Постанова

від 17.01.2025 по справі 911/2022/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2025 р. Справа № 911/2022/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

без повідомлення учасників справи,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагроторг"

на рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2024

у справі №911/2022/24 (суддя - Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагроторг"

до Фізичної особи-підприємця Сахніка Андрія Анатолійовича

про стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецагроторг" звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця Сахніка Андрія Анатолійовича про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 229000,00 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Позов обґрунтований тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецагроторг" перерахувало на рахунок Фізичної особи-підприємця Сахніка Андрія Анатолійовича згідно з платіжною інструкцією №210 від 23.01.2024 грошові кошти в сумі 229000,00 грн. Однак, станом на дату подання позову договір щодо поставки відповідного товару з відповідачем не укладався та поставка замовленого товару належним чином не відбулася, у зв`язку з чим позивач, посилаючись на приписи ч. 1 ст. 1212 ЦК України, просить повернути вказані кошти як такі, що набуті без достатньої правової підстави.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.08.2024 відкрито провадження у справі №911/2022/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.10.2024 у справі №911/2022/24 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагроторг" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецагроторг" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене за умов невідповідності висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи, та неправильного застосування норм матеріального права.

Позивач вказує на те, що оскільки договір купівлі-продажу не був укладений і сторони не дійшли згоди щодо складових частин товару "Комплект для збирання БПЛА FPV 7``KAMIKADZE" та їх характеристик, позивач позбавлений можливості вимагати від відповідача виконати його умови та вимагати поставити відповідний товар. Відповідно, недосягнення сторонами у належній формі згоди хоча б по одній з істотних умов договору свідчить про неукладеність угод і за фактом неукладеності договору у сторін не виникає жодних цивільних прав та обов`язків, а тому необхідно застосовувати загальні положення про повернення майна у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (ст. ст. 1212 та 1213 ЦК України).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 апеляційну скаргу у справі №911/2022/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №911/2022/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву.

Відповідач у встановлений процесуальний строк не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що відповідач виставив позивачу для оплати рахунок-фактуру №22.01/2024 від 22.01.2024 на суму 882000,00 грн без ПДВ на оплату товару: комплект для збирання БПЛА FPV 7``KAMIKADZE в кількості 90 штук.

Як убачається з наданої позивачем виписки з особового рахунку в АТ "ОТП Банк" за період з 23.01.2024 по 24.01.2024, позивач здійснив оплату вказаного рахунку платіжними інструкціями №215 на суму 111000,00 грн, №213 на суму 229000,00 грн, №210 на суму 229000,00 грн та №211 на суму 313000,00 грн.

В призначенні платежу вказаних платіжних документів зазначено: "оплата за товар, згідно Рахунку-фактури №22.01/2024 від 22 січня 2024 р. без ПДВ".

Як зазначає позивач, станом на день подання позову договір щодо поставки відповідного товару не укладався та поставка замовленого товару належним чином не відбувалася.

Таким чином, згідно аргументів позивача грошові кошти, сплачені на рахунок відповідача за платіжною інструкцією №210 від 23.01.2024 в сумі 229000,00 грн, є безпідставно набутими з огляду на положення ст. 1212 ЦК України, у зв`язку з чим підлягають поверненню на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагроторг".

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався та не надав будь-яких заперечень щодо позовних вимог.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, вказав на те, що позивач, здійснивши оплату грошових коштів у сумі 229000,00 грн з призначенням платежу: "сплата за товар згідно рахунку-фактури № 22.01/2024 від 22.01.2024, без ПДВ", вчинив дію, яка засвідчує його бажання укласти договір, і ця дія є прийняттям пропозиції. Сплата позивачем коштів відповідачу є попередньою оплатою товару відповідно до ст. 693 ЦК України. З моменту попередньої оплати товару на підставі рахунку №22.01/2024 відбувся акцепт оферти, тобто укладення господарського договору поставки, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар згідно рахунку-фактури, а покупець зобов`язувався оплатити вказаний товар та прийняти його. Проте, відповідач не виконав зобов`язань по поставці товару. Зворотного відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження зазначених обставин.

Як наслідок, суд першої інстанції дійшов висновку, що правовідносини сторін у даному спорі регулюються нормами зобов`язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо вимоги до виконавця повернути замовнику попередньо сплачені кошти в зв`язку з неналежним виконанням умов договору. Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як безпідставно отримані, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

З наведеними висновками Господарського суду Київської області щодо відсутності підстав для задоволення заявленого позову погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Одним з основоположних принципів приватноправового регулювання є закріплений у п. 3 ст. 3 та ст. 627 ЦК України принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1 та 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Верховний Суд у постанові від 17.12.2018 у справі №912/1883/17 вказав, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій.

Враховуючи, що зміст відносин сторін можливо встановити з документів, якими обмінялися сторони (рахунок на оплату, платіжна інструкція з посиланням на реквізити рахунку), судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб.

Вказаним спростовуються доводи позивача про те, що станом на момент подання позову договір щодо поставки відповідного товару між сторонами не укладався.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Змістом зобов`язань сторін за договором поставки є сплата коштів позивачем за товар у кількості, асортименті та за ціною, які визначені у рахунку-фактурі №22.01/2024 від 22.01.2024, що породжує для відповідача негрошове зобов`язання поставити узгоджений та оплачений товар.

При цьому, здійснена позивачем на рахунок відповідача сплата коштів за своєю суттю є попередньою оплатою.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Вказана норма надає право покупцю діяти альтернативно на власний розсуд, а саме або вимагати передання оплаченого товару, або повернути кошти.

Договором між сторонами не було встановлено строк (термін) виконання постачальником зобов`язання з поставки товару, як не було і передбачено порядку поставки та місця передачі товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів звернення покупця до продавця з вимогою поставити товар матеріали справи не містять, у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати про порушення продавцем укладеного між сторонами договору щодо поставки товару, а відтак для твердження про непередання відповідачем товару у встановлений строк та як наслідок - для застосування до правовідносин сторін наведеної ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів поставки товару відповідно до спірного рахунку як і не містять доказів повернення відповідачем позивачу сплачених коштів за платіжною інструкцією №210 від 23.01.2024 в сумі 229000,00 грн.

Позивач, стверджуючи про відсутність укладеного між сторонами договору та посилаючись на положення ст. 1212 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача 229000,00 грн безпідставно отриманих коштів за платіжною інструкцією №210 від 23.01.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Вказана норма застосовується, якщо: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави дійти висновку, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, норми ст. 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Вказана позиція Верховного Суду є сталою та викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 у справі №761/13656/20.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки в спрощений спосіб, а також враховуючи те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права, наявність між сторонами чинного договору поставки виключає застосування до відносин сторін ст. 1212 ЦК України.

У зв`язку із зазначеним, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обрання позивачем неправильного способу захисту порушеного права. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17, 15.01.2019 у справі №922/1464/18, у постановах Великої Палати Верховного суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, 19.01.2021 у справі №916/1415/19, 02.02.2021 у справі №925/642/19, 22.06.2021 у справі №200/606/18 та 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.

Як наслідок, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є законними і обґрунтованими.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача щодо недосягнення сторонами усіх істотних умов договору поставки та застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2024 у справі №911/2022/24 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагроторг" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагроторг" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2024 у справі №911/2022/24 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецагроторг".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко