Ухвала

від 17.01.2025 по справі 405/5477/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

17 січня 2025 року м. Кропивницький

справа № 405/5477/23

провадження № 22-ц/4809/544/25

Суддя Кропивницького апеляційного суду Дьомич Л. М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради про визнання квартири об`єктом права спільної часткової власності, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2024року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивачка оскаржила його в апеляційному порядку.

Подана у справі апеляційна скарга підлягає залишенню без руху за наступного.

Пунктом 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» (далі Закон) унормовано, що судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 зазначено, що будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (п. 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17).

Відповідно до п.п. 2, 9, 10 ч.1ст. 176 ЦПК Україниціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом необхідно розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі№ 910/13737/19.

Зі змісту позовних вимог у даній справі та вимог апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 просить припинити право особистої приватної власності відповідачки на квартиру; визнати квартиру об`єктом спільної часткової власності; визнати за позивачкою та за відповідачкою право спільної часткової власності у розмірі 2/3 та 1/3 частки квартири відповідно.

Отже, судовий збір з вимог про визнання права визначається з урахуванням вартості спірного майна, яка, як вбачається зі змісту договору купілі-продажу квартири від 05 вересня 2019 року, складає 250000,00 грн (а.с. 41-43).

Позовні вимоги про припинення права та визнання спірного майна об`єктом спільної часткової власності є вимогами немайнового характеру.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст.4 Законуза подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особоюставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону).

Виходячи з наведених законодавчих вимог та враховуючи розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2023 року, за подання позову у даній справі позивачка мала сплатити судовий збір у сумі 4647,20 грн: 250000,00 грн х 1% + 1073,60 грн х 2 = 4647,20 грн.

Пунктом 6 ч. 2ст. 4 Закону передбачено, що за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставку судового збору встановлено у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у даній справі скаржниця мала сплатити судовий збір у сумі 6970,80 грн: 4647,20 грн х 150% = 6970,80 грн.

Однак, доказів сплати судового збору до суду не надано.

Разом з тим, до апеляційної скарги скаржницею додано клопотання про звільнення від сплати судового збору в обґрунтування якого зазначає, що її майновий стан не дозволяє сплатити судовий збір повністю або навіть частково. Вказує на те, що є одинокою непрацюючою пенсіонеркою, у якої відсутні доходи та будь-яке нерухоме майно. Зауважує, що через обставини, наведені у позові та в апеляційній скарзі, вимушена винаймати квартиру, орендну плату за яку сплачує син, оскільки власної пенсії їй вистачає лише на продукти харчування та ліки.

На заявлене скаржницею клопотання апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду зправ людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до практики ЄСПЛ, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, п. 59).

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору встановлено у ст. 8 Закону.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням звільнити від сплати судового збору, зокрема, за умови, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Частинами 1, 3 ст. 136 ЦПК України також передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до принципу диспозитивності та правил доказування у цивільному процесі, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядкуі розмірі. При цьому, необхідно врахувати, що перелік документів, які підтверджують майновий стан особи, законодавчо не визначений. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір за своїм внутрішнім переконанням на підставі поданих доказів.

У своїх рішеннях «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005року (п. 44) та «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року (п.п. 63-64) ЄСПЛ зазначив, що оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.

В ухвалі від 04 квітня 2023 року у справі № 9901/988/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне: «…у своїй апеляційній скарзі просить суд звільнити його від сплати судового збору, долучивши до матеріалів апеляційної скарги відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків Головного управління ДПС у м. Києві від 15 лютого 2023 року № 2655-23-00557, з яких убачається, що у 2022 році доходів не отримував. Разом із цим, указані відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків Головного управління ДПС у м. Києві від 15 лютого 2023 року № 2655-23-00557 не виключають можливості отримання скаржником інших доходів, зокрема, від Пенсійного фонду України, Управління праці та соціального захисту населення, Державного центру зайнятості».

До клопотання про звільнення від сплати судового збору скаржницею додано копію довідки Головного управління ПФУ в Кіровоградській області (м. Кропивницький) від 26 червня 2024 року № 0992 0097 2358 1911, де зазначено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, яка за період з 01 січня 2023 року по 30 червня 2024 року складає 72332,04 грн.

У контексті викладеного апеляційний суд наголошує, що у вирішенніпитання щодозвільнення відсплати судовогозбору визначальнимдля суду є майновий стан заявника, зокрема, річний дохід фізичної особи за попередній календарний рік.

Однак, надана до суду довідка управління ПФУ суми отриманої скаржницею пенсії за весь2024рік не містить. Крім того, ані матеріали справи, ані додані до апеляційної скарги чи клопотання про звільнення від сплати судового збору документи не містять інформації про всі можливі джерела доходу заявниці, зокрема, відомостей з державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2024 рік; відомостей про перебування особи на обліку у органах соціального захисту та про отримані соціальні виплати за 2024 рік.

За викладеного, наразі у апеляційного суду відсутні підстави для задоволення заявленого скаржницею клопотання.

Варто зауважити, що скаржницею також не у повній мірі дотримано вимог п. 2 ч. 4 ст. 356 ЦПК України, оскільки клопотання про звільнення від сплати судового збору є додатком до апеляційної скарги, проте, подано до суду лише в одному примірнику.

Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановленихст. 356цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно доч. 6ст. 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положенняст. 185цього Кодексу.

На підставівикладеного,апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст.ст. 185, 354, 356, 357 ЦПК України, суддя Кропивницького апеляційного суду,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2024 року,- залишити без руху.

Запропонувати скаржниці у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали надати до апеляційного суду:

-належні доказина підтвердженнятакого майновогостану скаржниці,який перешкоджаєсплаті судовогозбору заподання апеляційноїскарги увстановлених закономпорядку ірозмірі (зокрема,але невиключно:довідки зУправління праціта соціальногозахисту населенняпро наявність/відсутністьвиплат за2024рік; відомостей з державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2024 рік)

або

- докази сплати судового збору у розмірі 6970,80 грн за реквізитами, розміщеними на офіційному сайті Кропивницького апеляційного суду;

- копію додатка до апеляційної скарги - клопотання про звільнення від сплати судового збору для всіх учасників справи.

У разі невиконання у встановлений апеляційним судом строк вимог щодо усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута скаржниці.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Л. М. Дьомич