Рішення

від 16.01.2025 по справі 910/7938/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2025Справа № 910/7938/23 (910/10704/24)

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мапеі Україна" (02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 13; ідентифікаційний код 33740357)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкор Персонал Україна" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 31; ідентифікаційний код 36218922)

про стягнення 744 696, 86 грн.

в межах справи № 910/7869/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛІНРОСТА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНКОР ПЕРСОНАЛ УКРАЇНА" (ідентифікаційний код 36218922)

про банкрутство

Без виклику представників учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскільки, відповідачем не було виконано покладеного на нього обов`язку щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим, було позбавлено позивача права на віднесення суми ПДВ в розмірі 744 696, 86 грн до податкового кредиту. Внаслідок бездіяльності відповідача та невжиття необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин позивачу й були завдані збитки в розмірі 744 696, 86 грн.

2. Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач своїм правом не скористався у визначений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав.

3. Процесуальні дії у справі

У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою суду від 15.06.2023 перебуває справа № 910/7869/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкор Персонал Україна".

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Мапеі Україна" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкор Персонал Україна" про стягнення 744 696, 86 грн. збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мапеі Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкор Персонал Україна" про стягнення 744 696, 86 грн. в межах справи № 910/7869/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкор Персонал Україна". Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Згідно повідомлення Господарського суду міста Києва про доставлення процесуального документа до електронного кабінету відповідача, а саме, ухвала від 24.09.2024 доставлена 25.09.2024 о 03:10.

Так, враховуючи положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 24.09.2024 вважається врученою відповідачу належним чином 25.09.2024.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 у справі № 910/7869/23 (910/10704/24) встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак, станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що сторони повідомлені про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

23.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Анкор Персонал Україна" (далі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мапеі Україна" (далі - позивач) укладено договір № 275/219 за умовами п. 1.1. якого позивач доручає, а відповідач зобов`язався надати позивачу послуги з надання персоналу та інші комплексні платні послуги, необхідні клієнтові у зв`язку із здійсненням його діяльності.

Умовами п. 5.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України, якщо інше не передбачене умовами договору.

За період з травня по вересень 2022 року відповідач надав, визначені договором послуги позивачу, про що сторонами укладено та підписано відповідні акти наданих послуг, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: № 1332 від 31 травня 2022 року на загальну суму 842 670,02 гривень, з них податку на додатку вартість - 140 445,00 гривень; № 1402 від 30 червня 2022 року на загальну суму 811 450,79 гривень, з них податку на додатку вартість - 135 241,80 гривень; № 1460 від 31 липня 2022 року на загальну суму 838 479,49 гривень, з них податку на додатку вартість - 139 746, 58 гривень; № 1532 від 31 серпня 2022 року на загальну суму 832 318,84 гривень, з них податку на додатку вартість - 138 719,81 гривень; № 1559 від 30 вересня 2022 року на загальну суму 1 010 038,01 гривень, з них податку на додатку вартість - 168 339, 67 гривень; № 1615 від 30 вересня 2022 року на загальну суму 133 224,00 гривень, з них податку на додатку вартість - 22 204,00 гривень.

В жовтні 2022 року співпраця за договором зупинилась, сторонами підписано Акт звірки за період з лютого 2022 року по жовтень 20022 року.

Натомість, відповідач не виконав покладеного на нього законом обов`язку щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим, позивач позбавлений можливості зменшити податкові зобов`язання з податку на додану вартість. Такі протиправні дії відповідача завдали позивачу збитки в загальному розмірі 744 696,86 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.7 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положення ст. 201 ПК України до яких відсилає пункт 198.6 статті 198 цього Кодексу, передбачають випадки нарахування податкового кредиту без податкової накладної, які не стосуються послуг, що були надані відповідачем позивачеві.

Відповідно до п. 200.1 - 200.4 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму.

Пункт 201.10 ст. 201 ПК України надає отримувачу послуг право звернутися зі скаргою до податкових органів щодо відсутності реєстрації податкових накладних. Водночас, звернення отримувача послуг зі скаргою на постачальника послуг, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає отримувачу послуг права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього постачальника послуг є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки щодо такого постачальника контролюючим органом.

Отже, вищезазначеними нормами ПК України саме на відповідача, як надавача послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Ємному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання позивача на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки, тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Мапеі Україна" до складу податкового кредиту.

Частиною 1 ст. 216 ГК України закріплено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За умовами ч. 2 ст. 217 ГК України У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона. Суб`єктом є боржник; об`єктом - правовідносини по зобов`язаннях; об`єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб`єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Судом встановлено, що відповідач в порушенням вимог п. 201.10 ст. 201 ПКУ не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим, позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 744 696,86 грн.

Як наслідок, через протиправну поведінку відповідача майнові блага позивача були зменшені на суму недоотриманого податкового кредиту, тобто, йому були заподіяні збитки.

З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між протиправною бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача.

Крім того, суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази, щоб свідчили б про реальне бажання та докладання відповідачем зусиль задля виконання свого зобов`язання з реєстрації податкових накладних. У зв`язку з чим, дані обставини свідчать про наявність безпосередньої вини відповідача у його протиправній бездіяльності, що стала причиною завдання збитків позивачеві.

При цьому, хоча обов`язок відповідача зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед позивачем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків, а отже, такі мають бути відшкодовані відповідачем

Означеного вище відповідачем спростовано не було, доказів, щоб свідчили про протилежне суду не представлено.

Таким чином, наявні усі елементи складу господарського правопорушення, а тому, суд дійшов висновку про правомірність вимоги позивача щодо відшкодування на його користь збитків у розмірі 744 696,86 грн за рахунок відповідача.

В якості доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2008 від 27.05.2004, договір про надання правової (правничої) допомоги № 5 від 19.08.2024, додаток до договору № 1 вартість, обсяг послуг та порядок оплати, а також заключну виписку за період з 29.08.2024 з якої вбачається проведення оплати за юридичні послуги на суму 15 000, 00 грн.

Суд вказує, що додаток до договору № 1 вартість, обсяг послуг та порядок оплати, яким передбачено, що загальна вартість послуг становить 15 000, 00 грн підписаний сторонами без зауважень та претензій, щодо кількості якості та ціни наданих послуг. Зокрема, з даного додатку вбачається, що виконавцем надано клієнту, а останнім відповідно прийнято юридичні послуги, а саме: дослідження документації замовника щодо позову; дослідження законодавства щодо визначення правових підстав подачі позову; складання тексту позовної заяви; формування та подання позовної заяви через систему Електронний суд; регулярна перевірка поточного стану справи та подання необхідних додаткових процесуальних документів необхідних для розгляду справи засобами системи Електронний суд на загальну суму 15 000, 00 грн.

Що стосується розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтею 129 ГПК України.

При тому суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши наявні докази, судом встановлено, що розмір відшкодування судових витрат є співрозмірним із складністю справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт з урахуванням конкретних обставин справи.

Крім того, судом враховано те, що вартість адвокатських послуг визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Вказана правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи викладене вище у своїй сукупності, оскільки, доводи якими позивач обґрунтовував позовні вимоги знайшли своє підтвердження, більш того, відповідачем спростовані не були, то за таких обставин, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу господарського правопорушення та правомірність вимог позивача щодо відшкодування на його користь збитків у розмірі 744 696,86 грн за рахунок відповідача.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мапеі Україна" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкор Персонал Україна" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 31; ідентифікаційний код 36218922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мапеі Україна" (02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 13; ідентифікаційний код 33740357) збитки в розмірі 744 696 (сімсот сорок чотири тисячі шістсот дев`яносто шість) грн 86 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір в сумі 11 170 (одинадцять тисяч сто сімдесят) грн 45 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 16.01.2025 (після виходу з відпустки).

Суддя Сергій СТАСЮК