.12.2023 до Дніпровської митниці ЕМД № UA110130/2023/026341 (23UA110130026341U1).

Митна вартість імпортованого товару заявлена декларантом за ціною Контракту.

Разом з митною декларацією для митного оформлення товару було надано: зовнішньоекономічний контракт від 01.03.2023 № DТVS-NWE01032023; рахунок (інвойс) від 10.10.2023 № NWТС230227; специфікацію від 10.10.2023 № 13; рахунок перевізника від 06.12.2023 № 678; довідку перевізника від 06.12.2023 № А0000787.

Під час митного контролю митний орган дійшов висновку, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару. Запропоновано надати протягом 10 календарних днів документи відповідно до статті 53 МК України, а саме: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; митну декларацію країни відправлення (Китай).

Листом від 22.12.2023 б/н декларант повідомив про неможливість подання інших запитуваних документів у встановлений десятиденний строк.

За результатом опрацювання поданих декларантом документів, Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UА110130/2023/000271/1 від 22.12.2023.

В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення митний орган зазначає, що відповідно до інформації специфікації № 13 від 10.10.2023, оцінювана партія товару постачається на комерційних умовах CFR Ningbo (Китай). Разом з тим, у наданому до митного оформлення рахунку-інвойсі від 10.10.2023 № HWTC230227 зазначено, що товар постачається на умовах поставки CFR Gdansk (Польща).

Також, усупереч п. 5.1 Контракту, заявки від імпортера і продавця декларантом не надано.

Крім того, надана копія товаротранспортної накладної від 01.12.2023 № 071223/1 містить інформацію, що виконавцем перевезення є ФОП ОСОБА_1 , договірні відносини з яким та експедитором чи імпортером не підтверджено.

Більше того, відповідно до інформації коносаменту від 26.10.2023 № SZX231003573, партія товару транспортована у 40-футовому контейнері за № OOLU9861455 з порту Ningbo (Китай) до порту Gdansk (Польща), натомість в рахунку від 06.12.2023 № 678, транспортно-експедиційне обслуговування та експедиторська винагорода включені лише в межах України.

Позивач, уважаючи таке рішення контролюючого органу про коригування митної вартості товарів протиправним, звернувся до суду із позовом про його скасування.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, ТОВ «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що підставою касаційного оскарження судового рішення є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме суд апеляційної інстанції під час дослідження питання відповідності рішення про коригування митної вартості вимогам закону за зовнішніми формою та змістом, застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України та пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.12 № 598 у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25.02.20 у справі № 260/718/19, від 05.02.19 у справі № 816/1199/15-а, від 07.04.20 у справі №160/5506/19 та від 29.09.20 у справі № 160/9473/19.

У цих постановах Верховний Суд зазначав, зокрема, що за приписами ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування митної вартості має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Крім того, за приписами Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

З урахуванням зазначених норм, Верховний Суд висновував, що застосування вказаних норм права митницею на практиці має призводити до того, що рішення про коригування митної вартості мають бути настільки якісними та обґрунтованими, що навіть у випадку не згоди із ними особа, стосовно якої прийняте таке рішення, в силу дії принципу легітимних (законних) очікувань буде розуміти відповідність рішення вимогам закону та не буде звертатися до суду із заздалегідь безперспективним позовом.

Крім того, окремою підставою касаційного оскарження позивач зазначає п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України та указує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України у системному зв`язку із нормами п. 4 ч. 1 ст. 8 Митного кодексу України у подібних правовідносинах, а саме не висловлена позиція щодо можливості/неможливості коригування митної вартості щодо однієї частини товарів із одночасним визнанням митної вартості іншої частини товарів за наявності одного і того самого пакету товаросупровідних документів та переміщення товарів в одній поставці. До того ж, скаржник наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України у системному зв`язку із нормами п. 4 ч. З ст. 2 та ч. З ст. 77 КАС України. Водночас, скаржник указує, що при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товарів, проведеним митним органом за другорядним методом, суд повинен вимагати від відповідача надання відомостей щодо раніше здійснених митних оформлень товарів із ідентичними та аналогічними звичайним торговельним описом та кодом згідно з УКТ ЗЕД.

Також, посилаючись на п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази.

Так, судом апеляційної інстанції не досліджені подані позивачем доказам наявності в розпорядженні відповідача відомостей про митні оформлення ідентичних та аналогічних товарів, що унеможливлювало застосування останнього резервного методу визначення митної вартості.

Відповідачем не наданий суду витяг з бази даних Державної митної служби України щодо попередніх випадків митного оформлення товарів за ідентичними кодами УКТЗЕД, що виготовлені в Китаї, через що суд не міг перевірити доказами твердження відповідача про відсутність відомостей про ідентичні та аналогічні товари.

Крім того, суди не звернули увагу на те, що постановою адміністративного суду від 13.12.23 у справі № 160/24509/23, яке набрало законної сили, визнано протиправними та скасовані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000157/1 та № UA110130/2023/000165/1, на підставі яких були оформлені митні декларації №23UA110130018409U9 та №23UА110130019426U4, що використані в якості одних з джерел цінової інформації у даній справі.

Відповідачем не подано відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС», що не перешкоджає її розгляду по суті.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відповідно до частині 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі.

Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 у справі № 826/10527/17, у постанові від 9 червня 2020 року у справі №1.380.2019.002044.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, є обов`язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Як установив суд апеляційної інстанції, виникнення сумніву у повноті та достовірності відомостей про митну вартість товару відповідач обґрунтовував тим, що відповідно до інформації специфікації № 13 від 10.10.2023 оцінювана партія товару постачається на комерційних умовах CFR Ningbo (Китай). Однак, у наданому до митного оформлення рахунку-інвойсі від 10.10.2023 № HWTC230227 зазначено, що товар постачається на умовах поставки CFR Gdansk (Польща). Ураховуючи зазначені розбіжності в умовах поставки товару у вищезазначених документах, позивачем не підтверджено, що до ціни товару включено витрати по доставці товару з Китаю до порту в Польщі.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованим твердження позивача про надання відповідачу всіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість, зокрема, суд при вирішенні спору встановив відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що фактично сплачена, а також не подання декларантом документів, які пропонувалось подати митним органом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що на момент винесення рішення про коригування митної вартості у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) згідно зі статтею 54 Митного кодексу України.

Неприйнятність застосування методів визначення митної вартості товарів, що передують резервному, відображені у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

При цьому, Верховний Суд уважає, що висновок суду апеляційної інстанції про правомірність рішення про коригування митної вартості товарів № UА110130/2023/000271/1 від 22.12.2023 є передчасним з огляду на таке.

За положеннями частини першої стаття 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частина друга стаття 64 МК України).

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості (частина третя статті 64 МК України).

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Частиною другою стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Однак, суд апеляційної інстанції, досліджуючи питання обґрунтованості числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, обмежився лише зазначенням, що доводи позивача щодо невідповідності рішення про коригування митної вартості вимогам ст. 55 Митного Кодексу України спростовуються його змістом. При цьому, суд не надав детальної оцінки змісту цього рішення із наведенням відповідним мотивів та не перевірив, чи відповідає воно вимогам пунктів 2, 4 частини другої ст. 55 Митного Кодексу України.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обов`язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

Позивач у касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції не досліджено надані позивачем докази щодо вибіркового коригування митної вартості.

Так, у рішенні про коригування митної вартості вказано, що відповідач не міг перевірити правильність обчислення числового значення митної вартості.

Водночас за митною декларацією позивача було заявлено до митного оформлення 21 товар, що підтверджується відомостями гр. 5 «Товари», однак митна вартість товару № 3 не була скоригована, незважаючи на те, що усі товари в поставці переміщувалися на підставі одних товаросупровідних документів і митний орган вимагав надання додаткових документів щодо всієї партії товарів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів визнає, що судом апеляційної інстанції, в порушення принципу офіційного з`ясування обставин у справі, не надано оцінки доводам позивача про невідповідність оскаржуваного рішення вимогам митного законодавства в частині обґрунтованості числового значення митної задекларованого товару, скоригованої митним органом.

Поряд із цим, позивач у касаційній скарзі наголошує, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги ту обставину, що постановою адміністративного суду від 13.12.23 у справі № 160/24509/23, яка набрала законної сили, визнані протиправним та скасовані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000157/1 та № UA110130/2023/000165/1, на підставі яких були оформлені митні декларації №23UA110130018409119 та № 23UA110130019426114, що використані в якості одних з джерел цінової інформації у даній справі.

Крім того, на думку позивача, суд апеляційної інстанції не перевірив надані позивачем докази наявності в розпорядженні відповідача відомостей про митні оформлення ідентичних та аналогічних товарів, що унеможливлювало застосування останнього резервного методу визначення митної вартості.

Відповідачем не наданий суду витяг з бази даних Державної митної служби України щодо попередніх випадків митного оформлення товарів за ідентичними кодами УКТЗЕД, що виготовлені в Китаї, через що суд не мав можливості перевірити твердження відповідача про відсутність відомостей про ідентичні та аналогічні товари.

Натомість, статистична інформація, що міститься у листі від 21.11.23 № 15/15-02-03/8.19/5498 ДМСУ, щодо митних оформлень товарів за період з 01.08.23 до 01.11.23, підтверджує наявність у відповідача в розпорядженні відомостей про митні оформлення ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, виготовлених так само в Китаї.

Верховний Суд також зазначає, що за змістом частини третьої статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, суд апеляційної інстанції не дослідив рішення про коригування митної вартості на предмет неможливості застосування методів 2а та 2б.

Разом із цим, колегія суддів зважає і на те, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та роблячи висновок про те, що позивачем обґрунтовано визначено митну вартість задекларованих товарів, яка підтверджується наданими позивачем документами, не звернув увагу на розбіжності, що містяться у цих документах, про що зазначив суд апеляційної інстанції.

Так, як було зазначено вище, відповідно до інформації специфікації № 13 від 10.10.2023, оцінювана партія товару постачається на комерційних умовах CFR Ningbo (Китай). Утім, у наданому до митного оформлення рахунку-інвойсі від 10.10.2023 № HWTC230227 вказано, що товар постачається на умовах поставки CFR Gdansk (Польща).

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 160/939/24 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» задовольнити частково.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 160/939/24 скасувати.

Справу № 160/939/24 направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко