Постанова

від 12.12.2007 по справі 8/5128

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/5128

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "12" грудня 2007 р.                                                          Справа №  8/5128

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                              ,

за участю представників сторін:

від позивача: Сергійчука В.А. - представника за довіреністю від 01.08.2007р. (брав участь в судових засіданнях 04.12.2007р. та 11.12.2007р.)

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор", м.Теофіполь Хмельницької області

на рішення господарського суду Хмельницької  області

від "12" вересня 2007 р. у справі № 8/5128 (суддя А.Г.Степанюк)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродторг", м.Рівне

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор", м.Теофіполь Хмельницької області

про стягнення 286934,64грн.,

відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.12.2007р. оголошувалась перерва до 11.12.2007р., а в засіданні суду 11.12.2007р. - до 12.12.2007р.

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.09.2007р. у справі №8/5128 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродторг" (м.Рівне) до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" (м.Теофіполь) про стягнення з відповідача на користь позивача 286934,64грн., з яких 244000,00грн. - борг за поставлений товар, 961,41грн. - інфляційні нарахування, 6295,70грн. - 3 % річних з простроченої суми та 35677,26грн. - пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, задоволено в повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат, в тому числі 2869,35грн. - витрат з держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вважаючи дане рішення незаконним і таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення - про відмову в позові.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що позивач в позовній заяві невірно вказав місцезнаходження ТОВ "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" - м.Теофіполь, вул.Жовтнева,10, тоді як місцезнаходженням відповідача, яке зазначене в свідоцтві про державну реєстрацію, є смт.Теофіполь Хмельницької області, вул.Жовтнева,12.

Як стверджує відповідач, в результаті неправильного зазначення в позові його адреси, товариство не отримало копію позовної заяви та процесуальних актів суду, що, в кінцевому рахунку позбавило відповідача права скористатися правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач в письмовому відзиві №0312/07-1 від 03.12.2007р. на апеляційну скаргу (а.с.53) заперечив проти останньої, посилаючись на те, що доводи відповідача про його необізнаність про наявність даної справи через неправильне зазначення поштової адреси у позовній заяві спростовуються тим, що він подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, що свідчить про отримання копії позовної заяви і ухвали про порушення справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про призначення розгляду апеляційної скарги на 04.12.2007р. був повідомлений належним чином (копію ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження було надіслано відповідачу за вказаною ним в апеляційній скарзі адресою рекомендованим листом 23.10.2007р.). Про причини нез"явлення представника відповідача суд апеляційної інстанції не повідомлено.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, зазначивши, що оскаржене відповідачем судове рішення є законним та обґрунтованим. Просив залишити вказане рішення без змін, а подану відповідачем апеляційну скаргу - без задоволення.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні 11.12.2007р. з метою забезпечення позову заявив клопотання про накладення арешту на майно відповідача.

Проте, вказане клопотання судом апеляційної інстанції відхилене як безпідставне.

Зважаючи на те, що відповідач був належним чином повідомлений про здійснення перегляду оскарженого ним рішення в апеляційному порядку, а також, враховуючи положення ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим здійснювати перегляд справи без участі представника відповідача за наявними в ній доказами.   

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги відповідача, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2006р. між ТОВ фірмою "Укрпродторг" та ТОВ "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" було укладено договір купівлі-продажу за №2410/06-1 (а.с.27), відповідно до якого ТОВ фірма "Укрпродторг" (за договором "постачальник") зобов'язалась поставити та передати у власність                           ТОВ "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" (за договором "покупець") товар, а покупець, в свою чергу, - прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно з п.3.1 договору загальна сума договору становить 791680,00грн. з врахуванням ПДВ.

Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що покупець попередньо оплачує постачальнику 30% від вартості товару, а саме: 237504,00грн. згідно виставленого рахунку, а решта суми – 554176,00грн. – має бути сплачена покупцем не пізніше 25.11.2006р.

В п.6.1 договору сторони погодили, що поставка товару покупцю відбувається вагонами залізничним транспортом згідно заявки покупця, а саме:

- тукосуміш 5-21-36 в кількості 64тн на ст.Старокостянтинів-ІІ Південно-Західної залізниці,

- тукосуміш 4-17-40 в кількості 192тн. на ст.Суховоля, 192тн на ст.Адампіль, 64тн. на ст.Старокостянтинів-ІІ Південно-Західної залізниці.

Одночасно з товаром постачальник повинен передати покупцю видаткову накладну, податкову накладну та сертифікат якості (п.6.2 договору)

Передача товару та набуття права власності покупцем підтверджується накладною та довіреністю на отримання товару (п.6.3 договору).

Стаття 11 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом                      (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої  суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом                                   (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору купівлі-продажу від 24.10.2006р. ТОВ фірма "Укрпродторг" згідно накладних №8/Р, №9/Р від 30.10.2006р., №11/Р від 03.11.2006р., №10/Р від 02.11.2006р., №12/Р від 06.11.2006р. та №13/Р від 07.11.2006р. (а.с.11,13,15,16,18,19) передала ТОВ "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" через представника останнього Тєнєнєва М.М., діючого за довіреностями №№844363,844364 від 30.10.2006р., №844372 від 02.11.2006р., №844376 від 03.11.2006р. (а.с.10,12,14,17) тукосуміш 5:21:36, 4:17:40 в біг-бегах на загальну суму 745187,00 грн. (з врахуванням ПДВ).

12.07.2007р. ТОВ фірма "Укрпродторг" звернулась в господарський суд Хмельницької області з позовом до ТОВ "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" про стягнення з останнього 286934,64грн., серед яких 244000,00грн. – борг за поставлений товар; 35677,26грн. - пеня, нарахована за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 26.11.2006р. по 10.07.2007р.; 961,41грн. – інфляційні нарахування та 6295,97грн. – 3% річних за цей же період прострочення.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати в погоджений договором від 24.10.2006р. строк товару, поставленого на загальну суму 745187,00грн., належним чином не виконав, перерахувавши за платіжними дорученнями №124 від 19.11.2006р., №219 від 31.01.2007р., №227 від 02.02.2007р., №241 від 09.02.2007р., №2807 від 16.02.2007р. на розрахунковий рахунок позивача всього 405187грн., та поставивши на підставі усної домовленості у власність позивача за накладними №130 від 27.02.2007р., №132 від 28.02.2007р. цукор - пісок на суму 96000 грн.

Як стверджує позивач, заявлену ним претензію за №2565/07-01 від 25.05.2007р. (а.с.22,23) з вимогою про оплату залишку боргу в сумі 244000,00грн. відповідач залишив без задоволення, що й стало підставою для звернення до суду за захистом свого порушеного права.   

Заявою №3108/07-4 від 31.08.2007р. (а.с.33-34) позивач змінив позовні вимоги та просив стягнути на його користь з відповідача 244000,00грн. боргу, 41473,10грн. пені за період прострочення оплати з 26.11.2006р. по 31.08.2007р., 1807,73грн. – інфляційних нарахувань та 7318,76грн. – 3-х % річних з простроченої суми за цей же період.

Однак, 12.09.2007р. представником позивача до суду першої інстанції було подано клопотання (а.с.32), в якому він просив не брати до уваги заяву про зміну позовних вимог та підтримав позовні вимоги в сумі, зазначеній у позовній заяві.

Матеріалами справи стверджується, що відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу від 24.10.2006р. в повному обсязі в строк до 25.11.2006р. не виконав, перерахувавши позивачу грошовими коштами 405187,00грн. та поставивши цукор-пісок на загальну суму 96000,00грн. (що підтверджується наданими позивачем накладними №130 від 27.02.2007р. та №132 від 28.02.2007р., а також  виписками з особового рахунку позивача, а.с.8,9,54,56-58)    

Всупереч вимогам ст.33 Господарського процесуального кодексу України, яка покладає на сторони обов'язок доказування і подання доказів в обґрунтування своїх вимог і заперечень, відповідач доказів на підтвердження сплати позивачу заборгованості в сумі 244000,00грн. не надав, а тому вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродторг" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Такого ж висновку дійшов місцевий господарський суд, приймаючи рішення у даній справі.

Погоджується колегія суддів й з висновком суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 961,41грн. та 6295,97грн. – 3-х % річних за період прострочення платежу з 26.11.2006р. по 10.07.2007р.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення пені в розмірі 35677,26грн., нарахованої позивачем за період прострочення оплати товару з 26.11.2006р. по 10.07.2007р.

Згідно п. 6 ст.232 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України від 22.11.1996р. №543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено пунктом 8.1 договору, за несвоєчасну оплату вартості товару, покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від неоплаченої вартості товару, за кожен день прострочення платежу.

Оскільки в грошовому виразі встановлений договором розмір пені, з врахуванням часткового погашення основної суми боргу, перевищує розмір пені, обрахований з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ, то позивач правомірно обчислював пеню з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з ч.2 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, позивач, нараховуючи пеню, цієї норми не врахував.

Таким чином, пеня підлягала нарахуванню з 26.11.2007р. по 26.05.2007р.

Крім того, виконуючи розрахунок пені, позивач припустився помилки у періоді нарахування пені з 09.02.2007р. по 18.02.2007р., виходячи, при цьому із суми заборгованості 380000,00грн., оскільки 16.02.2007р. відповідачем було сплачено 40000,00грн., а тому, з 16.02.2007р. сума боргу зменшилась до 340000,00грн.

Згідно уточненого розрахунку сума пені за період з 26.11.2006р. по 26.05.2007р. склала 30507,39грн.

З урахуванням викладеного, рішення господарського суду Хмельницької області у даній справі слід змінити в частині стягнення з відповідача пені та судових витрат, які у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на винну у неналежному виконанні зобов'язань сторону пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Доводи відповідача про те, що позивач неправильно зазначив в позовній заяві адресу відповідача, що позбавило останнього спростувати доводи позивача, не являються підставою для скасування оскарженого рішення, оскільки позивач в позовній заяві вказав адресу ТОВ "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" - м.Теофіполь Хмельницької області, вул.Жовтнева,10, яка зазначена відповідачем в укладеному між сторонами договорі.

Про обізнаність відповідача про порушення провадження у даній справі свідчить й клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (а.с.29), яке задоволене судом першої інстанції. Проте, в судове засідання, призначене судом на 12.09.2007р. представник відповідача не з"явився, не зважаючи на те, що ухвалу суду було надіслано сторонам своєчасно, та відділенням поштового зв"язку ухвала не поверталась.  

Розмір боргу відповідач не спростовує. Крім того, він мав передбачити наслідки невиконання договірних умов та встановлених законом вимог щодо належного виконання зобов"язань.   

  Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 12.09.2007р. у справі №8/5128 змінити в частині стягнення пені.

Абзаци 1,2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

"Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродторг", м.Рівне до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор"", м.Теофіполь про стягнення 286934,64грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор", смт.Теофіполь Хмельницької області, вул.Жовтнева, 12, код 30845401 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродторг", м.Рівне, вул.Данила Галицького, 19, ЗКПО 31059714 - 244000грн.00коп. боргу, 30507грн.39коп. пені, 961грн.41коп. втрат від інфляції, 6295грн.97коп. річних, 2817грн.65коп. витрат по оплаті державного мита, 115грн.87коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити".

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Хмельницької області.

 Головуючий - суддя:                                                               

 судді:

 Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу

4 - в наряд