Рішення

від 12.09.2007 по справі 8/5128

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/5128

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" вересня 2007 р.Справа № 8/5128

За позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродторг", м. Рівне  

до товариства з обмеженою відповідальністю  "Агроцукор", смт. Теофіполь

про стягнення 286934,64 грн.

                                                                    Суддя   Степанюк А.Г.

Представники сторін:

Від позивача: Сергійчук В.А. –представник за довіреністю № 0308/08-1 від 01.08.2007 р.;

Від відповідача:  не з'явився          

     Ухвалою господарського суду від 13.07.2007 року порушено провадження у справі № 8/5128.

     Ухвалою суду від 13.08.2007 р. розгляд справи відкладався через неявку в судове засідання представника відповідача.

     Сторони про час і місце проведення судового засідання повідомленні належним чином.        

СУТЬ СПОРУ: позивач –ТОВ “Укрпродторг” звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача –ТОВ “Агро цукор” на свою користь заборгованість в сумі 286 934,64 грн., з яких 244 000 грн. –основний борг, 961,41 грн. –нарахування інфляційних втрат, 6295,7 грн. –3% річних, 35 677,26 грн. –пеня, що утворилися через неналежне виконання умов укладеного між сторонами 24.10.2006  року договору купівлі –продажу № 2410/06-1.

Повноважний представник позивача в судовому  засіданні подав заяву про зміну позовних вимог. В якій  просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 294 599,59 грн., з яких 244 000 грн. –основний борг, 1807,73 грн. –нарахування інфляційних втрат, 7318,76 грн. –3% річних, 41 473,10 грн. – пеня.  Проте, в тому же судовому засіданні представник позивача подав клопотання про залишення без змін розміру позовних вимог, зазначеного в позовній заяві, а саме- 286 934,64 грн.

Крім того, 10.07.2007 року позивач надіслав на адресу суду клопотання про повернення надлишково сплаченого держмита в розмірі 951,32 грн.

Подані позивачем клопотання не суперечать чинному законодавству, а тому судом приймаються.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

24 жовтня 2006 року між сторонами по справі, укладено договір купівлі –продажу № 2410/06-1, згідно якого позивачем передано, а відповідачем прийнято товар (тукосуміш) 5:21:36, 4:17:40 в біг –бегах на загальну суму 745 187 грн., що підтверджується накладними: № 8/р від 30.10.2006 р. ( на суму 107 134,20 грн.), № 9/р від 30.10.2006 р. ( на суму 212 689,40грн.), № 10/р від 02.11.2006 р. ( на суму 105 628,60 грн.), № 11/р від 03.11.2006 р. ( на суму 106136,80 грн.) № 12/р від 06.11.2006 р. ( на суму 108 277,40 грн.), № 13/р від 07.11.2006 р. ( на суму 105 1320,60 грн.).       

Відповідно до п.5.2 вищезазначеного договору відповідач зобов'язався оплатити вартість отриманого товару не пізніше 25 листопада 2006 року.

Проте, взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконав: перерахував на розрахунковий рахунок позивача 405 187 грн.,  що підтверджується   платіжними дорученнями: №124 від 19.11.2006 р. ( на суму 250 000 грн.), № 219 від 31.01.2007 р. ( на суму 12 791,40 грн.),  № 227 від 02.02.2007 р. ( на суму 62 395,60 грн.),  № 241 від 09.02.2007 р. ( на суму 40 000 грн.), № 2807 від 16.02.2007 р. ( на суму  40 000 грн.).

Відповідно до усної домовленості, в рахунок погашення заборгованості відповідач передав у власність позивача цукор –пісок на суму 96 000 грн.,  що підтверджується накладними: № 130 від 27.02.2007 р. ( на суму 48 000 грн.), № 132 від 28.02.2007 р. ( на суму 48 000 грн.),                                                                                                                                                                                           

Таким чином, на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 244 000 грн.  

Відповідно до ст. 625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний  сплати  суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором,  або законом. З врахуванням наведеного позивачем правомірно нараховано до сплати відповідачу 3% річних в розмірі 6295,97 грн. та суму нарахувань за встановленим індексом інфляції  в розмірі  961 41 грн.

Нарахування пені передбачено умовами договору (п.8.1), тому вимоги щодо її стягнення в розмірі 35 677,26 грн. обґрунтовані та підтверджені розрахунком позивача.

На день прийняття рішення по справі заборгованість  відповідача перед позивачем в сумі  286 934,64 грн. (244 000 грн. –основний борг, 961,41 грн. –нарахування інфляційних втрат, 6295,7 грн. –3% річних, 35 677,26 грн. –пеня) не погашена.

Дослідивши зібрані у справі докази  та давши їм правову  оцінку в сукупності   суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.  Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору субпідряду  від 02.08.2005р., за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У відповідності  до ст. 538  Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України  зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору.  Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається за винятком випадків, передбачених законодавством.

Норма ст. 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона(продавець) передає майно(товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає майно (товар) і зобов'язується сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.  Норми ст. 525 Цивільного кодексу України та  ст. 193 Господарського кодексу України передбачають, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.  

У відповідності  до ст. 530 ЦК України у разі, коли у зобов'язанні встановлений строк його виконання , то воно підлягає виконанню у  цей строк.

Відповідно до ст. 625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний  сплати  суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань», платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в   розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.  Розмір   пені,  передбачений  даним законом, обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може  перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ “Укрпродторг” перед  ТОВ “Агро цукор” щодо стягнення  заборгованості в сумі 286 934,64 грн. (244 000 грн. –основний борг, 961,41 грн. –нарахування інфляційних втрат, 6295,7 грн. –3% річних, 35 677,26 грн. –пеня) підлягають задоволенню.

Під час вирішення справи судом звернуто увагу, що позивачем при зверненні з позовом до суду  зайво сплачено  державне мито в розмірі 1320,67 грн.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, необхідно покласти на рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 538, 547-549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116  Господарського процесуального кодексу  України, суд –  

                                                              вирішив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпродторг” м. Рівне до товариства з обмеженою відповідальністю “Агро цукор” м. Теофіполь про стягнення 286934,64 грн.                                                                          задоволити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Агро цукор” Хмельницька область, м. Теофіполь, вул. Жовтнева, 10 ( р/р 26000016206 в РФ ВАТ “Кредобанк”, МФО 315654, код 30845401) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпродторг” м. Рівне, вул. Данила Галицького, 19 (офіс 810) ( р\р 260071230 в РФ ВАТ “Укргазбанк” м. Рівне, МФО 333692, код ЗКПО  31059714) суму основного боргу в розмірі 244000 грн. (двісті сорок чотири тисячі гривень),  961,41 грн. (дев'ятсот шістдесят одну гривню 41 коп.) інфляційних втрат, 6 295,97 грн. (шість тисяч двісті дев'яносто п'ять гривень 97 коп.) –3% річних,  35 677,26 грн. ( тридцять п'ять тисяч шістсот сімдесят сім гривень 26 коп.) пені.,  2869,35 грн.( дві тисячі вісімсот шістдесят дев'ять гривень 35 коп.) витрати по оплаті державного мита  та 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.        

Видати наказ.

Видати довідку про повернення з державного бюджету 951,32 грн.  зайвосплаченого державного мита (платіжне доручення № 430 від 16.06.2007 р.)           

                              Суддя                                                                      А.Г. Степанюк

віддрук. 3 прим:

1. до справи,

2. позивачу,

3. відповідачу.