Рішення

від 24.12.2024 по справі 908/2429/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/162/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2024 Справа № 908/2429/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. при секретарі судового засіданні Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЄВРОБУДГРУП (69008, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Експресівська, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 40112982)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВІВАТ ІНВЕСТ (69063, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 21, ідентифікаційний код юридичної особи 34501006)

про стягнення 118 368,24 грн

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ВІВАТ ІНВЕСТ (69063, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 21, ідентифікаційний код юридичної особи 34501006)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЄВРОБУДГРУП (69008, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Експресівська, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 40112982)

про стягнення 53 066,37 грн

представники сторін

від позивача (за первісним позовом): Рабушко В.С., ордер АР №1196820 від 10.09.2024 (в режимі відеоконференції);

від відповідача (за первісним позовом): не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.09.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЄВРОБУДГРУП до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІВАТ ІНВЕСТ про стягнення 118 368,24 грн заборгованості за Договором оренди № 22/02-24 від 01.02.2024 р.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 173, 175, 193, Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 525, 530, 612, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, умов Договору оренди від 01.02.2024 між сторонами і обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов`язання по оплаті орендованого майна.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 11.09.2024, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2429/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 16.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2429/24, присвоєно справі номер провадження 19/162/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

14.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю ВІВАТ ІНВЕСТ надійшла зустрічна позовна заява про стягнення 53 066,37 грн збитків з клопотанням про поновлення строку подання зустрічної позовної заяви.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.10.2024, зазначена зустрічна позовна заява передана на розгляд судді Давиденко І.В. в провадженні якої перебуває справа № 908/2429/24.

Ухвалою суду від 21.10.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю ВІВАТ ІНВЕСТ пропущений строк для подачі зустрічної позовної заяви. Прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВІВАТ ІНВЕСТ до Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЄВРОБУДГРУП про стягнення 53 066,37 грн збитків. Вимоги за зустрічним позовом об`єднані в одне провадження з первісним позовом у справі № 908/2429/24. Здійснено перехід до розгляду справи № 908/2429/24 за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи ухвалено почати зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 07.11.2024.

07.11.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЄВРОБУДГРУП через підсистему Електронний суд надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви з таких підстав.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено факт завдання йому збитків в сумі 53066,37 грн, оскільки можливість включення суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, можливість скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 53 066,37 грн позивачем за зустрічним позовом остаточно не втрачена в силу приписів ст. 192.1 ст.192 ПК України. Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПКУ розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в ЄРПН пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування. Отже, як податкова накладна, так і розрахунок коригування до неї, можуть бути зареєстровані в ЄРПН не пізніше 1095 календарних днів з дати складання такої податкової накладної. Крім того, в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, що виключає можливість притягнення його до відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. На думку відповідача за зустрічним позовом, позивачем не доведено понесення ним реальних збитків у розмірі суми ПДВ, яку він не зміг зарахувати до податкового кредиту, у зв`язку з невиконанням відповідачем свого зобов`язання з реєстрації податкової накладної на поставлений товар в ЄРПН.

07.11.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю ВІВАТ ІНВЕСТ через підсистему Електронний суд надійшла заява про відкладення розгляду справи, в зв`язку з неможливість представнику з`явитись в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду від 07.11.2024 підготовче засідання відкладено, судове засідання призначено на 04.12.2024.

28.11.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЄВРОБУДГРУП через підсистему Електронний суд надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, якою сторона зазначає наступне.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України саме на продавця товарів/послуг покладено обов`язок складення та реєстрації податкової накладної Єдиному реєстрі податкових накладних та надання її покупцю за вимогою останнього. Складена і зареєстрована в ЄРПН податкова накладна для покупця товарів/послуг є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням реєстрації податкової накладної в ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. ТОВ «БК «Євробудгруп» було зобов`язане скласти та в строк, встановлений пунктом 201.10 ст. 201 ПК України зареєструвати в ЄРПН дев`ять податкових накладних на загальну суму 318 398,24 грн, у т. ч. ПДВ 53 066,37 грн. ТОВ «БК «Євробудгруп» не надало в матеріали справи копії жодної з податкових накладних, які вони повинні скласти на підставі Договору. Не надано також копій квитанцій про реєстрацію податкових накладних. При цьому ТОВ «Віват Інвест» у справу наданий скріншот з електронного кабінету ТОВ «Віват Інвест», якій підтверджує відсутність поданих на реєстрацію в ЄРПН податкових накладних ТОВ «БК «Євробудгруп» по Договору. Посилання ТОВ «БК «Євробудгруп» на п. 192.1 ст. 192 ПК України як норму якою їм надано право подачі на реєстрацію в ЄРПН податкових накладних впродовж 1095 днів з дати складання такої податкової накладної не відповідає дійсності, тому що в цій нормі мова йде про можливість реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної не пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування. При цьому, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації належним чиним податкових накладних. Не здійснення реєстрації податкових накладних в ЄРПН ТОВ «БК «Євробудгруп» є винною протиправної поведінкою. Результатом такої поведінки є позбавлення ТОВ «Віват Інвест» права на податковий кредит з ПДВ. Отже наявні всі підстави для стягнення з ТОВ «БК «Євробудгруп» збитків на користь ТОВ «Віват Інвест».

Ухвалою суду від 04.12.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду про суті на 24.12.2024, 15-40.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судове засідання здійснювалось в режимі відеоконференції.

Відповідно до ст. 208 ГПК України, суд заслуховує вступне слово позивача та відповідача. У вступному слові учасники справи в усній формі стисло викладають зміст та підстави своїх вимог і заперечень щодо предмета позову, дають необхідні пояснення щодо них. Учасники справи можуть ставити питання один одному у черговості, яка визначається головуючим, та з його дозволу. Головуючий з власної ініціативи або за усним клопотанням учасника справи може зняти питання, що не стосуються предмета спору, поставити питання учаснику судового процесу.

Суд заслухав вступне слово представника позивача за первісним позовом.

Представник позивача під час вступного слова просив суд задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди № 22/02-24 від 01.02.2024 в розмірі 1118 398,24 грн, витрати по сплаті судового збору 2422,40 грн, витрати на оплату правової допомоги 5000 грн, у задоволені зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом в засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

В засіданні суду здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 24.12.2024, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів ст. 218 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 24.12.2024 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, у задоволені зустрічного позову - відмовити.

Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, суд після виходу з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний та зустрічний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2024 між ТОВ БК Євробудгруп (Орендодавець) та ТОВ Віват Інвест (Орендар) укладено Договір № 22/02-24 оренди (Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в тимчасове платне володіння та користування техніку визначену в Специфікації до даного Договору (Додаток №1) для виконання будівельно-монтажних робіт на будівельних об`єктах вказаних Орендарем (далі по тексту техніка) разом з екіпажем, який забезпечує своїми силами керування технікою та її технічну експлуатацію, а Орендар зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування техніку під керуванням екіпажу Орендодавця і зобов`язується сплачувати Орендодавцю орендну плату.

Згідно із пунктами 1.2-1.7 Договору техніка передається в оренду за заявкою Орендаря, яка направляється у письмовому вигляді або усно. В заявці зазначається місце куди необхідно доставити техніку, тип необхідної техніки, дату початку оренди, а також інші необхідні умови. Техніка передається в оренду почасово. Час фактичного перебування техніки в оренді фіксується уповноваженими на те представниками Сторін (час початку та час закінчення оренди) в талонах Орендаря, які оформляються щоденно. Орендар не відповідає за охорону і збереження техніки. Екіпажем є працівники Орендодавця. Вони підпорядковується розпорядженням Орендодавця щодо керування технікою та її технічної експлуатації і розпорядженням Орендаря щодо комерційної експлуатації техніки. Під час використання орендованої техніки екіпаж Орендодавця повинен підпорядковуватися уповноваженим представникам Орендаря. Орендодавець несе відповідальність за дотримання правил технічної безпеки, правил охорони праці, правил виробничої санітарії та пожежної безпеки його працівниками при керуванні орендованою технікою. По закінченню місяця, в якому орендувалась Техніка, Сторонами складається Акт наданих послуг оренди в якому зазначається фактичний час оренди та її вартість за місяць.

Відповідно до пунктів 3.1-3.3 Договору вартість оренди техніки та вартість її транспортування зазначаються в Специфікації до даного Договору (Додаток №1), що є його невід`ємною частиною. Орендодавець щомісячно надає Акти наданих послуг оренди Орендарю в яких зазначається кількість орендованої техніки, вартість транспортування техніки, фактичний час перебування техніки в оренді та вартість оренди відповідно до фактичного часу використання техніки. Орендар повинен протягом 3-х робочих днів з моменту отримання кожного Акту наданих послуг оренди розглянути і підписати надані Акти, або надати мотивовану відмову з переліком зауважень. Підписані сторонами Акти наданих послуг оренди є підставою для оплати Орендодавцю. Розрахунок за оренду техніки Орендар проводить протягом 5 банківських днів з моменту підписання відповідного Акту наданих послуг оренди. Орендодавець зобов`язаний протягом строку, встановленого податковим законодавством, зареєструвати оформлену згідно ст. 201 Податкового кодексу України податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідальність за правильність оформлення та реєстрацію податкових накладних в строки та у відповідальності до вимог податкового законодавства несе Орендодавець.

Пунктами 6.1-6.2 Договору сторони передбачили його дію з моменту підписання сторонами до 31.12.2024. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що первісна позовна заява і зустрічний позов підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Проаналізувавши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно із п. 1 та п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 3 ст. ст. 285 ГК України орендар зобов`язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В межах Договору Виконавцем були надані послуги з оренди Замовнику, що підтверджується актами виконаних робіт, а саме:

1. Акт надання послуг № 20 від 27.05.2024 на суму 118 398,24 грн з ПДВ;

2. Акт надання послуг № 2 від 21.03.2024 на суму 200 000 грн з ПДВ;

Акти наданих послуг підписані обома сторонами, які не мають претензій одна до одної щодо наданої послуги.

Відповідно до п 3.1. - 3.2. Договору підписані сторонами Акти наданих послуг оренди є підставою для оплати Орендодавцю. Розрахунок за оренду техніки Орендар проводить протягом 5 банківських днів з моменту підписання відповідного Акту наданих послуг оренди.

ТОВ ВІВАТ ІНВЕСТ частково сплатило заборгованість за вищевказаними актами на суму 200 000 грн з ПДВ., що підтверджується платіжною інструкцією № 324 від 06.03.2024 на суму 200 000 грн з ПДВ;

Таким чином, станом на 11.09.2024 ТОВ ВІВАТ ІНВЕСТ має заборгованість у розмірі 118 398,24 грн з орендних платежів.

Отже, первісний позов є законним та обґрунтованим і задовольняється судом повністю.

Згідно із положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на ТОВ ВІВАТ ІНВЕСТ.

Стосовно зустрічного позову.

Згідно п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пп. а п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Таким чином, на підставі вищезазначених вимог статей Податкового кодексу України, надавши послуги оренди техніки ТОВ Будівельна компанія Євробудгруп повинно було скласти та зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

ТОВ Будівельна компанія Євробудгруп податкових накладних за актами надання послуг № 2 від 21.03.2024 на суму 200 000 грн та № 20 від 27.05.2024 на суму 118 398,24 грн до матеріалів справи на надавалось, факт відсутності їх реєстрації не заперечується. Первісний позивач з цього приводу вважає, що строк такої реєстрації становить 1095 днів.

11.10.2024 ТОВ Віват Інвест направило ТОВ Будівельна компанія Євробудгруп вимогу № 414 від 11.10.2024 про сплату збитків в розмірі 53 066,37 грн, в зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних на суму 53 066,37 грн.

У зв`язку з тим, що Відповідач (за зустрічним позовом) не виконав покладений на нього обов`язок пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо складення та реєстрації податкових накладних в ЄРПН, Позивач (за зустрічним позовом) втратив право на податковий кредит тому, що тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН. а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю послуги включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Посилання ТОВ БК Євробудгруп на п. 192.1 ст. 192 ПК України як норму якою їм надано право подачі на реєстрацію в ЄРПН податкових накладних впродовж 1095 днів з дати складання такої податкової накладної суд вважає помилковим, оскільки в цій нормі мова йде про можливість реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної не пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.

Наявність податкового боргу, відсутність достатньої суми на електронному рахунку (ліміту) платника податку, тощо, не може ставити в залежність право контрагента включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту або чекати 1095 коригування іншою стороною своїх податкових зобов`язань.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право було порушене (упущена вигода) (частина друга статті 22 ЦК України).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок

- порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Оскільки саме від надавача послуги (орендодавця), який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, залежить реалізація отримувачем послуги майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (орендар) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

На підставі викладеного включення сторонами до Договору обов`язку Орендодавця протягом строку, встановленого податковим законодавством, зареєструвати оформлену згідно ст. 201 ПК України податкову накладну в ЄРПН (п. 3.3. Договору), відповідає приписам чинного законодавства України, принципу свободи договору, і є підставою для виникнення господарських зобов`язань.

З огляду на викладене, в даному випадку вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками Позивача. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення зі сторони Відповідача.

У відповідності до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 917/877/17 згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Бездіяльність Відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні зумовлює неможливість покупця послуг включення сум ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, тобто зазначена сума, фактично, є збитками цієї особи.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, належним способом захисту для Позивача є саме звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Згідно із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Частинами 5 та 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В даному випадку суд керується висновками саме Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

При вирішенні спорів про відшкодування збитків доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією і негативними наслідками. Обов`язок доказування розподіляється таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач - відсутність його вини в заподіянні шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками, та є невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Порушення обов`язку з реєстрації податкових накладних у встановлені законодавством строки з боку відповідача позбавили позивача можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 53 066,37 грн, що фактично є збитками цієї особи.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими (ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України).

Відповідач за зустрічним позовом не спростував доводів позивача, доказів реєстрації податкової накладної не надав.

Враховуючи викладене, суд визнає обґрунтованими зустрічні позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в розмірі 53 066,37 грн.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Євробудгруп.

Щодо заявлених до стягнення позивачем за первісним позовом витрат на оплату правової допомоги в розмірі 5000 грн.

Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем ТОВ «Будівельна Компанія «Євробудгруп» у позові було викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, в якому було зазначено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 5 000,00 грн.

Судом встановлено, що 13.07.2024 ТОВ «Будівельна Компанія «Євробудгруп» (Клієнт) та адвокатом Рабушко Вячеславом Степановичем (Адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги № 13/07/24-02.

Відповідно до п. 1.1 Договору встановлено, що Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором з питань стягнення дебіторської заборгованості за Договором № 22/02-24 від 01.02.2024 з ТОВ «Віват Інвест».

Згідно з п. 4.1 Договору про надання правової допомоги, вартість послуг Адвоката становить фіксовану суму у розмірі 5 000 грн за весь обсяг наданої послуги, у т.ч. претензійна робота, підготовка позовної заяви, участь в якості представника у всіх судових засіданнях у судах всіх інстанцій, отримання судового наказу і відкриття і супроводження виконавчого провадження до його завершення.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що Клієнт протягом 10 днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг, оплачує Адвокату гонорар за надані послуги. Адвокат залишає за собою право в односторонньому порядку надати весь обсяг або частину роботи безоплатно.

Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч. 1 ст.1).

Представником позивача на підтвердження обсягу наданих послуг та оплати адвокатських послуг подано Акт № 1 здачі-приймання робіт (надання послуг) до Договору № 13/07/2024-02 про надання правової допомоги від 13.07.2024, вартість відповідно до якого склала 5000 грн та квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 10.09.2024, на підтвердження оплати 5 000 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 6. ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до приписів ГПК України: судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123); до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123); витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126); обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126); інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 4 ст. 129).

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України, визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та Інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява N 19336/04).

Аналогічні критерії застосовані Європейським судом з прав людини у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі Тімайдуліна І інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на ступінь складності справи, кількість та обсяг підготовлених процесуальних документів і наданих сторонами доказів, судових засідань, час витрачений адвокатом, категорію справи та суму адвокатських послуг, враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги покладаються на відповідача за первісним позовом.

Заперечення від відповідача щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу до суду не надходили.

Судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000 грн є співмірними та доведеними, враховуючи обсяг наданих послуг та предмет позову, аналізуючи в сукупності наведені вище обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав стягнути з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

За таких обставин, стягненню з відповідача ТОВ Віват Інвест на користь ТОВ Будівельна Компанія Євробудгруп підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 180, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВІВАТ ІНВЕСТ (69063, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 21, код ЄДРПОУ 34501006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЄВРОБУДГРУП (69008, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Експресівська, буд. 6, код ЄДРПОУ 40112982) 118 398 (сто вісімнадцять тисяч триста дев`яносто вісім) грн. 24 коп. заборгованості, 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.

3. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЄВРОБУДГРУП (69008, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Експресівська, буд. 6, код ЄДРПОУ 40112982) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІВАТ ІНВЕСТ (69063, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 21, код ЄДРПОУ 34501006) 53 066 (п`ятдесят три тисяч шістдесят шість) грн 37 коп. збитків та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 17.01.2025.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.