Рішення

від 24.12.2024 по справі 908/1911/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/133/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2024 Справа № 908/1911/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., при секретарі судового засідання Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СП ТАТА ГРУП (49000, м. Дніпро, вул. Караваєва, буд. 39, код ЄДРПОУ 40257391)

до відповідача: Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька АЕС (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964)

про стягнення 3 374 596,66 грн

представники сторін

від позивача: Омелян О.О., ордер АЕ№1300525 від 01.07.2024 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Димова О.І., витяг (в режимі відеоконференції)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 211308/08-07/24 від 10.07.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю СП ТАТА ГРУП до Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька АЕС про стягнення 547 351,31 грн заборгованості за Договором поставки товару № 53-121-01-22-11117 від 11.02.2022, з яких: 424 450,14 грн основного боргу, 27 839,28 грн 3 % річних, 95 061,89 грн інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо оплати поставленого товару.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 10.07.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1911/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 15.07.2024 вищевказану позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 22.07.2024 включно.

22.07.2024 від позивача через підсистему Електронний суд надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі від 15.07.2024.

Ухвалою суду від 29.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1911/24, присвоєно справі номер провадження 19/133/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

01.08.2024 від відповідача через підсистему Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити та зазначив, що позивач здійснив поставку товару 23.02.2022 за видатковими накладними № 2363, 2394 на загальну суму 424 450,14 грн; а вартість договору визначена сторонами складає 3 703 405,20 грн з ПДВ. Відповідно до п. 3.2. Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару. Отже, лише з моменту поставки товару на вказану суму 3 703 405,20 грн можна вважати, що Постачальником поставлений весь товар за договором, а у Покупця, відповідно, настав обов`язок з оплати отриманого товару. Крім того, Відповідачем було здійснено оплату поставленого товару на суму 252 024,95 грн на підставі платіжного доручення № 8536 від 12.09.2022. Також відповідач вважає, що в позивача відсутні підстави до стягнення вартості товару в розмірі ПДВ, оскільки сторони в договорі розмежували порядок оплати та строки оплати поставленого товару. Пунктом 3.3 Договору встановлено, що оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН. На думку відповідача, у суду є право зменшувати розмір відповідальності за порушення зобов`язань, заявлених позивачем у справі, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. Відповідач вважає необхідним врахувати, що Енергодарська міська територіальна громада, у якій розташована ВП ЗАЕС, віднесена до тимчасово окупованих російською федерацією територій України з 02.03.2022 згідно із переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309. З моменту окупації ВП ЗАЕС працює в екстремальних умовах. З вересня 2022 відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. Зазначені втрати вкрай негативно вплинули на фінансовий стан Компанії та суд має врахувати, що втрата Відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, виконання Відповідачем в умовах воєнного спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) є надзвичайними обставинами, які перешкодили Компанії своєчасно виконати свої зобов`язання. Крім наведеного, відповідач вважає витрати на правничу допомогу неспівмірними з критеріями, передбаченими нормами ч.4 ст. 126 ГПК України та просить зменшити їх.

06.08.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній просив суд задовольнити позов в повному обсязі, зазначивши щодо за видатковими накладними № 2363 та № 2394 від 23.02.2022 відбулась поставка товару, за який відповідач не розрахувався. Згідно з приписам п.201.10. ст.201 ПК України, та п.4.5 Договору, було складено податкову накладну №2088 від 23.02.2022р., яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 10.06.2022р., податкову накладну №2268 від 23.02.2022р., яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 10.06.2022р. Відповідач мав можливість перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті державної податкової інспекції. Також позивач зазначив, що має значення сам факт здійснення реєстрації податкових накладних, у разі чого покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 60-ти календарних днів з дати поставки товару у повному обсязі. Позивач не вбачає підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки їх нарахування є правом кредитора відповідно до ст. 625 ЦК України, сума заборгованості не є надмірно значною, відповідач не вживав заходів досудового врегулювання спору і позивач очікував виконання грошових зобов`язань з боку відповідача майже три роки, порушення строків виконання сталося саме з вини відповідача. З запереченнями відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу не погоджується, вважає понесені витрати обґрунтованими, позивач отримує професійну правничу допомогу, розмір витрат дорівнює складності справи, підготовки відповідних процесуальних документів та витраченого часу.

13.08.2024 до Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд від АТ НАЕК «Енергоатом» надійшли заперечення на відповідь на відзив, якими відповідач наголошує, що оплата за поставлений товар була частково здійснена, а саме на суму 252 024,95 грн платіжним дорученням № 8536 від 12.09.2022.

Ухвалою від 30.09.2024 суд постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 07.11.2024,10-00год.

04.11.2024 ТОВ «СП ТАТА ГРУП» через підсистему Електронний суд подало до суду заяву про зменшення позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача основний борг 172 425,19 грн, 3% річних 15 980,17 грн, втрат від інфляції 64 975,44 грн. Позовні вимоги зменшені з урахуванням часткової оплати.

Від АТ «НАЕК «Енергоатом» через підсистему «Електронний суд» 05.11.2024 надійшли пояснення на заяву про зменшення позовних вимог, в задоволенні позову просить відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою суду від 07.11.2024 підготовче засідання було відкладено до 04.12.2024, 11-00.

В судовому засіданні 04.12.2024 суд прийняв до розгляду заяву про зменшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 04.12.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду про суті на 24.12.2024, 14-10.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судове засідання здійснювалось в режимі відеоконференції.

Відповідно до ст. 208 ГПК України, суд заслуховує вступне слово позивача та відповідача. У вступному слові учасники справи в усній формі стисло викладають зміст та підстави своїх вимог і заперечень щодо предмета позову, дають необхідні пояснення щодо них. Учасники справи можуть ставити питання один одному у черговості, яка визначається головуючим, та з його дозволу. Головуючий з власної ініціативи або за усним клопотанням учасника справи може зняти питання, що не стосуються предмета спору, поставити питання учаснику судового процесу.

Суд заслухав вступне слово представників сторін.

Представник позивача під час вступного слова просив суд задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки товару від 11.02.2022 в розмірі 172 425,19 грн основного боргу, 15 980,17 грн - 3% річних, 64 975,44 грн - втрат від інфляції.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог, вказавши, що оплата за поставлений товар за умовами договору здійснюється протягом 60 днів з дати поставки повного обсягу товару, а позивач здійснив часткову поставку товару.

В засіданні суду здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 24.12.2024, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів ст. 218 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 24.12.2024 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.12.2024 заперечив проти задоволення позову, просив суд в позовні відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю СП ТАТА ГРУП (Постачальник) та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (Покупець, правонаступником якого є Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом) укладено Договір поставки товару № 53-121-01-22-11117 від 11.02.2022 (Договір).

За умовами п. 1.1 Договору (в редакції додаткової угоди до договору від 22.04.2022), Постачальник зобов`язався поставити, а відповідач прийняти й оплатити товар відповідно до переліку на загальну суму 3 703 405,20 грн з ПДВ.

Строк поставки товару сторони в п. 1.2 Договору поставки (в редакції додаткової угоди від 31.05.2022) визначили: позиції 2,3,6 (у кількості 20 шт.) - березень-травень 2022, позиції 1,4,5,6 (у кількості 42 шт.), 7-14 до 31.12.2022.

Пунктом 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди до договору від 22.04.2022), сторонами визначено, що вартість товару за договором складає 3 086 171,00 грн, крім того ПДВ 617 234,20 грн, разом з ПДВ 3 703 405,20 грн.

За умовами п. 3.2 Договору поставки, оплата за товар здійснюється протягом 60 (шести десяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (п. 3.3 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору поставки, поставка товару відбувається відповідно до Правил Інкотермс 2010 на умовах DDP вул. Промислова, 122, м.Енергодар, Запорізька області, (склад №2).. Вантажоодержувач : Запорізьке відділення ВП «Складське господарство».

Поставка товару відбувається у строк згідно з п. 1.2 Договору (п. 4.2 Договору).

У п. 7.1 Договору поставки передбачено, що у випадку неналежного виконання або невиконання Сторонами зобов`язань за договором Сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору поставки, Постачальник поставив, а Покупець прийняв, товар не загальну суму 424 450,14 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 2363 від 23.02.2022 на суму 302 429,94 грн та № 2394 від 23.02.2022 на суму 122 020,20 грн.

Видаткові накладні підписані представниками без будь-яких зауважень та скріплені печатками підприємств.

Крім того, на виконання умов Договору на поставлений за видатковими накладними товар Постачальником були складені відповідні податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України строк, про що свідчать відповідні квитанції.

Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 252 024,95 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 8536 від 12.09.2022.

Отже, позивач виконав взяті на себе за даним Договором зобов`язання, поставив товар на суму 424 450,14 грн, проте, в порушення умов укладеного між сторонами Договору, відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати виконав не в повному обсязі, у зв`язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем склала 172 425,19 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором, наявність заборгованості стали підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 цієї ж норми ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 530 ЦК України встановлює, якщо в зобов`язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату). Якщо строк (період) виконання боржником зобов`язання не встановлений або зазначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен оплатити такий борг в семиденний строк з дня пред`явлення вимоги, якщо зобов`язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 424 450,14 грн, що підтверджується видатковими накладними № 2363 від 23.02.2022 на суму 302 429,94 грн та № 2394 від 23.02.2022 на суму 122 020,20 грн.

Виходячи зі змісту Договору, зокрема пункту 3.1 Договору, оплата за товар здійснюється протягом 60 (шести десяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем здійснено оплату товару частково на суму 252 024,95 грн.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати поставленого товару, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу в розмірі 172 545,19 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На день розгляду спору відповідач доказів повної оплати за поставлений товар суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 172 425,19 грн основного боргу є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідача про те, що вартість договору в розмірі 3 073 405,20 грн з ПДВ була зафіксована сторонами в п. 3.1, отже, лише з моменту поставки товару на вказану суму можна вважати, що Постачальником поставлений весь товар за договором, а у Покупця, відповідно, настав обов`язок з оплати отриманого товару, суд зазначає, що відповідачем не надано та матеріали справи не містять доказів звернення відповідача з вимогою поставки відповідного переліку недопоставленого товару, також відповідачем не подано та матеріали справи не містять відповідного переліку недопоставленого товару, про який зазначає відповідач.

Доводи відповідача стосовно того, що умовами Договору поставки сторони розмежували строки сплати ПДВ за поставлений товар та вартість самого товару, і що ПДВ сплачується після реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3 Договору) з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на таке.

Сторони в п. 3.2 Договору погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Таким чином, встановлений у п. 3.2 розділу 3 Договору строк оплати за товар (60 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, тобто, з урахуванням ПДВ.

Зміст п. 3.3 Договору поставки щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації Постачальника податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не змінює строку щодо оплати повної вартості товару, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем обов`язку щодо складання податкових накладних за фактом поставки товару та реєстрації їх.

При цьому судом враховується, що відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

В абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Згідно з п. 25 вказаного Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Отже, відповідно до діючих правил надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.

Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, звернення до позивача з питання відсутності у ЄРПН зареєстрованої податкової накладної та/або доказів відмови позивача у наданні на його запит інформації щодо податкової накладної за проведеної поставкою товару.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 15 980,71 грн 3 % річних та 64975,44 грн інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Періоди, за які заявлено позовні вимоги з 3% річних та втрат від інфляції позивач визначив з 26.04.2022 по 12.09.2022 - для заборгованості в розмірі 424 450,14 грн та з 13.09.2022 по 03.11.2024 - для заборгованості в розмірі 172 425,19 грн (з урахуванням платежу 12.09.2022 на суму 252 024,95 грн).

Надані розрахунки 3 % річних, втрат від інфляції перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено судом їх правомірність та обґрунтованість.

При цьому судом враховано, що при обчисленні розміру втрат від інфляції за заявлений період з 13.09.202022 по 03.11.2024 в розрахунок позивача фактично не увійшов жовтень 2024, в зв`язку з відсутністю даних про відсоток індексу інфляції станом на час виконання розрахунку. Таким чином до стягнення заявлено та взято для обчислення період з вересня 2022 по вересень 2024.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги в розмірі 15 980 грн 71 коп. 3 % річних та 64 975 грн 44 коп. втрат від інфляції.

Щодо тверджень відповідача про зменшення суми 3 % річних та втрат від інфляції, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі №902/417/18 або звільнення відповідача від відповідальності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Вказане свідчить про те, що положеннями ст. 233 ГК України передбачено право суду зменшити виключно розмір штрафних санкцій до яких умови ч. 1 ст. 230 ГК України інфляційні втрати та 3% річних не відносить.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі №902/417/18 зазначено про можливість суду зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України «за певних умов».

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Таким чином, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості, в той час як у даній справі відсотки річних розраховані за встановленою у ст. 625 ЦК України ставкою у розмірі 3% та не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних.

Відтак, правовідносини у справі №902/417/18 не є подібними за встановленими фактичними обставинами даної справи.

Порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності, як винятковий випадок для зменшення відсотків річних та інфляційних втрат, судом у спірних правовідносинах не встановлено.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми 3 % річних та інфляційних втрат, в зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Статтями 7, 13 ГПК України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача в розмірі 3 800 грн 72 грн. Переплачена сума судового збору підлягає поверненню позивачу у порядку, визначеному приписами ГПК України та Закону України «Про судовий збір».

Заявлені позивачем у позовній заяві витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн судом не розподіляються, оскільки доказів в обґрунтування розміру цих витрат, окрім Договору про надання правничих (юридичних) послуг (акта приймання-передачі виконаних робіт/послуг тощо) позивачем не надано.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька АЕС (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СП ТАТА ГРУП (49000, м. Дніпро, вул. Караваєва, буд. 39, код ЄДРПОУ 40257391) 172 425 (сто сімдесят дві тисячі чотириста двадцять п`ять) грн 19 коп. основного боргу, 15 980 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн 71 коп. 3 % річних, 64 975 (шістдесят чотири тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 44 коп. втрат від інфляції.

3. Стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька АЕС (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СП ТАТА ГРУП (49000, м. Дніпро, вул. Караваєва, буд. 39, код ЄДРПОУ 40257391) 3 800 (три тисячі вісімсот) грн 72 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано після виходу судді з щорічної відпустки - 17.01.2025.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.