Постанова

від 09.01.2025 по справі 909/620/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2025 р. Справа №909/620/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.

суддівГалушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Єрковіч Юлії Валеріївни

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2024 (повний текст рішення складено 08.10.2024, суддя Шкіндер П.А.)

у справі № 909/620/24

за позовом Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

до відповідача Фізичної особи-підприємця Єрковіч Юлії Валеріївни, м. Івано-Франківськ

про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати в сумі 490903,46 грн

за участю представників в режимі відеоконференції:

від позивача Пітеляк В.Я.

від відповідача Жарський Т.В.

Івано-Франківська міська рада (далі міська рада) 27.06.2024 звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Єрковіч Юлії Валеріївни (далі ФОП Єрковіч Ю.В.) 490903,46 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди землі.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги міськрада зазначає, що ФОП Єрковіч Ю.В. на праві власності належить об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1665167126101, який розташований на земельній ділянці комунальної форми власності за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Левинського, 3а. Позивач зазначає, що відповідачка належним чином не оформила правовідносини щодо користування земельною ділянкою, договір оренди не укладала, орендні платежі за володіння та користування земельною ділянкою не сплачувала. На переконання позивача, ФОП Єрковіч Ю.В. зберегла без достатньої на те правової підстави кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності.

Розглянувши позовні вимоги міської ради, Господарський суд Івано-Франківської області в рішенні від 08.10.2024 їх задоволив та стягнув з ФОП Єрковіч Ю.В. на користь Івано-Франківської міської ради 490903,46 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за використання земельної ділянки, оскільки встановив, що відповідачка, набувши право власності на об`єкт нерухомості, який розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, з 24.06.2022 по 30.09.2023, в порушення вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», належним чином не оформила та не зареєструвала речових прав на таку земельну ділянку, відтак не вносила плату за користування землею у, визначеному законодавством, розмірі.

ФОП Єрковіч Ю.В. не погодилась з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що суд першої інстанції визнав встановленими обставинами, які є недоведеними та мають значення для справи, зробив висновки, що не відповідають встановленим обставинам справи, неправильно застосував до спірних відносин норми матеріального права, що полягає в такому:

-земельна ділянка, кадастровий номер: 2610100000:20:009:0419, щодо якої виник спір, зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно тільки 30.03.2024 року. Отже, враховуючи спірний період (з 24.06.2022 по 30.09.2023), до моменту складання проекту землеустрою, а також формування та реєстрації земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав як об`єкта речових прав (30.03.2024), відповідачка була позбавлена можливості укласти договір оренди земельної ділянки. Таким чином, апелянтка вважає, що відмовляючи їй у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Івано-Франківська міська рада свідомо та добровільно уникала можливості укладення договору оренди земельної ділянки;

-крім цього, апелянтка покликається на накладений в межах кримінального провадження арешт на нерухоме належне їй майно, а саме на нежитлове приміщення, яке розташоване на спірній земельній ділянці, шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження ним. Станом на час звернення з апеляційною скаргою, кримінальне провадження, в межах якого накладено арешт на нежитлове приміщення, не закрите, а відповідний арешт не знятий. Відтак, в силу дії ухвали суду про накладення арешту відповідачка позбавлена об`єктивної можливості фактично користуватися земельною ділянкою та не користувалась нею в цілях оренди, у період з 24.06.2022 по 30.09.2024, про що повідомляла міську раду та клопотала про призупинення оформлення земельної ділянки до моменту отримання рішення у кримінальній справі. Однак, позивач у відповідь на її звернення повідомив, що норми чинного законодавства не передбачають звільнення від сплати за користування землею, у зв`язку із накладенням арешту на нерухоме майно. Таким чином, ФОП Єрковіч Ю.В. вважає, що наявність діючої заборони на користування нерухомим майном прямо впливає на неможливість використання відповідачем спірної земельної ділянки, на якій знаходиться відповідне майно, а також укладення договору оренди землі. Оскільки орендар не може використовувати спірну земельну ділянку, всупереч ст. 13 Закону України «Про оренду землі», що виключає можливість застосування до нього положень ст. 1212 ЦК України у даному спорі.

З огляду на вказане відповідачка просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення місцевого господарського суду, а в задоволенні позовних вимог Івано-Франківської області відмовити за безпідставністю таких.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, міськрада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила доводи відповідачки, покликаючись, в основному, на таке:

-відповідно до витягу з Державного земельного кадастру за № НВ-7400804852022 від 24.06.2022 спірна земельна ділянка сформована і зареєстрована в Державному земельному кадастрі 24.06.2022р., їй присвоєно кадастровий номер 2610100000:20:009:0419; її площа становить 1,3008 га; цільове призначення земельної ділянки - "11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості". За даними з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта (номер 332720065 від 18.05.2023) власником земельної ділянки площею 1,3008 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2714591326101) є Івано-Франківська міська рада. В Департаменті комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради відсутня інформація щодо наявності зареєстрованого договору оренди землі, а за інформацією Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (лист № 6972/5/09-19-24-05-05 від 30.05.2023 р.) за земельну ділянку площею 1,3008 га (кадастровий номер 2610100000:20:009:0419) за період 2022-2023 ФОП Єрковіч Ю.В. плату не здійснювала;

-щодо доводів апелянта про суперечливу поведінку позивача, внаслідок якої не укладено договору на користування земельною ділянкою, то міська рада з покликанням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 10.02.2020 року у справі № 922/981/18 та від 02.06.2020 року у справі № 922/2417/19, зазначає, що, навіть, неналежне виконання своїх обов`язків щодо укладення договору оренди землі з боку органу місцевого самоврядування не є підставою для звільнення користувача від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою;

-щодо неможливості розпорядження об`єктом нерухомості, який знаходиться на спірній земельній ділянці, через накладення арешту, позивач вказує, що власник майна стає фактичним користувачем земельної ділянки саме із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований на цій ділянці, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомості виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Разом з тим, позивач зазначає, що чинним законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, не передбачено звільнення від сплати за користування землею, у зв`язку із накладенням арешту на нерухоме майно.

За вказаних обставин, позивач не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду; за клопотанням представників сторін, розгляд справи відбувся в режимі відеоконференції.

В дане судове засідання на зв`язок із судом вийшли представники обох сторін, які підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази в сукупності з апеляційною скаргою та відзивами на неї, судова колегія встановила таке:

16.05.2023 провідним спеціалістом відділу контролю департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради, відповідно до Положення про Департамент комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради в редакції від 10.06.2022 р. №101-25, Порядку добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної власності Івано-Франківської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 10.06.2022 р. № 99-25, проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2610100000:20:009:0419), за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки № 53

Відповідно до вказаного акта, в процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження було встановлено таке:

Земельна ділянка використовується для обслуговування нежитлових приміщень ФОП Єрковіч Ю.В., ( АДРЕСА_2 , РНКПП НОМЕР_1 ), яка за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не перебуває в процесі припинення.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (№330750052 від 01.05.2023) ФОП Єрковіч Ю.В. є власником нежитлових приміщень (реєстраційний № 1665167126101), реєстрація якого в Державному реєстрі здійснена 18.10.2018; підставою для внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний № 43451430 від 10.10.2018; документами для державної реєстрації є свідоцтво про право власності, без номера від 10.05.2006, видавник: Івано-Франківське МУЖКГ. До складу нерухомого майна входять: склад-ангар загальною площею 4896,2 м2.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду у справі № 344/5691/17 від 03.05.2017 накладено арешт на вказане нерухоме майно на вул. Левинського, 3а у м. Івано-Франківську (РПВН № 14702804) шляхом заборони на його користування, відчуження та розпорядження.

Івано-Франківська міська рада в рішенні від 14.12.2018 за № 381-22 відмовила ФОП Єрковіч Ю.В. у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,5385га на вул. І.Левинського, 3-а для обслуговування нежитлових приміщень (довідка з МБК №19282); не підтримано МВК.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 10.03.2023 №53-34 затверджено Івано-Франківській міській раді технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 1,3008га на вул. Левинського, 3а в м. Івано-Франківськ для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код згідно КВЦПЗД - 11.02), кадастровий номер 2610100000:20:009:0419.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру за № НВ-7400804852022 від 24.06.2022 земельна ділянка сформована і зареєстрована в Державному земельному кадастрі 24.06.2022, їй присвоєно кадастровий номер 2610100000:20:009:0419; площа земельної ділянки становить 1,3008 га; цільове призначення земельної ділянки - 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

За даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер 332720065 від 18.05.2023) власником земельної ділянки площею 1,3008 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2714591326101) є Івано-Франківська міська рада. Дата державної реєстрації права власності: 30.03.2023р.

На час складання акту обстеження на земельній ділянці господарська діяльність не здійснюється.

В Департаменті комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради відсутня інформація щодо наявності зареєстрованого договору оренди землі.

Повідомлення про проведення обстеження в період з 15.05.2023 року по 24.05.2023 року направлялось землекористувачу рекомендованим листом № 171/34.3-02/19в від 05.05.2023 р. на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За інформацією Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (лист № 6972/5/09-19-24-05-05 від 30.05.2023) у період з 2022-2023 рр за земельну ділянку площею 1,3008 га (кадастровий номер 2610100000:20:009:0419) ФОП Єрковіч Ю.В. плату не здійснювала.

З врахуванням витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 11.05.2023 за № 3845 та від 28.11.2022 за № 15076, наданих Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Департаментом комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради було здійснено розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території Івано-Франківської міської територіальної громади, яка становить 405864,99 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 15.11.2023 року ФОП Єрковіч Ю.В. було надіслано претензію з пропозицією добровільно сплатити суму безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності на території м. Івано-Франківська за період з 24.06.2022 року по 30.09.2023 року, що становила 405864,99 грн, яка залишена відповідачкою без відповіді та належного реагування.

Згодом відповідним Департаментом було здійснено повторний розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території Івано-Франківської міської територіальної громади в період з 24.06.2022 року по 31.12.2023 року, що становить 490903,46 грн, про стягнення яких Івано-Франківська міська рада звернулася в судовому порядку.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на таке:

За умовами статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Власник земельної ділянки або землекористувач, у відповідності до ч. 2 ст. 152 ЗК України, може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За умовами положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Натомість, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають, у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Частинами 1, 2 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Як слідує з долучених до справи доказів, ФОП Єрковіч Ю.В. володіє на праві власності нежитловим приміщенням на вул. Левинського, 3а в м. Івано-Франківську (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 14702804, дата державної реєстрації 18.10.2018), розміщеним на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером: 2610100000:20:009:0419.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеній у постановах від 23 травня 2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 р. у справі № 922/3412/17.

Відповідно до ч. 1-4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Датою формування та реєстрації земельної ділянки є 24.06.2022 (а.с. 28).

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України (постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09. 2018 у справі № 920/739/17). Водночас, обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок. Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку.

За змістом ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 вказав, що саме з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

З наявних у справі доказів вбачається, що ФОП Єрковіч Ю.В., набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 2610100000:20:009:0419) комунальної форми власності, належним чином не оформила та не зареєструвала речові права на цю земельну ділянку, що не заперечується підприємицею, відтак допустила користування спірною земельною ділянкою з 24.06.2022 по 31.12.2023 без внесення за користування землею відповідної плати у розмірі, передбаченому чинним законодавством. Таким чином, відповідачка без достатньої правової підстави зберегла в себе грошові кошти у обсязі орендної плати за користування спірною земельною ділянкою в сумі 490903,46 грн, які обґрунтовано та правомірно стягнуто місцевим господарським судом.

Разом з тим, щодо доводів апелянтки про те, що вона не користується своїм нерухомим майном, розташованим на спірній земельній ділянці через накладений на нього арешт, суд вважає за доцільне зауважити, що власність надає не лише переваги, а й покладає певні обов`язки на власників майна. Разом з тим, чинним законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, не передбачено звільнення від плати за користування землею, у зв`язку із накладенням арешту на нерухоме майно. Отже, набувши права власності на нерухоме майно, відповідачка одночасно набула й обов`язок з оплати за користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне їй нерухоме майно.

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, актуальних правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні вимог апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Єрковіч Юлії Валеріївни відмовити.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2024 у справі № 909/620/24 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.

Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено 15.01.2025

Головуюча суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік