Постанова

від 14.01.2025 по справі 643/1202/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року

м. Харків

справа № 643/1202/23

провадження № 22-ц/818/368/25

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участюсекретаря судовогозасідання Волобуєва О.О.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа : Служба у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 червня 2024 року у складі судді Сугачової О.О.,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначенні способу участі у вихованні дитини.

В обґрунтування позову зазначав, що сторони у справі з 2018 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Незабаром після народження сина відповідачка переїхала до своєї матері і згодом фактичні шлюбні відносини між сторонами у справі було припинено. З того часу відповідачка чинить позивачу перешкоди у реалізації батьківських прав на участь у спілкуванні та вихованні дитини, відмовляє у побаченнях з дитиною, припинила відповідати на телефонні дзвінки, заблокувала свій номер телефону, не розповідає про стан здоров`я сина та відмовляється від отримання матеріальної допомоги. Позивачу незрозуміла така поведінка відповідачки, оскільки позивач характеризується позитивно, працює, має постійний дохід, не має шкідливих звичок, дуже любить свого сина та бажає піклуватися про нього та приймати участь у його розвитку, зростанню, вихованню. Отже, між сторонами почались непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні дитини. З приводу усунення перешкод у спілкуванні з сином, позивач звертався зі скаргою до Служби у справах дітей по Салтівському району, однак відповідачка на бесіду не з`явилась. Також позивача зазначає, що 20.10.2022 з нього стягнуто аліменти на утримання сина за рішенням суду, хоча він намагався надавати матеріальну допомогу добровільно. Усі намагання позивача мирним шляхом врегулювати даний спір виявились марними, тому останній вимушений звернутися до суду.

Просив зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та спільному безперешкодному спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити наступні способи участі позивача у вихованні дитини, а саме: - систематичні побачення з сином щосереди, щосуботи та щонеділі з 15:00 до 19:00 кожного тижня за місцем проживання матері чи її перебування без обов`язкової присутності матері, з обов`язковим здійсненням батьком супроводу сина з місця його проживання на побачення та повернення сина за місцем його проживання до матері, до досягнення дитиною шкільного віку; - мати побачення з сином без обов`язкової присутності матері щороку у день його народження з 15:00 до 19:00 та у день народження батька з 15:00 до 19:00; мати побачення з станом під час усіх святкових заходів в освітніх закладах та/або інших місцях; - мати побачення батька з сином без обов`язкової присутності матері з 15:00 до 19:00 під час святкових днів та релігійних свят, враховуючи також вихідні дні, що визначаються постановою Кабінету Міністрів України на відповідний рік.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 червня 2024 року позов задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлено ОСОБА_1 порядок участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши час: кожної середи тижня з 17:00 до 19:00 години; першої, третьої суботи місяця з 11:00 до 13:00; другої, четвертої неділі місяця з 15:00 до 17:00 без присутності матері дитини.

Дозволити ОСОБА_1 побачення з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щороку у день народження дитини без обов`язкової присутності матері дитини.

В іншій частини позовних вимог відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що позивач довів факт перешкоджання йому відповідачкою у спілкуванні з дитиною та відсутність можливості брати участь у вихованні сина. Проте, запропонований позивачем спосіб участі суд задовольнив частково, взявши до уваги, вік дитини, її умови життя та розпорядок дня. Крім цього судом враховано, що між батьками дитини склалися неприязні стосунки між і зроблено висновок, що побачення дитини з батьком доцільно проводити без присутності матері.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги частково, а саме дозволити побачення з сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної другої та четвертої суботи кожного місяця з 11:00 до 13:00 на нейтральній території з обов`язковою присутністю матері, ОСОБА_2 , та в іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та ухвалив рішення, що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Визначений судом порядок участі суперечить встановленому розпорядку дня дитини, не співпадає з денним сном та судом не взято до уваги вік дитини та що дитина не може бачитись з батьком самостійно, оскільки у сина відсутній емоційний та психологічний зв`язок з позивачем, в якому хлопчик не бачить фігури батька. Також зазначає, що позивач має неадекватну поведінку, яка викликає у неї об`єктивні побоювання залишати дитину наодинці з батьком.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідностатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, щосторони з 2018 проживали однією сім`єю, у зареєстрованому шлюбі не перебували. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 (а.с. 11).

Рішенням Октябрьского районного суду м. Полтави від 20.10.2022 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини усіх видів доходів щомісячно, але неменше 50% прожиткового мінімуму для дитини, починаючи стягнення з 19.09.2022 та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 10).

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8 зворот).

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована та проживає разом з дитиною за адресою: АДРЕСА_2 .

Допитані в судовому засіданні в суді першої інстанції свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , підтвердили твердження ОСОБА_1 про чинення з боку ОСОБА_2 перешкоду у вільному спілкуванні з дитиною.

За змістом відповідей Служби у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей від 30.11.2022 та від 13.04.2023 ОСОБА_1 звертався до Служби стосовно вжиття заходів до ОСОБА_2 , яка перешкоджає йому у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , залишає дітей одних дома без супроводу дорослих ( а.с. 15, 56).

Згідно висновку Департаменту служб у справах дітей виконкому Харківської міської ради від 10.07.2023 № 251 вбачаються рекомендації про доцільність встановити порядок участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши час: кожної середи тижня з 17:00 до 19:00 години; перша третя субота місяця з 11:00 до 13:00; друга, четверта неділя місяця з 15:00 до 17:00; у присутності матері ( а.с. 117 118).

Згідно пояснень сторін наданих суду першої та апеляційної інстанції, змісту скріншотів з мобільного телефону ОСОБА_1 (а.с.17 - 38, 75-91,99-105) між сторонами існують непорозуміння та напружені відносини щодо участі батьку у спілкуванні та вихованні з дитиною.

Згідно із частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Одним із завдань Сімейного кодексу України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (стаття 1).

Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, принаймні в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір`ю.

Згідно із частиною 2 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За правилами статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно із статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

У відповідності до частини 2 статті 54 СК України усі найважливіші питання життя сім`ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім`ї.

Згідно із статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Як визначено положеннями статті 150, 151 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та право обирати форми та методи виховання, крім тих які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

На підставі статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частиною 1 статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

У відповідності до частини 2 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із частинами 1-3 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. З ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 569/18837/19 (провадження № 61-1728св22) вказано, що визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини. Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Відповідно частини 1 статті 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина 5, 6 статті 19 СК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь- якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (МАМСНUR v. UKRAINE, №10383/09, §100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

На підставі частини 2 статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №753/15487/18 (провадження № 61-18994св19) зазначено, що «відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Суд першої інстанції, встановивши, що між сторонами склались стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дітьми, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька з дітьми, які проживають з матір`ю, дійшов правильного висновку про доцільність спілкування батька з дітьми без присутності матері».

У зазначеній справі судом не встановлено обставин які б підтверджували неналежне ставлення батька до виконання своїх обов`язків, особистої неприязності дитини до батька, чи обставин, які б свідчили, що спілкування батька з сином перешкоджало б нормальному розвитку дитини, або обумовлювало необхідність проведення побачень позивача з дитиною лише у присутності матері.

Таким чином, батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 14 вересня 2023 року у справі № 176/2855/19 зазначив, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Судова колегія погоджується з висновком суду, про доведеність існування між сторонам у справі напружених відносин, які носять особистий характер та які вочевидь не сприяють у реалізації батьком можливості належно, регулярно та комфортно спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні.

Прийнявши до уваги висновок Служби у справах дітей, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для усунення позивачу перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядок участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проте, при врахуванні висновку Служби у справах дітей та встановленні днів і часу побачень батька з дитиною, суд не в повній мірі врахував вік дитини, встановлений відповідно до цього віку розпорядок дня дитини та відсутність між батьком та дитиною стійкого психо емоційного зв`язку.

В суді апеляційної інстанції відповідач проти побачень позивач з батьком дитини не заперечувала, просила надати їй можливість бути присутньою на цих побаченнях для допомоги батьку у налагодженні стосунків з дитиною.

Судова колегія звертаючи увагу на вік дитини, його розпорядок дня, що включає обов`язковий денний сон, та тривалий час окремого проживання дитини з батьком, вважає за необхідне дозволити перші десять зустрічей батька з хлопчиком провести в присутності матері, а також змінити дні та час побачень , встановивши час зустрічей батька та дитини : першої, третьої суботи та другої, четвертої неділі кожного тижня місяця та у день народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року з 11:00 до 13:00 години.

Колегія суддів вважає, що саме наведений порядок спілкування позивача з дитиною є достатнім, таким, що відповідає віковим потребам дитини та принципу розумності, справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритету інтересів дитини, підтримку зв`язків з родичами, та буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання малолітнього сина.

Визначений судовою колегією спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини не є перешкодою для підтримки зв`язків між батьком і дитиною у інших формах та в інший час, за погодженням батьків. З урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати віковим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного та на підставі належним чином оцінених доказів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні в частині визначеного судом порядку участі у вихованні дитини.

Керуючись ст.367,369,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 червня 2024 року в частині визначеного судом порядку участі у вихованні дитини - змінити.

Визначити ОСОБА_1 порядок участі у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши час зустрічей батька та дитини : першої, третьої суботи та другої, четвертої неділі кожного тижня місяця та у день народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року з 11:00 до 13:00 години.

Перші десять зустрічей батька з дитиною проводити за присутності матері дитини ОСОБА_2 .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 січня 2025року.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П.Пилипчук