Постанова

від 14.01.2025 по справі 953/816/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14січня 2025 року

м. Харків

справа №953/816/24

провадження №22-ц/818/312/25

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: ОСОБА_4 , Харківська міська рада, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей по Основ`янському району департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_5 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіХарковіцивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,треті особи: ОСОБА_4 ,Харківська міськарада,Департамент службу справахдітей Харківськоїміської ради,Служба усправах дітейпо Основ`янськомурайону департаментуслужб усправах дітейХарківської міськоїради, ОСОБА_5 провідшкодування моральноїта матеріальноїшкоди заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 04 липня 2024 року, постановлене суддею Колесник С.А.,-

в с т а н о в и в:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Харківська міська рада, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей по Основ`янському району департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_5 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Просив: стягнути з відповідача ОСОБА_2 борги за комунальні послуги, які виникли за час виселення гр. ОСОБА_2 з житлоплощі позивача ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 наступні суми завданих збитків: суму збитків у розмірі 18519 грн 46 коп., що нанесено позивачу ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 порушенням його прав на житлоплощу та ненаданням ключів від квартири та кімнати згідно квитанції Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» виписаної на ім`я позивача ОСОБА_1 : борг за теплопостачання на період: грудень 2023 року складає 18519 грн 46 коп. та суму збитків у розмірі 1347 грн 52 коп., що нанесено позивачу ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 порушенням його прав на житлоплощу та ненаданням ключів від квартири та кімнати згідно квитанції Комунального підприємства «Жилкомсервіс» виписаної на ім`я позивача ОСОБА_1 : борг за грудень 2023 року; стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 наступну суму завданих збитків упущеної вигоди (час розрахунку упущеної вигоди власника житлової площі за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 становить з 13 серпня 2021 року по 30 січня 2024 року з розрахунку 550 грн подобової здачі житлоплощі в найм): чотириста дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень 00 коп. (495550 грн. 00 коп.); стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 наступну суму моральної шкоди: 100 000 грн, відшкодування моральної шкоди позивачу - особі з інвалідністю другої групи загального захворювання ОСОБА_1 .

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 04 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вирішити питання судових витрат.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що він є власником 48/100 частин квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В 2012 році, будучи тяжко хворим, він доручив доглядати за його часткою квартири відповідачу з метою додержання санітарного порядку та правил пожежної безпеки по договору проживання під догляд. ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього з дружиною народився син ОСОБА_6 та виникла проблема розширення житлової площі, тому вони вирішили переїхати до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , але станом на 08.05.2020 року замки на вхідних дверях були замінені. З 12.08.2021 року вони з сином зареєстровані у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . Добровільно з`їжджати ОСОБА_2 відмовляється, мотивуючи свою відмову тим, що вона вісім років проживала в квартирі, на зв`язок не виходить, в будинку не зареєстрована та займає приміщення самоправно, проти його волі. Вважає, що ОСОБА_2 повинна компенсувати позивачу борги за комунальні послуги, що виникли за час виселення, згідно рішення суду, ОСОБА_2 з житлоплощі позивача ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 та відповідно до квитанції КП «Харківські теплові мережі» виписаної на ім`я ОСОБА_1 борг за теплопостачання на період грудня 2023 року в розмірі 18519 грн 46 коп.; згідно квитанції КП «Жилкомсервіс» виписаної на ім`я ОСОБА_1 борг на період грудня 2023 року в розмірі 1347 грн 52 коп., що у сумі складає: 19866 грн 98 коп. Також відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 своїми умисними діями, що виразилися у порушенні права на житло позивача та його сина, окрім доведення власника ОСОБА_1 до банкрутства по комунальним послугам на суму 19866 грн 98 коп. та відключенню комунікацій: газу, холодної води та електричної енергії, сприяли тому, що позивач із сином за час судових розглядів втратили потенційну вигоду від здачі квартири в найм, оскільки подобова оренда квартир аналогічної площі в центрі Харкова в середньому становить 550 грн на добу, що підтверджується матеріалами на сайті olx.ua, а до військових дій в Україні ця сума була значно більша. Час розрахунку упущеної вигоди власника житлової площі за період з 13 серпня 2021 року по 30 січня 2024 року становить 901 день порушеного права на житло з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 помножити на середньодобову суму оренди в центрі Харкова на даний момент, яка складає 550 грн, в підсумку складає - 495550 грн, яку вважає, що слід стягнути у рівних частинах з відповідачів, тому що між співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , досі не визначено порядок користування спільною власністю, дозволу на проживання у квартирі ОСОБА_3 позивач не давав, тому вона проживала в квартирі проти його волі, порушувала права власника ОСОБА_1 також тим, що вона поміняла замки у квартирі та за кожної спроби ОСОБА_1 потрапити до своєї квартири за надуманими приводами викликала поліцію, що підтверджується документально відповідями з поліції позивачу ОСОБА_1 . Вчиненими правопорушеннями власнику 48/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 завдано матеріальної шкоди. На підставі викладеного вважає, що його дитина ОСОБА_6 пережила стрес, через що вони вимушені були звертатися до приватного психотерепевта в м. Харків щодо подолання наслідків страхів у дитини. Тому вважає, що відповідачами окрім матеріальних збитків завдана ще і моральна шкода. Моральна шкода, крім іншого, полягає у душевних стражданнях, яких зазнали позивач ОСОБА_1 та його малолітня дитина ОСОБА_6 внаслідок протиправної поведінки відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якою спричинено значної шкоди, тому що весь період намагання поновити порушені права життя цивільних позивачів - особи з інвалідністю другої групи загального захворювання ОСОБА_1 та його малолітньої дитини ОСОБА_6 , які є офіційно зареєстрованими за адресою спірної квартири: АДРЕСА_1 , було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями. Внаслідок протиправних дій відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 понесені значні моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які особа з інвалідністю другої групи загального захворювання ОСОБА_1 та його малолітня дитина ОСОБА_6 могли б реалізувати не витрачаючи часу на підготовку заяв та судових позовів, відвідування установ органів державної влади, щоб добитися належного захисту їхніх порушених прав. Розмір моральної шкоди позивач визначив у сумі 100 000 грн, яку вважає, що слід стягнути у рівних частинах з відповідачів.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст.367ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, він має довести факти вжиття заходів щодо одержання таких доходів. З огляду на викладене, позивачем не доведено всіх критеріїв шкоди, про стягнення якої він ставить вимоги у позовній заяві, отже вони не підлягають задоволенню. Оскільки вимога про стягнення моральної шкоди є похідною вимогою, а у задоволенні основної вимоги судом відмовлено, то і у стягненні моральної шкоди належить відмовити.

Такі висновки суду першої інстанції, не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником 48/100 часток квартири загальною площею 94,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 27.02.2008 року, посвідченого нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В., реєстровий №1120 та Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №477067 від 14.02.2013 року. (а.с. 93,94, т.1).

Позивач та його син ОСОБА_6 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 86 т.1).

Позивач є батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14.04.2018 року (а.с. 84, т.1).

Відповідно до наданих квитанцій про сплату комунальних послуг вбачається, що ОСОБА_1 нараховані комунальні платежі за послуги енергопостачання та опалення за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 144,145 т.1).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 травня 2023 року по справі №953/15754/21 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_9 , Київська окружна прокуратура м.Харкова про виселення з незаконно займаної житлової площі, вселення та усунення перешкод користування нерухомим майном- задоволено. Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження 48/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить йому на праві приватної власності, шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Зобов`язано відповідача ОСОБА_2 передати позивачу ОСОБА_1 ключі від квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Вселено ОСОБА_1 та його малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 106-111, т.1).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 06 липня 2023 року по справі № 640/13557/19 позовну заяву ОСОБА_10 до ОСОБА_3 , треті особи: Харківська міська рада, П`ята Харківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1 про виселення з незаконно займаної житлової площі, проникнення в житло в інтересах спадкоємця для усунення перешкод оформлення та користування рухомим та нерухомим спадковим майном задоволено частково. Виселено ОСОБА_3 з житлової площі (частка 52/100), яка зареєстрована за померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення. Зобов`язано ОСОБА_3 передати ОСОБА_10 ключі від квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 судовий збір в сумі 768 грн 40 коп. В іншій частині в задоволенні позовної заяви відмовлено (а.с.112-118, т.1).

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до договору проживання під догляд від 05.08.2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що власник надає проживаючій ОСОБА_2 житлове приміщення - 48/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 для використання під некомерційну, невиробничу діяльність на основі права власності. Строк проживання встановлюється за домовленістю з 05.08.2012 року по 05.08.2013 року (а.с. 24, т.2).

Відповідно до п. 4.1. п. 4 Договору сторони визначили, що експлуатаційні витрати, опалення і комунальні послугу оплачуються власником (а.с. 24, т.2).

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він є власником 48/100 частин квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В 2012 році він, будучи тяжко хворим, доручив доглядати за його часткою квартири відповідачу з метою додержання санітарного порядку та правил пожежної безпеки по договору проживання під догляд. ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього з дружиною народився син ОСОБА_6 та виникла проблема розширення житлової площі, тому вони вирішили переїхати до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , але станом на 08.05.2020 замки на вхідних дверях були замінені. З 12.08.2021 року вони з сином зареєстровані у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . Добровільно з`їжджати ОСОБА_2 відмовляється. Вказані в позовній заві обставини стали підставами для звернення до суду для захисту порушених житлових прав позивача як особи з інвалідністю та його малолітнього сина. Позивач вважає, що ОСОБА_2 повинна компенсувати позивачу ОСОБА_1 борги за комунальні послуги, що виникли за час виселення гр. ОСОБА_2 з житлоплощі позивача ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , а саме: згідно квитанції КП «Харківськи теплові мережі» виписаної на ім`я позивача ОСОБА_1 борг за теплопостачання на період: грудень 2023 року складає 18519 грн 46 коп.; згідно квитанції КП «Жилкомсервіс» виписаної на ім`я позивача ОСОБА_1 борг станом на грудень 2023 року складає 1347 грн 52 коп., що у підсумку складає 19866 грн 98 коп. Також відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 своїми умисними діями, що виразилися у порушенні права на житло позивача та його сина, окрім доведення власника ОСОБА_1 до банкрутства по комунальним послугам у сумі 19866 грн 98 коп., сприяли тому, що позивач із сином за час судових розглядів втратили потенційну вигоду від здачі квартири в найм, оскільки по добова оренда квартир аналогічної площі в центрі Харкова в середньому становить 550 грн на добу, що підтверджується матеріалами на сайті olx.ua, а до військових дій в Україні ця сума була значно більша. ОСОБА_3 порушувала права власника ОСОБА_1 також тим, що вона поміняла замки у квартирі та за кожної спроби ОСОБА_1 потрапити до своєї квартири за надуманими приводами викликала поліцію, що підтверджується документально відповідями з поліції позивачу ОСОБА_1 . Вчиненими правопорушеннями власнику 48/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 завдано матеріальної шкоди у вигляді відключень комунальних комунікацій: зварюванням відрізано газову трубу, опломбовані крани холодної води, відключено електроенергію та демонтовано електролічильник. Позивач також зазначав, що під час відновлення свого порушеного права власності, він, інвалід другої групи, змушений був проживати з малолітньою дитиною в умовах, які не відповідають санітарним нормам і внаслідок стресів та сильних переживань після тривалих судових розглядів захворів на невиліковне захворювання. Його дитина ОСОБА_6 також пережила стрес, через що вони вимушені були звертатися до приватного психотерепевта в м. Харків щодо подолання наслідків страхів у дитини. Моральна шкода, крім іншого, полягає у душевних стражданнях, яких зазнали позивач ОСОБА_1 та його малолітня дитина ОСОБА_6 внаслідок протиправної поведінки відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якою спричинено значної шкоди, тому що весь період намагання поновити порушені права життя цивільних позивачів - особи з інвалідністю другої групи загального захворювання ОСОБА_1 та його малолітньої дитини ОСОБА_6 , які є офіційно зареєстрованими за адресою спірної квартири: АДРЕСА_1 , було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями. Враховуючи присутність психологічно травмуючого фактору (неправомірних дій відповідачів), користуючись принципами розумності та справедливості, розмір моральної шкоди позивач визначив у сумі 100 000 грн, яку слід стягнути у рівних частинах з відповідачів. На підставі наведеного, враховуючи обставини справи просив задовольнити його позов.

Щодо вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 судова колегія зазначає наступне.

Згідно зі статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини 3 статті 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. А тому сторони у справі мають рівні умови на здійснення своїх прав на спірне майно.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 383 ЦК України, статей 150, 156 ЖК УРСР власник житла має право використовувати свою власність для свого проживання та проживання членів своєї родини.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

ОСОБА_1 є власником 48/100 частин квартири, власником 52/100 частин даної квартири є ОСОБА_11 .

Позивачем не було доведено факту порушення його прав, як власника 48/100 частин квартири саме відповідачкою ОСОБА_3 , оскільки договір оренди (найму) житлового приміщення або інші договори щодо користування належною йому частиною квартири між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено не було.

Натомість такі відносини існували між ОСОБА_3 та співвласником спірної квартири ОСОБА_10 , що підтверджується змістом рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 липня 2023 року.

Позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_3 займала саме належну ОСОБА_1 на праві власності частину житлового приміщення та чинила перешкоди у користуванні ним. Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 слід відмовити.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , судова колегія зазначає наступне.

Статтею 41Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Статтею 391ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи убачається, що відповідачка ОСОБА_2 проживала у належній позивачу частині квартири з 05.08.2012 року на підставі договору проживання під догляд від 05.08.2012 року, за умовами якого власник надає проживаючій ОСОБА_2 житлове приміщення - 48/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 для використання під некомерційну, невиробничу діяльність на основі права власності. Строк проживання встановлюється за домовленістю з 05.08.2012 року по 05.08.2013 року. Відповідно до п. 4.1. п. 4 Договору сторони визначили, що експлуатаційні витрати, опалення і комунальні послугу оплачуються власником.

Під часрозгляду справив судіпершої інстанції ОСОБА_2 надала судуписьмові пояснення,з якихвбачається,що вонавважає позовнівимоги безпідставними,необґрунтованими татакими,що непідлягають задоволенню,оскільки дійснопроживаючи задоговором наймувід 05.08.2012 року з 05.08.2012 року по 05.08.2013 року, який було пролонговано на її думку по серпень 2021 року, використовувала житло позивача безоплатно відповідно до умов вказаного договору, в якому не передбачено сплату комунальних послуг за користування цим житлом, тому пред`явлені суми до стягнення є безпідставними. (а.с.28, т.2).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 травня 2023 року по справі №953/15754/21 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_9 , Київська окружна прокуратура м.Харкова про виселення з незаконно займаної житлової площі, вселення та усунення перешкод користування нерухомим майном- задоволено. Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження 48/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить йому на праві приватної власності, шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Зобов`язано відповідача ОСОБА_2 передати позивачу ОСОБА_1 ключі від квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Вселено ОСОБА_1 та його малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 106-111, т.1).

Звертаючись до суду із зазначеним позовом ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 витрати за сплату комунальних послуг за період з серпня 2021 року(звернення до суду із позовом про виселення ОСОБА_2 з незаконно займаної житлової площі, вселення та усунення перешкод користування нерухомим майном) по час звернення до суду із позовом про відшкодування завданих відповідачкою збитків.

Відповідно до ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п.1 ч.1, ч.2ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно дост.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтями 526,530 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом ст. 599 ЦК України, виконання зобов`язання, проведеного належним чином, припиняє його.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Вимоги п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлюють право споживача на одержання без додаткової оплати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості, а згідно абз.5 ч.2 ст.7 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до статей 66, 67, 162 Житлового кодексу України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Статтями 7,8 Закону «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов`язки як споживача так і виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема обов`язком споживача є укладення договору надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору у строки, встановлені договором або законом, а обов`язком виконавця надання послуг вчасно та відповідальної якості із законодавством та умовами договору.

Таким чином, згідно з зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

В судовому засіданні встановлено, що у ОСОБА_1 виникло зобов`язання з оплати комунальних послуг з часу набуття права власності на квартиру з 27.02.2008 року і до теперішнього часу.

Відповідно до наданих квитанцій про сплату комунальних послуг вбачається, що ОСОБА_1 нараховані комунальні платежі за послуги енергопостачання та опалення за адресою: АДРЕСА_1 станом на грудень 2023 року. (а.с. 144,145 т.1).

Згідно з ч.1 ч.2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальніта колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Виконавцями комунальних послуг є: послуги з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача; послуги з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб`єкт, визначений законом; послуги з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; послуги з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; послуги з централізованого водопостачання - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; послуги з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення; послуги з управління побутовими відходами - адміністратор послуги з управління побутовими відходами, а у разі його відсутності - визначений у встановленому законодавством порядку суб`єкт господарювання, який здійснює збирання та перевезення побутових відходів.

Отже, сторонами у правовідносинах, що виникають у процесі надання комунальних послуг є споживач, який отримує відповідний вид послуги та сплачує за неї грошові кошти, та виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Таким чином, ОСОБА_1 є споживачем у правовідносинах, що виникають у процесі надання комунальних послуг. Відповідно право вимоги за прострочену заборгованість з оплати комунальних послуг із споживачів має суб`єкт господарювання, визначений у ч.2 ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що надає конкретну комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а не власник до наймача.

Оскільки ОСОБА_1 є власником 48/100 частин квартири тому він має належним чином утримувати майна, що належить йому.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, а тому позивач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги з моменту набуття права власності на нерухоме майно.

Згідно зіст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 3 ст. 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує, вона не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.525 ЦК України).

Під час розгляду справи судом встановлено, що прострочена заборгованість з оплати комунальних платежів наявна по тепер, що підтвердив і сам позивач. Доказів сплати позивачем заборгованості за період користування квартирою ОСОБА_2 суду не надано.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи та письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 не є виконавцем житлово-комунальних послуг, а тому не є суб`єктом звернення до суду з позовом про стягнення з боржника суми боргу за житлово-комунальні послуги.

При цьому вважати вказані суми збитками не можна, оскільки витрати по сплаті заборгованості позивачем , станом на час розгляду справи не понесені.

Даних про визначення їх розміру, зокрема судовим рішенням, матеріали справи не містять.

За таких обставин вимоги до ОСОБА_2 про стягнення витрат по сплаті комунальних послуг є передчасними.

Виходячи з вищевикладеного судова колегія доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості з оплати комунальних та не підлягають задоволенню.

Щодо вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення упущеної вигоди, судова колегія зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У пункті 8 частини другої статті 16ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною другою статті 22ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Збитки, як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, адже частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.

У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При зверненні з позовом про відшкодування заподіяних збитків, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків.

Відповідно до статті 22ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Позивач має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).

Окрім того, позивач повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, він має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів.

Звертаючись із вимогою про стягнення упущеної вигоди у зв`язку із неможливістю здавати квартиру подобово, позивач не надав жодного доказу, що свідчили би про можливість отримання такого доходу за звичайних обставин.

У зв`язку з чим судова колегія доходить висновку, що вказані вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки вимога про стягнення моральної шкоди є похідною вимогою, а у задоволенні основних вимог позовної заяви відмовлено, то вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню також не підлягає.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові, проте рішення суду підлягає зміні і частині мотивів такої відмови.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст.367,368,376,379,381,382,383,384ЦПК України суд, -

в с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 липня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повне судове рішення складено 17.01.2025 року.