Постанова

від 03.09.2024 по справі 160/939/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/939/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року (суддя Серьогіна О.В.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС»

до Дніпровської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UА110130/2023/000271/1 від 22.12.2023.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС», Україна (Покупець) та компанією Ningbo Whicepart Electric CO. LTD Co., Ltd., Китай (Продавець) укладено Контракт від 01.03.2023 № DTVS-NWE01032023, за у мовами якого продавець продає, а покупець купує запчастини до побутової техніки в кількісті, асортименті, за цінами, зазначених в специфікаціях. Якщо інше не погоджено сторонами в письмовій формі, умовами поставки буде СРТ Дніпро, Інкотермс-2010, включаючи вартість упаковки, маркування, завантаження та кріплення товару на транспортний засіб покупця.

В адресу позивача було оформлено поставку партії товару, з метою митного оформлення якої позивачем було подано 21.12.2023 до Дніпровської митниці ЕМД № UA110130/2023/026341 (23UA110130026341U1).

Митна вартість імпортованого товару заявлена декларантом за ціною Контракту.

Разом з митною декларацією для митного оформлення товару було надано: Зовнішньоекономічний контракт від 01.03.2023 № DТVS-NWE01032023; рахунок (інвойс) від 10.10.2023 № NWТС230227; специфікацію від 10.10.2023 № 13; рахунок перевізника від 06.12.2023 № 678; довідку перевізника від 06.12.2023 № А0000787.

Під час митного контролю митний орган дійшов висновку, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару. Запропоновано надати протягом 10 календарних днів документи відповідно до статті 53 МК України, а саме: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; митну декларацію країни відправлення (Китай).

Листом від 22.12.2023 декларант повідомив про неможливість подання інших запитуваних документів у встановлений десятиденний строк.

За результатом опрацювання поданих декларантом документів, Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UА110130/2023/000271/1 від 22.12.2023, яке є предметом оскарження в даній справі.

В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення митний орган зазначає, що відповідно до інформації специфікації № 13 від 10.10.2023, оцінювана партія товару постачається на комерційних умовах CFR Ningbo (Китай). Разом з тим, у наданому до митного оформлення рахунку-інвойс від 10.10.2023 № HWTC230227 зазначено, що товар постачається на умовах поставки CFR Gdansk (Польща).

Також, всупереч п. 5.1 Контракту, заявки від імпортера і продавця декларантом не надано.

Крім того, надана копія товаротранспортної накладної від 01.12.2023 № 071223/1, містить інформацію, що виконавцем перевезення є ФОП ОСОБА_1 , договірні відносини з яким та експедитором чи імпортером не підтверджено.

Більш того, відповідно до інформації коносаменту від 26.10.2023 № SZX231003573, партія товару транспортована у 40-футовому контейнері за № OOLU9861455 з порту Ningbo (Китай) до порту Gdansk (Польща), натомість в рахунку від 06.12.2023 № 678, транспортно-експедиційне обслуговування та експедиторська винагорода включені лише в межах України.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків митного органу та правомірності оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» № 599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та(або) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Неподання декларантом інших запитуваних митницею документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Надаючи оцінку доводам митного органу та висновкам суду першої інстанції, в розрізі з вищенаведеними нормами чинного законодавства, суд апеляційної інстанції зазначає про необґрунтованість висновку суду першої інстанції, що документи про вартість транспортування товарів (рахунок та довідка перевізника), які складені перевізником без участі позивача, є підробленими або містять недостовірні відомості, внаслідок чого могла зменшитися база оподаткування та не підтверджується дійсна митна вартість.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Митним кодексом України прямо встановлено, що витрати на перевезення є однією зі складових митної вартості товару, а тому саме декларантом, яким у спірних правовідносинах виступає позивач, має довести повноту та обґрунтованість таких складових.

В свою чергу, позивач ані до митного органу, ані до суду не надав належні та допустимі докази, які спростовують встановлені митним органом числові розбіжності в цій складовій частині митної вартості товару.

Висновок суду першої інстанції, що відповідачу надані документи, що повністю підтверджують ціну товару та вартість послуг перевізника з доставлення товарів до митного кордону України, також не ґрунтується на дійсних обставинах справи, адже є слушними та не спростованими позивачем доводи митного органу щодо розбіжностей в умовах поставки товару, неповноту та недоліки товаросупровідних документів, не підтвердження правовідносин з суб`єктом господарювання, який фактично здійснював перевезення товару.

Більш того, як встановлено судом апеляційної інстанції, після коригування митної вартості, товар був випущений у вільний обіг, що надавало позивачеві можливість подання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару за ціною Контракту, натомість будь-які додаткові документи позивачем до митного органу не подавалися.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що декларантом не подано всі належні документи, які підтверджують транспортну складову митної вартості товару.

Також суд апеляційної інстанції не знаходить доведеними доводи позивача, що оскаржуване рішення Дніпровської митниці не відповідає вимогам статті 55 Митного Кодексу України, адже такі доводи спростовуються змістом самого рішення.

Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем обґрунтовано та правомірно, з належним обґрунтуванням обраного методу визначення митної вартості товару.

Позивачем зворотного не доведено належними та допустимими доказами.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року в адміністративній справі № 160/939/24 скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з 03 вересня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 03 вересня 2024 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров

суддяТ.І. Ясенова