Рішення

від 31.12.2024 по справі 302/653/24

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/653/24

Провадження № 2-а/302/23/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.12.2024 с-ще Міжгір`я

Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., розглянувши матеріали адміністративної справи (провадження № 2-а/302/31/24) за адміністративним позовом ОСОБА_1 (зареєстрованемісце проживання: АДРЕСА_1 )до Мукачівського районного управління поліції Головного управлінняНаціональної поліціїв Закарпатськійобласті (ЄДРПОУ 08672325, адреса місцезнаходження: м.Мукачево, вул.Ярослава Мудрого, буд.8 Закарпатської області), Головного управлінняНаціональної поліції у Закарпатській області, місце знаходження: м.Ужгород вул.Ференца Ракоці, 13, ЄДРПОУ - 40108913), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

13.05.2024 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділення поліції №2 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області, Інспектора капітана поліції Фітас Віктора Івановича, про скасування постанови серії ЕНА №2100472 від 08.05.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17.05.2024 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху, позивачеві надано судом строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, починаючи з дати отримання позивачем копії ухвали суду (а.с.11-13).

24.05.2024 року на виконання ухвали суду від 17.05.2024 року, від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду та подано уточнену позовну заяву, викладену в редакції від 24.05.2024 року та в якій відповідачем у позові зазначено: Мукачівське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та додано носій інформації (а.с.16-20).

В обґрунтування заявлених та в подальшому уточнених позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що постановою інспектора відділення поліції №2 Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області капітана поліції Фітас В.І. серії ЕНА №2100472 від 08.05.2024 року його, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 340 грн. за нібито порушення п.31.3.а. ПДР п.6.8.5 (ДСТУ 3649/2010). Та у постанові інспектором зазначено, що 08.05.2024 року, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 , в якого є пошкодження вітрового скла (сколи, тріщини в зоні роботи склоочисника).

Позивач вважає вказану постановунеправомірною, оскільки вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП. Вказує, що Правил дорожнього руху він не порушував, в нормах ДСТУ 3649/2010 сказано, що таке пошкодження скла не входить до списку технічних несправностей, при наявності яких не можна керувати транспортним засобом, а отже, виключає відповідальність за ч.1 ст.121 КУпАП. Вважає, що інспектором при винесенні постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності було порушено вимоги ст.ст.278,279 КУпАП. та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу є безпідставним.

Позивач зазначає, що оскаржувана ним постанова не містить відомостей про докази, які свідчать про факт порушення ним ПДР та як наслідок адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, а тому вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення, інспектор Фітас В.І. не розібрався у ситуації, що склалася, належним чином не дослідив всіх обставин та безпідставно виніс постанову, а тому він змушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2100472 від 08.05.2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, закрити (а.с.16-20).

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17.06.2024 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження у справі № 302/653/24, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано від відповідача Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області матеріали справи про адміністративне правопорушення за оскаржуваною постановою відносно ОСОБА_1 (а.с.21-22).

Ухвалою судувід 12.07.2024року залученодо участів адміністративнійсправі №302/653/24за позовом ОСОБА_1 доМукачівського РУПГУНП вЗакарпатській областіпро скасуванняпостанови пронакладення адміністративногостягнення,в якостіспіввідповідача -Головне управління Національної поліції у Закарпатській області з тих підстав, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, підприємств, установ, організацій, вбачається статус юридичної особи Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області як припинено, з 20.03.2013 року. Витребувано від відповідача Головного управління Національної поліції в Закарпатській області матеріали справи про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП (а.с.27-28).

06.08.2024 року до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив відповідача ГУНП в Закарпатській області в особі представника Чубелка О.Ю. на позовну заяву ОСОБА_1 та в якому відповідач зазначає, що оскаржувана постанова серії ЕНА №2100472 від 08.05.2024 року, якою водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, є законною, постанова складена відповідачем відповідно до норм КУпАП, посилання позивача на порушення ГУНП норм законодавства в даному випадку, вважають безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилається відповідач на п.31.1 ПДР, яким передбачено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств - виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Одним із таких стандартів, яким встановлено вимоги о технічного стану транспортного засобу є ДСТУ 3649:2010, а саме п.6.8.5«Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання», яким на вітровому склі колісних транспортних засобів не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.

Вимоги ГОСТ 5727-88 «Скло безпечне для наземного транспортного засобу. Загальні технічні умови», не допускають наявність тріщин завдовжки більш як 50 мм на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу. Наявність тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу погіршують його прозорість.

Та відповідно, як вказує відповідач, автомобіль, яким керував позивач ОСОБА_1 , мав технічні несправності, а саме тріщину на вітровому склі в зоні роботи склоочисників, що відноситься до категорії технічної несправності, з якою відповідно до встановлених правил, експлуатація його забороняється. Та сам факт тріщин на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу позивачем не заперечується. Вказане підтверджується позовною заявою, де позивач зауважує, що намагався поліцейському пояснити звідки у нього тріщина на вітровому склі. Також дане правопорушення було зафіксовано за допомогою портативних технічних приладів, однак строк збереження відеозаписів з нагрудних відео реєстраторів є обмеженим та згідно п.1 ч.3 розділу VIII Інструкції, затвердженої наказом МВС № 1026 від 18.12.2018, складає 30 діб. Та на момент отримання позову 01.08.2024 року, відеодоказ в ГУНП в Закарпатській області відсутній.

Відповідач вважає, що працівниками поліції законно була складена постанова з метою притягнення позивача до адміністративно відповідальності за відповідні дії та уникнення непоправних наслідків з тих причин, що такі обставини як керування транспортним засобом, у якого міститься тріщина на вітровому склі в зоні роботи склоочисників, може створити аварійну ситуацію на дорозі. Отже вважають, що оскаржувана постанова складена відповідачем відповідно до норм КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 та посилання відповідача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства, в даному випадку є безпідставним, необґрунтованим, а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають та просять в задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с.40-45).

Повно та всебічно вивчивши матеріали адміністративної справи № 302/653/24, а також надані сторонами докази, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення відповідача проти позову, та враховуючи всі обставини у справі, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами даної адміністративної справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступним підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Та з урахуванням положень ч.8 ст.262 КАС України, судовий розгляд у даній справі проведено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки чи відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, - можливе лише за наявності події та складу адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

В розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

КУпАП України закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.

Згідно з прписами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, (частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною п`ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Згідно зі ст.31 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30.06.1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як вбачається з оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2100472 від 08.05.2024, винесеною інспектором відділення поліції №2 (смт.Воловець) Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області Фітас В.І., 08.05.2024 року, о 18-14 год. ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21099 держномер НОМЕР_1 , в якого є пошкодження вітрового скла (сколи, тріщини в зоні роботи склоочисника), чим порушив п.6.8.5 (ДСТУ 3649:2010) та порушив п.31.3.а. ПДР та своїми діями вчини правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП та на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень та копія цієї постанови є в матеріалах справи (а.с.6).

Частиною 1 ст.121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Відповідно до 31.1 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до п.31.3 Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху; якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю); якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів; у разі порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових пристроїв.

У відповідності до п.31.3 «а» ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Додатковий чіткий перелік технічних несправностей та вимог відповідності, у разі настания яких забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством визначено нормами п.п. 31.3 та 31.4 Правил дорожнього руху за наявності яких забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, при цьому такий перелік несправностей при яких заборонена експлуатація транспортного засобу, носить вичерпний характер, а в пунктах 31.3 та 31.4 ПДР України відсутнє посилання на ДСТУ 3649:2010. У зазначеному переліку також відсутня така обставина, як «скол та тріщина на вітровому склі в зоні роботи склоочисників».

Згідно з пунктом 31.4.4 ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, інші елементи конструкції: а) не працюють склоочисники; б) не працюють передбачені конструкцією транспортного засобу склообмивачі, - інших підстав - немає.

Згідно зі статтею 23 Закону України від 05.06.2014 року № 1315-VII "Про стандартизацію" національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах (ч.1 ст.23). Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов`язковість їх застосування встановлена нормативно- правовими актами (ч.2 ст.23).

Державним стандартом України 3649:2010 встановлено вимоги щодо безпечності технічного стану колісних транспортних засобів та методи їх контролювання. Тобто вимоги ДСТУ 3649:2010 не підпадають під регулювання Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010«Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» на вітровому склі колісних транспортних засобів не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.

Вимоги ГОСТ 5727-88 «Скло безпечне для наземного транспортного засобу. Загальні технічні умови», не допускають наявність тріщин завдовжки більш як 50 мм на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу.

Крім того, стандарт ДСТУ 3649:2010 застосовують виключно притехнічному огляді колісного транспортного засобу для здійснення контролю технічного стану КТЗ на відповідність вимогам ДСТУ 3649:2010 під час перевірки технічного стану колісних транспортних засобів суб`єктами проведення обов`язкового технічного контролю, а також автомобільними перевізниками, суб`єктами господарювання, які надають послуги з технічного обслуговування, ремонту транспортних засобів.

Таким чином, наявність тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників згідно з нормами пунктів 31.1, 31.3, 31.4 ПДР не забороняє його експлуатацію, що в свою чергу, виходячи з диспозиції ч.1 ст.121 КУпАП, виключає можливість притягнення водія до адміністративної відповідальності за цією нормою.

Отже, на законодавчому рівні не закріплено, що тріщина на склі є технічною несправністю транспортного засобу, при наявності якої заборонено експлуатацію транспортного засобу.

Так, згідно п.31.4.1 ПДР визначено технічні несправності, за наявності яких забороняється експлуатація транспортного засобу, проте, в переліку несправностей, які визначені законодавцем в п.п. 31.4 31.4.7., тріщина лобового скла не зазначена.

Більш того, відповідно до п.п."а" п.31.4.7 ПДР та п.31.5 ПДР, -водій має право рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконання вимог п.9.9 і п.9.11 ПДР навіть за відсутності передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду. Таким чином, рухаючись на автомобілі з тріщиною на склі, - позивач не порушував вказані у постанові пункти Правил дорожнього руху та інших нормативних актів України.

Таким чином, враховуючи, що на законодавчому рівні не закріплено те, що тріщина на склі являється технічною несправністю транспортного засобу, а перелік технічних несправностей за наявності яких забороняється експлуатація транспортних засобів зазначені в п. 31.3, 31.4, 31.6 Правил дорожнього руху, не передбачає такої технічної несправності, як тріщина на лобовому склі, то відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КупАП, та відсутні будь-які підстави накладення адміністративного стягнення на позивача.

При цьому, слід зазначити, що відповідачем на підтвердження вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративногоправопорушення, носія інформації з відеозаписом подій від 08.05.2024 року, суду не надано.

Оглянувши відеозапис, доданий позивачем 24.05.2024 року до матеріалів позовної заяви, який міститься на флешкарті, зафіксовано, що08.05.2024 року інспектором відділення поліції Фітас В.І. проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , винесено постанову серії ЕНА №2100472 від 08.05.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу. Однак на доданому відеозаписі не зафіксовано, ні факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом з наявними пошкодженнями лобового скла, ні самих пошкоджень, не вбачається належної фіксації працівниками поліції доказів вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, а саме не зафіксовано розмір тріщини та місця розміщення тріщини, а саме, що тріщина знаходитьсяв зоні дії склоочисників.

Інших належних та беззаперечних доказів вчинення позивачем згаданого порушення відповідачем не було надано суду. Згідно приписів ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яких інших доказів щодо порушення позивачем п.31.3а) Правил дорожнього руху судом не здобутой спростувати пояснення позивача в обґрунтування позовних вимог, щодо відсутності факту здійснення позивачем правопорушення, не має можливості.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того факту, що позивачем ОСОБА_1 було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП, окрім постанови інспектора поліції, та суд зазначає, що сама постанова працівника поліції, не є доказом на вчинення адміністративного правопорушення, це є процесуальне рішення працівника поліції, яке може бути оскаржено в судовому порядку, як в даному випадку.

Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частини четвертої статті 258 КУпАП.

Доказом на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, окрім інших, міг бути відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, який фіксував факт наявності адміністративного правопорушення, проте,відповідно до розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018, строк зберігання відеозаписів становить 30 діб.

Таким чином, у відповідача відсутні фото - та відеоматеріали, на підставі яких була винесена постанова серії ЕНА №2100472 від 08.05.2024 року, якою позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальностіза ч.1 ст.121 КУпАП.

При цьому суд зазначає, що сам факт винесення оскаржуваної постанови, не є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Суд вважає, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення його особою. Факт вчинення правопорушення підлягає фіксації у постанові, яка по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду правопорушення, якому передує його фіксування.

Саме такі правові висновки містяться у позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Отже, суд зазначає, що з огляду на обставини, досліджені судом в судовому засіданні, в діях позивача відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, а при відсутності хоча б одного з елементів складу правопорушення, - відсутній склад самого правопорушення, що і є підставою в даному випадку для задоволення адміністративного позову.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами

26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст.251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Також, суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача. Вказана позиція відповідаєПостанові Верховного суду від 13 лютого 2020 року в справі №524/9716/16-а.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі N 524/5536/17 та від 17.07.2019 року у справі N 295/3099/17.

З огляду на положення ст.9 КУпАП та обставини справи, встановлені в судовому засіданні, в діях позивача, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.

Верховний суд в постанові від 08.07.2020 по справі № 463/1352/16 зазначив, щов силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим.

На підставі вищевказаного суд приходить до висновку щодо задоволення позову.

За таких обставин суд вважає, що рішення відповідача суб`єкта владних повноважень під час накладення адміністративного стягнення щодо позивача прийнято в порушення вимог ст. 2 КАС України, що в свою чергу є підставою для скасування рішення відповідача і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеної правової норми, суд вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн., понесених ним при пред`явленні позову до суду, що підтверджується квитанцією № 19 від 13.05.2024 року, оригінал якої є в матеріалах прави (а.с.1).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 77,139,241-246,286 КАС України, ст.ст. 9,121, ст.ст.245, 251,252,255,256,280,288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 доГоловного управління Національної поліції у Закарпатській області, Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2100472 від 08.05.2024 року задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2100472 від 08.05.2024 року, винесену інспектором ВП № 2 (смт.Воловець) Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області Фітас В.І., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань відділення поліції №2 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області (юридична адреса: м.Ужгород, вул.Ференца Ракоці, 13, ЄДРПОУ - 40108913) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати у виді судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Міжгірський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справ апеляційним судом.

Суддя

Міжгірського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО