Рішення

від 10.01.2025 по справі 522/4635/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

10.01.25

Справа № 522/4635/17

Провадження № 2/522/3370/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Кічмаренко С.М.,

за участю секретаря: Коноваленко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Крок-М» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник АТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Крок-М» про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 20.07.2011 між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «КРОК-М» було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно вказаної заяви позичальник приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів Банку, що розміщенні в мережі Інтернет на сайті, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 29.07.2011 та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору. Після укладання договору позичальник ТОВ «КРОК-М» активно почав користуватись послугою «Гарантований платіж», який надавався ПАТ КБ «ПриватБанк» для виконання грошових зобов`язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами, що підтверджується виписками по рахункам та розрахунком заборгованості.

Крім того, зобов`язання за вказаним договором було забезпечено договором поруки № 20958082LGP/DP від 31.10.2014 укладеним з поручителем ОСОБА_1 з забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором позичальника - ТОВ «КРОК-М».

Станом на 03.11.2016 загальна заборгованість за послугою «Гарантований платіж» склала 1840505 грн. 99 коп.

В судовому засіданні представник позивача АТ КБ «Приватбанк» позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила розглядати справу на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовної заяви та просить відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що договір поруки від 31.10.2014 вона не підписувала.

Третя особа до судового засідання не з`явилася, про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином у встановленому порядку.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до такого.

Судом встановлено, що 20.07.2011 між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «КРОК-М» було підписано заяву № б/н про відкриття поточного рахунку.

Згідно вказаної заяви позичальник ТОВ «КРОК-М» приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів Банку, що розміщенні в мережі Інтернет на сайті, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 29.07.2011 та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Після укладання договору позичальник ТОВ «КРОК-М» активно почав користуватись послугою «Гарантований платіж», який надавався ПАТ КБ «ПриватБанк» для виконання грошових зобов`язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами, що підтверджується виписками по рахункам та розрахунком заборгованості.

З позову вбачається, що ТОВ «КРОК-М» свої зобов`язання за вказаною заявою належним чином не виконує протягом тривалого часу, не здійснює відповідні платежі щодо погашення кредиту, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася прострочена заборгованість за кредитом.

Частиною 1ст. 1054 ЦК Українивстановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2ст. 1050 ЦК Українив разі прострочення повернення чергової частини кредиту кредитор (Банк) має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань договору № б/н від 20.07.2011 у ТОв «КРОК-М» станом на 03.11.2016, виникла прострочена заборгованість по поверненню кредиту, загальна сума якої, згідно розрахунку заборгованості становить 1840 505 грн. 99 коп.

Жодних доказів щодо сплати грошових коштів за кредитним договором, та які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості, ТОВ «КРОК-М» суду не надав.

Крім того, 31.10.2014 ПАТ КБ «Приватбанк» з поручителем ОСОБА_1 з забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором позичальника - ТОВ «КРОК-М» було укладено договір поруки № 20958082LGP/DP.

Згідно п.1.1 договору поруки, предметом є надання поруки відповідачем перед банком, за виконання ТОВ «КРОК-М» всіх своїх обов`язків за договором б/н від 20.07.2011.

Згідност. 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно дост. 625 ЦК України.

Частиною 2ст. 1054 ЦК Українипередбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, згідно з ч. 2ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу Українизобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору таЦивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями статей530,612,625,1050,1054 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 610, 554 ЦК України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Відповідач ОСОБА_1 неодноразово в судових засіданнях звертала увагу суду на те, що договір поруки №20958082LGP/DP від 31.10.2014 вона не підписувала, у зв`язку із чим відповідачем було заявлено клопотання про витребування у позивача оригіналу документу, що є предметом доказування.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.12.2023 клопотання відповідача було задоволено та витребувано у АТ КБ "Приватбанк" оригінал договору поруки №20958082LGP/DP від 31.10.2014, підписаний відповідачем ОСОБА_1 .

Однак, позивач ухвалу суду у справі від 27.12.2023, належним чином не виконав, надавши суду кольорову копію договору та зазначивши, що оригінал договору поруки №20958082LGP/DP від 31.10.2014 в архівах банку не знайдено.

Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні.

Тобто, позивач зобов`язаний довести ті обставини на які він посилається як на правову підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

У свою чергу, ч. 6 ст. 95 ЦПК України передбачає, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, позивач у порядку виконання ухвали суду у справі від 27.12.2023 не надав суду оригінал договору поруки №20958082LGP/DP від 31.10.2014, який є предметом розгляду у справі, копія якого, що долучений до позовної заяви, піддається сумніву судом.

Суд вказує, що належним чином безпосередньо дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це є процесуальний обов`язок суду.

З оглядуна ч.6 ст. 95 ЦПК України єдиним належним доказом достовірності наданих копій могло бути лише дослідження оригіналів таких документів. Дослідження оригіналів вказаних доказівповинно відбуватись задля усунення сумнівів щодо відповідності поданих копій зазначених документів їх оригіналам.

Суд звертає увагу, що заявником не надано суду для огляду оригінал такого письмового доказу, через що суд позбавлений можливості встановити всі обставини справи та переконатися у відповідності доводів позивача дійсним обставинам справи.

Суд зазначає, що здійснювались відкладення розгляду справи для реалізації позивачем можливості надати суду відповідні письмові докази в оригіналі для їх безпосереднього дослідження судом у судовому засіданні, однак сторона позивача відповідні докази в оригіналі суду не подала.

Відтак, суд не бере до уваги як доказ копію договору поруки №20958082LGP/DP від 31.10.2014.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

На підставівикладеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 553 ЦК України, ст.ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 89, 95, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Крок-М» про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.М.Кічмаренко